Рішення № 73192049, 27.03.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.03.2018Справа № 910/21885/17

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В., за участі секретаря судового засідання Рижонкова С.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»

до Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»

про стягнення 85188,60 грн.

за участі представників:

від позивача - Костюк Є.В. (представник за довіреністю);

від відповідача - Якимчук А.В. (представник за довіреністю).

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2017 року Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 85188,60 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 22.04.2016 на автодорозі Т1011 (1 км + 350 м) в межах від вул. Леонтовича до вул. Автодорожної поза населеним пунктом смт. Гостомель сталася дорожньо-транспортна пригода в результаті якої було пошкоджено застрахований у ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» автомобіль НОМЕР_1, який належить ТОВ «Біоконтакт», у зв'язку з чим страхувальник звернувся до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування. Позивач на виконання умов укладеного між сторонами договору виплатив власнику пошкодженого автомобіля суму страхового відшкодування в розмірі 85188,60 грн. Так оскільки постановою Ірпінського міського суду Київської області від 15.03.2017 у справі №367/6360/16-п, начальника філії «Києво-святошинське районне дорожнє управління» ДП «Київське обласне дорожнє управління» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» ОСОБА_3, було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ч.4 ст.140 КУпАП - порушення правил, норм і стандартів що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг і вулиць, неприйняття своєчасних заходів до відновлення безпечних умов для руху, що спричинило створення аварійної обстановки або пошкодження транспортних засобів, позивач звернувся до суду із вказаним позовом з вимогами до відповідача про відшкодування збитків в розмірі 85188,60 грн., завданих з вини працівника філії відповідача.

Відповідач у поданому до суду відзиві на позов заперечив проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, зокрема зазначив, що позивач не звертався до відповідача із вимогою, щодо відшкодування вказаних коштів, відтак відповідач стверджує, що у останнього строк виконання зобов'язання не настав, а відтак відповідачем не було порушено прав позивача.

Крім того, відповідач вказав, що у постанові Ірпінського міського суду Київської області від 15.03.2017 у справі №367/6360/16-п зазначено пошкоджений транспортний засіб з державним номером АА1920ОС, проте позивач заявляє вимоги про відшкодування шкоди, завданої автомобілю з державним номером АА5190ОС, на підставі викладеного відповідач вважає, що вказана постанова суду не може бути належним доказом у розглядуваній справі.

Додатково відповідач заперечив проти визначеної суми збитків на підставі звіту №4946/2 від 09.06.2016 та пропозиції онлайн аукціону ТОВ «Аудатекс Україна».

На підставі викладеного відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Позивач у поданій до суду відповіді на відзив заперечив проти доводів відповідача зазначивши, що відповідно до норм чинного законодавства, пред'явлення боржнику вимоги є правом позивача, а не його обов'язком. Стосовно неправильного зазначення державного номеру пошкодженого транспортного засобу в постанові Ірпінського міського суду Київської області від 15.03.2017 у справі №367/6360/16-п, вказав, що у вказаній поставної було допущено технічну описку, яка була виправлена постановою від 19.02.2018.

Щодо розміру страхового відшкодування позивач зазначив, що вартість матеріального збитку визначена позивачем не на підставі калькуляції «Audatex», а на підставі Звіту автотоварознавчого дослідження, на підставі якого було встановлено, що вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу становить 243105,07 грн., при тому, що його ринкова вартість складає 229249,94 грн., у зв'язку з чим відновлювати пошкоджений транспортний засіб не доцільно. Разом з тим, позивач зазначив, що умовами договору страхування встановлено, що у випадку визнання конструктивної загибелі транспортного засобу, вартість залишків визначається страховиком шляхом вивчення попиту та пропозиції на ринку щодо таких залишків за допомогою проведення он-лайн аукціону з продажу автомобілів або шляхом проведення експертної оцінки. За таких обставин, позивач вказує, що проведення аукціону передбачено умовами договору страхування, та у даному випадку вартість залишків склала 119700 грн., а враховуючи розмір франшизи, визначеної договором, розмір страхового відшкодування склав 851883,60 грн.

На підставі викладеного позивач вважає доводи відповідача безпідставними та необґрунтованими та просив суд задовольнити позов.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засідання заперечив проти задоволення позовних вимог, з підстав викладених у відзиві на позов та просив суд відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 03.11.2015 між Приватним акціонерним товариством «Українська пожежно-страхова компанія» (страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Біоконтакт» (страхувальник) укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту №АЗ-027/000/150000532, за умовами якого застраховано автомобіль НОМЕР_1, в тому числі за страховим ризиком - ДТП.

З матеріалів справи вбачається, що 22.04.2016 на автодорозі Т1011 (1 км + 350 м) в межах від вул. Леонтовича до вул. Автодорожної поза населеним пунктом смт. Гостомель сталася дорожньо-транспортна пригода в результаті якої було пошкоджено застрахований у ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» автомобіль НОМЕР_1, який належить ТОВ «Біоконтакт».

Зазначені обставини, зокрема, підтверджуються наявною в матеріалах справи постановою Ірпінського міського суду Київської області від 15.03.2017 у справі №367/6360/16-п (з урахуванням постанови від 19.02.2018 про виправлення описки в постанові від 15.03.2017 у справі №367/6360/16-п).

Вказаною постановою Ірпінського міського суду Київської області начальника філії «Києво-святошинське районне дорожнє управління» ДП «Київське обласне дорожнє управління» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» ОСОБА_3, було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ч.4 ст.140 КУпАП - порушення правил, норм і стандартів що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг і вулиць, неприйняття своєчасних заходів до відновлення безпечних умов для руху, що спричинило створення аварійної обстановки або пошкодження транспортних засобів

Позивач, на виконання умов Договору добровільного страхування наземного транспорту №АЗ-027/000/150000532 від 03.11.2015, на підставі страхового акту №027/000/16/0052 від 13.06.2016, визнав вказану подію страховим випадком та здійснив виплату страхового відшкодування власнику пошкодженого транспортного засобу марки «Fiat» д.н.з.НОМЕР_1 в розмірі 85188,60 грн., що підтверджується копією платіжного доручення №265 від 13.06.2016.

Із вказаного страхового акту вбачається, що у зв'язку з тим, що вартість відновлювального ремонту склала 243105,07 грн., що становить 107% вартості автомобіля, позивачем визнано повну конструктивну загибель транспортного засобу.

Розрахунок суми страхового відшкодування здійснено на підставі Звіту автотоварознавчого дослідження №4949/2 від 09.06.2016, складеного суб'єктом оціночної діяльності ФОП Горобець Ю.М. на замовлення позивача, відповідно до якого, вартість відновлювального ремонту автомобіля НОМЕР_1 пошкодженого внаслідок розглядуваної ДТП склала 243105,07 грн., вартість матеріального збитку заподіяного власнику пошкодженого автомобіля склала 229249,93 грн. В той час, як оцінювачем визначено ринкову вартість пошкодженого автомобіля в розмірі 229249,93 грн.

Виходячи зі змісту ст.27 Закону України «Про страхування» та ст.993 Цивільного кодексу України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ч.1 ст.1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

З огляду на викладене, до позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договором добровільного страхування наземного транспорту №АЗ-027/000/150000532 від 03.11.2015, перейшло право вимоги, яке власник автомобіля НОМЕР_1, мав до відповідача, як особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Статтею 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди передбачено у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно з ч.1 ст.1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Відповідно до ч.2 ст.1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначаються відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до положень ч.4, 6 ст.75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Так наявною в матеріалах справи копією постанови постановою Ірпінського міського суду Київської області від 15.03.2017 у справі №367/6360/16-п (з урахуванням постанови від 19.02.2018 про виправлення описки в постанові від 15.03.2017 у справі №367/6360/16-п) підтверджується, що саме з вини начальника філії «Києво-святошинське районне дорожнє управління» ДП «Київське обласне дорожнє управління» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» ОСОБА_3, яким було скоєно адміністративне правопорушення передбачене ч.4 ст.140 КУпАП, автомобіль НОМЕР_1 зазнав механічних ушкоджень.

На підставі викладеного, враховуючи приписи чинного законодавства, та наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку, що обов'язок з відшкодування шкоди, завданої позивачу начальником філії «Києво-святошинське районне дорожнє управління» ДП «Київське обласне дорожнє управління» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» ОСОБА_3 при здійсненні ними своїх повноважень, покладаються на відповідача.

Разом з тим, заперечення відповідача стосовно того, що позивач не звертався до відповідача із вимогою, щодо відшкодування вказаних коштів у порядку, передбаченому ст.530 ЦК України, судом відхиляються з огляду на їх безпідставність.

Так відповідно до ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Проте, з огляду на положення чинного законодавства, звернення до боржника із вимогою є правом правом позивача, а не його обов'язком.

Також, заперечення відповідача стосовно невідповідності обставин, встановлених у постанові Ірпінського міського суду Київської області від 15.03.2017 у справі №367/6360/16-п, обставинам розглядуваної справи, зокрема щодо невідповідності державного номеру пошкодженого транспортного засобу, спростовуються наявною в матеріалах справи постановою Ірпінського міського суду Київської області від 19.02.2018 про виправлення описки в постанові від 15.03.2017 у справі №367/6360/16-п.

Крім того, щодо заперечень відповідача проти визначення позивачем суми збитків на підставі Звіту авто товарознавчого дослідження та зобов'язуючої пропозиції он-лайн аукціону ТОВ «Аудатекс Україна» судом відхиляються з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що розмір завданого матеріального збитку позивачем було визначено на підставі Звіту автотоварознавчого дослідження №4949/2 від 09.06.2016, складеного суб'єктом оціночної діяльності ФОП Горобець Ю.М., відповідно до якого вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу склала 243105,07 грн., при цьому його ринкова вартість становила 229249,94 грн., а відтак пошкоджений транспортних засіб відновлювати недоцільно, у зв'язку з чим вартість матеріального збитку визначено в розмірі ринкової вартості автомобіля.

Пунктом 18.11 Договору страхування визначено, що повна конструктивна загибель - це рівень пошкоджень застрахованого транспортного засобу та/або додаткового обладнання внаслідок настання страхового випадку, коли витрати на відновлювальний ремонт становлять не менше 70 відсотків відповідної страхової суми транспортного засобу.

Таким чином, враховуючи, що пошкоджений автомобіль не ремонтувався, у зв'язку із встановленням факту його конструктивної загибелі, суд вбачає за можливе прийняти наданий позивачем Звіт автотоварознавчого дослідження №4949/2 від 09.06.2016, як належний доказ у справі.

Крім того, як вбачається із Листа ФОП Горобець Ю.М. від 20.08.2018, при дослідженні оцінювачем було враховано прайс офіційного дилера станом на 25.04.2016.

Також згідно з наявною в матеріалах справи копією Договору купівлі-продажу №54-06-16 від 14.06.2016 та видаткової накладної №4 від 29.07.2016, вбачається, що пошкоджений внаслідок розглядуваної ДТП автомобіль було продано за ціною в розмірі 119700 грн., тобто за сумою, яка вказана у зобов'язуючій пропозиції.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що наявні у матеріалах справи документи в повному обсязі підтверджують доводи позивача, щодо завдання відповідачем шкоди в розмірі 85188,60 грн., а відтак позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.

Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст.13, 73, 74, 75, 76, 77, 86, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, буд. 11-А; ідентифікаційний код 33096517) на користь Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 40; ідентифікаційний код 20602681) грошові кошти в розмірі 85188 (вісімдесят п'ять тисяч сто вісімдесят вісім) грн. 60 коп. та витрати зі сплати судового збору в сумі 1600 (одна тисяча шістсот) грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 05.04.2018

Суддя Я.В. Маринченко