Постанова № 73193481, 04.04.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2018 року справа №805/3914/17-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Гаврищук Т.Г.

суддів: Блохіна А.А.

ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання Борисова А.А.,

за участю сторін по справі:

позивач: не з’явився

відповідач: ОСОБА_2 (за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду (суддя Христофоров А.Б.) від 18 січня 2018 року (повне рішення складено 18 січня 2018 року у м.Слов’янську) по справі №805/3914/17-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_3 Україна» до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання наказу в.о. заступника начальника ГУ ДФС у Донецькій області від 21.09.2017 року №1111 незаконним в частині визначення періоду перевірки з 07.10.2014 року по 19.09.2017 року, який включає в себе період до 22.12.2014 року, зазначений в повідомлені №76 від 12.05.2017 року; визнання дії ГУ ДФС у Донецькій області по проведенню перевірки за період з 07.10.2014 року по 19.09.2017 року, який включає в себе період до 22.12.2014 року, зазначений в повідомлені №76 від 12.05.2017 року протиправними; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.10.2017 року №0004421402 ГУ ДФС у Донецькій області на суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності 184 000,54 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання наказу від 21.09.2017 року №1111 незаконним в частині визначення періоду перевірки з 07.10.2014 року по 19.09.2017 року, який включає в себе період до 22.12.2014 року зазначений в повідомленні №76 від 12.05.2017 року; визнання дій по проведенню перевірки за період з 07.10.2014 року по 19.09.2017 року, який включає в себе період з 22.12.2014 року зазначений в повідомленні №76 від 12.05.2017 року протиправними; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.10.2017 року №0004421402 на суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності 184 000,54 грн.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 18 січня 2018 року позов задоволено, визнано наказ від 21.09.2017 року №1111 незаконним в частині визначення періоду перевірки з 07.10.2014 року по 19.09.2017 року, який включає в себе період до 22.12.2014 року, зазначений в повідомлені №76 від 12.05.2017 року; визнано дії по проведенню перевірки за період з 07.10.2014 року по 19.09.2017 року, який включає в себе період до 22.12.2014 року, зазначений в повідомлені №76 від 12.05.2017 року протиправними; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0004421402 від 11.10.2017 року на суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності 184 000,54 грн.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Відповідач вважає, що судом першої інстанції не прийнято до уваги ті обставини, що підставою для звільнення від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов’язань, визначених в Законі України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23 вересня 1994 року №185/94-ВР, є наявність сертифікату Торгово-промислової палати, який підтверджує наявність непереборної сили (форс-мажору). Враховуючи, що позивачем не надано відповідного сертифікату Торгово-промислової палати, то відсутні підстави для звільнення його від сплати пені.

Позивач у судове засідання не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що відповідачем була здійснена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства при виконанні контрактів від 07.10.2014 року №2035/TTU, від 25.11.2015 року №2511-15/UA, від 07.05.2008 року №SP0508-07TTU за період з 07.10.2014 року по 19.09.2017 року, за наслідками якої складений акт від 28.09.2017р. №625/05-99/14-02/35580430 та на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та згідно зі статтею 4 Закону № 185/94-ВР прийняте податкове повідомлення-рішення №0004421402 від 11.10.2017 року, яким позивачу нарахована сума грошового зобов’язання за платежем: пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, за невиконання зобов’язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства у розмірі 184 816,54 грн. за порушення вимог статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР (далі Закон № 185/94-ВР).

Підставою для прийняття спірного рішення послужив висновок податкового органу про порушення позивачем вимог статті 1 Закону України від 23 вересня 1994 року №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (із змінами та доповненнями), постанови НБУ від 20 серпня 2015 №515 «Про врегулювання ситуації на валютному ринку України» (із змінами і доповненнями, внесеними постановою Правління Національного банку України від 28 серпня 2014 року N 534), постанови НБУ 20 листопада 2014 року N 734 «Про врегулювання ситуації на валютному ринку України», постанови НБУ від 01 грудня 2014 року №758 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» (із змінами і доповненнями, внесеними постановою Правління Національного банку України від 8 грудня 2014 року N 799), а саме, виручка в іноземній валюті за експортований товар за МД№100270001/2014/575529 від 10.11.2014р. згідно контракту №2035/TTU від 07.10.2014 року надійшла від нерезидента ТОВ «ОСОБА_4 Логістик» (Російська Федерація) на поточні рахунки позивача у банківській установі ПАТ «ПУМБ» МФО 334851 з порушенням законодавчо встановленого строку розрахунків в іноземній валюті у період з 09.02.2015 року по 27.02.2015 року в сумі 135 500,00 євро (3 605 956,85 грн).

Позивачем не оспорюється прострочення законодавчо встановленого терміну надходження від нерезидента валютних коштів, розміру та періоду нарахованої пені.

Спірним між сторонами є застосування статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» з урахуванням змін, внесених Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» стосовно суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення.

Позивачем також оспорюється наказ на проведення перевірки від 21.09.2017р. №№1111 та дії щодо проведення перевірки за період з 07.10.2014р. по 19.09.2017р., який включає в себе період до 22.12.2014р., зазначений в повідомленні №76 від 12.05.2017р., та який, на думку позивача, не відповідає приписам п.38.11 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення РНБО України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення Антитерористичної операції (далі - АТО) на території Донецької і Луганської областей.

Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року № 1669-VII (далі Закон №1669) визначено тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Відповідно до частини 2-3 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1669 цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону. Дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення. Закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

За приписами ст. 1 Закону № 1669-VII період проведення антитерористичної операції це час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Виходячи з наведених приписів, датою початку періоду проведення антитерористичної операції є 14.04.2014року. На час вирішення справи Президентом України Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не приймався, тобто, період проведення АТО триває.

На виконання Закону №1669 розпорядженнями Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 року та від 02.12.2015р. №1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, до якого включено, зокрема м. Маріуполь, Донецької області де зареєстрований позивач з 22.12.2014 року (до 22.12.2014 року місцезнаходження позивача було: м. Донецьк, вул. Георгія Димитрова, буд.2)..

Частиною першою статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» з урахуванням змін, внесених Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції»,визначено, що порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про те, що оскільки позивач здійснює діяльність на території проведення антитерористичної операції, то у відповідача відсутні правові підстави для нарахування пені у відповідності до вимог статті 4 Закону № 185/94-ВР, а тому правомірно скасовано спірне рішення.

Посилання відповідача на необхідність обов’язкової наявності сертифікату Торгово-промислової палати України на підтвердження форс-мажорних обставин, колегією суддів не прийнято до уваги, оскільки, положеннями частини 1 статті 4 Закону № 185/94-ВР визначено умови звільнення суб'єкта господарювання від відповідальності за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, а саме здійснення діяльності на території проведення антитерористичної операції на період її проведення. Додаткових умов вказана стаття не містить. Зазначеною нормою, яка має пряму дію, не вимагається додаткове отримання сертифіката про засвідчення форс-мажорних обставин.

Водночас, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що у порушення вимог п.38.11 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, відповідачем не було прийнято до уваги заяву позивача від 12.05.2017 року про відсутність первинних документів у період з 2009 року по 22.12.2014 року, та винесено спірний наказ №1111 від 21.09.2017 року, тобто після повідомлення про відсутність первинних документів, виходячи з наступного.

У пункті п.38.11 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України встановлено, що тимчасово, до завершення проведення антитерористичної операції, до платників податків/податкових агентів, які провадили діяльність на тимчасово окупованій території та/або території населених пунктів на лінії зіткнення вільної економічної зони "Крим" і не можуть пред'явити первинні документи, на підставі яких здійснюється облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, як виняток із положень статті 44 цього Кодексу застосовуються спеціальні правила для підтвердження даних, визначених у податковій звітності.

Відповідно до абзаців 7 та 9 цієї норми після подання до контролюючого органу повідомлення про неможливість вивезення первинних документів до завершення проведення антитерористичної операції запроваджується мораторій на проведення будь-яких перевірок щодо зазначених у повідомленні податкових (звітних) періодів. Платники податків / податкові агенти, які подали повідомлення про втрату первинних документів відповідно до цього підпункту, не можуть бути перевірені контролюючим органом щодо зазначених у повідомленні податкових (звітних) періодів, у тому числі після завершення проведення антитерористичної операції.

У відповідності до п.33.3 ст.33 Податкового кодексу України базовий податковий (звітний) період - період, за який платник податків зобов'язаний здійснювати розрахунки податків, подавати податкові декларації (звіти, розрахунки) та сплачувати до бюджету суми податків та зборів, крім випадків, передбачених цим Кодексом, коли контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податку.

Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку про те, що п.38.11 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України встановлено спеціальні правила для підтвердження даних, визначених у податковій звітності.

Наказом №1111 від 21.09.2017 року відповідачем було призначено проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні взаєморозрахунків з нерезидентами за контрактами від 07.10.2014 року №2035/TTU, від 25.11.2015 року №2511-15/UA, від 07.05.2008 року №SP0508-07TTU за період з 07.10.2014 року по 19.09.2017 року. Тобто, податковим органом не здійснювалась перевірка документів, на підставі яких здійснюється облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань.

Крім того, як вбачається з акту перевірки від 28.09.2017р. №625/05-99/14-02/35580430, зокрема, додатку №2, позивачем під час перевірки були надані всі необхідні документи для проведення перевірки з цього питання.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те,що судом першої інстанції безпідставно задоволено позов в цій частині.

Керуючись статтями 23, 33, 292, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 328, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 січня 2018 року по справі №805/3914/17-а - задовольнити частково.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 січня 2018 року по справі №805/3914/17-а – скасувати в частині задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_3 Україна» до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання наказу в.о. заступника начальника Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області від 21.09.2017 року №1111 незаконним в частині визначенні періоду перевірки з 07.10.2014 року по 19.09.2017 року, який включає в себе період до 22.12.2014 року зазначений в повідомленні №76 від 12.05.2017 року та визнання дій по проведенню перевірки за період з 07.10.2014 року по 19.09.2017 року, який включає в себе період з 22.12.2014 року зазначений в повідомленні №76 від 12.05.2017 року протиправними.

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_3 Україна» до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання наказу в.о. заступника начальника Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області від 21.09.2017 року №1111 незаконним в частині визначенні періоду перевірки з 07.10.2014 року по 19.09.2017 року, який включає в себе період до 22.12.2014 року зазначений в повідомленні №76 від 12.05.2017 року та визнання дій по проведенню перевірки за період з 07.10.2014 року по 19.09.2017 року, який включає в себе період з 22.12.2014 року зазначений в повідомленні №76 від 12.05.2017 року протиправними - відмовити.

В інший частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 січня 2018 року у справі № 805/3914/17-а – залишити без змін.

Вступна та резолютивна частина постанови прийнята у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 04 квітня 2018 року.

Постанова у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 05 квітня 2018 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з 04 квітня 2018 року та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Гаврищук Т.Г.

Судді: Блохін А.А.

ОСОБА_1