Рішення № 73191857, 29.03.2018, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" березня 2018 р. Cправа № 902/1083/17

Суддя господарського суду Вінницької області Нешик О.С., при секретарі судового засідання Німенко О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали справи

за позовом Заболотненського вищого професійного училища №31 ім.Д.К.Заболотного, с.Заболотне Крижопільського району Вінницької області

до відділу освіти, молоді та спорту Крижопільської районної державної адміністрації, смтКрижопіль Крижопільського району Вінницької області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області

про стягнення 380034,00 грн заборгованості згідно договору оренди

представники сторін та третя особа в судове засідання не з'явилися.

ВСТАНОВИВ :

В провадженні господарського суду Вінницької області перебуває справа №902/1083/17 за позовом Заболотненського вищого професійного училища №31 ім.Д.К.Заболотного про стягнення з відділу освіти, молоді та спорту Крижопільської районної державної адміністрації 380034,00 грн заборгованості по орендній платі, а також 19528,25 грн пені та 170387,75 грн суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів згідно заяви про збільшення розміру позовних вимог №51 від 21.02.2018.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору оренди приміщення №5 від 02.01.2007.

Ухвалою суду від 22.01.2018 постановлено справу №902/1083/17 розглянути за правилами загального позовного провадження; залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області; підготовче засідання у справі №902/1083/17 призначити на 22.02.2018.

В судовому засіданні 22.02.2018 судом оголошено перерву до 22.03.2018, з огляду на необхідність надання представниками сторін всіх доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Представники сторін та третя особа в підготовчому судовому засіданні 22.03.2018 надали заяву, якою просили закрити підготовче провадження та розпочати розгляд справи по суті в цей самий день, тобто 22.03.2018.

Ухвалою суду від 22.03.2018 постановлено закрити підготовче провадження у справі №902/1083/17; перейти до розгляду справи по суті; розгляд справи по суті призначити на 22.03.2018 на 17 год. 00 хв., про що сторони повідомлені під розпис.

На визначену судом дату та час (22.03.2018 на 17 год. 00 хв.) учасники судового процесу в судове засідання не з'явилися, хоча про дату, час, місце розгляду справи по суті буди повідомлені завчасно та належним чином в судовому засіданні 22.03.2018 під розпис, докази чого наявні в матеріалах справи.

За таких обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення представників сторін про дату, час та місце судового слухання.

Частиною першою ст.202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У пункті 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” №18 від 26.12.2011 роз’яснено, що у випадку нез’явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до розрахунку орендної плати до договору №5 від 02.01.2007, а також з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог №51 від 21.02.2018, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 569950,00 грн, з яких 380034,00 грн заборгованості зі сплати орендної плати; 19528,25 грн пені та 170387,75 грн інфляційних втрат.

В підготовчому засіданні, 22.03.2018, відділ освіти, молоді та спорту Крижопільської районної державної адміністрації заявою б/н від 22.03.2018 (вх.канц.суду №06-52/2585/18) звернувся до суду з заявою про застосування строку позовної давності. Обгрунтовуючи свою вимогу, відповідач зазначив, що 02.01.2007 року між сторонами був укладений договір оренди приміщення №5, однак позивач звернувся з даним позовом до суду в жовтні 2017 року пропустивши трирічний строк позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Водночас, представником позивача 22.03.2018 подано заяву б/н від 22.03.2018 (вх.канц.суду №06-52/2587/18) "про зменшення розміру позовних вимог та повернення зайво сплаченого судового збору", якою останній просить суд ухвалити рішення про стягнення з відповідача - основного боргу за період з листопада 2014 по листопад 2017, пеню за період з 26.11.2016 по листопад 2017 та інфляційні втрати за період з листопада 2014 по листопад 2017, яка судом прийнята до розгляду. Звертаючи з даним клопотанням, представник Заболотненського вищого професійного училища №31 пояснив, що останнє не мало можливості раніше звернутись з позовом про стягнення заборгованості згідно договору оренди від 02.01.2007 з огляду на відсутність коштів на сплату судового збору. Окрім цьому позивач розраховував на добровільне виконання відповідачем договірних зобов'язань в частині сплати орендних платежів.

Таким чином, посилаючись на вказані вище обставини та заяву про зменшення розміру позовних вимог позивачем заявлено до стягнення з відповідача заборгованість по орендній платі та штрафних санкціях в межах строку позовної давності, а саме за період з листопада 2014 по листопад 2017.

При цьому, із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 02.01.2007 між Заболотненським вищим професійним училищем №31 ім.Д.К.Заболотного та відділом освіти, молоді та спорту Крижопільської районної державної адміністрації було укладено договір оренди приміщення навчального корпусу загальною площею 1473 кв.м для розміщення Заболотненської загально-освітньої школи І-ІІ ступенів, яке знаходиться за адресою: вул.Леніна, с.Заболотне, Крижопільського району Вінницької області (а.с.9-11).

Згідно п.1.2 договору, загальна площа приміщення що орендується 1473 кв.м.

Відповідно до п.2.1. договору, приміщення, що орендується надається орендарю для розміщення Заболотненської СЗШ І-ІІІ ступенів.

Приміщення, що орендуються, повинні бути передані орендодавцем та прийняті орендарем протягом 5 днів з моменту набуття чинності цим договором. Протягом строку, визначеного у п.3.1 цього договору, орендодавець повинен звільнити приміщення, що орендується та підготувати його до передачі орендареві. Передача приміщення і майна, що орендується, здійснюється за актом здачі-приймання, підписання якого свідчить про фактичну передачу названих об'єктів в орендне користування. В момент підписання акту здачі-приймання орендодавець передає орендарю ключі від приміщення, що орендується, після чого персоналу орендаря має бути забезпечений безперешкодний доступ у приміщення, що орендується (п.3.1. - 3.4. договору).

Строк орендованого користування складає один рік з моменту прийняття приміщення, що орендується за актом здачі-приймання (п.4.1. договору).

Розмір орендної плати за приміщення, що орендується, складає 2,00 грн за 1 (один) кв.м за кожен місяць орендного користування за цим договором (п.5.1. договору).

Згідно п. 5.2. договору, орендна плата сплачується у безготівковому порядку на поточний рахунок орендодавця наперед не пізніше 25 числа кожного поточного місяця.

Розмір орендної плати може переглядатися сторонами лише у випадку зміни розміру комунальних платежів, вартість яких включена до орендної плати за цим договором (п.5.3. договору).

Згідно п.7.1. договору, орендар за цим договором бере на себе наступні зобов'язання: використовувати приміщення, що орендується, за його цільовим призначенням у відповідності до п.2.1. договору; своєчасно здійснювати орендні платежі; самостійно і за власний рахунок здійснювати поточний ремонт приміщення, що орендується протягом строку орендного користування; не здійснювати без письмової згоди орендодавця перебудови, добудови та перепланування приміщення, що орендується; за власний рахунок усувати несправні та поломки комунікацій приміщення, що орендується; безперешкодно допускати до приміщення, що орендується, представників орендодавця з метою перевірки його використання у відповідності до умов договору; утримувати приміщення, що орендується, у належному санітарному стані тощо.

Після закінчення строку орендного користування орендар зобов'язаний передати орендодавцю приміщення, що орендується, протягом 5 днів з моменту закінчення вказаного строку за актом передачі (п.8.1. договору).

Згідно п.9.1 договору, у випадку порушення своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним в Україні законодавством. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Згідно п.9.3. договору, орендар несе наступну відповідальність: у випадку прострочення по сплаті орендних платежів пеня в розмірі 3% від суми боргу за кожен день прострочення; у випадку нецільового використання приміщення, що орендується, штраф у розмірі 3% від загальної суми орендної плати, що підлягає сплаті за цим договором.

Орендна плата сплачується з щомісячною поправкою на коефіцієнт інфляції (розмір орендних ставок затверджений 5 сесією районної ради 5 скликання від 12 грудня 2006 року "Про методику і порядок використання плати за оренду майна, що є спільною власністю територіальної громади району").

02.01.2007 між сторонами був підписаний акт прийому-передачі приміщення (а.с.47), згідно якого орендодавець передав, орендар прийняв в строкове платне користування приміщення Заболотненського вищого професійного училища №31 ім.Д.К.Заболотного, що знаходиться за адресою: вул.Леніна, с.Заболотне, Крижопільського району Вінницької області.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.04.2017 позивачем на адресу відповідача було надіслано претензію №1 про сплату заборгованості за надане в оренду приміщення згідно із договором №5 (оренда) про оренду типового приміщення за період з 2007 року по вересень 2017 року на загальну суму 380034,00 грн. Однак, як стверджує позивач, відповідач заборгованість не сплатив та відповіді на вказану претензію не надав.

Станом на момент розгляду справи вказана заборгованість відповідачем на погашена. Докази протилежного у справі відсутні та відповідачем не надано.

Несплата відповідачем заборгованості слугувала підставою звернення позивача з даним позовом до суду.

На підставі встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

З моменту укладення сторонами договору №5 від 02.01.2007 між ними виникли зобов'язання, які мають правову природу договору оренди майна а, відтак, правовідносини, які виникли у зв'язку з його виконанням регулюються положеннями глави 58 Цивільного кодексу України, глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.ч.1, 6 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст. 762 ЦК України).

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі (ч.ч. 1, 4 ст.286 ГК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, з огляду на вказане, орендна плата нараховується орендарю з моменту прийняття ним об'єкту від орендодавця на підставі акту приймання-передачі приміщення.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

З урахуванням встановлених обставин суд приходить до переконливого висновку про наявність факту порушення відповідачем прав позивача за захистом яких останній звернувся, позаяк матеріалами справи підтверджено факт передачі майна в оренду відповідачу та відсутність повної та своєчасної оплати зі сторони останнього за орендоване майно.

Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог б/н від 22.03.2018 за період з "листопада 2014 по листопад 2017" на суму 106056,00 грн правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Разом з цим слід зазначити, що з огляду на подану позивачем заяву про зменшення розміру позовних вимог за вказані в заяві періоди потреба в розгляді заяви відповідача "про застосування строку позовної давності" відпала. Відтак стягненню підлягає 106056,00 грн боргу.

Також судом розглянуто вимоги позивача (з урахування заяви про зменшення розміру позовних вимог б/н від 22.03.2018) стосовно стягнення суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів в розмірі 170387,75 грн (за період листопад 2014 по листопад 2017 року) та пені в розмірі 19528,25 грн (за період з 26.11.2016 по листопад 2017).

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач не виконав зобов'язання у вказаний строк, він є боржником, що прострочив.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України він зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню).

Неустойкою (штрафом, пенею) відповідно до положень ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом п.9.3. договору визначено, що у разі прострочення відповідачем орендних платежів, осатаній несе відповідальність у вигляді стягнення пені в розмірі 3% від суми боргу за кожен день прострочення.

Судом встановлено, що позов в частині стягнення інфляційних втрат та пені, нарахованої за прострочення виконання грошового зобов'язання, подано до суду в межах строку позовної давності.

Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення пені та інфляційних втрат є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та вимогам чинного законодавства України.

Дослідивши розрахунки інфляційних втрат та пені судом виявлено помилку, яка полягає в наступному. Так, позивачем при проведенні нарахування штрафних санкцій допущено помилку при зазначенні сум та періодів нарахування пені та інфляційних втрат.

Так, в розрахунку інфляційних втрат судом виявлено помилку, яка полягає у невірному визначенні кінцевих сум, яка спричинена хибною методикою обрахунку інфляційних втрат. Зокрема, позивачем у кожний наступний період нарахування останніх, помилково вказано суму яка заявлялась у попередній період з урахування інфляції, відтак фактично здійснено подвійне нарахування.

Як вбачається, з розрахунку інфляційних втрат долучених до (заяви позивача №51 від 21.02.2018) з урахуванням суми заборгованості, яка змінювалась впродовж кожного місяця.

Суд зауважує, що інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

При цьому індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п.3.1, 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

При перерахунку за допомогою інтегрованого в систему інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон Еліт 9.1.5" калькулятора суми пені та інфляційних втрат з врахуванням допущених позивачем помилок за визначений (в заяві про зменшення розміру позовних вимог б/н від 22.03.2018) періодів сума інфляційних втрат становить 22710,71 грн (розрахунок на 8-ми аркушах окремо по кожному періоді заборгованості за період з листопада 2014 по листопад 2017 додається), а сума пені становить 2329,35 грн (розрахунок на 3-х аркушах окремо по кожному періоді прострочення за період з 26.11.2016 по 26.10.2017 додається).

За таких обставин, в стягненні 17198,90 грн пені та 147677,04 грн інфляційних втрат слід відмовити, як безпідставно заявлених.

З огляду на вказане, позовні вимоги в частині стягнення втрат від інфляції та пені підлягають частковому задоволенню, в сумах: 22710,71 грн втрат від інфляції та 2329,35 грн пені.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищевикладене, оцінивши подані докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, підлягають стягненню з відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

За клопотанням Заболотненського вищого професійного училища №31 ім.Д.К.Заболотного, що міститься в листі від 22.03.2018 (вх. канц. суду №06-52/2587/18), в зв'язку із зменшенням позивачем розміру позовних вимог, відповідно до положень п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" №3674-V від 08.07.2011, зайво сплачена сума судового збору підлягає поверненню.

Вирішуючи даний спір судом також критично оцінена позиція відповідача стосовно того, що позивач, укладаючи договір оренди 02.01.2007 не мав повноважень на його підписання, оскільки власником спірного майна "... може бути виключно Фонд державного майна України...". За таких обставин відділ освіти, молоді та спорту Крижопільської районної державної адміністрації вважає, що зазначений договір є нікчемним, таким, що порушує публічний порядок.

Не погоджуючись з даним висновком слід зазначити, що нікчемний правочин є недійсним тільки у випадках, передбачених законом. Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України правочин є нікчемним, якщо його недійсність встановлена законом. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

ЦК України виділяє такі види нікчемних правочинів:

1) вчинений з порушенням обов?язкової письмової та нотаріальної форми (ст.ст. 218, 219, 220);

2) вчинений малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності (ст.221);

3) вчинений у випадках, передбачених законом, без дозволу органу опіки та піклування (ст.224);

4) вчинений недієздатною фізичною особою (ст.226);

5) правочин, що порушує публічний порядок (ст. 228);

6) удаваний правочин (ст.235).

Також суд вважає, що відповідач безпідставно вважає договір від 02.01.2007 правочином, що порушує публічний порядок з огляду на те, що останній може вважатись таким, якщо він буде спрямований на порушення публічно-правових актів держави. При цьому однією з ознак такого правочину є заборона його нормами кримінального чи адміністративного законодавства.

Разом з цим згідно листа за підписом заступника начальника управління освіти і науки Вінницької обласної державної адміністрації ОСОБА_1 №689-04 від 05.03.2008 Заболотнянське професійно-технічне училище №31 "... має в оперативному управління об'єкти, які є державною власністю і передані у повне господарське відання училищу, у тому числі за адресою.... вул.Леніна, 1...". Даний факт також підтверджується п.7.9 статуту позивача, що затверджений наказом заступника Міністра освіти і науки України №1540 від 01.11.2013.

Слід роз'яснити, що право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених ГК та іншими законами (ст.136 ГК України).

З урахуванням зазначених обставин суд вважає, що укладаючи договір від 02.01.2007 Заболотненське вище професійне училище №31 ім.Д.К.Заболотного не вийшло за межі наданих йому власником повноважень.

Керуючись ст.ст. 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відділу освіти, молоді та спорту Крижопільської районної державної адміністрації (24600, Вінницька область, смтКрижопіль, вул.Героїв України, 41; код ЄДРПОУ 02141360) на користь Заболотненського вищого професійному училищу №31 ім.Д.К.Заболотного (24631, Вінницька область, Крижопільський район, с.Заболотне, вул.Чоботарська, 1; код ЄДРПОУ 02539849) 106056,00 грн основного боргу; 2329,35 грн пені; 22710,71 грн суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів та 1966,44 грн витрат зі сплати судового збору.

3. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Повернути Заболотненському вищому професійному училищу №31 ім.Д.К.Заболотного (24631, Вінницька область, Крижопільський район, с.Заболотне, вул.Чоботарська, 1; код ЄДРПОУ 02539849) з Державного бюджету України 6582,81 грн сплаченого судового збору згідно платіжних доручень №5 від 27.02.2018 та №49 від 23.11.2017, копії яких містяться в матеріалах господарської справи №902/1083/17.

6. Підставою для повернення судового збору є дане судове рішення, підписане суддею та засвідчене гербовою печаткою господарського суду Вінницької області, оскільки платіжні доручення №5 від 27.02.2018 та №49 від 23.11.2017 приєднані до матеріалів справи.

7. Судове рішення, підписане суддею та засвідчене гербовою печаткою господарського суду Вінницької області, направити позивачу після набрання ним законної сили.

8. Рішення надіслати учасникам справи рекомендованими листами з повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Відповідно до ч.6 ст.233 ГПК України повне рішення складено 05 квітня 2018 р.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Нешик О.С.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу - Заболотненському вищому професійному училищу №31 ім.Д.К.Заболотного (24631, Вінницька область, Крижопільський район, с.Заболотне, вул.Чоботарська, 1)

3 - відповідачу - Відділу освіти, молоді та спорту Крижопільської районної державної адміністрації (24600, Вінницька область, смтКрижопіль, вул.Героїв України, 41)

4 - третій особі - Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Вінницькій області (21018, м.Вінниця, вул.Гоголя, 10)