Ухвала суду № 73191436, 05.04.2018, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження у адміністративній справі

05 квітня 2018 року м. Чернігів Справа № 825/1655/18

Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В.В., перевіривши матеріали адміністративного позову Управління соціального захисту населення Борзнянської районної державної адміністрації (вул. Незалежності, 2, м. Борзна, Чернігівська область, 16400, код ЄДРПОУ 03196044) до ОСОБА_1 (вул. Українська, 1, с. Берестовець, Борзнянський район, Чернігівська область, 16440) про стягнення надміру виплачених коштів,

У С Т А Н О В И Л А:

03.04.2018 Управління соціального захисту населення Борзнянської районної державної адміністрації звернулось до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_1 надміру виплачених коштів соціальної допомоги на дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, грошового забезпечення батькам-вихователям і прийомним батькам, у розмірі 17147,20 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачем зазначено, що 26.12.2012 до Управління соціального захисту населення Борзнянської районної державної адміністрації звернулась ОСОБА_1 за призначенням соціальної допомоги на дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, грошового забезпечення прийомним батькам – на прийомну дочку ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1. Відповідачу була призначена вказана допомога і остання отримувала її з 26.12.2012 по 31.08.2017 на дитину ОСОБА_2, яка з 01.09.2016 навчається в Прилуцькому гуманітарно-педагогічному коледжі імені ОСОБА_3 та з 04.01.2017 переведена на повне державне утримання і проживає в гуртожитку даного закладу. Про той факт, що дитина навчається на повному державному утриманні позивач дізнався лише тоді, коли 27.10.2017 прийомна сім’я припинила своє функціонування. Вказаний факт призвів до виникнення переплати соціальної допомоги в сумі 17147,20 грн. за період з 01.02.2017 по 31.08.2017, яку позивач самостійно не повертає.

У відповідності до пункту 6 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Отже, законодавцем чітко визначено, що суттю адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень. Тобто, однією з визначальних особливостей Кодексу адміністративного судочинства України є те, що позивачем в адміністративній справі може бути фізична чи юридична особа, чиї права, свободи чи інтереси вони вважають порушеними, а відповідачем - орган влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи.

При цьому, відповідно до частини четвертої статті 46 Кодексу адміністративного судочинства України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, громадські об’єднання, юридичні особи, які не є суб’єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб’єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності громадського об’єднання; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) громадського об’єднання; 3) про затримання іноземця або особи без громадянства чи примусове видворення за межі території України; 4) про встановлення обмежень щодо реалізації права на свободу мирних зібрань (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, коли право звернення до суду надано суб’єкту владних повноважень законом.

З аналізу пунктів 1 - 4 частини четвертої статті 46 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що громадяни, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень лише у випадках превентивного (попереднього) судового контролю за рішеннями, діями органів влади, які при реалізації своїх владних управлінських повноважень можуть порушити права чи свободи фізичних чи юридичних осіб.

Однак і в цих випадках, водночас із перевіркою дій чи бездіяльності згаданих осіб, обставин, що стали підставою для втручання суб'єктів владних повноважень, суд має перевірити на відповідність чинному законодавству рішення, дії чи бездіяльність самих суб'єктів владних повноважень.

У свою чергу, правовий аналіз частини четвертої статті 46 Кодексу адміністративного судочинства України дозволяє дійти висновку, що і пункт 5 частини четвертої Кодексу адміністративного судочинства України, який є частиною норми процесуального права, існує як послідовне продовження випадків «превентивного» судового контролю і має розумітися та застосовуватися судами саме в такому значенні, а не як норма, що давала би право для розширеного тлумачення права суб'єкта владних повноважень на адміністративний позов.

Водночас, за змістом статті 177 Цивільного кодексу України гроші є об'єктами цивільних прав.

Отримавши кошти, ОСОБА_1 набула право власності на них, їй, як власнику цих коштів, належать правомочності щодо володіння, користування та розпорядження ними.

Оскільки спір виник щодо правомірності набуття відповідачем права власності на кошти у сумі 17147,20 грн. та стягнення з неї цієї суми як з недобросовісного набувача, то спір має приватно-правовий, а не публічний характер.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 30.03.2016 (справі № 6-495цс16) та підтримана Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14.03.2018 (справа № П/811/1917/14).

Даний позов заявлений про стягнення грошових коштів, що стали власністю громадянки ОСОБА_1, і не підпадає під дію пункту 5 частини четвертої статті 46 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи наведене, суб`єктний склад сторін, зміст заявлених позивачем вимог та предмет, з огляду на той факт, що даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства та дана справа підлягає розгляду місцевими загальними судами у порядку, визначеному Цивільним процесуальним кодексом України, суд дійшов висновку, що у відкритті провадження слід відмовити.

При цьому, на виконання положень частини 6 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України, суд роз’яснює позивачу, що даний спір відноситься до юрисдикції місцевого суду в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 170, 241, 242, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

У Х В А Л И Л А:

У відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Управління соціального захисту населення Борзнянської районної державної адміністрації (вул. Незалежності, 2, м. Борзна, Чернігівська область, 16400, код ЄДРПОУ 03196044) до ОСОБА_1 (вул. Українська, 1, с. Берестовець, Борзнянський район, Чернігівська область, 16440) про стягнення надміру виплачених коштів - відмовити.

Роз’яснити позивачу, що даний спір відноситься до юрисдикції місцевого суду в порядку цивільного судочинства.

Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надіслати позивачу, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала набирає законної сили в строк та порядку, передбачені статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 294 Кодексу адміністративного судочинства України в апеляційному порядку може бути оскаржена ухвала про відмову у відкритті провадження у справі протягом 15 днів з дня її проголошення у порядку, передбаченому статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Падій