Постанова № 73193508, 01.03.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

01 березня 2018 рокусправа № П/811/1813/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Чабаненко С.В.

судді: Олефіренко Н.А. Шальєвої В.А.

за участю секретаря судового засідання: Федосєєвої Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2017 р. (суддя Брегей Р.І.) по справі № П/811/1813/16 за позовом Дочірнього підприємства "Кіровоградський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства" Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області, Кропивницької об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Державної фіскальної служби в Кіровоградській області про визнання частково протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»» звернулась до суду з адміністративним позовом до Кропивницької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Кіровоградській області, Головного управління Державної фіскальної служби в Кіровоградській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Кіровоградської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області від 22.11.2016 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2017 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким в задоволені позову відмовити.

Учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не прибули, що відповідно до ч.2 ст. 313 КАС України не перешкоджає судовому розгляду справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується письмовими доказами, наявними в матеріалах справи, з 12 вересня по 24 жовтня 2016 року посадовими особами Головного Управління ДФС у Кіровоградській області проведено планову виїзну документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період за період з 01 січня 2013 року по 30 червень 2016 року , за результатами якої складено акт від 07.11.2016 № 86/11-28-14-02/32039992 (а.с.8-226, т.1).

Перевіркою встановлено порушення, зокрема, п.п. 168.1.2, 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, що виявилось у несвоєчасному перерахуванні до бюджету податку з доходів фізичних осіб за період з січня 2013 року по червень 2016 року.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято:

- податкове повідомлення-рішення від 22.11.2016 року № НОМЕР_1, яким ДП “Кіровоградський облавтодор ВАТ ДАК “Автомобільні дороги України” визначено суму штрафних санкцій в розмірі 158454,17 грн. та пені в розмірі 14006,97 грн. (а.с.234);

- податкове повідомлення-рішення від 22.11.2016 року № НОМЕР_2, яким ДП “Кіровоградський облавтодор ВАТ ДАК “Автомобільні дороги України” визначено суму штрафних санкцій в розмірі 10571,77 грн. та пені в розмірі 7986,31 грн.

Позивач, не погоджуючись із правомірністю вказаних податкових повідомлень-рішень, в частині застосування штрафних санкцій з податку на доходи фізичних осіб на підставі п.127.1 ст.127 ПК України, звернувся до суду із даним позовом.

За наслідками перегляду рішення суду першої інстанції колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності спірних податкових повідомлень-рішень з наступних підстав.

Як зазначено вище, за наслідками перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення, в якому правовою підставою для застосування штрафних санкцій визначено п.126.1 ст.126 ПК України.

В той же час, з акту перевірки, додатків до нього та наданих відповідачем на виконання ухвали суду розрахунку вбачається, що штрафні санкції контролюючим органом застосовані як на підставі п.126.1 ст.126 ПК України так і на підставі п.127.1 ст.127 ПК України.

Так, в акті перевірки, вказуючи на наявність правових підстав для застосування штрафних санкції на підставі п.127.1 ст.127 ПК України, контролюючий орган виходив з того, що підприємством нараховувався податок з доходів фізичних осіб, на суми заробітної плати, що не була своєчасно виплачена працівникам, при цьому податок з доходів фізичних осіб не був своєчасно перерахований до бюджету.

Встановивши такі обставини справи, суд першої інстанції правильно вказав на неправомірність застосування відповідачем штрафних санкцій на підставі п.127.1 ст.127 ПК України.

Так, відповідно до пп.168.1.2 п.168.1 ст.168 ПК України податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Згідно із пп.168.1.5 п. 168.1 ст.168 ПК України, якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Отже, з огляду на положення наведених норм матеріального права, податковий агент зобов’язаний перераховувати до бюджету утриманий податок під час виплати доходу, а якщо оподаткований дохід нараховується, але не виплачується платнику податку, то податок підлягає сплаті (перерахуванню) у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Відповідно до ч. 1 п. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу України, ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів третє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Таким чином, вказаною нормою права визначено відповідальність за ненарахування, неутримання та/або несплату (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків.

Отже, з вищенаведеного вбачається, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу. Оскільки, проведеною перевіркою таких обставин, як ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків до або під час виплати доходу (заробітної плати) працівникам встановлено не було, то застосування п.127.1 ст.127 ПК України є безпідставним.

Таким чином, оскільки обов'язок сплати податку з доходів фізичних осіб у випадку, якщо оподаткований дохід нараховується, але не виплачується платнику податку, не пов'язується з фактом виплати доходу, а має встановлений для місячного податкового періоду строк сплати, то норми п.127.1 ст.127 не передбачають відповідальності за порушення строків сплати податку, встановленого пп.168.1.5 п. 168.1 ст.168 Податкового кодексу України.

Відповідальність за несвоєчасну сплату податкових зобов’язань передбачено п.126.1 ст.126 ПК України згідно з яким, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: - при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; - при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Таким чином, положення ст.126 ПК України застосовується у випадку, коли має місце несвоєчасність сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов’язання. При цьому, розмір такої санкції прямо залежить від часу затримки такої сплати.

Тобто, у разі, якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов’язання протягом строків, передбачених ПК України, такий платник притягується до відповідальності відповідно до ст..126 ПК України.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного суду України від 10.11.2015р. у справі №813/6793/13-а.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо неправомірності застосування відповідачем штрафних санкцій на підставі п.127.1 ст.127 ПК України.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів, переглянувши постанову суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 243, 315, 317, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Кіровоградській області - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2017 р. по справі № П/811/1813/16 - залишити без змін.

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів до Верховного Суду, відповідно до ст.ст. 328 – 329 КАС України.

Головуючий суддя: С.В. Чабаненко

Суддя: Н.А. Олефіренко

Суддя: В.А. Шальєва