Рішення № 73192306, 20.03.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.03.2018Справа № 910/23352/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Космо Плюс", м. Київ

до Міністерства оборони України в особі Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України, м. Київ

про визнання рішення тендерного комітету в частині недійсним та визнання договору недійсним

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Ільєнко О.О.

Представники сторін:

від позивача - Ткаченко В.О. (представник за довіреністю);

від відповідача - Кривошея Д.А. (представник за довіреністю).

В судовому засіданні 20.03.2018р., відповідно до положень ст.ст. 233, 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення, повідомлено представника позивача, що повний текст рішення буде складено та підписано 03.04.2018р.

Суть спору:

26 грудня 2017 року до канцелярії Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Космо Плюс" (позивач) на розгляд суду надійшла позовна заява б/н від 22.12.2017 року в якій викладені позовні вимоги до Міністерства оборони України в особі Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України (відповідач), щоб в судовому порядку:

- визнати недійсним рішення тендерного комітету Міністерства оборони України в частині визнання переможцем переговорної процедури для потреб оборони за лотом №2 ТОВ "Космо Плюс" з метою закупівлі спідньої білизни (1831) (труси з трикотажного бавовняного кулірного полотна, вид 2) за ідентифікатором закупівлі № UA-2017-06-02-001184-b, оформлене Протоколом засідання тендерного комітету Міністерства оборони України №75/329/5 від 03.07.2017 року;

- визнати недійсним договір №286/3/17/197 від 10.07.2017 року про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України), укладений між Міністерством оборони України та ТОВ "Космо Плюс".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.12.2017 року (суддя Котков О.В.) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/23352/17; розгляд справи постановлено здійснювати у порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 25.01.2018 року.

В судових засіданнях 25.01.2018 року та 01.02.2018 року судом оголошувалась перерва.

30 січня 2018 року від відповідача надійшла заява в якій останній зауважив, що у зв'язку з тим, що між цими сторонами та з цього ж предмету був розглянутий спір (судова справа № 910/14620/17), на підставі статті 226 ГПК України наявні підстави для залишення позову без розгляду.

З приводу вказаного суд зауважує наступне.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

В своїй постанові від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» пленум Вищого господарського суду України надав роз'яснення, згідно яких під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Так, дослідивши відповідне клопотання суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні, і зокрема з тих підстав, що інститут правових підстав позову, необхідність визначення якого випливає з п. 5 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України, не є тотожним інституту обставинам, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, про необхідність зазначення яких також слідує з вказаного ж положення статті 162, а тому, приймаючи до уваги, що підставами позову у справі № 910/14620/17 становлять обставини невідповідності поверхневої щільності матеріалу, а в справі № 910/23352/17 зазначено про обставини питання показника повітропроникності, суд відмічає про неоднорідність підстав позовів в частині обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги у відповідних справах.

Вказане також не є підставами для закриття провадження за п. 3 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

За ч. 4 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.

Так, в судовому засіданні 01.03.2018 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження, яка занесена до протоколу судового засідання, та призначено справу № 910/23352/17 до судового розгляду по суті на 20.03.2018 року.

Представник позивача в судовому засіданні 20.03.2018р. позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що тендерним комітетом відповідача проведено процедуру купівлю товару з порушенням вимог законодавства у сфері публічних закупівель, тому рішення про визнання переможцем за лотом № 2 позивача, оформлене Протоколом засідання тендерного комітету відповідача № 75/329/5 від 03.07.2017 року підлягає визнанню недійсним, а договір № 286/3/17/197 від 10.07.2017 року про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби, укладений за результатами переговорної процедури, за твердженням позивача, також укладений з порушеннями Закону України "Про публічні закупівлі", підлягає визнанню недійсним.

Відповідач проти задоволення позовних вимог в судовому засіданні 20.03.2018р. заперечив, в січні 2018 року надав відзив на позов, відповідно до якого зазначає, що в матеріалах справи міститься протокол випробувань № 1122/00586-ЛП/17 від 19.06.2017 який вказує, що товар повністю відповідає вимогам Замовника за якістю, крім того висновком від 19.06.2017 № 408/1/2462 підтверджено правомірність прийняття цінової пропозиції позивача, та те, що підстави для її відхилення у Міністерства оборони України були відсутні. Відповідач у відзиві вказав, що вважає позовні вимоги про визнання недійсним договору необґрунтованими.

31 січня 2018 року позивач надав до суду відповідь на відзив в якій відмітив, що Міністерство оборони України мало прийняти рішення про невідповідність тендерної пропозиції позивача тендерній документації і відхилити тендерну пропозицію ТОВ "Космо Плюс".

Заслухавши доводи повноважних представників сторін по суті спору та дослідивши наявні докази у матеріалах даної справи, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади установлює Закон України «Про публічні закупівлі».

Особливості здійснення процедур закупівлі товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони в особливий період, у період проведення антитерористичної операції, у період введення надзвичайного стану визначає Закон України «Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони».

Відповідно до положень статті 3 Закону України «Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони» у разі прийняття замовником рішення про застосування переговорної процедури закупівлі відбір учасників здійснюється через електронну систему закупівель у порядку, визначеному цим Законом. Для проведення відбору учасників замовник оприлюднює оголошення про проведення відбору через авторизовані електронні майданчики на веб-порталі Уповноваженого органу. Замовник у строк, що становить не більше трьох робочих днів з дня завершення аукціону, розглядає цінові пропозиції та інші документи учасників відбору та визначає учасником переговорів такого учасника відбору, який запропонував найнижчу ціну/приведену ціну з урахуванням підстав відхилення, визначених статтею 4 цього Закону.

Положеннями статті 35 Закону України «Про публічні закупівлі» встановлено порядок проведення переговорної процедури закупівлі. Так, переговорна процедура закупівлі - це процедура, що використовується замовником як виняток і відповідно до якої замовник укладає договір про закупівлю з учасником після проведення переговорів з одним або кількома учасниками. За результатами проведених переговорів з учасником (учасниками) замовник приймає рішення про намір укласти договір. Повідомлення про намір укласти договір обов'язково безоплатно оприлюднюється на веб-порталі Уповноваженого органу протягом одного дня після прийняття рішення та повинно містити:

- найменування та місцезнаходження замовника;

- найменування, кількість товару та місце його поставки, вид робіт і місце їх виконання або вид послуг та місце їх надання;

- строки поставки товарів, виконання робіт, надання послуг;

найменування, місцезнаходження та контактні телефони учасника (учасників), з яким проведено переговори;

- ціну пропозиції;

- обґрунтування застосування переговорної процедури.

Замовник має право укласти договір про закупівлю за результатами застосування переговорної процедури закупівлі у строк не раніше ніж через 10 днів з дня оприлюднення на веб-порталі Уповноваженого органу повідомлення про намір укласти договір за результатами застосування переговорної процедури закупівлі.

02.06.2017 року Міністерством оборони України (далі - Замовник) було оголошено про проведення переговорної процедури для потреб оборони з метою закупівлі спідньої білизни (1831) (Труси з трикотажного бавовняного кулірного полотна, вид 2) (далі - Товар) за ідентифікатором закупівлі № UA-2017-06-02-001184- b(b9cl2da8e75a44cf9029fe782476afb2).

Відповідно до рішення тендерного комітету відповідача, оформленого Протоколом засідання тендерного комітету № 75/329/5 від 03.07.2017 року (надалі - Протокол), МО України було визначено переможцем переговорної процедури за лотом № 2 ТОВ "Космо Плюс" (далі - Постачальник).

10.07.2017 року на підставі вищезазначеного рішення про визнання позивача переможцем за лотом № 2, між сторонами укладено Договір № 286/3/17/197 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) (в тексті - Договір).

Відповідно до умов вказаного правочину Постачальник зобов'язується у 2017 році поставити Замовнику Товар, а Замовник - забезпечити приймання та оплату Товару в асортименті, кількості, у строки (терміни), вказані у Договорі.

Пунктом 1.2. Договору встановлено, що ДСТУ та ГОСТи застосовуються в частині, в якій не суперечать Технічним умовам на виріб (товар), затвердженим Міністерством оборони України. Згідно відповідного пункту встановлювалась необхідність відповідності Товару ТУ У 14.1-00034022-086:2015 зі сповіщеннями про зміни № 1.

Оцінивши в нарадчій кімнаті наявні в матеріалах справи документи та докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

В пункті 4 Додатку В (вимоги до матеріалів, Таблиця В1) до Тендерної документації відповідача (ТУ У 14.1-00034022-086:2015) відмічено, що показник повітропроникності має становити неменше ніж 150 дм3/(м2с).

На підставі Протоколу випробувань № 1122/00586-ЛП/17 від 19.06.2017 року, затвердженому начальником лабораторії Державного підприємства "Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів", складеного за результатами випробування наданої на дослідження позивачем матеріалу, відповідачем було складено Висновок про результати перевірки зразка предмета речового майна № 84 від 19.06.2017 року.

Згідно вказаного висновку вбачається, що зовнішній вигляд, конструкція, комплектність, лінійні виміри та маркування відповідають вимогам технічних умов та зразку-еталону. Матеріали з яких виготовлено зразок відповідають вимогам технічних умов.

Таким чином, під час проведення тендерним комітетом відповідача процедури закупівлі були дотримані вимоги Закону України "Про публічні закупівлі", а тендерна пропозиція позивача відповідала тендерній документації. Відповідне спростовує твердження позивача про порушення відповідачем вимог законодавства у сфері публічних закупівель в частині невідповідності товару кваліфікаційним критеріям.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

У відповідності до статті 204 та частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Частиною 1 статті 37 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що договір про закупівлю є нікчемним у разі його укладення з порушенням вимог частини четвертої статті 36 цього Закону.

За ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі" умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури.

Суд вказує, що матеріали справи не містять доказів недотримання під час укладення оспорюваного правочину вимог ст. 203 Цивільного кодексу України, в т.ч. щодо відповідності змісту правочину вимогам законодавства щодо аналогічності умов договору про закупівлю зі змістом тендерної пропозиції, а також доказів невідповідності рішення тендерного комітету, яке оформлене протоколом засідання тендерного комітету Міністерства оборони України № 75/329/5 від 03.07.2017 та договору № 286/3/17/197 вимогам законодавства.

За ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено обґрунтованість своїх вимог, а відтак відповідні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Відповідно до положень частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України суд відмовляє позивачу у вимозі про покладення на відповідача судового збору.

Керуючись ст.ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 03.04.2018р.

Суддя О.В. Котков