Постанова № 73193209, 03.04.2018, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" квітня 2018 р. Справа № 914/2477/17

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді М.І. Хабіб

суддів О.В. Зварич

ОСОБА_1,

за участю секретаря судового засідання Карнидал Л.Ю.,

та представників сторін:

позивача - не з’явився,

відповідача – ОСОБА_2Р.( адвокат, свідоцтво від 24.03.2016, довіреність від 13.12.2017),

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Теплоінвестсервіс” від 15.02.2018 (вх.суду від 27.02.2018 №01-05/700/18)

на рішення Господарського суду Львівської області від 23.01.2018, повний текст рішення складено 26.01.2018,

у справі №914/2477/17(суддя Рим Т.Я.)

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Біоальтернатива”, с. Зубра Пустомитівського району Львівської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Теплоінвестсервіс”, с. Зимна Вода Пустомитівського району Львівської області

про: стягнення 531 500,00грн

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2017 року ТОВ «Біоальтернатива» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до ТОВ «Теплоінвестсервіс» про стягнення 531 500,00грн заборгованості за договором про надання поворотної фінансової допомоги від 11.01.2017. Позовні вимоги обгрунтовані тим, що на виконання вказаного договору від 11.01.2017 позивач надав відповідачу за період з 11.01.2017 по 20.02.2017 поворотну фінансову допомогу в сумі 667 500,00грн терміном на 1 рік. За умовами п.7.1 договору сторона -2 (позивач) вправі вимагати дострокового повернення наданої поворотної фінансової допомоги. 11.10.2017 позивач звернувся до відповідача листом від 06.10.2017 вих.№106 про дострокове повернення фінансової допомоги в сумі 667 500,00грн, однак відповідач не повернув в повному обсязі вказаної суми, його заборгованість становить 531 500,00грн. Посилаючись на ст. ст. 1046, 1049 ЦК України, позивач просив задоволити позов.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 23.01.2018 у справі №914/2477/17(суддя Рим Т.Я.) позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 471 000,00грн боргу та 7 065,23грн судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення мотивоване ст.ст. 11,1046, 1049 ЦК України. При частковому задоволенні позову суд виходив з того, що наявними в матеріалах справи банківськими виписками за листопад 2017року підтверджено повернення відповідачем фінансової допомоги в сумі 196 500,00грн, сума неповерненої фінансової допомоги становить 471 000,00грн.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції в частині стягнення 137 500,00грн боргу, оскаржив рішення в апеляційному порядку, просить в цій частині рішення скасувати та прийняти нове про відмову у задоволенні позову.

Відповідач посилається на п.2.1 договору, згідно з яким фінансова допомога надається строком на один рік, та вказує, що на день ухвалення оскаржуваного рішення (23.01.2018) строк повернення фінансової допомоги на загальну суму 137 500,00грн, наданої платіжними дорученнями від 25.01.2017 на суму 64 000,00грн, від 14.02.2017 на суму 21 000,00грн, від 17.02.2017 на суму 32 500,00грн та від 20.02.2017 на суму 20 000,00грн, ще не настав. Відтак вважає, що задоволення позову в цій частині було безпідставним та таким, що порушує норми матеріального права.

Стверджує, що в матеріалах справи відсутні належні докази реалізації позивачем свого права на дострокову вимогу повернення фінансової допомоги.

Вказує, що в п.8.1 договору визначено, що договір діє до 11.01.2017, тому вважає, що лише кошти, які перераховані до закінчення терміну дії договору (11.01.2017), є такими, що сплачені на виконання цього договору ( п/д від 11.01.2017 №1550 на суму 130 000,00грн), а всі інші суми коштів сплачені позивачем у позадоговірному порядку та отримані відповідачем без достатньої правової підстави, тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми гл. 83, ст. 1212 ЦК України.

Зазначає, що станом на момент укладення договору від 11.01.2017 керівником обох сторін була одна і та ж особа – ОСОБА_3 Зі сторони відповідача договір підписаний головним бухгалтером ОСОБА_4, яка діяла на підставі довіреності, однак згідно з статутом ТОВ «Теплоінвестсервіс» право підпису та укладення договорів від імені підприємства належить виключно директору.

Крім того, стверджує про порушення судом норми процесуального права, оскільки відповідач не отримав належного повідомлення про його виклик в судове засідання 23.01.2018 та був позбавлений права надати свої заперечення проти позовних вимог.

Ухвалами Львівського апеляційного господарського суду 05.03.2018 у справі №914/2477/17 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Теплоінвестсервіс, розгляд справи призначено на 20.03.2018.

Ухвалою від 20.03.2018 розгляд справи відкладено на 03.04.2018.

В судовому засіданні 03.04.2018 представник скаржника підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив скасувати рішення в частині стягнення 135 500,00грн боргу та в цій частині прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Позивач не подав відзиву на апеляційну скаргу, явку свого представника в судові засідання апеляційного суду не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про розгляд справи, що підтверджено повідомленням про вручення йому ухвали апеляційного суду( а.с. 105).

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.

11.01.2017 ТОВ «Теплоінвестсервіс (сторона-1) та ТОВ «Біоальрнатива» (сторона-2) уклали договір про надання поворотної фінансової допомоги, за умовами п.1.1 якого сторона -2 надає стороні -1 за її замовленням поворотну фінансову допомогу, а сторона -1 зобов’язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених цим договором.

Поворотна фінансова допомога надається строком на 1 рік в національній валюті України одноразово або частинами в межах граничної суми 667 500,00грн без ПДВ (п.2.1).

Згідно з п.2.3 договору сторона-2 не пізніше одного календарного тижня з часу отримання від сторони-1 відповідного усного замовлення на отримання фінансової допомоги зобов’язується надати стороні-1 відповідні грошові кошти в межах ліміту, визначеного п.2.1 договору, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок.

Поворотна фінансова допомога підлягає поверненню стороною-1 після закінчення строку дії договору, визначеного п.8.1 договору.

Відповідно до п.7.1 сторона-2 має право вимагати дострокового повернення наданої фінансової допомоги, письмово попередивши про це сторону-1 за 15 робочих днів.

Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 11.01.2017 (п.8.1).

На підставі договору б/н від 11.01.2017 ТОВ «Біоальтернатива» надало ТОВ «Теплоінвестсервіс» поворотну фінансову допомогу на загальну суму 667 500,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями (а.с. 37-47):

-№1550 від 11.01.2017 на суму 130 000,00 грн;

-№1578 від 13.01.2017 на суму 77 000,00 грн;

-№1595 від 17.01.2017 на суму 12 000,00 грн;

-№1600 від 20.01.2017 на суму 9 000,00 грн;

-№1601 від 20.01.2017 на суму 92 000,00 грн;

-№1602 від 20.01.2017 на суму 10 000,00 грн;

- №1622 від 25.01.2017 на суму 64 000,00 грн;

-№1691 від 10.02.2017 на суму 200 000,00 грн;

-№1731 від 14.02.2017 на суму 21 000,00 грн;

- №1741 від 17.02.2017 на суму 32 500,00 грн;

- №1743 від 20.02.2017 на суму 20 000,00 грн.

11.10.2017 позивач звернувся до відповідача листом від 06.10.2017 №106, в якому вимагав дострокового повернення фінансової допомоги в сумі 667 500,00 грн, підтвердженням чого є опис вкладення та поштова квитанція №7900512917883 від 11.10.2017 (а.с. 48, 49).

Згідно з інформацією з офіційного сайту ПАТ «Укрпошта» поштове відправлення №7900512917883 вручено одержувачу 14.11.2017.

Відповідно до виписок банку по рахунках ТОВ «Біоальтернатива» відповідач частково повернув поворотну фінансову допомогу в сумі 196 500,00 грн, а саме: 14.11.2017 - 50 000,00 грн, 17.11.2017 - 80 000,00 грн, 20.11.2017 - 66 500,00 грн (а.с. 60,61,62).

Дослідивши обставини справи, заслухавши доводи та пояснення представника скаржника, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

За приписами статті 11 ЦК України підставами виникнення зобовязань є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно із ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 11.01.2017 сторонами був укладений договір про надання поворотної фінансової допомоги б/н, за умовами якого позивач зобов’язався надати відповідачу поворотну фінансову допомогу в сумі 667 500,00грн строком на 1 рік, а відповідач зобов’язався повернути її.

За своєю правовою суттю укладений сторонами договір про надання поворотної фінансової допомоги б/н від 11.01.2017 є договором позики.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Відповідач (скаржник) не заперечує факту укладення договору про надання поворотної фінансової допомоги б/н від 11.01.2017 та факту отримання від позивача поворотної фінансової допомоги в сумі 667 500,00грн, однак в апеляційній скарзі вказує, що згідно з п.8.1 договір діяв до 11.01.2017, що на підставі цього договору позивачем була надана поворотна фінансова допомога лише в сумі 130 000,00грн, яка перерахована п/д від 11.01.2017 №1550 на суму 130 000,00грн, а всі інші суми коштів сплачені позивачем у позадоговірному порядку та отримані відповідачем без достатньої правової підстави, тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми гл. 83, ст. 1212 ЦК України.

Апеляційний суд відхиляє ці доводи відповідача з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що за період з 11.01.2017 по 20.02.2017 позивач перерахував на рахунок відповідача, а відповідач прийняв поворотну фінансову допомогу на загальну суму 667 500,00грн саме на підставі договору б/н від 11.01.2017 (в кожному з названих вище платіжних доручень підставою перерахування фінансової допомоги вказаний договір б/н від 11.01.2017 ).

Як вказано вище, 11.01.2017 договір був лише укладений. За його умовами фінансова допомога надається одноразово або частинами строком на 1 рік. Сторона-2(позивач) перераховує в межах встановленого ліміту (667 500грн) грошові кошти на рахунок сторони-1( відповідача) не пізніше одного тижня після отримання від сторони-1 відповідного усного замовлення на отримання фінансової допомоги. Поворотна фінансова допомога підлягає поверненню стороною-1 після закінчення строку дії договору, визначеного п.8.1 договору.

Названі обставини дають підстави для висновку, що в п.8.1 договору була допущена описка, замість договір діє до 11.01.2018, вказано що договір діє до 11.01.2017,оскільки договір не міг діяти до 11.01.2017, тобто припинити дію в день його укладення, як і не могла бути повернена фінансова допомога в день укладення договору(11.01.2017).

За умовами п.7.1 договору позивач вправі вимагати дострокового повернення наданої фінансової допомоги, письмово попередивши про це сторону-1(відповідача) за 15 робочих днів. Позивач звернувся до відповідача з відповідним листом від 06.10.2017 №106 про дострокове повернення наданої фінансової допомоги в сумі 667 500,00 грн, який відповідач отримав 14.11.2017, що підтверджено описом вкладення, поштовою квитанцією №7900512917883 від 11.10.2017 та інформацією з офіційного сайту ПАТ «Укрпошта» про вручення 14.11.2017 поштового відправлення №7900512917883.

Відтак доводи скаржника про те, що на день ухвалення оскаржуваного рішення (23.01.2018) ще не настав строк повернення фінансової допомоги на суму 137 500,00грн, яка перерахована платіжними дорученнями від 25.01.2017 на суму 64 000,00грн, від 14.02.2017 на суму 21 000,00грн, від 17.02.2017 на суму 32 500,00грн та від 20.02.2017 на суму 20 000,00грн, спростовуються матеріалами справи.

З цих же підстав апеляційний суд відхиляє доводи скаржника про недоведеність реалізації позивачем свого права щодо вимоги на дострокове повернення фінансової допомоги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що після отримання вимоги позивача про дострокове повернення фінансової допомоги відповідач її частково повернув в сумі 196 500,00 грн. Доказів повернення решти фінансової допомоги в сумі 471 000,00грн (667 500, 00 – 196 500,00) грн суду не подано.

Посилання скаржника на те, що договір від імені ТОВ «Теплоінвестсервіс» підписаний не керівником, а головним бухгалтером ОСОБА_4 на підставі довіреності, не можуть братися до уваги з огляду на те, що договір є чинним, він не визнаний недійсним у встановленому законом порядку. Крім того, договір прийнятий до виконання сторонами, а саме: позивач надав відповідачу поворотну фінансову допомогу на загальну суму 667 500,00 грн, а відповідач її прийняв та частково повернув в сумі 196 500,00 грн, що свідчить про схвалення товаристом цього договору.

Отже, в силу ст. 241 ЦК України договір про надання поворотної фінансової допомоги б/н від 11.01.2017 створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту його вчинення.

За приписами ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає рішення про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 471 000,00грн законним і обгрунтованим.

Щодо доводів скаржника про порушення судом норм процесуального права, оскільки відповідач не отримав належного повідомлення про його виклик в судове засідання 23.01.2018, що він був позбавлений права надати свої заперечення проти позовних вимог, апеляційний суд відхиляє як такі, що суперечать фактичним обставинам справи, оскільки ухвала Господарського суду Львівської області від 18.01.2018 про виклик ТОВ «Теплоінвестсервіс» як відповідача у даній справі в судове засідання 23.01.2018 була вручена представнику товариства Бабяк особисто 20.01.2018, що підтверджується повідомленням про вручення цієї ухвали (а.с. 86).

Отже, відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, яке відбулося 23.01.2018.

Крім того, 06.12.2017 відповідачу була вручена ухвала суду першої інстанції від 01.12.2017 про порушення провадження і призначення справи до розгляду на 13.12.2017; також була вручена 19.12.2017 ухвала від 13.12.2017 про відкладення розгляду справи на 26.12.2017, що підтверджено наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень (а.с. 5, 72). Ці обставини спростовують доводи відповідача про позбавлення його права надати свої заперечення проти позовних вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу вимог ст. ст. 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги ( ч.1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї ( ч.2). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права( ч.4).

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Скаржником не доведено, а апеляційним судом не встановлено підстав для його скасування та для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 86,129, 252, 269, 270,275, 276, 281, 282 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 23.01.2018 у справі №914/2477/17 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Судовий збір, сплачений скаржником при поданні апеляційної скарги, покладається на скаржника.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку у строки та в порядку, встановлені ст. 288 та 289 ГПК України.

4. Справу повернути до місцевого господарського суду.

Повна постанова складена 04.04.2018.

Головуючий суддя М.І. Хабіб

Суддя О.В. Зварич

Суддя Я.О. Юрченко