Постанова № 73193043, 22.03.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

22 березня 2018 рокусправа № 808/3096/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Дурасової Ю.В.

судді: Лукманової О.М. Божко Л.А.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.

представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14.11.2017 (суддя Стрельнікова Наталя Вікторівна)

у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь ім. А.М.Кузьміна" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне акціонерне товариство "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь ім. А.М.Кузьміна", звернулось з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Позов обґрунтовано тим, що на підтвердження реальності вчинення господарських операцій по взаємовідносинах з ТОВ “Сигма Капітал” та ТОВ “Дніпротехмет”, ТОВ “Торговий дім Комінко”, ТОВ “Верагруп” є всі первинні бухгалтерські документи, що підтверджують вчинення операцій з контрагентами за червень 2017 року. ОСОБА_3 перевірки ґрунтуються лише на даних баз Державної фіскальної служби без посилань на жодний первинний бухгалтерський документ.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 14.11.2017 позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби №0006624706 від 02 жовтня 2017 року.

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що наявність первинних документів є достатньою підставою для відображення вказаних операцій в бухгалтерському обліку, а оскільки дані податкового обліку базуються на даних бухгалтерського обліку, висновок відповідача щодо незаконності віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є необґрунтованим, що зумовлює відсутність підстав для висновку про відсутність фактичного здійснення господарських операцій.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем (Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби) подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилається на те, що позивачем було порушено принцип належної податкової обачності при виборі контрагента; вважає, що відсутні підтвердження вчинення господарських операцій між позивачем та контрагентами.

Представником позивача надано до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, згідно якого просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без мін. Посилається на те, що податковий орган вважає, що контрагенти позивача не здійснювали придбання продукції, яка реалізована позивачем, натомість будь-яких доказів для такого висновку відповідачем не надано; висновки відповідача ґрунтуються на припущенні, натомість, господарські операції підтверджені первинними документами, тому позивач мав право на формування податкового кредиту.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та в задоволенні позову відмовити. Надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі.

Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції – без змін. Надав пояснення аналогічні, викладеним у відзиві на апеляційну скаргу.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що податковим органом проведено камеральну перевірку достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ на поточний рахунок позивача за податковою декларацією з ПДВ №91396134320 від 19.07.2017, про що складено акт камеральної перевірки №882/28-10-47-06/00186536 від 18.08.2017 (т. 1 а.с.27-44). Камеральною перевіркою встановлено порушення ПрАТ “Дніпроспецсталь” вимог абз. “а” п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, абз. “б” та абз. “в” п.200.4 ст. 200 ПК України, пп.1 п. 4 Розділу V Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 26.01.2016 №21 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за №159/28289, а саме ПрАТ “Дніпроспецсталь” завищено суму податкового кредиту (рядок 17), суму від’ємного значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 19) та суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку (рядок 20.2.1) податкової декларації за червень 2017 року на суму ПДВ 463 305 грн.

Не погодившись із вказаним актом, позивачем надано заперечення №115-109 від 28.08.2017 (т. 1 а.с.46-48).

Вказані вище заперечення підприємства на акт камеральної перевірки стали підставою для проведення Запорізьким управлінням Офісу великих платників податків ДФС документальної позапланової невиїзної перевірки.

На підставі службового посвідчення МР №001506, фахівцем Запорізького управління Офісу великих платників податків ДФС згідно із пп.75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 ПК України, відповідно до наказу Офісу великих платників податків ДФС №1903 від 04.09.2017 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПрАТ “Дніпроспецсталь” з питань, що стали предметом заперечень підприємства, а саме дотримання вимог податкового законодавства при відображені в податковому обліку з ПДВ господарських операцій по взаємовідносинам з ТОВ “Сигма Капітал”, ТОВ “Дніпротехмет”, ТОВ “Торговий дім Комінко”, ТОВ “Верагруп” за червень 2017 року, результати якої оформлені актом перевірки №82/28-10-47-06/00186536 від 25.09.2017 (т. 1 а.с. 57-85).

На підставі цього акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0006624706 від 02.10.2017, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 463 305 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 231 652 грн. 50 коп. (т. 1а.с.25).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції до даних правовідносин правильно застосував норми Податкового кодексу України, Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. При цьому, згідно із ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України, встановлено, що кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Отже, податки позивача повинні бути не менші і не більші ніж ті, що встановлені законом.

Позивач вважає, що має право на податковий кредит, який передбачений податковим законодавством. Так, підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Натомість, відповідач вважає, що позивач безпідставно скористався правом на податковий кредит, оскільки господарські операції, які зазначені позивачем при формуванні податкового кредиту мають нереальний характер.

Колегія суддів апеляційної інстанції, досліджуючи матеріали справи, правильність встановлення судом першої інстанції обставин справи та дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, проаналізувала наступні норми податкового законодавства.

Так, згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Колегія суддів апеляційної інстанції також бере до уваги норми Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”. Так, за змістом частини 2 статті 3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Як вбачається з акта перевірки відповідач, з урахуванням результатів камеральної перевірки ПрАТ “Дніпроспецсталь” з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за червень 2017 року (акт від 18.08.2017 №882/28-10-47-06/00186536) дійшов висновку, про порушення позивачем вимог абз. “а” п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.200.1, п. 200.2, абз. “в” п. 200.4 ст. 200 ПК України, п.5 розділу ІІІ, пп. 1, п. 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом МФУ від 23.09.2014 №996, в результаті чого ПрАТ “Дніпроспецсталь” завищено суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку (рядок 20.2.1) податкової декларації за червень 2017 року на суму 463 305 грн.

Щодо висновків відповідача про неправомірність формування позивачем податкового кредиту по господарських операціях з ТОВ “Сигма Капітал”, ТОВ “Дніпротехмет”, ТОВ “Торговий дім Комінко” та ТОВ “Верагруп” суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

1. Перевіркою встановлено, що ПрАТ “Дніпроспецсталь” у червні 2017 року мало взаємовідносини з ТОВ “Сигма Капітал” відповідно до Договору №11160601 від 27.10.2016 на придбання феросплавів та інших матеріалів згідно специфікацій.

Матеріали справи підтверджують, що згідно наданої ПрАТ “Дніпроспецсталь” до податкового органу податкової звітності з податку на додану вартість за червень 2017 року встановлено включення до складу податкового кредиту податкової накладної, виписаної постачальником ТОВ “Сигма Капітал”, сума ПДВ за операціями з придбання алюмінію вторинного АВ87 складає 85 834 грн. 20 коп.

Колегія суддів апеляційної інстанції також бере до уваги, що матеріали справи містять документи, складені на виконання договору №11160601 від 27.10.2016: специфікації, видаткові накладні, рахунки, товарно-транспортні накладні, сертифікати якості.

При цьому, продукцію оприбутковано на склад позивача, що підтверджується прибутковими ордерами. Операції відображені у бухгалтерському обліку ПрАТ “Дніпроспецсталь” у періоді червень 2017 року. Оплата за продукцію відбувалась в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок ТОВ “Сигма Капітал”, що підтверджено платіжними дорученнями.

Податковий орган зазначає, що товари що поставлялися ТОВ “Сигма Капітал” на адресу ПрАТ “Дніпроспецсталь” придбано у інших підприємств, по ланцюгу придбання у яких не підтверджується придбання чи виготовлення таких товарів. Такий висновок зроблено на підставі проведеного податковим органом аналізом податкового кредиту ТОВ “Сигма Капітал” та його контрагентів за допомогою АІС “Єдиний реєстр податкових накладних” та АІС “Податковий блок” в ході якого встановлено, що кінцевими постачальниками придбаної продукції відображено придбання продуктів харчування, сигарет, будівельних матеріалів. В той час, як по ланцюгу постачання до ПрАТ “Дніпроспецсталь” відображено реалізацію алюмінію вторинного та дрібняку коксового.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції даний висновок податкового органу, базуються на результатах аналізу податкової звітності контрагентів позивача, взятих з АІС “Єдиний реєстр податкових накладних” та АІС “Податковий блок”, отже, перевірка цього контрагента позивача не проводилася, первинні документи контрагента не досліджувалися, що не дає можливості встановити наявність або відсутність порушення.

2. Перевіркою встановлено, що ПрАТ “Дніпроспецсталь” у червні 2017 року мало взаємовідносини з ТОВ “Дніпротехмет” відповідно до договору поставки №11140792 від 04.12.2014 на придбання товару, асортимент якого, ціна, кількість узгоджуються сторонами в додатках (специфікаціях) до договору.

Матеріали справи підтверджують, що згідно наданої ПрАТ “Дніпроспецсталь” до податкового органу податкової звітності з податку на додану вартість за червень 2017 року встановлено включення до складу податкового кредиту податкових накладних, виписаних постачальником ТОВ “Дніпротехмет”, сума ПДВ за операціями з придбання товару (дрібняк коксовий КМ-1) складає 177 698 грн. 80 коп.

Колегія суддів апеляційної інстанції також бере до уваги, що матеріали справи містять документи, складені на виконання договору поставки №11140792 від 04.12.2014: додаткову угоду, специфікації, видаткові накладні, рахунки, сертифікати якості, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення. При цьому, операції відображені у бухгалтерському обліку ПрАТ “Дніпроспецсталь” у періоді червень 2017 року. Продукцію оприбутковано на склад позивача, в підтвердження чого надані прибуткові ордери.

Натомість, податковий орган зазначає, що не підтверджено відповідними первинними документами господарські операції на суму ПДВ 177 698 грн. 80 коп. Такий висновок податковий орган формує на підставі аналізу податкової звітності та інформації наявної в АС “Податковий блок” та Єдиному реєстрі податкових накладних, в ході якого встановлено відсутність придбання дрібняка коксового ТОВ “Дніпротехмет” у підприємств зазначених в сертифікатах якості (ПАТ “Євраз Баглійкокс”, ТОВ “Союз-метал маркет”). Також податковий орган звертає увагу на сертифікати якості які надані до перевірки ПрАТ “Дніпроспецсталь”, вважає, що вони не мають ніякого відношення до здійснення господарських операцій з придбання дрібняка коксового КМ-1 у ТОВ “Дніпротехмет” та не можуть вважатися первинними документами, що засвідчують реальне джерело походження товару.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції даний висновок податкового органу, базуються на результатах аналізу податкової звітності контрагентів позивача, взятих з АІС “Єдиний реєстр податкових накладних” та АІС “Податковий блок”, отже, перевірка цього контрагента позивача не проводилася, первинні документи контрагента не досліджувалися, що не дає можливості встановити наявність або відсутність порушення.

3. Перевіркою встановлено, що ПрАТ “Дніпроспецсталь” у червні 2017 року мало взаємовідносини з ТОВ “Торговий дім Комінко” відповідно до Договору №11150708 від 06.11.2015 на придбання деревини, столярних виробів, дошки, дерев’яної тари та супутньої продукції.

Матеріали справи підтверджують, що згідно наданої ПрАТ “Дніпроспецсталь” до податкового органу податкової звітності з податку на додану вартість за червень 2017 року встановлено включення до складу податкового кредиту податкових накладних, виписаних постачальником ТОВ “Торговий дім Комінко”, сума ПДВ за операціями з постачання деревини, столярних виробів, дошки, дерев’яної тари та супутньої продукції складає 108 918 грн. 49 коп.

Колегія суддів апеляційної інстанції також бере до уваги, що матеріали справи містять документи, складені на виконання договору №11150708 від 06.11.2015: специфікації, видаткові накладні, рахунки, товарно-транспортні накладні, сертифікати якості. Продукцію оприбутковано на склад позивача, в підтвердження чого надані прибуткові ордери. При цьому, операції відображені у бухгалтерському обліку ПрАТ “Дніпроспецсталь” у періоді червень 2017 року. Оплата за продукцію відбувалась в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок ТОВ “Торговий дім Комінко”, що підтверджено платіжними дорученнями.

Однак, податковий орган зазначає, що товари які поставлялися ТОВ “Торговий дім Комінко” на адресу ПрАТ “Дніпроспецсталь” придбано у іншого підприємства, по ланцюгу придбання у якого не підтверджується придбання чи виготовлення таких товарів, що на думку перевіряючих підтверджується проведеним аналізом податкового кредиту цього підприємства та його контрагентів за допомогою АІС “Єдиний реєстр податкових накладних” та АІС “Податковий блок” в ході якого встановлено, що кінцевими постачальниками придбаної продукції відображено придбання продуктів харчування. В той час, як по ланцюгу постачання до ПрАТ “Дніпроспецсталь” відображено реалізацію деревини, столярних виробів, дошки, дерев’яної тари та супутньої продукції.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції даний висновок податкового органу, також базуються на результатах аналізу податкової звітності контрагентів позивача, взятих з АІС “Єдиний реєстр податкових накладних” та АІС “Податковий блок”, отже, перевірка цього контрагента позивача не проводилася, первинні документи контрагента не досліджувалися, що не дає можливості встановити наявність або відсутність порушення.

4. Перевіркою встановлено, що ПрАТ “Дніпроспецсталь” у червні 2017 року мало взаємовідносини з ТОВ “Верагруп” відповідно до Договору №11160749 від 12.12.2016 на придбання феросплавів та інших матеріалів.

Матеріали справи підтверджують, що згідно наданої ПрАТ “Дніпроспецсталь” до податкового органу податкової звітності з податку на додану вартість за червень 2017 року встановлено включення до складу податкового кредиту податкової накладної, виписаної постачальником ТОВ “Верагруп”, сума ПДВ за операціями з постачання сплаву алюмінію вторинного АВ-87 складає 90 853 грн. 44 коп.

Колегія суддів апеляційної інстанції також бере до уваги, що матеріали справи містять документи, складені на виконання договору №11160749 від 12.12.2016: специфікації, видаткові накладні, рахунки, товарно-транспортні накладні, сертифікати якості. Продукцію оприбутковано на склад позивача, в підтвердження чого надані прибуткові ордери. Операції відображені у бухгалтерському обліку ПрАТ “Дніпроспецсталь” у періоді червень 2017 року. Оплата за продукцію відбувалась в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок ТОВ “Верагруп”, що підтверджено платіжними дорученнями.

Натомість, податковий орган вважає, що товари які поставлялися ТОВ “Верагруп” на адресу ПрАТ “Дніпроспецсталь” придбано у іншого підприємства, по ланцюгу придбання у якого не підтверджується придбання чи виготовлення таких товарів, що на думку контролюючого органу підтверджується проведеним аналізом податкового кредиту цього підприємства та його контрагентів за допомогою АІС “Єдиний реєстр податкових накладних” та АІС “Податковий блок” в ході якого встановлено, що кінцевими постачальниками придбаної продукції відображено придбання продуктів харчування. В той час, як по ланцюгу постачання до ПрАТ “Дніпроспецсталь” відображено реалізацію алюмінію вторинного.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції даний висновок податкового органу, також базуються на результатах аналізу податкової звітності контрагентів позивача, взятих з АІС “Єдиний реєстр податкових накладних” та АІС “Податковий блок”, отже, перевірка цього контрагента позивача також не проводилася, первинні документи контрагента не досліджувалися, що не дає можливості встановити наявність або відсутність порушення.

Таким чином, висновки ОСОБА_3 перевірки в цілому базуються на результатах аналізу податкової звітності контрагентів позивача (ТОВ “Сигма Капітал”, ТОВ “Дніпротехмет”, ТОВ “Торговий дім Комінко”, ТОВ “Верагруп”), податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних (АІС “Єдиний реєстр податкових накладних”) (Архів податкової звітності), в ході якого відповідачем встановлено, що наведені вище постачальники ПрАТ “Дніпроспецсталь” не є виробниками придбаного товару та відображали придбання аналогічних товарів, реалізованих в подальшому ПрАТ “Дніпроспецсталь”, у своїх постачальників, в свою чергу останніми така продукція самостійно не виготовлялась, не придбавалась по всьому ланцюгу постачання.

Проте, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно не погодився з такою позицією відповідача з огляду на встановлені у справі обставини.

Так, в акті перевірки зазначено, що всі надані в ході перевірки податкові накладні, містять дату виписки, порядковий номер, найменування продавця та покупця, дату виникнення податкового зобов'язання, номенклатуру, одиницю виміру, кількість, ціну з ПДВ та без ПДВ, суму ПДВ, прізвище особи, яка склала податкові накладні. Податкові накладні зареєстровані в Єдиному Державному реєстрі податкових накладних та містять електронний підпис уповноваженої особи. Отже, податкові накладні відповідають вимогам Податкового кодексу України, що є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Колегія суддів апеляційної інстанції також бере до уваги, що і позивач, і вищевказані контрагенти позивача на час здійснення спірних господарських операцій були зареєстровані як юридичні особи-суб`єкти підприємницької діяльності, що не заперечується відповідачем по справі, тобто, як позивач, так і його контрагенти мали відповідний обсяг цивільної право - та дієздатності, а також обсяг прав як платника ПДВ для укладення спірних договорів, а тому формування позивачем податкового кредиту від цих підприємств є правомірним.

Щодо зауважень контролюючого органу до сертифікатів якості, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що сертифікати якості не є первинними документами і стосуються лише якості поставленого товару.

Також колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що наявність первинних документів є достатньою підставою для відображення вказаних операцій в бухгалтерському обліку, а оскільки дані податкового обліку базуються на даних бухгалтерського обліку, висновок відповідача щодо незаконності віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є необґрунтованим, що зумовлює відсутність підстав для висновку про відсутність фактичного здійснення господарських операцій. Вказані в ОСОБА_3 перевірки висновки є суто суб'єктивною думкою податкового органу яка ґрунтується на припущеннях.

Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що контролюючий орган не надав доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з вищевказаними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

В силу ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер відповідальності юридичної особи. Зазначена норма встановлює, що особа не може нести відповідальність за невиконання зобов’язань, які покладаються на іншу особу.

Слід також врахувати, що ПрАТ “Дніпроспецсталь” не наділене повноваженнями здійснювати контроль та перевірку господарської діяльності своїх контрагентів, та не має можливості перевіряти обставини ведення їх господарської діяльності. При придбанні товару покупець зобов’язаний лише сплатити відповідну суму податку на додану вартість продавцю в ціні товару, який зобов’язаний врахувати дану суму в складі податкових зобов’язань відповідної звітності з податку на додану вартість і у встановленому порядку сплатити її до бюджету, а у випадку невиконання даних своїх обов’язків, понести за це правопорушення встановлену за законом відповідальність. Водночас, Актом перевірки не встановлено жодного фактичного порушення платником податків вимог норм законодавства, а отже відсутні підстави для позбавлення позивача права на бюджетне відшкодування.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо не прийняття до уваги покликання представника відповідача на те, що у відношенні посадових осіб ТОВ “Сигма Капітал” 01.02.2017 порушено кримінальну справу №335/10377/17 (реєстраційний номер у Єдиному державному реєстрі кримінальних проваджень 42017080000000046) за вчинення злочинів, передбачених ст. 205, ст. 191 КК України, оскільки відповідачем до суду не надано доказів наявності обвинувального вироку відносно посадових (службових) осіб ТОВ “Сигма Капітал”.

Так само матеріали справи не містять і судових рішень про визнання угод позивача з названими контрагентами недійсними.

Отже, висновки контролюючого органу, зазначені в акті перевірки, є передчасними та такими, що не підтверджені належними та допустимими доказами.

Згідно ст.1 Закону України “Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції” ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” від 23.02.2006, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов’язковим для правозастосування органами правосуддя.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі “Булвес” АД проти Болгарії (заява №3991/03) визначено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов’язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Отже, виходячи з викладених доводів, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Вищезазначене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи відповідача спростовуються доводами, викладеними позивачем.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції, виходячи з обставин справи та норм законодавства України, що регулює дані правовідносини, права та інтереси позивача захищені, а права та інтереси відповідача не були порушені.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2017 р. - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2017 р. - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили 22.03.2018 та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів в порядку та строки передбачені ст. 328, 329 КАС України.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 22.03.2018.

В повному обсязі постанова виготовлена 29.03.2018.

Головуючий суддя: Ю.В. Дурасова

Суддя: О.М. Лукманова

Суддя: Л.А. Божко