Рішення № 73192025, 03.04.2018, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 35/6/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.04.2018 Справа № 908/190/18

Суддя господарського суду Запорізької області Топчій О.А.

при секретарі Осоцький Д.І.

За участю представників сторін:

Від позивача: Наливайко І.А., довіреність № 10 від 01.01.2018

Від відповідача: Дулов І.А., довіреність № б/н від 31.03.2018

Вільний слухач: Соловйов Д.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

За позовом: Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», м. Запоріжжя

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Баранова Віталія Валерійовича, АДРЕСА_1

про стягнення заборгованості розмірі 21783,35 грн.

ВСТАНОВИВ:

06.02.2018 року Публічне акціонерне товариство «Запоріжжяобенерго» звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Баранова Віталія Валерійовича про стягнення 21783,35 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним: 17.06.2014 року між ПАТ «Запоріжжяобенерго» та Фізичною особою-підприємцем Барановим Віталієм Валерійовичем укладено Договір № 06062014 від 17.06.2014 на використання опор повітряних ліній, відповідно до умов якого позивач надає відповідачу послуги з сумісного підвісу оптоволоконних ліній на території м. Приморськ, Примського РЕМ, ПАТ «Запоріжжяобленерго» (далі послуги), а відповідач за оплату здійснює на цих опорах підвіску 17 917 м ліній ОВЛ. У порушення виконання умов Договору, у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість щодо оплати отриманих за Договором послуг за період липень - вересень 2017 року у розмірі 19027,86 грн. Також, позивачем нараховано на підставі п.5.2 Договору пеню в розмірі 1898,14 грн., та у відповідності до ст. 625 ЦК України 3% річних у сумі 208,51 грн. та суму інфляційних втрат 648,84 грн. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 20, 173, 193, 230 Господарського кодексу України, ст.ст. 15, 509, 525, 526, 530, 549, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України, та ст.ст. 4, 73, 129, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України, позивач просив суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за використання опор повітряних ліній електропостачання напругою 0,4-6/10 для сумісного підвісу оптоволоконних ліній у розмірі 19 027,86 грн., суму пені в розмірі 1898,14 грн., 3% річних в розмірі 208,51 грн., інфляційні витрати у розмірі 648,84 грн.

06.02.2018 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Топчій О.А.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 08.02.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/190/18 за правилами загального позовного провадження, присвоєно справі номер провадження № 35/6/18 та призначено підготовче засідання на 01.03.2018 о 11 год. 00 хв.

20.02.2018 через Відділ документального забезпечення господарського суду Запорізької області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 19.02.2018, відповідно до якого відповідач просить суд у задоволені позову відмовити у повному обсязі, посилаючись на те, що відповідачем погашена основна заборгованість у сумі 19027,86 грн. платіжною квитанцією № 9616748 від 08.02.2018 на суму 6342,62 грн. (оплата рахунку № 536 від 31.07.2017), платіжною квитанцією № 9616818 від 08.02.2018 на суму 6342,62 грн. (оплата рахунку № 633 від 31.08.2017) та платіжною квитанцією № 9663684 від 13.02.2018 на суму 6342,62 грн. (оплата рахунку № 711 від 30.09.2017). На підставі викладеного, позовні вимоги позивача в частині стягнення заборгованості у розмірі 19027,86 грн. за липень-вересень 2017 року відповідач вважає безпідставними та такими, що підлягають залишенню без розгляду у зв'язку із відсутністю предмета спору. А вимоги про стягнення 1898,14 грн. пені, 208,51 грн. 3% річних та 648,84 грн. інфляційних втрат є похідними від вимоги про стягнення заборгованості, тому у їх задоволені має бути відмовлено, у зв'язку з відсутністю заборгованості, на суму якої нараховано штрафні санкції. Також відповідач, враховуючи, що укладений із позивачем договір не містив зазначення даних відносно обліку технічних засобів телекомунікацій на елементах інфраструктури об'єктів доступу, згідно до вимог п. 2 прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про доступ до об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж", просив провести технічну інвентаризацію засобів телекомунікацій на елементах інфраструктури об'єктів доступу та надати проект додаткової угоди до договору. Період марного очікування відповідачем від позивача дій направлених у приведення у відповідність укладеного договору вимогам Закону з липня 2017 року по лютий 2018 року відповідач вважає таким, що обумовлює відсутність вини відповідача у несвоєчасному здійсненні розрахунків з позивачем, в результаті чого, враховуючи положення ст. 617 ЦК України, особа звільняє відповідача від відповідальності.

27.02.2018 року через відділ документального забезпечення господарського суду Запорізької області від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача № 32-32/3294 від 26.02.2018, в якій зазначено наступне: станом на момент звернення до суду з позовом існувала заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги за липень 2017 - вересень 2017 у розмірі 19027,86 грн. Тобто у позивача існували усі підстави для звернення до господарського суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів. Разом з тим, 08.02.2018 та 13.02.2018, тобто вже після звернення позивача до господарського суду, відповідачем було сплачено існуючу заборгованість у розмірі 19027,86 грн. Враховуючи викладене, в частині стягнення з відповідача заборгованості в сумі 19027,86 грн. між сторонами відсутній предмет спору, а тому провадження в цій частині підлягає закриттю в порядку п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України. Щодо твердження відповідача про відмову у задоволені вимог позивача щодо стягнення пені, інфляційних витрат, 3% річних, то позивачем зазначено, що розрахунок здійснювався станом на 31.01.2018 коли заборгованість відповідача перед позивачем не була сплачена, та позивач мав усі підстави для нарахування штрафних санкцій. Крім того, виконання відповідачем зобов'язання з оплати наданих послуг, що здійснено з порушенням строку, передбаченого укладеним між сторонами договором, не звільняє відповідача від відповідальності за неналежне виконання ним грошового зобов'язання та не позбавляє позивача права на отримання пені за несвоєчасну сплату наданих послуг, інфляційних втрат, 3% річних. Щодо твердження відповідача про відсутність вини відповідача у несвоєчасному здійсненні рахунків з позивачем за укладеним договором. Позивач зазначає, що відповідачем підписані акти про надання послуг за липень-вересень 2017 року без заперечень. Здійснення оплати за надані послуги з порушенням строку, встановленого у договорі, також свідчить про визнання відповідачем наявної заборгованості за надані послуги. Відповідач, у разі якщо на його думку позивачем порушувались його права та законні інтереси мав право відповідно до ст. 18 Закону про доступ провести досудове врегулювання спору в порядку, встановленому законодавством, та мав право на звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів. На підставі викладеного, просить суд провадження в частині стягнення основного боргу закрити у зв'язку з відсутністю предмета спору, в іншій частині - позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Крім того, суду надано позивачем копію позовної заяви та ухвали господарського суду Запорізької області про порушення провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» до Фізичної особи-підприємця Баранова Віталія Валерійовича про внесення змін до договору № 06062014 від 17.06.2014 на виконання опор повітряних ліній електропостачання напругою 0,4-6/10 для сумісного підвісу оптоволоконних ліній.

У судове засідання 01.03.2018 року сторони не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою суду від 01.03.2018 підготовче засідання відкладено до 03.04.2018.

22.03.2018 через Відділ документального забезпечення господарського суду від відповідача надійшли письмові пояснення, відповідно до яких останнім зазначено, що рахунки позивача на загальну суму 19027,86 грн. відповідачем не оплачені, в зв'язку з очікуванням внесення позивачем змін до Договору, як вимагає Закон України «Про доступ до об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж», оскільки відповідач звернувся до позивача ще в липні 2017 про приведення договору доступу у відповідність, але позивачем ніяких дій не здійснено; вимоги про стягнення пені, 3 % річних та втрат від інфляції є похідними від стягнення заборгованості, тому, на думку відповідача, в їх задоволенні має бути відмовлено.

Від позивача 23.03.2018 через Відділ документального забезпечення господарського суду надійшла заява про закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 19027,86 грн., в іншій частині позову позивач просив суд вимоги задовольнити.

Частиною 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд під час судового розгляду справи здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу в порядку, передбаченому Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.

Судове засідання 03.04.2018 здійснювались із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу за допомогою ПАК «Оберіг».

Представники сторін в судовому засіданні 03.04.2018 надали заяву про закриття підготовчого провадження та переходу розгляду справи по суті, яка судом задоволена. Судом закрито підготовче засідання та розпочато розгляд справи по суті.

Представник позивача в судовому засіданні 03.04.2018 підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засідання 03.04.2018 заперечив проти задоволення позовних вимог в частині стягнення пені, 3 % річних та втрат від інфляції.

В судовому засіданні 03.04.2018 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, документи, надані сторонами додатково, судом встановлено наступне.

17.06.2014 між ВАТ «Запоріжжяобленерго» (в подальшому перейменоване в Публічне акціонерне товариство) (Власник ОПЛ) та Фізичною особою-підприємцем Барановим Віталієм Валерійовичем (Власник ОВЛ) укладено Договір № 06062014 від 17.06.2014 на використання опор повітряних ліній електропостачання напругою 0,4-6/10 для сумісного підвісу оптоволоконних ліній (Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору, Власник ОПЛ надає Власнику ОВЛ послуги з сумісного підвісу оптоволоконних ліній на території м. Приморськ, Примського РЕМ, ПАТ «Запоріжжяобленерго» (послуги), а Власник ОВЛ за оплату здійснює на цих опорах підвіску 17 917 м ліній ОВЛ.

Пунктом 2.2.1 Договору передбачено, що Власник ОВЛ зобов'язаний своєчасно та у повному обсязі оплачувати вартість послуг в порядку, визначеному в п. 3 Договору.

Пунктом 2.3.1 Договору встановлено, що Власник ОПЛ має право вимагати своєчасної та повної оплати вартості послуг на підстав виставлених ним рахунків.

Загальна вартість послуг, передбачених Договором становить 76111,44 грн. в т.ч. ПДВ.

На виконання п. 3.2 Договору, відповідно до додатку № 1 до Договору, розмір плати за місяць складає 6342,62 грн., в т.ч. ПДВ.

Надання послуг за цим Договором оформлюється щомісячно актами про надання послуг у звітному місяці який підписується та скріплюється печатками Власника ОПЛ та Власника ОВЛ. Щомісячно, не пізніше 20-го числа місяця, наступного за звітним, Власник ОВЛ на підстав рахунку Власника ОПЛ здійснює оплату вартості послуг (п.п. 4.1, 4.4 Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивачем за період з липня 2017 по вересень 2017 надавались послуги відповідачу, що підтверджується двосторонньо підписаними без заперечень та зауважень актами надання послуг сумісного підвісу від 31.07.2017, 31.08.2017, 30.09.2017, азом з даними актами позивачем були виписано рахунки та надані відповідачу, що підтверджується двосторонньо підписаними актами прийому-передачі документів від 02.08.2017, від 04.09.2017, від 10.10.2017, належним чином завірені копії перелічених вище документів містяться в матеріалах справи.

У порушення виконання умов Договору, у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість щодо оплати отриманих за Договором послуг за період з липня 2017 по вересень 2017 року у розмірі 19027,86 грн.

Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Згідно зі ст. ст. 11, 509 ЦК України, договір є однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань).

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач належним чином не виконував свої зобов'язання за Договором, в результаті чого у останнього утворилась заборгованість в розмірі 19027,86 грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем після надходження даної позовної заяви до суду було здійснено оплату заборгованості в розмірі 19027,86 грн., а саме: 08.02.2018 - 6342,62 грн., 08.02.2018 - 6342,60 грн., 13.02.2018 - 6342,62 грн., що підтверджується банківськими виписками, належним чином завірені копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо, зокрема, відсутній предмет спору.

Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

З огляду на вищенаведене, в зв'язку з тим, що оплатив суму боргу в розмірі 19027,86 грн. за надані послуги за липень 2017 - вересень 2017, суд вважає, що провадження у справі в частині стягнення з відповідача на користь позивача 19027,86 грн. боргу підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, в зв'язку з відсутністю предмету спору.

Відповідно до п. 5.2 Договору позивачем заявлено до стягнення пеню в розмірі 1898,14 грн. за загальний період з 21.08.2017 по 31.01.2018.

Пунктом 5.2 Договору передбачено, що за порушення строків сплати, передбачених цим Договором, Власник ОВЛ сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від вартості неоплачених послуг за кожний день прострочення.

Як встановлено ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 5510570/96-ВР «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок пені та встановлено, що нараховані суми пені не перевищують подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період нарахування пені, розрахунок зроблений вірно, а тому вимога щодо стягнення пені в розмірі 1898,14 грн. за загальний період з 21.08.2017 по 31.01.2018 підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Суд зазначає, що право вимоги про сплату 3% річних та втрат від інфляції є правовими наслідками прострочення боржником грошового зобов'язання, способом захисту майнового права та інтересу позивача, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Позивачем заявлена до стягнення сума 3 % річних в розмірі 208,51 грн. за загальний період з 21.08.2017 по 31.01.2018 та сума інфляційних втрат в розмірі 648,84 грн. за період з вересня 2017 по грудень 2017.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних витрат за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», судом встановлено, що в межах заявлених вимог, розрахунки здійснено вірно, а тому сума 3 % річних в розмірі 208,51 грн. за загальний період з 21.08.2017 по 31.01.2018 та сума інфляційних втрат в розмірі 648,84 грн. за період з вересня 2017 по грудень 2017 підлягають задоволенню.

Таким чином, оскільки судом встановлено, що відповідач свої зобов'язання за Договором щодо своєчасної оплати за отримані послуги виконав не належним чином, то вимоги позивача про стягнення 1898,14 грн. - пені, 648,84 грн. - інфляційних втрат та 208,51 грн. - 3 % річних суд вважає законними, обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню, з урахуванням викладеного вище.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Щодо твердження відповідача про відмову у задоволені вимог позивача щодо стягнення пені, інфляційних витрат, 3% річних, то позивачем зазначено, що розрахунок здійснювався станом на 31.01.2018, коли заборгованість відповідача перед позивачем не була сплачена, та позивач мав усі підстави для нарахування штрафних санкцій. Крім того, виконання відповідачем зобов'язання з оплати наданих послуг, що здійснено з порушенням строку, передбаченого укладеним між сторонами договором, не звільняє відповідача від відповідальності за неналежне виконання ним грошового зобов'язання та не позбавляє позивача права на отримання пені за несвоєчасну сплату наданих послуг, інфляційних втрат, 3% річних.

Посилання відповідача на те, що ним було здійснено звернення до позивача, яке з липня 2017 позивачем не розглянуто, в зв'язку з чим, відповідач не провів розрахунок основної заборгованості є безпідставним, крім того, відповідачем не доведено належними засобами доказування, що порушення зобов'язання сталось внаслідок випадку чи непереборної сили, у відповідності до ст. 617 ЦК України, що виключає можливість звільнити його від відповідальності.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, позов Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» в частині стягнення з відповідача на користь позивача 19027,86 грн. боргу підлягає закриттю, а в частині стягнення пені, 3 %, втрат від інфляції підлягає задоволенню.

Приписами ч. 3 ст. 130 ГПК України встановлено, якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Відповідно до ст.ст. 129, 130 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 130, 231, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити частково.

Провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 19027,86 грн. - закрити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Баранова Віталія Валерійовича (72100, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (69035 м. Запоріжжя вул. Сталеварів, 14, код ЄДРПОУ 00130926) 1898 (одну тисячу вісімсот дев'яносто вісім) грн. 14 коп. - пені; 208 (двісті вісім) грн. 51 коп. - 3 % річних, 648 (шістсот сорок вісім) грн. 84 коп. - інфляційних втрат та 1762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. - судового збору. Видати наказ.

Повне рішення складено 05.04.2018.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.А. Топчій