Постанова № 73193344, 22.03.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

22 березня 2018 рокусправа № 804/4632/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Дурасової Ю.В.

судді: Лукманової О.М. Божко Л.А.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.

позивача: ОСОБА_1,

представника позивача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.10.2017 (суддя Дєєв Микола Владиславович)

у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Платинум Банк"ОСОБА_3, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позов до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Платинум Банк"ОСОБА_3, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії.

Позов обґрунтовано тим, що 13.06.2016 року між позивачем та ПАТ “ПЛАТИНУМ БАНК” укладено договір про розміщення вкладу “Готівка щомісяця” №26301780679601/980, відповідно до умов якого було внесено 150 000 грн., договір банківського вкладу (депозиту) “Бажане збільшення” №26309780679603 відповідно до умов якого було внесено 1087,01 грн., також 17.06.2016 року було укладено договір про розміщення вкладу “Готівка щомісяця” №00464902 відповідно до умов якого було внесено 30 000грн. Після прийняття рішення про ліквідацію ПАТ “ПЛАТИНУМ БАНК” почались виплати гарантованої суми вкладникам, але позивача не було включено до списків вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Таким чином, позивач вважає бездіяльність відповідачів протиправною та такою, що суперечить нормам чинного законодавства України, у зв'язку з чим просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.10.2017 у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Свою позицію суд першої інстанції обґрунтував тим, що дочка позивача працювала на посаді начальника Відділення №8 ПАТ «Платинум банк», тобто є асоційованою особою керівника банку та особою, яка пов’язана з банком. Тому відповідач діяв правомірно, прийнявши рішення про визнання позивача та його близьких родичів пов’язаними з банком особами.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем (ОСОБА_1) подано апеляційну скаргу (додаткові пояснення до апеляційної скарги), згідно якої просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилається на те, що при укладенні договору банківського вкладу йому не надавалася інформація про його пов’язаність з банком та про те, що сума вкладу не підлягає під гарантії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Зазначає, що начальники відокремлених структурних підрозділів (керівники філій, відділень, представництв) не є керівниками банку, тому їх родичі не є пов’язаними особами з банком через їх афілійованість з керівниками структурних підрозділів. Зазначає, що керівниками банків в силу ст. 42 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» є голова ради банку, його заступники та члени ради банку; голова правління банку, його заступники та члени правління банку; головний бухгалтер банку та його заступники. Вказує, що посада його дочки не відносилася до вказаних посад, тому не є пов’язаною особою з банком. Також посилається на ст. 2, 52 ЗУ «Про банки і банківську діяльність», яка визначає пов’язаних з банком осіб, однак, зазначені норми також не можуть бути застосовані щодо нього.

Представником відповідача (Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Платинум Банк") надано до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, згідно яких просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін. Посилається на те, що позивач є асоційованою особою керівника відділення банку, оскільки його дочка, як керівник відділення, є пов’язаною з банком особою в силу п. 3 ч. 1 ст. 52 ЗУ «Про банки і банківську діяльність».

У судовому засіданні представник позивача та позивач підтримали доводи апеляційної скарги, просять апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Надано пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі.

Інші учасники процесу у судове засідання не з’явились. Про час, дату та місце судового засідання повідомленні належним чином.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, постанову скасувати, внаслідок наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 13 червня 2016 року між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством “ПЛАТИНУМ БАНК” був укладений договір банківського вкладу (депозиту):

- “Готівка щомісяця” № №26301780679601/980, відповідно до умов договору, було внесено 150 000грн., внесення готівкових коштів підтверджується квитанцією від 13.06.2016 року.

- “Бажане збільшення” №26309780679603, відповідно до умов договору, було внесено 1087,01 грн., внесення готівкових коштів підтверджується квитанцією від 13.06.2016 року.

- “Готівка щомісяця" №00464902 (договір від 17 червня 2016 року), внесено 30 000 грн., внесення готівкових коштів підтверджується квитанцією від 17.06.2016 року.

На підставі рішення Правління Національного банку України від 10 січня 2017 року №14-рш/БТ “Про віднесення ПАТ “ПЛАТИНУМ БАНК” до категорії неплатоспроможних” виконавчою дирекцією Фонду гарантування прийнято рішення від 11 січня 2017 року № 85 “Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ “ПЛАТИНУМ БАНК” та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку”, згідно яким розпочато процедуру виведення ПАТ “ПЛАТИНУМ БАНК” з ринку шляхом запровадженням в ньому тимчасової адміністрації на один місяць з 11 січня 2017 року до 10 лютого 2017 року включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора, визначені статтями 37-39 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”, ОСОБА_3 на один місяць з 11 січня 2017 року до 10 лютого 2017 року включно; строк тимчасової адміністрації у ПАТ “ПЛАТИНУМ БАНК” продовжено з 11 лютого 2017 року до 10 березня 2017 року.

Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 23 лютого 2017 року № 95-рш “Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ “Платинум банк” виконавчою дирекцією Фонду гарантування прийнято рішення від 24 лютого 2017 року № 743 “Про початок процедури ліквідації ПАТ “ПтБ” та делегування повноважень ліквідатора банку”, згідно з яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ “Платинум банк” з 24 лютого 2017 року до 23 лютого 2019 року включно, призначено уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ “ПтБ”, визначені, зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 521, 53 Закону “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” в тому числі з підписання всіх договорів, пов’язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, ОСОБА_3 строком на два роки з 24 лютого 2017 року до 23 лютого 2019 року включно.

01.03.2017 року - здійснено публікацію про ліквідацію банку у газеті “Голос України” №39 (6544) від 01.03.2017 року.

Судом першої інстанції також встановлено, що дочка позивача працювала на посаді начальника Відділення №8 ПАТ «Платинум банк», тобто позивач є асоційованою особою керівника банку, яка пов’язана з банком.

Натомість, колегія суддів апеляційної інстанції не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони протирічать обставинам справи.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що до даних правовідносин слід застосовувати норми Конституції України, норми Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”, Закону України “Про банки і банківську діяльність” від 07.12.2000 року № 2121-ІІІ.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. При цьому, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19).

Основним аргументом відповідача, з яким погодився суд першої інстанції є те, що позивач є асоційованою особою керівника відділення банку, оскільки його дочка, як начальник відокремленого відділення №8 ПАТ «Платинум банк», є пов’язаною з банком особою в силу п. 3 ч. 1 ст. 52 ЗУ «Про банки і банківську діяльність», тому відсутні підстави для включення позивача реєстру (переліку) вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду у відповідності до положень п. 4 ч. 4 ст. 26 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”.

Досліджуючи доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на предмет і мету Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”.

Так, в статті 1 цього закону зазначено, що цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків. Відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.

Отже, мата Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” - захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України.

Таким чином, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Платинум Банк" має діяти з урахуванням зазначеної мети цього закону, а саме: захисту прав і законних інтересів вкладників і зміцнення довіри до банківської системи.

При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги частину 4 ст. 26 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”, яка вказує на винятки щодо можливості відшкодування коштів вкладникам банку за рахунок Фонду гарантування вкладів. Так, Фонд не відшкодовує кошти:

1) передані банку в довірче управління;

2) за вкладом у розмірі менше 10 гривень;

3) за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред'явника;

4) розміщені на вклад у банку особою, яка є пов'язаною з банком особою або була такою особою протягом року до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною 2 статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - протягом року до дня прийняття такого рішення).

Отже, колегія судів апеляційної інстанції перевіряє відповідність та доцільність застосування відповідачем винятків, згідно яких Фондом не відшкодовуються кошти в силу пункту 4 ч. 4 ст. 26 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”.

Насамперед слід з’ясувати, яка особа є пов’язаною з банком особою?

На це питання відповідь дає стаття 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", так пов'язаними з банком особи є:

1) контролери банку;

2) особи, які мають істотну участь у банку, та особи, через яких ці особи здійснюють опосередковане володіння істотною участю у банку;

3) керівники банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів банку;

4) споріднені та афілійовані особи банку, у тому числі учасники банківської групи;

5) особи, які мають істотну участь у споріднених та афілійованих особах банку;

6) керівники юридичних осіб та керівники банків, які є спорідненими та афілійованими особами банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів цих осіб;

7) асоційовані особи фізичних осіб, зазначених у пунктах 1-6 цієї частини;

8) юридичні особи, в яких фізичні особи, зазначені в цій частині, є керівниками або власниками істотної участі;

9) будь-яка особа, через яку проводиться операція в інтересах осіб, зазначених у цій частині, та на яку здійснюють вплив під час проведення такої операції особи, зазначені в цій частині, через трудові, цивільні та інші відносини.

Отже, зазначена вище норма чітко визначає яка особа є пов’язаною з банком особою. І саме на цій нормі може ґрунтуватися висновок, чи є дочка позивача пов’язаною з банком особою?

Однак, в силу матеріалів справи зазначене в статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначення пов’язаної з банком особи, не може стосуватися доньки позивача, оскільки у відповідності до матеріалів справи донька позивача – ОСОБА_4 у період з 19.08.2011 року по 20.03.2017 року працювала на посаді начальника Відділення №8 ПАТ «Платинум банк» в м. Дніпропетровську, що підтверджується наказом ПАТ «Платинум банк» від 15.08.2011 року №3334-К та наказом ПАТ «Платинум банк» від 10.03.2017 року №ІМВ/К-01338 (про вказані накази безпосередньо зазначає відповідач в відзиві на апеляційну скаргу).

Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлено, що донька позивача ОСОБА_4 працювала на посаді начальника Відділення №8 ПАТ «Платинум банк», що ніяким чином не відповідає зазначеному в статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначенню про пов’язану з банком особу.

Отже, як що донька позивача не є пов’язаною з банком особою, то і позивач у справі не може бути віднесений до асоційовані особи фізичних осіб, зазначених у пунктах 1-6 цієї частини (п. 7 статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність").

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що визначення терміну “асоційована особа” міститься в ст.2 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, відповідно до якої асоційована особа - чоловік або дружина, прямі родичі цієї особи (батько, мати, діти, рідні брати та сестри, дід, баба, онуки), прямі родичі чоловіка або дружини цієї особи, чоловік або дружина прямого родича. Натомість, зазначене визначення не може стосуватися позивача, оскільки донька позивача не є пов’язаною з банком особою.

Отже, висновок суду першої інстанції про визначення позивача асоційованою особою з керівником банку є помилковим.

Таким чином відповідач не правомірно позбавив позивача права на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів, порушивши норми статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", а також пункт 4 ч. 4 ст. 26 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” та зазначену в ст. 1 цього Закону мету цього закону, а саме: захисту прав і законних інтересів вкладників і зміцнення довіри до банківської системи.

Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що в частинах 2, 3, 4 статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", визначено, що:

- Банк зобов'язаний подавати Національному банку України інформацію про пов'язаних із банком осіб у порядку, встановленому нормативно-правовими актами Національного банку України;

- Національний банк України при здійсненні банківського нагляду має право визначати пов'язаними з банком особами фізичних та юридичних осіб, зазначених у пунктах 1-9 частини першої цієї статті, за наявності ознак, визначених у нормативно-правових актах Національного банку України, з урахуванням характеру взаємовідносин, операцій та наявності інших зв'язків із банком. Про таке рішення Національний банк України не пізніше наступного робочого дня повідомляє відповідний банк. У такому разі особа вважається пов'язаною з банком, якщо банк протягом 15 робочих днів із дня отримання повідомлення Національного банку України про визначення особи пов'язаною з банком не доведе протилежного.

- Особа, визначена рішенням Національного банку України пов'язаною з банком особою, чи такий банк можуть оскаржити в установленому законом порядку рішення Національного банку України про визначення особи пов'язаною з банком особою, а в разі притягнення такої особи до передбаченої законом відповідальності - оспорити підстави рішення Національного банку України про її визначення пов'язаною з банком особою.

Натомість, досліджуючи матеріали справи, колегія суддів апеляційної справи встановила, що матеріали справи не містять будь-яких документів, які б підтверджували наявність рішення Національного банку України щодо пов'язаних з банком осіб (зокрема, щодо ОСОБА_4, як пов’язаної з банком особи).

Отже, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, судом першої інстанції не повно з’ясовані обставини, що мають значення справи; не правильно застосовані норми матеріального права, що стало підставою для помилкових висновків та неправильного вирішення справи.

Частиною першою статті 3 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.4 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. На виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює такі функції: веде реєстр учасників Фонду; здійснює заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; здійснює процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку.

Відповідно до частини першої статті 1 та частини третьої статті 12 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” виконавча дирекція Фонду здійснює управління поточною діяльністю Фонду; виконавча дирекція Фонду має такі повноваження у сфері забезпечення відшкодування коштів за вкладами:

1) визначає порядок ведення реєстру учасників Фонду;

2) визначає порядок відшкодування Фондом коштів за вкладами відповідно до розділу V цього Закону;

3) визначає порядок ведення банками бази даних про вкладників та ведення Фондом відповідної узагальненої бази даних;

4) приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку;

5) затверджує порядок визначення банків-агентів та визначає на підставі цього порядку банків-агентів;

6) приймає рішення про оплату Фондом витрат, пов'язаних із процедурою виведення неплатоспроможного банку з ринку, у межах кошторису витрат Фонду, затвердженого адміністративною радою Фонду;

7) встановлює вимоги до змісту договорів банківського вкладу, договорів банківського рахунка з питань, що стосуються функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб.

Частиною 1 та 2 ст. 26 Закону України “Про систему гарантувань вкладів фізичних осіб” визначено, що Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами. Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

За правилами частин першої-третьої статті 27 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” передбачено, що уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Згідно з частиною п'ятою статті 27 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”, протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах “Урядовий кур'єр” або “Голос України” та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Частина шоста статті 27 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” визначає, що уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.

Відповідно до пунктів 3-5 розділу III Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 серпня 2012 року №14 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 7 вересня 2012р. за № 1548/21860) (далі по тексту - Положення) Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (додаток 8), із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню (далі - Перелік), перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку.

Перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується, виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку.

Визначений у Переліку залишок гарантованої суми надається з урахуванням розрахункових сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку.

Якщо вкладник не отримав свої вклади у межах граничного розміру суми відшкодування протягом дії тимчасової адміністрації за рахунок цільової позики Фонду, така сума відшкодування включається до Переліку.

Перелік складається в алфавітному порядку за прізвищами вкладників та подається до Фонду на паперових та електронних носіях разом із супровідним листом.

Перелік на паперових носіях (пронумерованих, прошитих) засвідчується підписом уповноваженої особи Фонду та відбитком печатки банку, що ліквідується, на електронних носіях подається на CD-дисках у csv файлі. Дані на паперових та електронних носіях повинні бути ідентичними.

Відповідно до п.6 розділу ІІІ Положення визначено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладника; змін розміру належних їм сум разом із змінами реквізитів вкладників.

Фонд складає на підставі Переліку загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення.

Загальний Реєстр складається на паперових та електронних носіях.

Загальний Реєстр на паперових носіях (пронумерованих, прошитих) підписується відповідальною особою, яка його склала, та засвідчується підписом директора-розпорядника та відбитком печатки Фонду, на електронних носіях - на СО-дисках у сзу файлі. Дані на паперових та електронних носіях повинні бути ідентичними.

Наведені норми законодавства вказують, що процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, включає наступні етапи:

1) складення уповноваженою особою Фонду переліку вкладників та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду;

2) передача уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду;

3) складення Фондом на підставі отриманого переліку вкладників Загального Реєстру;

4) затвердження виконавчою дирекцією Фонду Загального реєстру.

Згідно з частиною другою статті 38 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”, протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Частина третя статті 38 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” визначає, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов’язання без встановлення обов’язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов’язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов’язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов’язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов’язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України “Про банки і банківську діяльність”;

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов’язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

Згідно частини четвертої статті 38 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” уповноважена особа Фонду: протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Тобто, статті 26, 38 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” визначають виключні підстави для не включення вкладника до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду та обов’язок уповноваженої особа Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляти сторони за договорами про нікчемність цих договорів.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що позивача протиправно не було включено до переліку вкладників, що мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів. Аналізом статті 52 Закону України “Про банки і банківську діяльність” (викладено вище) колегією суддів апеляційної інстанції спростовано висновок, щодо пов’язаності з банком доньки позивача.

Виходячи з викладених доводів, суд апеляційної інстанції погоджується з аргументами, викладеними в апеляційній скарзі, що надає підстави для задоволення позовних вимог та скасування суду першої інстанції.

Вищезазначене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в відзиві на апеляційну скаргу, оскільки аргументи відповідача спростовуються доводами, викладеними позивачем.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції, виходячи з обставин справи та норм законодавства України, що регулює дані правовідносини, права, свободи та інтереси позивача захищені, а права та інтереси відповідача не порушені.

Доводи апеляційної скарги спростовують обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції ухвалено рішення з невірним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Керуючись 241-245, 250, 315, 317, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 р. - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2017р. - скасувати. Позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у ПАТ “ПЛАТИНУМ БАНК” ОСОБА_3 щодо невключення ОСОБА_1 до списку (переліку) вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у ПАТ “ ПЛАТИНУМ БАНК” ОСОБА_3 включити ОСОБА_1 до списку (переліку) вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, стосовно гарантованої суми у розмірі 183 908,60 (сто вісімдесят три тисячі дев‘ятсот вісім гривень 60 копійок).

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття згідно ч.1 ст. 325 КАС України (22.03.2018) та відповідно до ч. 5 ст. 328 КАС України оскарженню не підлягає, оскільки в силу ч. 6 ст. 12 КАС дана справа є справою незначної складності.

В силу п. 2 частини 5 ст. 328 КАС постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів в порядку та строки, встановлені ст. 328, 329 КАС України.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 22.03.2018.

В повному обсязі судове рішення виготовлено 28.03.2018.

Головуючий суддя: Ю.В. Дурасова

Суддя: О.М. Лукманова

Суддя: Л.А. Божко