Постанова № 73193319, 15.03.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

15 березня 2018 рокусправа № 808/2745/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Дурасової Ю.В.

судді: Божко Л.А. Лукманової О.М.

за участю секретаря судового засідання: Сонник А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу Енергодарського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 05.12.2017 (суддя Прудивус Олег Васильович)

у справі за адміністративним позовом Енергодарського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області до Кам'янсько-Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області про визнання протиправними дій суб’єкта владних повноважень та зобов’язання вчинити певні дії, скасування рішення суб’єкта владних повноважень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Енергодарське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, звернулось з позовом до Кам'янсько-Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області про визнання протиправними дій суб’єкта владних повноважень та зобов’язання вчинити певні дії, скасування рішення суб’єкта владних повноважень.

Позов обґрунтовано тим, що 20.12.2011 Управлінням Пенсійного фонду України в Кам’янсько-Дніпровському районі Запорізької області у встановленому законом порядку за порушення строків сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування відносно ОСОБА_1 було прийнято ОСОБА_2 по справі про адміністративне правопорушення № 70, якою останнього притягнуто до адміністративної відповідальності та застосовано штраф у розмірі 1 700грн. 25.07.2017 позивач звернувся до відповідача із заявою № 2614/11 про примусове виконання ОСОБА_2 по справі про адміністративне правопорушення від 20.12.2011 № 70. Розглянувши вказану заяву позивача, відповідач 23.08.2017 прийняв повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 23.08.2017 № 7515/1618-418, що позивач вважає є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки позивача як юридичну особу – орган державної влади було утворено шляхом з іншими аналогічними управліннями. У подальшому, 31.03.2017 Кам’янсько-Дніпровське об’єднане управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області реорганізовано шляхом злиття в Енергодарське об’єднане управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області. Позивач вважає, що заяву про примусове виконання ОСОБА_2 по справі про адміністративне правопорушення від 20.12.2011 № 70 було подано належною особою як правонаступником стягувача. Також, позивач зауважив, що оскаржуване повідомлення було прийнято відповідачем із порушенням встановленого законом триденного строку. Крім того, позивач стверджує, що відповідач наділений законними повноваженнями на самостійну заміну назву сторони виконавчого провадження на її правонаступника після відкриття такого провадження. Із урахуванням викладених вище обставин у їх сукупності, позивач просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

ОСОБА_2 Запорізького окружного адміністративного суду від 05.12.2017 відмовлено у задоволенні адміністративного позову. Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що у відповідача були відсутні законні підстави для прийняття до виконання ОСОБА_2 від 20.12.2011 № 70 на суму 1 700грн. в силу норм ЗУ «Про виконавче провадження», при цьому, повноваження на повернення стягувачу виконавчого документа без прийняття до виконання належить до виключної компетенції ДВС або приватного виконавця. Водночас, зобов’язання судом відповідача прийняти до виконання та проводити передбачені законом виконавчі дії за виконавчім документом є фактично втручанням в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем (Енергодарським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області) подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилається на те що в силу ст. 15 ЗУ «Про виконавче провадження» право на заміну сторони виконавчого провадження може бути реалізовано в рамках відкритого виконавчого провадження.

Представником відповідача надано до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, згідно якої просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без мін. Посилається на те, що виконавчий документ повертається, якщо він не відповідає вимогам ЗУ «Про виконавче провадження». Зазначає, що відповідно до ОСОБА_2 КМУ №988 від 21.12.2016 року «Деякі питання функціонування територіальних органів ПФУ» відбулася реорганізація територіальних органів ПФУ шляхом злиття окремих органів ПФУ, в тому числі Управління ПФУ в м. Енергодарі та Кам’янсько-Дніпровське об’єднане УПФУ в Запорізькій області. після злиття є Енергодарським об’єднаним управлінням УПФ. Отже, відбулося злиття юридичних осіб, а не зміна назви юридичної особи. Згідно витягу з ЄДРЮФО – Управління ПФУ в Кам’янсько-Дніпровському районі Запорізької області припинило свою діяльність 31.03.2016 року, правонаступником зазначено Кам’янсько-Дніпровське об’єднане УПФУ в Запорізькій області.

В свою чергу Кам’янсько-Дніпровське об’єднане УПФУ в Запорізькій області припинило свою діяльність 06.04.2017, але відомості про правонаступників в ЄДРЮФО відсутні. Також відсутні відомості що Енергодарське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області є правонаступником іншої юридичної особи.

Учасники процесу в судове засіданні не з’явилися, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином. В силу ч.4 ст. 229 КАС України судове засідання не фіксувалося технічними засобами.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до ОСОБА_1 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивача зареєстровано як юридичну особу – орган державної влади 31.03.2017 (а.с. 15). Згідно з Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідача зареєстровано як юридичну особу – орган державної влади 29.03.2017 (а.с. 16).

20.12.2011 першим заступником начальника Управління Пенсійного фонду України в Кам’янсько-Дніпровському районі Запорізької області ОСОБА_3 було розглянуто та досліджено протокол про адміністративне правопорушення, складений 16.12.2011 відносно керівника Приватного підприємства “Атей-Охорона” ОСОБА_1 за порушення строків сплати єдиного внеску. За результатами розгляду відносно ОСОБА_1 було складено ОСОБА_2 по справі про адміністративне правопорушення № 70, якою останнього притягнуто до адміністративної відповідальності та застосовано штраф у розмірі 1 700 грн. (а.с. 18).

ОСОБА_2 по справі про адміністративне правопорушення від 20.12.2011 № 70 боржник у встановленому порядку не оскаржив, у зв’язку з чим вона набрала чинності 30.12.2011.

25.07.2017 позивач надіслав відповідачу заяву про примусове виконання ОСОБА_2 по справі про адміністративне правопорушення від 20.12.2011 № 70, прийнятої Управлінням Пенсійного фонду України в Кам’янсько-Дніпровському районі Запорізької області (а.с. 4). Також, у вказаній заяві позивач зазначив про реорганізацію позивача, яка відбулась на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2016 № 988.

Заява про примусове виконання ОСОБА_2 по справі про адміністративне правопорушення від 25.07.2017 № 2614/11 була отримана уповноваженою особою відповідача 25.07.2017, що підтверджується відповідною позначкою на вхідному штемпелі (а.с. 4).

За результатами розгляду заяви позивача про примусове виконання ОСОБА_2 по справі про адміністративне правопорушення від 20.12.2011 № 70, заступник начальника відповідача ОСОБА_4 винесла Повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 23.08.2017 № 7515/1618-418 (а.с. 7). Оскаржуване Повідомлення обґрунтоване тим, що стягувачем відповідно до виконавчого документа є Управління Пенсійного фонду України в Кам’янсько-Дніпровському районі Запорізької області, однак заява про примусове виконання подана не вказаною юридичною особою, а позивачем.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції до даних правовідносин правильно застосував норми Закону України “Про виконавче провадження”

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно із ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України “Про виконавче провадження” примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих документів, зокрема постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

За приписами ч. 1 ст. 26 Закону України “Про виконавче провадження” виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: за заявою стягувача про примусове виконання рішення; за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Частинами 1 та 2 ст. 15 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено, що сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.

Із наведеного вбачається, що заява про примусове виконання виконавчого документа повинна бути подана саме стягувачем, зазначеним у такому виконавчому документі.

Пунктом 6 ч. 4 ст. 4 Закону України “Про виконавче провадження”, а також п. 4 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень (далі – Інструкція), затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону, про що орган державної виконавчої служби або приватний виконавець надсилає стягувачу повідомлення протягом трьох робочих днів з дня пред'явлення виконавчого документа.

Матеріалами справи підтверджено, що за результатами розгляду протоколу про адміністративне правопорушення, складеного 20.12.2011 відносно керівника Приватного підприємства “Атей-Охорона” ОСОБА_1 за порушення строків сплати єдиного внеску начальником Управління Пенсійного фонду України в Кам’янсько-Дніпровському районі Запорізької області ОСОБА_5 було винесено ОСОБА_2 по справі про адміністративне правопорушення № 70, якою останнього притягнуто до адміністративної відповідальності та застосовано штраф у розмірі 1 700грн. Стягувачем зазначено безпосереньо Управління Пенсійного фонду України в Кам’янсько-Дніпровському районі Запорізької області (а.с. 8). Вказана постанова набрала чинності 30.12.2011. З метою примусового виконання ОСОБА_2 по справі про адміністративне правопорушення від 20.12.2011 № 70 позивач надіслав відповідачу заяву про примусове виконання ОСОБА_2 по справі про адміністративне правопорушення від 20.12.2011 № 70, яка була отримана останнім 25.07.2017 (а.с. 4). За результатами розгляду вказаної заяви відповідачем винено Повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 23.08.2017 № 7515/1618-518 (а.с. 7).

Отже, оскільки стягувачем згідно з ОСОБА_2 по справі про адміністративне правопорушення від 20.12.2011 № 70 зазначено Управління Пенсійного фонду України в Кам’янсько-Дніпровському районі Запорізької області, а позивач, у свою чергу не є безпосереднім правонаступником Управління Пенсійного фонду України в Кам’янсько-Дніпровському районі, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що у відповідача були відсутні законні підстави для прийняття до виконання ОСОБА_2 по справі про адміністративне правопорушення від 20.12.2011 № 70.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції посилання позивача на порушення відповідачем строків надіслання йому як стягувачу оскаржуваного Повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 23.08.2017 № 7515/1618-418 суд першої інстанції правильно не прийняв до уваги, оскільки ст. 4 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII та п. 4 Інструкції регламентують строки надіслання таких повідомлень стягувачу, а не порядок їх прийняття. У даному випадку позивач оскаржує дії відповідача саме щодо повернення Повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 23.08.2017 № 7515/1618-418 без прийняття до виконання, а не бездіяльність відповідача щодо не надіслання позивачу такого Повідомлення.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині визнання протиправними дій відповідача щодо повернення позивачу виконавчого документа без прийняття до виконання не підлягають задоволенню, а, відтак, в цій частині у задоволенні позову суд першої інстанції правильно відмовив.

Також, оцінюючи правомірність Повідомлення відповідача про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 23.08.2017 № 7515/1618-418, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Підставами для скасування рішення суб'єкта владних повноважень у розумінні КАС України є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який прийняв рішення. При цьому, матеріали справи не містять доказів та обставин, які б сукупно або окремо свідчили, що Повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 23.08.2017 № 7515/1618-418 було прийнято відповідачем поза межами його повноважень та у незаконний спосіб, необґрунтовано, дискримінаційно, непропорційно, із порушенням розумного строку.

Таким чином, суд першої інстанції щодо повернення позивачу ОСОБА_2 по справі про адміністративне правопорушення від 20.12.2011 № 70 без прийняття до виконання, дійшов правильного висновку, що Повідомлення відповідача про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 23.08.2017 № 7515/1618-418 є правомірним.

Отже, висновок суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування Повідомлення відповідача про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 23.08.2017 № 7515/1618-418 - не підлягають задоволенню, є правильним, тому в цій частині у задоволенні позову суд першої інстанції також правильно відмовив.

Щодо наявності правових підстав для зобов’язання відповідача прийняти до виконання та проводити передбачені законом виконавчі дії за постановою Управління Пенсійного фонду України в Кам’янсько-Дніпровському районі Запорізької області по справі про адміністративне правопорушення від 20.12.2011 № 70 на суму 1 700,00 грн., колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Дискреційні повноваження – це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта. Отже, дискреційне право органу державної влади обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

Колегія суддів апеляційної інстанції підтримує висновок суду першої інстанції, що повноваження на повернення стягувачу виконавчого документа без прийняття до виконання належать до виключної компетенції відповідного органу державної виконавчої служби або приватного виконавця. У свою чергу, зобов’язання відповідача прийняти до виконання та проводити передбачені законом виконавчі дії за виконавчим документом фактично є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Таким чином, позовні вимоги в частині зобов’язання відповідача прийняти до виконання та проводити передбачені законом виконавчі дії за постановою Управління Пенсійного фонду України в Кам’янсько-Дніпровському районі Запорізької області по справі про адміністративне правопорушення від 20.12.2011 № 70 на суму 1 700грн. також не підлягають задоволенню, а, відтак, суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні позову в цій частині.

Виходячи з викладених доводів, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог.

Вищезазначене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи позивача спростовуються доводами, викладеними відповідачем.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції, виходячи з обставин справи та норм законодавства України, що регулює дані правовідносини, права та інтереси позивача не були порушені.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Енергодарського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2017 р. - залишити без задоволення.

ОСОБА_2 Запорізького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2017 р. - залишити без змін.

ОСОБА_2 набирає законної сили з дати її прийняття згідно ч. 1 ст. 325 та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів в порядку та строки передбачені ст. 328, 329 КАС України.

В повному обсязі постанова буде виготовлена протягом 5 днів.

Повний текст постанови складено 21.03.2018р.

Головуючий суддя: Ю.В. Дурасова

Суддя: Л.А. Божко

Суддя: О.М. Лукманова