Постанова № 73193790, 04.04.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 823/1425/17 Суддя суду першої інстанції: О.А. Рідзель

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 квітня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Сорочка Є.О.,

суддів Земляної Г.В.,

Ісаєнко Ю.А.,

за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фермерського господарства «Бірюк» на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року, що прийнята о 16 год. 10 хв. у місті Черкаси, у справі за адміністративним позовом Головного управління ДФС у Черкаській області до Фермерського господарства «Бірюк» про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про стягнення з рахунків у банках, обслуговуючих Фермерське господарство «Бірюк» податкового боргу в сумі 84 498 грн 78 коп.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року позов задоволено.

Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що податкове повідомлення-рішення, на підставі якого позивач обліковує за відповідачем податковий борг оскаржується у судовому порядку, а до податкових декларацій, на підставі яких позивач також просить стягнути борг, позивачем вносилися уточнення. Також скаржник звертає увагу на неточності оскаржуваної постанови щодо часу її прийняття та неприбуття у судове засідання всіх учасників справи.

У зв'язку з неприбуттям у судове засідання 03.04.2018 жодного з учасників справи, повідомлених належним чином про дату, час і місце судового засідання, справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у відповідності до статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що Фермерське господарство «Бірюк» зареєстроване як юридична особа з 04.02.2004 (код ЄДРПОУ 32866565).

Звертаючись до суду із даним позовом, позивача рахував за відповідачем податковий борг зі сплати орендної плати за земельні ділянки в загальному розмірі становить 26 739 грн 62 коп:

- відповідно податкової декларації від 23.06.2016 відповідач визначив зобов'язання зі сплати орендної плати за землю за січень-грудень 2015 року у сумі 109 722 грн 11 коп;

- відповідно декларації від 22.02.2016 відповідач визначив зобов'язання зі сплати орендної плати за землю за вересень-листопад 2016 року у сумі 27 430 грн 53 коп щомісячно та 27 430 грн 52 коп за грудень 2016 року. Згідно уточнюючої податкової декларації з орендної плати за землю від 28.10.2016, якою зменшено грошове зобов'язання за вересень-грудень 2016 з орендної плати за землю в загальному розмірі на суму 109 722 грн 11 коп;

- згідно податкового повідомлення-рішення від 22.11.2016 № 0011462310 до відповідача застосовано штрафну (фінансову) у розмірі 1 020 грн;

- відповідно до податкового повідомлення-рішення від 30.11.2016 № 0011902310 відповідачу збільшено грошове зобов'язання в загальній сумі 49 374 грн 92 коп, у тому числі за основним платежем в сумі 21 944 грн 42 коп та застосовано штрафну (фінансову) у розмірі 27 430 грн 50 коп. Рішенням Державної фіскальної служби України від 14.04.2017 № 7994/6/99-99-11-03-01-25 за наслідками адміністративного оскарження вказане податкове повідомлення-рішення скасовано в частині донарахування орендної плати за землю в сумі 5 486 грн 11 коп та в частині застосування штрафних санкцій в сумі 23 315 грн 92 коп, в іншій частині податкове повідомлення-рішення № 0011902310 від 30.11.2016 залишено без змін.

- згідно податкового повідомлення-рішення № 0001001520 від 05.05.2017 відповідачу визначено грошове зобов'язання в загальній сумі 20 572 грн 89 коп, у тому числі за основним платежем в сумі 16 458 грн 31 коп та застосовано штрафну (фінансову) у розмірі 4 114 грн. 58 коп.

- у зв'язку з невчасною сплатою грошового зобов'язання відповідачу на підставі статті 129 Податкового кодексу України (далі - ПК) за вказані вище періоди нараховано пеню в загальному розмірі 15 243 грн 02 коп.

З урахуванням сплати 07.04.2017 суми грошового зобов'язання в розмірі 112 000 грн, наявністю переплати станом на 23.06.2016 у розмірі 108 711,76 грн, оскарження податкового повідомлення-рішення від 30.11.2016 № 0011902310 на суму 49 374 грн 92 коп, заборгованість відповідача зі сплати орендної плати за земельні ділянки, на переконання позивача, становить 26 739 грн 62 коп.

Позивач також за відповідачем рахує заборгованість зі сплати єдиного податку в розмірі 57 759 грн 16 коп на підставі:

- декларації від 11.04.2016 - відповідач самостійно визначив зобов'язання у сумі 21 886 грн 81 коп;

- декларації від 07.04.2016 - відповідач самостійно визначив зобов'язання у сумі 365 грн 77 коп;

- декларації від 08.04.2016 - відповідач самостійно визначив зобов'язання у сумі 31 924 грн 11 коп;

- податкових повідомлень-рішень № 0011492310, № 0011472310 та № 0011482310 до відповідача за кожним вказаним рішенням застосовано по 1 020 грн штрафних (фінансових) санкцій за невчасну сплату єдиного податку;

- податкового повідомлення-рішення від 24.05.2016 № 0000381500, яким на відповідача накладено штраф у розмірі 180 грн 60 коп;

- податкового повідомлення-рішення від 24.05.2016 № 0000371500, яким на відповідача накладено штраф в сумі 559 грн 42 коп.

У зв'язку із викладеним, позивач звернувся до суду з позовом.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що право позивача на примусове стягнення з банківських рахунків відповідача заборгованості в розмірі 84 498 грн 78 коп є доведеним.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Податкового кодексу України (далі - ПК) податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

За правилами пункту 36.2 цієї ж статті ПК податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. В силу пункту 36.3 статті 36 ПК податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Згідно пунктів 58.2, 58.3 статті 58 ПК податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

За змістом пунктів 42.1, 42.2, 42.4 статті 42 ПК податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу.

Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Відповідно до пункту 56.1 статті 56 ПК рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Згідно пунктів 56.2, 56.3 статті 56 ПК у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків (пункт 56.17 статті 56 ПК).

Відповідно до підпункту 56.17.1 пункту 56.17 статті 56 ПК процедура адміністративного оскарження закінчується днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення <…> у разі, коли така скарга не була подана у зазначений строк.

Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що не оскаржене в адміністративному порядку податкове зобов'язання, визначене у податковому повідомленні-рішенні, набуває статусу узгодженого на 11-й день з дня отримання платником податків цього податкового повідомлення-рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить стягнути з відповідача податковий борг, який виник, окрім іншого, на підставі податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Черкаській області від 05.05.2017 № 0001001520 та податкових повідомлень-рішень Золотоніської об'єднаної ДПІ (Драбівське відділення) від 22.11.2016 №№ 0011462310, 0011492310, 0011472310, 0011482310, від 24.05.2016 №№ 0000381500, 0000371500.

На виконання запиту суду апеляційної інстанції позивачем надані до суду відомості та докази, що стосуються направлення та отримання відповідачем зазначених вище податкових повідомлень-рішень.

В апеляційній скарзі відповідач стверджує, що ним оскаржуються податкові повідомлення-рішення. Проте, скаржник не зазначає які саме податкові повідомлення-рішення ним оскаржуються та не надає суду жодних доказів зазначеним обставинам. Із Єдиного державного реєстру судових рішень судом апеляційної інстанції з'ясовано, що позовні заяви щодо оскарження позивачем податкових повідомлень-рішень були повернуті (справи №№ 823/1064/18, 823/285/18, 823/2035/17).

З огляду на викладене, у колегії суддів відсутні підстави вважати суми, вказані у наведених вище податкових повідомленнях-рішеннях такими, що є неузгодженими у зв'язку із їх оскарженням.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 ПК крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Таким чином, сума податкового зобов'язання, самостійно визначена платником податків у відповідній декларації чи розрахунку, є угодженою.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить стягнути з відповідача податковий борг, який виник також і на підставі податкових декларацій зі сплати єдиного податку від 11.04.2016, від 07.04.2016, від 08.04.2016, а також декларацій зі сплати зі сплати орендної плати за земельні ділянки від 23.06.2016 та від 22.02.2016.

Відповідач у суді першої інстанції та в апеляційній скарзі наголошує на тому, що зазначені декларації ним самостійно були скасовані відповідно до поданої ним 17.10.2017 заяви (а.с. 90).

Суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що норми ПК чи будь-якого іншого нормативно-правового акту не наділяють платника податків правом на підставі заяви самостійно скасовувати раніше подані ним податкові декларації. Тому, зазначені вище посилання відповідача не приймаються судом до уваги.

За змістом статей 37, 38 ПК податковий обов'язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов'язує сплату ним податку та припиняється, зокрема, у зв'язку з його виконанням шляхом сплати в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, набуває статусу податкового боргу у розумінні підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом;

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (пункт 57.1 статті 57 ПК).

Таким чином, оскільки позивачем не було сплачено у повному обсязі сум узгоджених грошових зобов'язань відповідно до наведених вище податкових повідомлень-рішень та податкових декларацій, ці суми зобов'язання набули статусу податкового боргу.

Згідно з п. 59.1 ст. 59 ПК, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 статті 95 ПК).

Отже, право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає у контролюючого органу на наступний день після закінчення 60 днів з дня надіслання платникові податків податкової вимоги.

За правилами пункту 59.1 статті 59 ПК порядок надіслання платникові податків податкової вимоги є тотожним порядку надіслання податкового повідомлення-рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, податкова вимога від 13.06.2016 №56868-23 направлялася відповідачу та була ним отримана 15 червня 2016 року, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 65).

Доказів оскарження зазначеної податкового вимоги чи її скасування сторонами надано не було.

Відповідно до п. 59.5 ст. 59 ПК, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Оскільки відповідачем сума податкового боргу після виставлення йому податкової вимоги повністю не погашалась, підстав для винесення нової податкової вимоги не виникало, а тому процедура стягнення є дотриманою.

Підпунктом 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ПК передбачено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що за позивачем рахується податковий борг, який станом на день розгляду справи ним сплачено не було. Податковим органом дотримано всіх встановлених ПК вимог для стягнення цієї суми боргу в судовому порядку, а тому суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення позову.

Колегією суддів не встановлено порушень судом першої інстанції норм процесуального права, які б свідчили про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду, а тому посилання на це відповідача в апеляційній скарзі судом першої інстанції відхиляються.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне додатково зазначити, що вислови у процесуальних документах, які свідчать про неповагу до суду, є неприпустимими.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 34, 243, 311, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства «Бірюк» залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Суддя-доповідач Є.О. Сорочко

Суддя Г.В. Земляна

Суддя Ю.А. Ісаєнко