Рішення № 73191887, 27.03.2018, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" березня 2018 р. Справа № 906/114/18

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Тимошенка О.М.

при секретарі: Зоренку О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (сільський голова)

від відповідача: не з'явився

за участю прокурора Дереча І.В.

розглянув у судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Першого заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Веселівської сільської ради (с.Веселівка,Коростенський район)

до Приватного підприємства "Продцентр-плюс" (м.Коростень,Житомирська область)

про визнання недійсним договору поставки №1 від 22.01.18

Прокурором пред'явлено позов про визнання недійсним договору поставки продуктів харчування №1 від 22.01.2018, який укладений між Веселівською сільською радою та приватним підприємством "Продцентр-плюс". Позовні вимоги грунтуються на тому, що спірний договір не містить конкретного найменування та кількості продукції, його укладено без дотримання процедури публічних закупівель, без оприлюднення річного плану закупівель та додатку до плану закупівель на 2018 рік.

Прокурор у судовому засіданні позов підтримав з підстав викладених у позовній заяві.

Представник позивача у судовому засіданні зазначив про те, що порушення зазначені прокурором мали місце, однак позивач зацікавлений й надалі співпрацювати з відповідачем.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив. Ухвала, яка направлялась на адресу відповідача згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулась до суду з відміткою поштового відділення:"за закінченням встановленого строку зберігання". Ухвала направлялася відповідачу за адресою: АДРЕСА_1(а.с.26). Іншої адреси відповідач не повідомляв.

За приписами ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів, однак відповідач не скористався своїм правом наданим йому ст.46 ГПК України, бути присутнім у судовому засіданні та надати свої заперечення по суті позову.

Враховуючи те, що явка представників сторін в засідання суду обов'язковою не визнавалась, надання письмового відзиву відповідно до вимог ст.165 ГПК України є правом відповідача, а не його обов'язком, господарський суд вважає, що неявка відповідача, повідомленого належним чином, не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами відповідно до ст. 202 ГПК України.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

22.01.2018 між Веселівською сільською радою (покупець/позивач) та Приватним підприємством "Продцентр-плюс" (постачальник/відповідач) укладено договір поставки №1, за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця продукти харчування (далі-товар), а покупець - прийняти та оплатити їх (а.с. 16).

Сума Договору складає 109000,00 грн.,порядок розрахунків у безготівковій формі або готівкою після отримання товару. Строк дії Договору з 22.01.2018 по 31.12.2018.

Досліджуючи вказаний Договір на предмет його відповідності вимогам законодавства в межах підстав позовних вимог, наведених у позові Прокурора, господарський суд враховує наступне.

Згідно ст. 264 Господарського кодексу України, матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу. Основні вимоги щодо укладення та виконання договорів поставки встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

За нормами ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим,сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України).Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ст.656 ЦК України).

Веселівська сільська рада є розпорядником бюджетних коштів, закупівля товару за оспорюваним Договором здійснювалась за рахунок коштів бюджету.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади установлено Законом України "Про публічні закупівлі" (далі - Закон).

Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Згідно визначень, наведених в ст. 1 Закону України "Про публічні закупівлі", замовники - це органи державної влади, органи місцевого самоврядування та органи соціального страхування, створені відповідно до закону, а також юридичні особи (підприємства, установи, організації) та їх об'єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі, за наявності однієї з таких ознак, зокрема, юридична особа є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів. Договір про закупівлю - це договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари;

Частиною 1 ст. 2 Закону України "Про публічні закупівлі" встановлено, що цей Закон застосовується:

до замовників, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 200 тисяч гривень, а робіт - 1,5 мільйона гривень;

до замовників, які здійснюють діяльність в окремих сферах господарювання, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 1 мільйон гривень, а робіт - 5 мільйонів гривень.

Під час здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг, вартість яких є меншою за вартість, що встановлена в абзацах другому і третьому цієї частини, замовники повинні дотримуватися принципів здійснення публічних закупівель, установлених цим Законом, та можуть використовувати електронну систему закупівель з метою відбору постачальника товару (товарів), надавача послуги (послуг) та виконавця робіт для укладення договору.

У разі здійснення закупівель товарів, робіт і послуг без використання електронної системи закупівель, за умови, що вартість предмета закупівлі дорівнює або перевищує 50 тисяч гривень та є меншою за вартість, що встановлена в абзацах другому і третьому цієї частини, замовники обов'язково оприлюднюють звіт про укладені договори в системі електронних закупівель відповідно до статті 10 цього Закону.

Таким чином, замовник здійснює процедури закупівлі, передбачені частиною першою ст. 12 Закону, шляхом використання електронної системи закупівель, керуючись вартісними межами, визначеними в статті 2 Закону.

Водночас під час здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг, вартість яких є меншою за вартість, що встановлена в абзацах другому і третьому частини першої ст. 2 Закону, замовники повинні дотримуватися принципів здійснення публічних закупівель, установлених цим Законом, та можуть використовувати електронну систему закупівель (система) з метою відбору постачальника товару (товарів), надавача послуги (послуг) та виконавця робіт для укладення договору (абзац четвертий частини першої статті 2 Закону).

Відповідно до укладеного між Веселівською сільською радою та ПП "Продцентр-плюс" Договору № 1 від 22.01.2018, вартість предмета закупівлі становить 109000,00 грн, тобто перевищує 50 тисяч гривень та є меншою за вартість, що встановлена в абзацах другому і третьому ст. 2 Закону України "Про публічні закупівлі". Замовником (в даному випадку - Веселівська сільська рада) здійснено закупівлю без використання електронної системи закупівель та оприлюднено в системі електронних закупівель звіт про укладений договір 22.01.18 на суму 109000,00грн.,зазначивши, що предметом закупівлі є продукти харчування (а.с.31).

Прокурор зазначає, що спірний договір не містить конкретного найменування та кількості продукції, його укладено без дотримання процедури публічних закупівель, тобто без оприлюднення річного плану закупівель та додатку до плану закупівель на 2018 рік.

Порядок визначення предмета закупівлі затверджений наказом Мінекономрозвитку від 17.03.2016 N 454 (далі - Порядок визначення предмета закупівлі).

При цьому, з 17.01.2017 набрав чинності наказ Мінекономрозвитку від 19.12.2016 N 2092 "Про внесення змін до Порядку визначення предмета закупівлі", згідно з яким предмет закупівлі товарів і послуг визначається замовником згідно з пунктами 17 і 32 частини першої статті 1 Закону та на основі національного класифікатора України ДК 021:2015 "Єдиний закупівельний словник", затвердженого наказом Мінекономрозвитку від 23.12.2015 N 1749 (далі - Єдиний закупівельний словник), за показником четвертої цифри основного словника із зазначенням у дужках конкретної назви товару чи послуги.

Національний класифікатор України ДК 021:2015 "Єдиний закупівельний словник", призначений для стандартизації опису в договорах предмета державних закупівель, забезпечування більшої прозорості процедур закупівель товарів, робіт і послуг за бюджетні кошти.

Відповідне визначення предмета закупівлі відсутнє в Договорі №1 від 22.01.18. Крім того, згідно оприлюдненого звіту про укладений договір зазначений предмет закупівлі відповідає предмету Договору - продукти харчування, і не містить найменування товару, що закуповується.

Таким чином, предмет закупівлі визначено з порушенням п. 1 Порядку визначення предмета закупівлі.

Статтею 4 Закону України "Про публічні закупівлі" встановлено, що закупівля здійснюється відповідно до річного плану. Річний план, додаток до річного плану та зміни до них безоплатно оприлюднюються на веб-порталі Уповноваженого органу з питань закупівель протягом п'яти днів з дня їх затвердження.

Форму річного плану та додатку до річного плану затверджено Наказом Мінекономрозвитку України від 22.03.2016 № 490, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.03.2016 за N 449/28579.

Пунктом 2 вказаного наказу передбачено, що додаток до річного плану закупівель, до якого вноситься інформація про закупівлі, очікувана вартість яких не перевищує сум, зазначених в абзацах другому і третьому частини першої статті 2 Закону, складається за формою річного плану закупівель шляхом заповнення відповідних полів в електронній системі закупівель.

У пунктах 3,4,6,7 форми річного плану закупівель, затвердженої Наказом Мінекономрозвитку України від 22.03.2016 № 490, зазначається: конкретна назва предмета закупівлі; коди та назви відповідних класифікаторів предмета закупівлі (за наявності); розмір бюджетного призначення за кошторисом або очікувана вартість предмета закупівлі; процедура закупівлі.

Таким чином, у разі якщо замовником планується здійснення закупівель, очікувана вартість яких не перевищує сум, зазначених в абзацах другому і третьому частини першої ст. 2 Закону України "Про публічні закупівлі" , інформація про таку закупівлю має зазначатися в додатку до річного плану закупівель. При цьому, додаток до річного плану закупівель складається за формою річного плану закупівель шляхом заповнення відповідних полів в електронній системі закупівель. Виходячи зі змісту пункту 2 наказу, формами документів у сфері публічних закупівель затверджено обов'язкові поля, що заповнюються замовником в електронній системі закупівель, шляхом унесення в них наявної інформації. В затвердженій формі річного плану відображається предмет закупівлі, визначений згідно наказу Мінекономрозвитку від 17.03.2016 N 454 "Про затвердження Порядку визначення предмета закупівлі", та орієнтовний початок проведення процедур закупівель.

Однак, Веселівською сільською радою не оприлюднено на веб-порталі Уповноваженого органу електронні документи (річний план закупівель, додаток до річного плану та змін до нього), які б підтверджували планування Веселівською сільською радою закупівель товарної продукуії, що підтверджується даними веб-порталу Уповноваженого органу та не заперечується позивачем.

Господарський суд зазначає, що планування є процедурою, яка передує проведенню закупівлі, тобто є передумовою здійснення закупівлі. З підстав викладеного, слід дійти висновку, що закупівля за оспорюваним Договором проведена без дотримання процедури здійснення закупівлі продуктів харчування за державні кошти.

Згідно норм ст. ст. 2, 3 Закону України "Про закупівлю" під час здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг, вартість яких є меншою за вартість, що встановлена в абзацах другому і третьому цієї частини, замовники повинні дотримуватися наступних принципів здійснення публічних закупівель: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об'єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням.

Дотримання принципів закупівель забезпечується, зокрема, через вільний доступ необмеженого кола потенційних постачальників товарів до інформації про закупівлю та можливістю взяти участь у відповідній закупівлі.

Разом з цим, встановлені вище порушення, а саме: проведення закупівлі без оприлюдненням відповідного плану на веб-порталі Уповноваженого органу, та не зазначення конкретного предмета закупівлі у відповідності з пунктом 1 розділу ІІ Порядку визначення предмета закупівлі в оголошенні про проведення закупівлі та в оспорюваному Договорі, свідчить про недотримання принципів закупівлі, визначених ст. 3 Закону „Про публічні закупівлі", зокрема відкритості і прозорості закупівель.

Таким чином, оспорюваний Договір суперечить принципам закупівель, встановлених ст. 3 Закону України "Про публічні закупівлі", що є порушенням абз. 3 ч. 1 ст. 2 Закону "Про публічні закупівлі", та, відповідно до ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, є підставою для визнання Договору недійсним.

За правилами частини 3 ст. 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Звернення з позовом Прокурора в інтересах держави в особі Веселівської сільської ради обґрунтовується тим, що укладення оспорюваного Договору всупереч норм законодавства є порушенням законності в бюджетній системі, порушує принцип відкритості та прозорості проведення публічних закупівель.Прокурор вказує про загрозу порушень економічних інтересів держави внаслідок укладення незаконного правочину, завдання шкоди державному бюджету у вигляді незаконних витрат, можливого протиправного витрачання коштів бюджету,нераціонального та неефективного їх використання.

З підстав викладеного та враховуючи, що закупівля за оспорюваним Договором відбулась за бюджетні кошти, господарський суд дійшов висновку про порушення в даному випадку інтересів держави внаслідок укладення договору з недотриманням вимог законодавства, що є підставою представництва Прокурора інтересів держави в суді.

Доводи позивача щодо необхідності існування спірного договору не виключає підстави та можливість визнання такого договору недійсним в судовому порядку з огляду на наступне.

За загальними положеннями про недійсність правочину, визначеними ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Статтею 236 Цивільного кодексу України визначено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

З підстав вищенаведеного господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог Прокурора та наявність підстав для його задоволення повністю.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст.123,129,233,236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Визнати недійсним договір поставки №1 від 22 січня 2018 року, який укладений між Приватним підприємством "Продцентр-плюс" та Веселівською сільською радою.

Припинити зобов'язання за цим договором на майбутнє.

3. Стягнути з Приватного підприємства "Продцентр-плюс" (11500, АДРЕСА_1; код 37677991) на користь Прокуратури Житомирської області (10002, м.Житомир, вулиця Святослава Ріхтера, 11, код ЄДРПОУ 02909950; Банк одержувача: Держказначейська служба України, м.Київ, код банку: 820172, рахунок : 35215069011049)- 1762,00 грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 29.03.18

Суддя Тимошенко О. М.

Віддрукувати:

1- в справу

2-3- сторонам (рек. з повідом.)

4- прокуратура Житомирської області