Ухвала суду № 73193025, 03.04.2018, Господарський суд Тернопільської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

03 квітня 2018 року м. ТернопільСправа № 921/67/18 УХВАЛА

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Андрусик Н.О.

розглянувши матеріали справи

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Гусятинський агропостач", м.Київ

до відповідача ОСОБА_2 підприємства "Агрос-2" Українсько-німецького товариства з обмеженою відповідальністю “АГРОС”, с.Крогулець Гусятинського району Тернопільської області

про повернення майна за Договорами відповідального зберігання,

за участю представників:

позивача: ОСОБА_3, доручення №15 від 23.01.2018; ОСОБА_4, доручення №16 від 23.01.2018;

відповідача: ОСОБА_5- керівник підприємства.

ВСТАНОВИВ:

22.02.2018 товариство з обмеженою відповідальністю "Гусятинський агропостач", м.Київ, звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до дочірнього підприємства "Агрос-2" Українсько-німецького товариства з обмеженою відповідальністю “АГРОС”, с. Крогулець Гусятинського району Тернопільської області, про повернення майна, а саме: дизельного палива в кількості 3060 л., вартістю 67 320 грн та мінеральних добрив (сульфату амонію гранульованого в кількості 8 000 т на суму 52 800 грн; карбаміду в кількості 1800 т. на суму 18 180 грн; аміачної селітри в кількості 1 500 т. на суму 12 000 грн.), спираючись на закінчення терміну зберігання, визначеного у Договорах відповідального зберігання №1 та №2 від 01.02.2017.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на порушення його прав, як Поклажодавця щодо отримання переданого Відповідачу (Зберігачу) на зберігання майна. Зазначає, що відповідно до положень п.п.2.1.4, 7.2 Договорів про відповідальне зберігання №1 та №2 від 01.02.2017 відповідачем не було повернуто на письмову вимогу із зберігання спірне майно, що зумовило звернення до суду із позовом. На підтвердження надіслання на адресу відповідача – ДП "Агрос-2" письмових вимог про повернення майна - дизельного палива та мінеральних добрив позивачем долучено до позовних матеріалів копії листів за №369 та №370 від 12.10.2017 та копію фіскального чеку від 12.10.2017.

Ухвалою від 23.02.2018 судом відкрито провадження у даній справі; розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 20.03.2018, котре, у зв’язку із неявкою представників сторін, було відкладено на 03.04.2018; сторонам встановлено процесуальні строки для подання заяв, клопотань, відзиву на позов, відповіді на відзив.

03.04.2018 Дочірнім підприємством «Агрос-2» Українсько-німецького товариства з обмеженою відповідальністю “АГРОС” подано клопотання б/н від 03.04.2018 (вх.№8755) про призначення судової технічної експертизи документів з метою встановлення ідентифікації печаток та встановлення абсолютного часу виконання рукописних текстів договорів зберігання №1 та №2 від 01.02.2017, оскільки на думку відповідача такі складено пізніше, аніж 01.02.2017, а договори містять відтиск сфальсифікованої печатки дочірнього підприємства, якою користувався попередній керівник. У поданому клопотанні заявником також запропоновано перелік питань, які необхідно поставити на вирішення експерту та, з метою проведення даної експертизи, просить витребувати у ТОВ «Гусятинський агропостач» оригінали договорів зберігання, які датовані 01.02.2017 року та підписані колишнім директором ДП «Агрос-2» ОСОБА_6

Повноважні представники позивача в судовому засіданні 03.04.2018 позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві та посилаючись на долучені докази. Щодо призначення судової експертизи заперечили, повідомивши, що між сторонами існували довготривалі господарські відносини, керівник ОСОБА_6 на дату підписання договорів зберігання мав усі повноваження відповідно до Статуту на їх укладення; відповідальність за збереження печатки несе теж керівник підприємства.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав клопотання про призначення експертизи та просив його задоволити. Додатково зазначив, що докази, на які посилається позивач, не відповідають вимогам ст.ст. 76, 77 ГПК України щодо їх належності та допустимості, адже печатка ДП «Агрос-2», відбиток якої зроблено на спірних документах не є оригінальна, оскільки відповідно до розписки колишнього директора ДП «Агрос-2» УН ТОВ «Агрос» ОСОБА_6 від 30.01.2015, печатку підприємства було вилучено власником ОСОБА_1 Вільдом, а дозвіл на видачу дубліката/виготовлення нової печатки Власник підприємства не надавав.

Також, відповідач зазначив, що у зв’язку із укладенням Договору контрактації сільськогосподарської продукції №01/10, який також було підписано колишнім директором підприємства ОСОБА_6 з використанням фіктивної печатки, 07.08.2015 новим керівником ОСОБА_5 до правоохоронних органів подано заяву про вчинення вказаною особою злочину. У підтвердження наведеного надано копію витягу з кримінального провадження №12017210070000211 від 08.08.2017 та копію рішення, посвідченого приватним нотаріусом Жашківського районного нотаріального округу Черкаської області за №485 від 09.03.2017 щодо звільнення з посади директора ДП «Агрос-2» УН ТОВ «Агрос» ОСОБА_6 без зазначення причин. З огляду на наведене, просить суд заявлене клопотання про призначення судової експертизи задовольнити.

Розглянувши у нарадчій кімнаті клопотання відповідача про призначення судової технічної експертизи документів, заслухавши пояснення представників сторін, суд відмовляє в його задоволенні на даній стадії судового провадження, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов’язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Зазначеною статтею названі й основні принципи господарського судочинства, серед яких: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін.

Змагальне провадження передбачає, щоб всім сторонам було надано в рівній мірі можливість представити свої доводи та надати докази в обґрунтування своїх вимог.

Виходячи зі змісту статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право кожного на захист жодним чином не допускає обмеження у виборі правових засобів у їх реалізації. У своїх доводах Європейський Суд виходить з теорії «рівності зброї», тобто зрівнювання сторін не за кількісними ознаками наданих повноважень, а за процесуальним статусом в ході усього процесу, що підтверджує, наприклад, справа «Рожков проти РФ» від 31.10.2013 р. ОСОБА_3 принцип «рівності зброї» передбачає, що кожній зі сторін повинна бути надана розумна можливість представляти свою правову позицію, включаючи свої докази таким чином, щоб вона не була поставлена в значно менш вигідне становище, ніж інша сторона.

Необхідною умовою для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства є використання процесуальних засобів доказування, одним з яких є експертиза.

Як наведено у п. 71 рішення Європейського суду у справі «Дульський проти України» (Заява № 61679/00) експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід'ємну частину судової процедури. Аналогічну правову позицію займає й Верховний Суд України у постанові від 20 лютого 2018 року у справі № 910/8252/17.

За визначенням, що міститься у статті 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об’єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Згідно із ч. 1 ст. 99 ГПК України суд, за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) якщо для з’ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) якщо жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Згідно зі ст. 100 Господарського процесуального кодексу України про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.

Тобто, судова експертиза, згідно приписів чинного законодавства, призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, зокрема у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

За ст. 73 ГПК України доказами в господарському судочинстві є будь-які відомості, отримані у визначеному законом порядку, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), на яких обґрунтовуються вимоги і заперечення осіб, що беруть участь у справі, та інші обставини, які мають значення для правильного розгляду справи.

Предмет і підстава позову сприяють з'ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов'язку.

До того ж, вимога щодо повноти та всебічності встановлення обставин справи, у тому числі за допомогою призначення експертизи, спрямована саме на дотримання положень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (право на справедливий суд), а не навпаки. Відповідна правова позиція відображена й у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2018 року у справі № 910/11395/17.

Заявлені позивачем позовні вимоги щодо повернення майна, а саме: дизельного палива в кількості 3060 л., вартістю 67 320 грн та мінеральних добрив (сульфату амонію гранульованого в кількості 8 000 т на суму 52 800 грн; карбаміду в кількості 1800 т. на суму 18 180 грн; аміачної селітри в кількості 1 500 т. на суму 12 000 грн.), витікають із умов Договорів відповідального зберігання №1 та №2 від 01.02.2017 і мають бути вирішені судом шляхом надання судом правової оцінки відповідним доказам.

В даному випадку суд вважає, що питання вчинення директором відтиску оригінальної печатки на договорі зберігання № 1 та № 2 від 01.02.2017 та дата виготовлення тексту договорів входить до предмету доказування у даній справі та має значення для вирішення спору, при цьому суд не володіє спеціальними знаннями для встановлення питання достовірності печаток на документах і дати їх укладення (виготовлення друкарського тексту документу), що за приписами ст. 99 ГПК України є підставою для призначення судової експертизи.

Водночас, представник відповідача в обґрунтування клопотання необхідності призначення судової експертизи стверджує, що укладені спірні договори були вчинені колишнім директором підприємства ОСОБА_6 із застосуванням фіктивної печатки, однак доказів наведеного суду не надає.

Суд враховує, що досудове розслідування, на яке посилається відповідач, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017210070000211 від 08.08.2017, в межах якого буде встановлюватися достовірність факту застосування фіктивної печатки ДП «Агрос-2» УН ТОВ «Агрос» колишнім директором ДП «Агрос-2» УН ТОВ «Агрос» ОСОБА_6 - відноситься до договору №01/10 контрактації сільськогосподарської продукції з ТОВ «Агрофірма Постолівська», який не є предметом розгляду у даній справі та суду невідомо дати його укладення.

З пояснень Відповідача вбачається, що у нього відсутня печатка, яка проставлялася на договорі та відсутні оригінали договорів зберігання, які відповідач вважає фіктивними, відтак у суду відсутня можливість відібрати зразки цієї печатки для експерта, відповідно призначити з даного питання експертизу.

Більше того, обставини звільнення керівника ОСОБА_6 з посади саме за зловживання ним посадовим становищем також жодним чином не підтверджуються та з поданих доказів (рішення №485 від 09.03.2017) такі встановити неможливо; у справі відсутні докази на підтвердження вчинення керівництвом дочірнього підприємства (власником підприємства) дій, спрямованих на проведення службового розслідування за фактом незаконного використання ОСОБА_6 іншої (підробленої) печатки у період з моменту надання останнім розписки про передачу печатки підприємства (січень 2015 року) по дату його звільнення з посади (09.03.2017), оскільки такі суду не подано. Дана розписка також в матеріалах справи відсутня.

Отже, твердження відповідача про використання керівником Відповідача під час укладення договорів зберігання, що є підставою заявленого позову у справі, іншої печатки, не оригінальної, жодним документальним доказом не підтверджуються, у зв’язку з цим суд відмовляє у призначенні судової технічної експертизи у справі на даній стадії провадження.

Разом з тим, суд звертає увагу відповідача на те, що цивільне законодавство не пов’язує недійсність договору з наявністю або відсутністю на документі печатки юридичної особи (ст. 203 ЦК України).

Керуючись ст. ст. 99-100, 220, 234, 235, 255 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_2 підприємства "Агрос-2" Українсько-німецького товариства з обмеженою відповідальністю “АГРОС”, с.Крогулець Гусятинського району Тернопільської області від 03.04.018 (вх. №8755 від 03.04.2018) про призначення по справі №921/67/18 судової технічної експертизи документів для встановлення ідентифікації печаток та встановлення абсолютного часу виконання рукописних текстів договорів зберігання №1 та №2 від 01.02.2017 – відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення (в судовому засіданні 03.04.2018) відповідно до приписів ч.2 ст.235 Господарського процесуального кодексу України та підлягає оскарженню в загальному порядку.

Суддя Н.О. Андрусик