Рішення № 73192327, 04.04.2018, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04 квітня 2018 р. Справа № 918/105/18

Господарський суд Рівненської області у складі судді Церковної Н.Ф., при секретарі судового засідання Рижому Б.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Заступника керівника Здолбунівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Бугринської сільської ради

до відповідача Фізичної особи- підприємця Галуза Руслана Володимировича

про повернення приміщення вартістю 95 800,00 грн,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

від органу прокуратури: Безпалов А.В., посвідчення № 028964 від 17.09.2014 року

ВСТАНОВИВ:

У березні 2018 року Заступник керівника Здолбунівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Бугринської сільської ради Гощанського району Рівненської області звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Галуза Руслана Володимировича про повернення приміщення вартістю 95 800,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний договір оренди майна, що є спільною власністю територіальної громади суперечить вимогам ст.ст. 793,794 ЦК України, нотаріально не посвідчений та не здійснено його державну реєстрацію, тому позивач просить вказане майно повернути у власність територіальної громади, як безпідставно набуте.

Ухвалою суду від 03.03.2018 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд справи призначено на 04.04.2018 року.

22.03.2018 року та 03.04.2018 року через відділ канцелярії та документообігу суду від Бугринської сільської ради надійшли заяви про розгляд справи без участі їхнього представника.

Крім цього, 29.03.2018 року на адресу суду від відповідача надійшла заява про розгляд справи без його участі, позовні вимоги визнав в повному обсязі.

У судове засідання 04.04.2018 року з'явився представник органу прокуратури, представники позивача та відповідача в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

У судовому засіданні 04.04.2018 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками судового процесу, заслухавши пояснення представника прокуратури, давши належну оцінку доказам, які мають значення для справи, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

При цьому господарський суд керувався наступним.

10.05.2017 року сесією Бугринської сільської ради прийнято рішення № 328 «Про передачу в оренду нежитлового приміщення», яким вирішено передати в оренду нежитлове приміщення загальною площею 79,6кв м., розташоване за адресою: АДРЕСА_2, яке перебуває у комунальній власності Бугринської об'єднаної територіальної громади.

02.06.2017 року між Бугринською сільською радою в особі сільського голови Пилипчука Сергія Костянтиновича (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем Галузою Русланом Володимировичем (орендар) укладено договір оренди майна, що є спільною власністю територіальної громади (далі - договір), згідно з п.1.1. якого, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно, загальною площею 79,6 кв. м., розміщене за адресою: АДРЕСА_1, в будівлі на першому поверсі, що знаходиться в комунальній власності Бугринської територіальної громади. Об'єкт оренди передається з метою розміщення пекарні.

Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання - передачі вказаного майна, який складається протягом десяти днів з моменту підписання сторонами цього договору (п. 2.1.договору).

02.06.2017 року на виконання умов договору між сторонами складено акт приймання-передачі майна, а саме частини приміщення загальною площею 79, 6 кв. м., розташованого за адресою: АДРЕСА_2, скріплений підписами сторін, який підтверджує фактичну передачу зазначеного приміщення у строкове платне користування орендарю.

Відповідно до висновку про вартість майна, вартість орендованої частини приміщення становить 95 800,00 грн.

Відповідно п. 10.1. договору цей договір діє з моменту підписання сторонами договору та діє з 02.06.2017 року до 01.06.2022 року, тобто 5 років.

Якщо площа орендованих приміщень складає більше 200 м.кв або об'єктом оренди є цілісний майновий комплекс чи відокремлений підрозділ, договір підписується після прийняття сільською радою рішення про надання дозволу на укладення договору. Якщо площа орендованих приміщень є меншою за 200 м кв., то договір підписується за наявності погодження постійної комісії сільської ради з економічних питань та комунальної власності.

У випадках, передбачених чинним законодавством України, договір підлягає нотаріальному посвідченню.

Розмір орендної плати за місяць становить 1 197,50 грн (п. 3.1 договору).

Представник прокуратури в судових засіданнях наголошував на тому, що цей договір є неукладеним, а приміщення підлягає поверненню, просить звільнити та повернути приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 79,6 кв.м., що знаходиться на першому поверсі у комунальну власність територіальної громади Бугринській сільській раді шляхом підписання акта прийому-передачі.

Зібрані у справі докази свідчать, що орендоване приміщення Фізичною особою-підприємцем Галузою Русланом Володимировичем станом на день прийнятття рішення не було звільнено та повернуто у комунальну власність територіальної громади с. Бугрин.

Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків крім тих, що пов'язані з його недійсністю; у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно ч.1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Згідно з ч.2 ст.793 ЦК України, договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Ст.794 ЦК України передбачено, що право користування нерухомим майном, яке виникає на підставі договору найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки, підлягає державній реєстрації.

У порушення вказаних вимог даний договір, укладений строком на 5 років, нотаріально не посвідчено і не здійснено його державну реєстрацію.

Згідно з ч.1 ст.220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Відповідно до ч.3 ст.640 ЦК України, договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Частиною 1 ст. 210 ЦК України передбачено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Згідно з п.2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено (договір, який не укладено). У зв'язку з наведеним господарським судам необхідно встановлювати, чи є оспорюваний правочин вчиненим та з якого моменту (ст.ст. 205 - 210, 640 ЦК України, ч.ч. 2-5, 7, ст. 180 ГК України тощо). Зокрема, не вважаються вчиненими правочини (укладеними господарські договори), в яких (за якими) не здійснено державну реєстрацію або нотаріальне посвідчення, необхідні для його вчинення. Встановивши відповідні обставини, господарський суд відмовляє в задоволенні позовних вимог як про визнання правочину недійсним, так і про застосування наслідків недійсності правочину. Водночас господарським судам необхідно враховувати таке. Визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами. Отже, якщо дії сторін свідчать про те, що оспорюваний договір фактично було укладено, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності його вимогам закону; це правило не стосується випадків, коли для вчинення правочину необхідні його державна реєстрація або нотаріальне посвідчення, оскільки за відсутності відповідної реєстрації чи посвідчення договір в будь-якому разі не вважається укладеним. При цьому позовна вимога про визнання правочину неукладеним не відповідає передбаченим законом способам захисту цивільних прав та охоронюваних законом інтересів, і тому в задоволенні відповідної вимоги має бути відмовлено; в такому разі можуть заявлятися вимоги, передбачені главою 83 ЦК України (набуття, збереження майна без достатньої правової підстави).

Відповідно до ч.1 ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.

Згідно з ч.1 ст. 1213 ЦК України, набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Відтак, суд встановив, що відповідач, як орендар, користується комунальним майном без достатньої на те правової підстави, що є прямим порушенням інтересів держави у сфері використання комунального майна та управлінням об'єктами комунальної власності, а тому повинен його повернути на підставі акта прийому-передачі.

За таких обставин, приймаючи до уваги те, що Фізична особа - підприємець Галуза Руслан Володимирович продовжує користуватися об'єктом комунальної власності без достатніх правових підстав, ним не вжито заходів з метою усунення порушення, суд на підставі ст. 216 ЦК України приходить висновку про повернення орендованого приміщення у комунальну власність територіальної громади села Бугрин шляхом підписання акта прийому-передачі.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, зважаючи на викладене та те, що матеріалами справи підтверджується факт недійсності договору оренди приміщення від 02.06.2017 року та на момент прийняття рішення будь-яких доказів щодо повернення орендованого приміщення територіальній громаді села Бугрин відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, виходячи з того, що позов повністю доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд приходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 231, 233, 236-241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Заступника керівника Здолбунівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Бугринської сільської ради Гощанського району Рівненської області задоволити.

2. Фізичній особі-підприємцю Галузі Руслану Володимировичу (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) звільнити та повернути приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 79,6 кв.м., у комунальну власність територіальної громади Бугринської сільської ради шляхом підписання акта прийому-передачі.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Галузи Руслана Володимировича (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Прокуратури Рівненської області (р/р 35214079015371, МФО 820172, ЗКПО 02910077, Банк-Державна казначейська служба України, м. Київ, КЕКВ-2800) судовий збір в розмірі 1 762,00 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Рівненського апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 05.04.2018 року.

Суддя Церковна Н.Ф.