Постанова № 73193727, 03.04.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/3792/17 Суддя (судді) першої інстанції: Федорчук А.Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуюча суддя : Шелест С.Б.

Судді: Глущенко Я.Б., Пилипенко О.Є.

Секретар судового засідання: Пушенко О.І.

За участі представника Позивача: Геращенко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комбінат будіндустрії» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.11.17р. у справі №826/3792/17 за позовом Публічного акціонерного товариства «Комбінат будіндустрії» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення та податкового повідомлення-рішення

у с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві про нарахування Товариству у липні 2016 року пені у розмірі 96 056,06 грн.; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві від 23.09.16р. №0092211201 щодо сплати штрафу у розмірі 12 186,03 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.11.17р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною постановою, Позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції не враховано, що Позивачем було здійснено коригування показників податкових зобов'язань з ПДВ за період січень - лютий 2016 року, подано уточнюючі декларації, які прийняті податковим органом, проте не враховані; сума податкових зобов'язань за вказаний період була своєчасно сплачена до державного бюджету; станом на 31.07.16р. за Позивачем рахувався борг у сумі 25 804,23 грн., а не у сумі 121 860,30 грн., з якого податковим органом було обраховано штраф визначений оспорюваним податковим повідомленням - рішенням.

Через канцелярію суду від Відповідача надійшли додаткові письмові пояснення.

У судовому засіданні представник Позивача підтримав доводи апеляційної скарги, з урахуванням додатково поданих через канцелярію суду письмових пояснень.

Заслухавши суддю-доповідача, представника апелянта, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу Позивача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як установлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві було проведено перевірку своєчасності сплати податків до бюджету, за результатами якої складено акт перевірки від 01.09.16р. №801/26-50-12-01-11/04012193.

Перевіркою установлено порушення термінів сплати Товариством податку на додану вартість у загальному розмірі 121 186,03 грн. за податковою декларацією з ПДВ від 19.07.2016 року № 9124774406 - граничний строк сплати 30.07.2016р., дата сплати 09.08.2016р (затримка 10 днів).

На підставі акта перевірки Відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 23.09.16р. №0092211201, яким на підставі ст. 126 Податкового кодексу України за затримку на 10 календарних днів сплати грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 121 860,30 грн. до Позивача застосовано штраф у розмірі 10% - 12 186,03 грн.

За результатами адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення - рішення, скарги платника податків залишені без задоволення, а рішення без змін, у зв'язку з чим Позивач звернувся з позовом до суду

Відмовляючи у задоволення позову, суд першої інстанції погодився із висновком податкового органу про порушення Товариством термінів сплати грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 121 186,03 грн., яка в т.ч. складається з пені у сумі 96 056,06 грн.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

З метою повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин у справі, які мають значення для правильного вирішення спору, ухвалою апеляційного суду від 06.03.18р. було витребувано у ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві акт перевірки від 01.09.16р. №801/26-50-12-01-11/04012193, на підставі якого винесено спірне податкове повідомлення-рішення; обґрунтований розрахунок нарахованої пені та письмові пояснення із зазначенням підстав виникнення податкового боргу та періоду нарахування пені у сумі 96 056,06 грн. (з урахуванням уточненої податкової звітності, прийнятої податковим органом), а також зобов'язано сторін провести звірку заборгованості перед бюджетом станом на момент прийняття оспорюваного податкового повідомлення - рішення, за результатами якої подати суду акт звірки.

На виконання вимог ухвали суду, сторонами були подані додаткові докази у справі.

Надаючи правову оцінку обставинам справи з урахуванням додатково поданих доказів, колегія суддів виходить з такого.

Підпунктом 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України передбачено, що податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як свідчать обставини справи та встановлено колегією суддів, у лютому 2016 року Позивачем було подано до контролюючого органу податкову декларацію з ПДВ за січень 2016 року, у якій задекларовано податкове зобов'язання з ПДВ на суму 275 238 грн.

У березні 2016 року Позивачем було подано до контролюючого органу податкову декларацію з ПДВ за лютий 2016 року, у якій задекларовано податкове зобов'язання з ПДВ на суму 975 227 грн.

Згідно даних ІКП ПАТ «Комбінат будіндустрії» задекларовані грошові зобов'язання були сплачені Товариством своєчасно та повністю, що не заперечується контролюючим органом.

Пунктом 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

25.05.16р. Позивач подав розрахунок коригування за період січень 2016 року (№9084715457), яким зменшив свої податкові зобов'язання з ПДВ на 500 000 грн. та розрахунок коригування за період лютий 2016 року (№9085433646), яким зменшив свої податкові зобов'язання з ПДВ на 781 855 грн.

У зв'язку з тим, що зазначені вище коригування були зроблені Товариством помилково, Позивач 26 та 27 липня 2016 року подав повторно до контролюючого органу розрахунки коригування за період січень (№ 9130385917) та лютий 2016 року (№ 9130107103) відповідно.

Коригуючи повторно розмір податкових зобов'язань з ПДВ Позивач вчинив такі дії:

1) за січень 2016 року збільшив податкові зобов'язання на 500 000 грн., тобто повернув показники податку за даними декларації за січень 2016 р., скасувавши зроблене 25.05.16р. зменшення податкових зобов'язань з ПДВ на 500 000 грн.;

2) за лютий 2016 року збільшив податкові зобов'язання на 783 334 грн., скасувавши зроблене 26.05.16р. зменшення податкових зобов'язань з ПДВ на 781 855 грн., таким чином збільшивши їх на 1 479 грн. (783 334 грн. - 781 855 грн.), нарахувавши та сплативши при цьому за лютий 2016 року штрафну санкцію у зв'язку із виправленням помилки у сумі 23 500 грн.

Тобто, подаючи уточнюючі розрахунки від 26.07.16р. № 9130107103 та від 27.07.16р. №9130385917р. Товариство усунуло фактичні помилки, зумовлені поданням помилкових уточнюючих розрахунків 25.05.16р. № 9084715457 - за січень 2016 року та від 26.05.16р. №9085433646 - за лютий 2016 року, по суті відновивши у обліку стан виконання податкових зобов'язань з ПДВ на дати подання податкових декларацій з ПДВ за січень та лютий 2016 року.

Втім, вищевказані обставини безпідставно не були враховані контролюючим органом, у зв'язку з чим Відповідачем було нараховано Товариству пеню у розмірі 96 056,06 грн. (29 382,78 грн. за січень 2016 року та 66 673,28 грн. за лютий 2016 року). При цьому, сума податкових зобов'язань з ПДВ у сумі 1 057 093 грн. (275 238 грн. за січень 2016 року + 781 855 грн. за лютий 2016 року, з урахуванням уточнень) була сплачена Позивачем своєчасно, що підтверджується даними роздруківки з ІКП («Електронний кабінет платника») ПАТ«Комбінат будіндустрії».

В подальшому, контролюючим органом нарахована Позивачу пеня у розмірі 96 056,06 грн. була списана з рахунку Товариства, внаслідок чого залишок переплати ПДВ станом на 27.07.16р. було безпідставно зменшено на вказану суму.

Отже, внаслідок зазначених обставин, в ІКП Товариства на 30.07.216р. відобразився завищений борг у розмірі 121 860,30 грн. Натомість, станом на вказану дату у Товариства обліковувався борг у сумі 25 804,23 грн., що ним не заперечується. Зазначений борг Товариство погасило 09.08.16р., що підтверджується платіжним дорученням № 6416818 від 09.08.16 на суму 200 000 грн.

Наведені обставини не заперечуються податковим органом, про що свідчать письмові пояснення Відповідача від 02.04.2018р.

З приводу зазначених обставин Позивач неодноразово звертався до контролюючого органу з відповідними листами, копії яких у матеріалах справи, втім контролюючим органом нарахована пеня не була знята з обліку.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч вимогам згаданої процесуальної норми Відповідачем не доведено правомірності оспорюваного рішення, як і не доведено обґрунтованість підстав для нарахування пені, позаяк і не виконано вимог ухвали апеляційного про проведення звірки заборгованості перед бюджетом станом на момент прийняття оспорюваного податкового повідомлення - рішення, з покликанням на те, що така не передбачена законодавством.

Відповідно до положень п. 25 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» (Заява N 63566/00) від 18 липня 2006 року, суд зобов'язаний оцінити кожен специфічний, доречний та важливий аргумент, а інакше він не виконує свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про безпідставне нарахування контролюючим органом Позивачу пені у сумі 96 056,06 грн., без урахування уточнюючих розрахунків, сплати відповідного штрафу, та безпідставного зменшення залишку переплати ПДВ.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що рішення з приводу нарахування Позивачу пені у сумі 96 056,06 грн. контролюючим органом не приймалось, а тому вимога Позивача про визнання протиправним та скасування такого рішення не підлягає задоволенню.

При цьому, надаючи правову оцінку належності обраного Позивачем способу захисту, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд вказав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05 квітня 2005 року (заява №38722/02).

Отже, «ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; прийняття рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Тому, колегія суддів, з метою повного захисту порушених прав Позивача, вважає за необхідне визнати протиправними дії Відповідача по нарахуванню Позивачу пені у сумі 96 056,06 грн.

Відповідно до статті 126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Колегія суддів зазначає, що наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення суб'єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства є визнання такого акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині не втрачає свою цілісність.

При цьому слід врахувати те, що суд не є фіскальним органом до повноважень якого належить визначення правильної суми штрафних санкцій (пені), а тому наявність заборгованості Позивача станом на 31.07.16р. у сумі 25 804,23 грн. не спростовує факт протиправності оспорюваного рішення, прийнятого, виходячи із суми боргу 121 186,03 грн., наявність якого не доведена податковим органом.

Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У Рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

З огляду на викладене, податкове повідомлення-рішення від 23.09.16р. №0092211201 протиправне та підлягає скасуванню повністю.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.11.17р. та ухвалення нової постанови про задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 139, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

п о с т а н о в и в:

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комбінат будіндустрії» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.11.17р. у справі №826/3792/17 - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.11.17р. у справі №826/3792/17 скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову.

Визнати протиправними дії ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо нарахування Публічному акціонерному товариству «Комбінат будіндустрії» пені у сумі 96 056,06 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві від 23.09.16р. №0092211201.

Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства «Комбінат будіндустрії» (01013, м. Київ, вул. Будіндустрії,7; код ЄДРПОУ 04012193) судові витрати у розмірі 3 410 три чотириста десять) грн. 06 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 23; код ЄДРПОУ 38745056).

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча суддя Шелест С.Б.

Судді Глущенко Я.Б.

Пилипенко О.Є.

Повний текст постанови складений: 04.04.18р.