Постанова № 73193338, 15.03.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

15 березня 2018 рокусправа № 804/8787/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Дурасової Ю.В.

судді: Лукманової О.М. Божко Л.А.

за участю секретаря судового засідання: Сонник А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.11.2017 (суддя Чорна Валерія Вікторівна)

у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення № 1024-17 від 15.05.2015 р.,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернулось з позовом Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення № 1024-17 від 15.05.2015 р.

Позов обґрунтовано тим, що податковим повідомленням-рішенням нараховане позивачу зобов’язання з транспортного податку на суму 25 000грн., позивач є власником автомобілю LEXUS RX-350 2012 року випуску, державний номер НОМЕР_1, з об’ємом двигуна 3456 куб.см. Позивач вважає, що підстав для нарахування зобов’язання з транспортного податку у відповідача не було, оскільки зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситись пізніше як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти такі правила. Позивач вважає, що бюджетним періодом, з якого починає застосовуватися транспортний податок, є 2016 рік, оскільки транспортний податок введено в дію з 01.01.2015 року Законом України “Про внесення змін до Податкового кодексу України”, прийнятим 28.12.2014 року. Відповідно, міські ради не могли прийняти та оприлюднити свої рішення про встановлення таких місцевих податків до 15 липня 2014 року, а відтак, оподаткування транспортним податком можливе не раніше наступного бюджетного періоду, яким для цього виду податку є наступний календарний рік. Також, позивач вважає, що вимога щодо сплати даного податку у 2015 році суперечить принципу стабільності податкового законодавства, закріпленого підпунктом 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 ПК України. З урахуванням викладеного, позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від № 1024-17 від 15.05.2015 р. (а.с. 4-10).

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.11.2017 відмовлено у задоволенні адміністративного позову. Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що ОСОБА_1 отримала рішення відповідача про визначення їй податкового зобов’язання з вказаного податку та самостійно сплатила його до бюджету, що підтверджується квитанцією № 0.0.428146824.2 від 28.08.2015 р. (а.с. 37).

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що оскільки позивач самостійно сплатила суму зазначену в податковому повідомлені-рішення, то податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним. Сплата підтверджується відповідним документом.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем (ОСОБА_1) подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилається на те, що підстав для нарахування зобов’язання з транспортного податку у відповідача не було, оскільки зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситись пізніше як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти такі правила.

Учасники процесу в судове засіданні не з’явилися, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином. В силу ч.4 ст. 229 КАС України судове засідання не фіксувалося технічними засобами.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач є власником легкового автомобіля марки LEXUS RX-350, 2012 року випуску, державний номер НОМЕР_1, з об’ємом двигуна 3456 куб.см, право власності на який зареєстровано 17.06.2014 року, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу СХХ 083180 (а.с. 14)

15.05.2015 року Державною податковою інспекцією у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області сформоване податкове повідомлення-рішення № 1024-17, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2015 рік в розмірі 25 000 грн. (а.с. 13).

Згідно квитанції № 0.0.428146824.2 від 28.08.2015 р., ОСОБА_1 сплатила транспортний податок з фізичних осіб в сумі 25 000 грн. (а.с. 37).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції до даних правовідносин правильно застосував норми Закон України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи”, Податкового кодексу України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Згідно із ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

01 січня 2015 року набрав чинності Закон України № 71-VIII від 28.12.2014 року “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи”, яким шляхом викладення в новій редакції ст. 267 ПК України, було введено новий податок - транспортний податок.

Відповідно до п.п. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України, платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України є об'єктами оподаткування.

Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3 000 куб. см.

Згідно із пп. 267.5.1 п.267.5 ст. 267 ПК України, базовим податковим (звітним) періодом є календарний рік.

Відповідно до п. 267.4 ст. 267 ПК України, ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000гривень за кожний легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування.

Матеріалами справи підтверджено, що транспортний засіб, який належить позивачу на праві власності, має першу реєстрацію з 28.01.2012 року - тобто, на час прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, використовується менше ніж 5 років, а також має об'єм циліндрів двигуна 3 456 куб.см – тобто, більше ніж 3 000 куб.см.

Щодо доводів позивача про те, що вимога про сплату транспортного податку у 2015 році суперечить принципу стабільності податкового законодавства, закріпленого підпунктом 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 ПК України, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до пп.4.1.9 п.4.1 ст.4 ПК України, податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах, зокрема, стабільність - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Отже, суть такого принципу податкового законодавства, як стабільність, полягає у неможливості внесення змін до будь-яких елементів податків та зборів пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду.

У свою чергу, п.7.1 ст.7 ПК України визначено обов’язкові елементи податків (зборів). Такими елементами є: платники податку; об'єкт оподаткування; база оподаткування; ставка податку; порядок обчислення податку; податковий період; строк та порядок сплати податку; строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку.

Законом України № 71-VIII від 28.12.2014 р. “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи” не вносились зміни до елементів податків та зборів, оскільки в даному випадку ним запроваджено новий вид податку “транспортний податок”, який раніше в Україні не існував.

Враховуючи, що вказаний Закон набув чинності з 01.01.2015 року, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з доводами апеляційної скарги в цій частині, натомість, на думку колегії суддів апеляційної інстанції судом першої інстанції правильно враховано, що позивач ОСОБА_1 у серпні 2015 року самостійно сплатила податкові зобов’язання з транспортного податку за 2015 рік в сумі 25 000 грн., визначені їй згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, тоді як до суду з позовом про оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення вона звернулася лише в грудні 2016 року.

Відповідно до п.п. 60.1.1 п. 60.1 статті 60 ПК України, податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним, якщо сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення.

Отже, в даному випадку на момент звернення ОСОБА_1 до суду, оскаржуване нею податкове повідомлення-рішення № 1024-17 від 15.05.2015 р. про нарахування транспортного податку за 2015 рік у розмірі 25 000 грн. за нормами ПК України вважається відкликаним. Що за своєю суттю є підтвердженням відсутності предмету спору, оскільки податкове повідомлення-рішення, яке оскаржує позивач, відкликане у зв’язку з самостійним погашення суми боргу позивачем.

Так, позивач ОСОБА_1 отримала рішення відповідача про визначення їй податкового зобов’язання з вказаного податку та самостійно сплатила його до бюджету, що підтверджується квитанцією № 0.0.428146824.2 від 28.08.2015 р. (а.с. 37).

Отже, виходячи з викладених доводів, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог.

Вищезазначене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи позивача спростовуються обставинами справи.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції, виходячи з обставин справи та норм законодавства України, що регулює дані правовідносини, права, свободи та інтереси позивача не були порушені.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2017 р. – залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2017 р. – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття згідно ч. 1 ст. 325 та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів в порядку та строки передбачені ст. 328, 329 КАС України.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 15.03.2018.

В повному обсязі постанова виготовлена 21.03.2018.

Головуючий суддя: Ю.В. Дурасова

Суддя: О.М. Лукманова

Суддя: Л.А. Божко