Рішення № 73192034, 26.03.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.03.2018Справа № 910/1375/18Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Укрхімресурс"

до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група"

про стягнення 171 271,57 грн.

Представники:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Василевський О.Л. - представник за довіреністю № 0117-194 від 29.12.2017 р.

встановив:

08.02.2018 р. до господарського суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Укрхімресурс" до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" про стягнення 171 271,57 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті №28-0220-16-00110 відмовив у виплаті страхового відшкодування.

Страхувальник вважає, що відмова страховика у виплаті страхового відшкодування є протиправною та безпідставною, тому звернувся до суду.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 13.02.2018 р. відкрито провадження у справі, встановлено, що розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, розгляд справи призначено на 12.03.2018 р.

07.03.2018 р. до канцелярії суду відповідач подав відзив на позовну заяву.

У судовому засіданні 12.03.2018 розгляд справи відкладено на 26.03.2018 р.

23.03.2018 р. до канцелярії суду позивач подав відповідь на відзив та заяву про відкладення розгляду справи.

В судове засідання 26.03.2018 р. представник позивача не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується розпискою про відкладення розгляду справи.

Суд відмовив у задоволення заяви позивача про відкладення розгляду справи, у зв'язку із необґрунтованістю.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

30 листопада 2016 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Укрхімресурс" та приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Українська страхова група" укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті № 28-0220-16-00110, відповідно до предметом договору є страхування майнових інтересів страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України пов'язаних з володінням, користуванням і розпорядження застрахованим ТЗ та ДО - страхування наземного транспортного засобу, відшкодування страхувальником шкоди, заподіяної майну третіх осіб застрахованим ТЗ - добровільне страхування цивільно-правової відповідальності водія; життям, здоров'ям та/або працездатністю застрахованих осіб - добровільне страхування від нещасного випадку з водієм та пасажирами.

Стаття 979 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно п. 4. договору, транспортний засіб, який застрахований є:

Chevrolet Lacetti, рік випуску - 2010, д.н. НОМЕР_1.

Страхова сума 175 000,00 грн.

Строк дії договору: 09.12.2016 по 08.12.2017.

Пунктом 2 договору передбачені страхова випадки, зокрема пожежа, вибух (ПВ) - пожежа, вибух, удар блискавки, самозаймання ТЗ, в тому числі внаслідок короткого замикання в електрообладнанні застрахованого ТЗ (крім підпалу).

29 вересня 2017 року о 09:00 за адресою вул. Нестерчука, 1 в м. Калинівка Вінницької обл., працівником ТОВ «УКРХІМРЕСУРС» виявлено пошкодження автомобіля НОМЕР_2.

Відповідно до п. 10 договору, дії страхувальника (водія) пари настанні страхового випадку (події, що має ознаки страхового випадку): вжити необхідні та доцільні заходи, в тому числі рекомендовані страховиком, для запобігання збільшення ступеню ризику, настання страхового випадку збільшення збитків внаслідок настання страхового випадку; негайно повідомити страховика про настання події за телефоном цілодобової клієнтської підтримки; негайно повідомити та викликати на місце події відповідні компетентні органи.

29.09.2017 р. позивач звернувся із заявою до Калинівського відділу поліції ГУ НП України у Вінницькій області.

Старшим слідчим Калинівського ВП ГУНПу Вінницькій області капітаном поліції ОСОБА_2, в присутності понятих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 29.09.2017 р. складено протокол огляду місця події, в якому зафіксовано пошкодження застрахованого транспортного засобу.

Також, на виконання п. 10 договору, страхувальник повідомив відповідача на номером цілодобової клієнтської підтримки.

Згідно з п.п. 10.5. п. 10 договору, страхувальник зобов'язаний письмового оформити та надати страхувальнику про настання страхового випадку не пізніше 3 робочих днів з моменту її настання.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 ЗУ «Про страхування», страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

ТОВ «УКРХІМРЕСУРС» письмово повідомив страховика про настання страхового випадку, що підтверджується заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування за реєстраційним № КА-7814 від 02.10.2017 р.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 21 ЗУ «Про страхування», страхувальник зобов'язаний повідомити страховика про настання страхового випадку в строк, передбачений умовами страхування. Позивач повідомив відповідача про настання страхового випадку та подав усі необхідні документи для отримання страхового відшкодування.

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" листом вих. № 03/5031 від 03.10.2017 р. повідомив страхувальника про проведення страхового розслідування з метою об'єктивного встановлення всіх обставин настання вказаного страхового випадку, перевірки інформації та документів, наданих страхувальником. Також в межах страхового розслідування залучить незалежних експертів для визначення вартості відновлювального ремонту та дійсної вартості застрахованого ТЗ.

Пунктом 9.3.5. договору передбачено, що страховик має право залучати до оцінки розміру збитків, завданих страхувальнику, незалежних експертів та визначати розмір страхового відшкодування виходячи з розміру збитків, визначених страховиком або актом/висновком незалежного експертизи, замовленого страховиком або, самостійно розрахувати матеріального збитку на підставі довідкових матеріалів, у тому числі з використанням програмного забезпечення Audatex або Eurotax.

Страховик має право відстрочити прийняття рішення про виплату/відмову у виплаті страхового відшкодування на період проведення перевірки з письмовим повідомлення страхувальника про таке рішення, але не більше, ніж на 90 календарних днів з моменту прийняття страховиком рішення про таке розслідування. У будь-якому випадку страхового розслідування автоматично продовжується на період очікування офіційних відповідей від компетентних держаних органів.

Із звіту № 702/У/2017 про оцінку вартості відновлювального ремонту Chevrolet Lacetti, д.н. НОМЕР_1, в наслідок пошкодження транспортного засобу від 17.10.2017 р. видно, що вартість матеріального збитку становить 168 006,88 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 ЗУ «Про страхування», здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Згідно з п. 15.6. договору, страховик протягом 5 робочих днів з дати отримання від страхувальника всіх необхідних документів передбачених розділом 11 частини 2 договору приймає рішення (складає страховий акт) про виплату або відмову у виплаті страхового відшкодування.

Якщо прийняте рішення про відмову у виплаті, протягом 10 робочих днів з дати прийняття такого рішення страховик повідомляє страхувальника та вигодонабувача про прийняте рішення. Повідомлення про відмову у виплаті страхового відшкодування повинно містити обґрунтування причин відмови.

Листом вих. № 03/5466 від 30.10.2017 р. приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" відмовило товариству з обмеженою відповідальністю "Укрхімресурс" у виплаті страхового відшкодування, посилаючись на те, що заявлена страхувальником подія не може бути кваліфіковано, як страховий випадок, оскільки не відноситься до жодного з випадків, передбачених п. 11.1 ч. 1 договору страхування, на випадок яких здійснювалось страхування, а пошкодження ТЗ Chevrolet Lacetti, д.н. НОМЕР_1 відбулось в наслідок зазначеної в п.п.3.1.1 п. 3.1. р. 3 ч. 2 договору страхування.

Страховими випадками не визнаються події, які настали внаслідок або під час ядерного вибуху, впливу радіації або радіоактивного забруднення, військових дій, маневрів або інших військових заходів, громадянський війн, масових безпорядків, терористичних актів (п.п. 3.1.1. п. 3.1).

Згідно з ч. 1 ст. 26 ЗУ «Про страхування», підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є: навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на дії, пов'язані з виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, в стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації. Кваліфікація дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, встановлюється відповідно до чинного законодавства України; вчинення страхувальником - фізичною особою або іншою особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку; подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку; отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної у їх заподіянні; несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків; інші випадки, передбачені законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 ЗУ «Про страхування», умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить закону.

Рішення про відмову у страховій виплаті приймається страховиком у строк не більший передбаченого правилами страхування та повідомляється страхувальнику в письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови (ч. 3 ст. 26 ЗУ «Про страхування»).

Згідно з ч. 4 ст. 26 ЗУ «Про страхування», відмову страховика у страховій виплаті може бути оскаржено страхувальником у судовому порядку.

Пунктом 16 договору страхування передбачено причини відмови у страховій виплаті.

У матеріалах справи наявний лист Збройних Сил України вих.. № 342/10697 від 22.11.2017 р., яким повідомив позивача, що у провадженні слідчого відділу Управління Служби Безпеки України у Вінницькій області перебувають матеріали досудового розслідування, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42017110330000092 від 27.09.2017 р за ст. 113 Кримінального кодексу України, щодо факту вчинення диверсії у військовій частині А1119 (м. Калинівка).

А також, листі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуації у Вінницькій області вих. № 01-9055/14-2 від 24.11.2017 р. зазначено, що інформує, що 26 вересня 2017 року до ДСНС надійшла інформація про те, що на території військового складу 48 арсеналу Збройних Сил України (військова частина А1119) розташованого на території Калинівського району Вінницької області виникла пожежа з подальшою детонацією боєприпасів. Та згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 24 березня 22004 року № 368 «Про затвердження Порядку класифікації надзвичайних ситуацій за їх рівнями», Національного класифікатору надзвичайних ситуацій ДК 019.2010, протоколу № 67/09-17 засідання Експертної комісії ДСНС України з визначення рівнів та класів надзвичайних ситуацій від 13 жовтня 2017 року, затверджено, що на території Вінницької області виникла надзвичайна ситуація техногенного характеру регіонального рівня, класифікаційна ознака 10260 - надзвичайна ситуація унаслідок пожежі, вибуху на арсеналі, складі боєприпасів або іншому об'єкті військової призначеності.

Також, згідно п. 3 ч. 1 ст. 20 ЗУ «Про страхування» страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.

Відповідно п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з п. 15.9. договору, виплата страхового відшкодування (страхової виплати) може бути здійснена страхувальнику, застрахованій особі, третім особам, вигодо набувачу або спадкоємцям, на підставі відповідної заяви та страхового акту, складеного страховиком.

Відповідно до п. 9.4.4. договору, страховик зобов'язаний виплатити, у разі настання страхового випадку, страхове відшкодування згідно з умовами договору.

Суд не погоджується з твердженням відповідача, викладеними у відзиві вих.. № 03/1222 від 23.02.2018 р. про те, що застрахований транспортний засіб зазнав пошкодження через диверсію, та зазначає наступне.

Статтею 113 Кримінального кодексу України встановлено, що вчинення з метою ослаблення держави вибухів, підпалів або інших дій, спрямованих на масове знищення людей, заподіяння тілесних ушкоджень чи іншої шкоди їхньому здоров'ю, на зруйнування або пошкодження об'єктів, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, а також вчинення з тією самою метою дій, спрямованих на радіоактивне забруднення, масове отруєння, поширення епідемій, епізоотій чи епіфітотій, - карається позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої.

За кримінальним провадженням № 42017110330000092, на яке посилається у відзиві, як зазначає позивач, станом на подання відповіді на відзив, не встановлено винних осіб, не винесено вироку суду по факту вчинення злочину передбаченого статтею 113 КК України.

Проте, у листі вих. № 03/5466 від 30.10.2017 р. страховик не зазначив жодну із причин, що зазначені в даному договорі страхування, як на причину відмови у виплаті страхувальникові страхового відшкодування.

Крім того, диверсійні дії не є подіями, які не визнаються страховими випадками відповідно до п. 3.1. ч. 2 договору страхування.

Згідно з п. 12.4. договору, у випадку конструктивної загибелі застрахованого ТЗ (якщо згідно з актом авто товарознавчої експертизи вартість відновлювального ремонту перевищує 60 % дійсної вартості застрахованого ТЗ на дату настання страхового випадку), розмір страхового відшкодування розраховується за вибором страховика по одному з передбачених варіантів.

У договорі № 28-0220-16-00110 від 30.11.2016 р. сторони погодили вартість застрахованого ТЗ у розмірі 175 000,00 грн.

Відповідно до звіту № 702/У/2017 про оцінку вартості відновлювального ремонту Chevrolet Lacetti, д.н. НОМЕР_1 від 17.10.2017 р. вартість матеріального збитку становить 168 006,88 грн.

Враховуючи умови п. 12.4. договору, розмір страхового відшкодування становить 160 568,50 грн.

Тому вимога позивача щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування в розмірі 160 568,50 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконання грошових зобов'язань за договором, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 10 703,07 грн.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 19.1. договору, за невиконання або неналежне виконання обов'язків за договором сторони несуть майнову відповідальність шляхом сплати пені в розмір і0,1 % від суми простроченого платежу (крім страхового платежу) за кожний день просточення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, встановленої на кінцеву дату такого платежу.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами Цивільного кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Вимога позивача щодо стягнення пені є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в розмірі 10 703,07 грн.

Також, позивач просить стягнути з відповідача витрати на правову в розмірі 30 000,00 грн.

У відповідності до частин 1-4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

В якості доказів здійснення витрат на послуги адвоката у даній справі у розмірі 30 000,00 грн позивачем долучено до матеріалів справи лише попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.

Відповідно до ч. 8 с. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До матеріалів справи позивач не долучив відповідні докази, що сторона сплатила судові витрати у зв'язку з розглядом справи № 910/1375/17.

Приймаючи до уваги викладене, з огляду на заявлені судові витрати, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення судових витрат у розмірі 30 000,00 грн. залишається без розгляду.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ст.. 129, ч.9 ст.165, ст.ст. 236-238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (03038, м. Київ, вул. Федорова Івана, буд. 32, літ А, код ЄДРПОУ 30859524) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Укрхімресурс" (22400, Вінницька обл., м. Калинівка, вул. В.Нестерчука, буд. 1, код ЄДРПОУ 32495389) страхове відшкодування в розмірі 160 568 (сто шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят вісім) грн. 50 коп., пеню розмірі 10 703 (десять тисяч сімсот три) грн. 07 коп., судовий збір у розмірі 2 569 (дві тисячі п'ятсот шістдесят дев'ять) грн. 07 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата підписання повного тексту рішення: 05.04.2018 року.

Суддя С.М.Мудрий