Рішення № 73191362, 26.03.2018, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2018 року м. Чернігів Справа № 750/337/18

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Бородавкіної С.В.,

за участі секретаря - Гайдука С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксування його за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку ст. 229 КАС України, в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чернігівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, - Управління архітектури та містобудування Чернігівської міської ради про визнання пункту рішення неправомірними та його скасування, зобов'язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1.) звернувся до суду з адміністративним позовом до Чернігівської міської ради (далі - Чернігівська МР) та просить:

- визнати пункт 6 Рішення відповідача від 30.11.2017 № 25/VII-31 щодо відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в районі АДРЕСА_1, орієнтовною площею 0,1 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд - неправомірним;

- скасувати пункт 6 Рішення відповідача від 30.11.2017 № 25/VII-31 щодо відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в районі АДРЕСА_1, орієнтовною площею 0,1 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд;

- зобов'язати відповідача розглянути на найближчій сесії його заяву від 31.10.2014 про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо виділення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0,1 га в м. Чернігові в районі ''Лісковиця''.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскільки земельна ділянка, дозвіл на розробку проекту землеустрою якої він хоче отримати, є вільною від забудови, відноситься до земель запасу комунальної власності та належить до зони житлової забудови, то відсутні будь-які перешкоди для її виділення. Крім того, посилання відповідача на те, що земельна ділянка, на яку він претендує, належить до «Житлової зони індивідуальної садибної та блокованої забудови з обмеженнями поверховості по умовах зон регулювання забудови з обмеженнями поверховості по умовах зон регулювання забудови» та одночасно до «Ландшафтно-рекреаційної зони загальноміського значення» вважає необґрунтованим, оскільки: 1) земельна ділянка має лише одне цільове призначення, а не два; 2) згідно Генерального плану використання і забудови територій територія, на якій вказана земельна ділянка та яку він зазначив в поданих графічних матеріалах, належить до території житлової забудови; згідно альбому-атласу зарезервованих для учасників АТО земельних ділянок, який розміщено на офіційному сайті Держгеокадастру в Чернігівській області, земельний масив зарезервований для учасників АТО під житлове будівництво.

Враховуючи наведене, вважає, що відповідач безпідставно відмовив йому в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 18.01.2018 справу передано на розгляд до Чернігівського окружного адміністративного суду.

Ухвалою суду від 12.02.2018 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження у відкритому підготовчому засіданні.

Ухвалою суду від 27.02.2018, за обґрунтованим клопотанням представника відповідача, до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено Управління архітектури та містобудування Чернігівської міської ради.

Ухвалою суду від 22.03.2018, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судове засідання позивач не прибув, надіслав заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача надав клопотання про розгляд справи без його участі. У відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь на відзив просив відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову та зазначив, що у відповідності до плану зонування Тимчасового порядку використання території м. Чернігова ділянка, дозвіл на розробку проекту землеустрою якої хоче отримати позивач, відповідає зоні Ж-1-р «Житлова зона індивідуальної садибної та блокованої забудови з обмеженнями поверховості по умовах зон регулювання забудови з обмеженнями поверховості по умовах зон регулювання забудови» та Р-2 «Ландшафтно-рекреаційна зона загальноміського значення». Згідно з діючим законодавством у сфері містобудівної діяльності вирішення питання надання ОСОБА_1 вказаного дозволу не можливе без розроблення історико-містобудівного обґрунтування та детального плану зазначеної території під індивідуальну житлову забудову з будівництвом мереж водопостачання та водовідведення електропостачання, відведення дощових вод та інших інженерних комунікацій.

Також Чернігівською міською радою прийнято рішення, яким до затвердження проекту Детального плану території групи житлових кварталів «Лісковиця» введено тимчасову заборону на надання дозволів громадянам на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок (вільних від забудови земель запасу комунальної власності) для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Враховуючи наведене, вважає, що Чернігівською МР прийнято обґрунтоване рішення.

Представник третьої особи надав клопотання про розгляд справи без його участі. В письмових поясненнях підтримав позицію Чернігівської МР та зазначив, що на адресу міського голови від позивача надходили звернення щодо виділення декількох ділянок в районі намиву «Лісковиця», які були направлені на розгляд до Управління земельних ресурсів міської ради. З метою отримання необхідної для формування матеріалів інформації, Управлінням земельних ресурсів міської ради до Управління архітектури та містобудування міської ради були направлені запити стосовно винесення на розгляд сесії Чернігівської міської ради питання щодо надання дозволу гр. ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення однієї з земельних ділянок для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в районі намиву «Лісковиця». Листом Управління архітектури та містобудування міської ради на зазначені листи була надана інформація, що зазначені земельні ділянки розташовані в південній частині міста та згідно з планом зонування Тимчасового порядку використання території м. Чернігова ці ділянки відповідають зоні Ж-1-р «Житлова зона індивідуальної садибної та блокованої забудови з обмеженнями поверховості по умовах зон регулювання забудови» та Р-2 «Ландшафтно-рекреаційна зона загальноміського значення». В свою чергу, з врахуванням наведеного пояснив, що земельна ділянка, дозвіл на розробку проекту землеустрою якої хоче отримати позивач має лише одне цільове призначення, а саме: Ж-1-р «Житлова зона індивідуальної садибної та блокованої забудови з обмеженнями поверховості по умовах зон регулювання забудови».

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що в задоволенні позову необхідно відмовити, враховуючи таке.

Судом встановлено, що 31.10.2014 ОСОБА_1, як учасник бойових дій (а.с. 5), звернувся до Чернігівської МР із заявою про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у межах норм безоплатної приватизації для будівництва і обслуговування житлового будинку, орієнтовною площею 0,1 га, в м. Чернігові в районі «Лісковиця» (а.с. 6-7).

Оскільки відповідач протягом трьох років не розглядав вказану заяву, ОСОБА_1 звернувся до Деснянського районного суду м. Чернігова з позовом про зобов'язання Чернігівської МР розглянути заву.

Постановою Деснянського районного суду від 20.07.2017 у справі № 750/556/17 (провадження № 2-а/750/338/17), яка набрала законної сили 13.10.2017, його позовні вимоги були задоволені та зобов'язано Чернігівську МР на найближчій сесії відповідно до вимог чинного законодавства розглянути, в тому числі, заяву позивача від 31.10.2014 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в районі АДРЕСА_1, орієнтовною площею 0,1000 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (а.с. 69-71).

На виконання вказаної постанови суду, Чернігівською МР розглянута заява позивача від 31.10.2014 та прийняте рішення від 30.11.2017 за № 25/VII-31, пунктом 6 якого, керуючись частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України, відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в районі АДРЕСА_1, орієнтовною площею 0,1000 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (а.с. 72).

З метою з'ясування причин відмови, позивач звернувся до Чернігівської МР із заявою про надання відповідних роз'яснень. Листом від 15.12.2017 за № 7494 відповідач повідомив, що у відповідності до плану зонування Тимчасового порядку використання території м. Чернігова ділянка, дозвіл на розробку проекту землеустрою якої хоче отримати позивач, відповідає зоні Ж-1-р «Житлова зона індивідуальної садибної та блокованої забудови з обмеженнями поверховості по умовах зон регулювання забудови з обмеженнями поверховості по умовах зон регулювання забудови» та Р-2 «Ландшафтно-рекреаційна зона загальноміського значення». Відповідно до плану дії обмежень за умовами охорони культурної спадщини належать зоні ландшафту, що охороняється (можуть використовуватись тільки в рекреаційних цілях і для традиційної діяльності, що не порушує ландшафт, а нове будівництво допускається у виключних випадках на підставі історико-містобудівного обґрунтування). Згідно з діючим законодавством у сфері містобудівної діяльності вирішення цього питання не можливе без розроблення історико-містобудівного обґрунтування та детального плану цієї території під індивідуальну житлову забудову з будівництвом мереж водопостачання та водовідведення, електропостачання, відведення дощових вод та інших інженерних комунікацій.

Також повідомлено, що Чернігівською МР прийняте рішення від 28.11.2014 «Про надання дозволу на розроблення проекту Детального плану території групи житлових будинків кварталів «Лісковиця» (45 сесія 6 скликання) та до затвердження проекту Детального плану території групи житлових кварталів «Лісковиця» введено тимчасову заборону на надання дозволів громадянам на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок (вільних від забудови земель запасу комунальної власності) для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (а.с. 73-74).

Вважаючи пункт 6 рішення відповідача від 30.11.2017 за № 25/VII-31 протиправним, ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 170 Цивільного кодексу України держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом

Частиною 2 статті 19 Конституції України та статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю врегульовано Земельним кодексом України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту "б" частини першої статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, пояснень Управління архітектури та містобудування Чернігівської міської ради, земельна ділянка площею 0,1 га, запропонована для виділення позивачем (позначена на графічному матеріалі) розташована в м. Чернігові в районі «Лісковиця», та відповідно до наявного плану зонування території м. Чернігова відповідає зоні Ж-1-р «Житлова зона індивідуальної садибної забудови з обмеженими поверховості по умовах зон регулювання забудови» (а.с. 84).

Згідно пункту "б" частини 1 статті 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії, зокрема, землі житлової та громадської забудови.

Згідно із статтею 38 Земельного кодексу України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.

Статтею 39 Земельного кодексу України передбачено, що використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.

Громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами (стаття 40 Земельного кодексу України).

Статтею 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Так, відповідно до частини шостої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Згідно із частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Вирішуючи питання щодо правомірності відмови Чернігівської МР в наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, та відповідність вказаної відмови вимогам чинного законодавства України, що регулює земельні відносини, суд враховує таке.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач хоче отримати у власність в межах норм безоплатної приватизації земельну ділянку в АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлює Законом України від 17.02.2011 № 3038-VI «Про регулювання містобудівної документації» (далі - Закон № 3038).

Відповідно до статті 4 Закону № 3038 об'єктами містобудування на місцевому рівні є планувальна організація території населеного пункту, його частини (групи земельних ділянок) зі спільною планувальною структурою, об'ємно-просторовим рішенням, інженерно-транспортною інфраструктурою, комплексом об'єктів будівництва, що визначаються відповідно до: у населених пунктах - меж населених пунктів, їх функціональних зон (сельбищної, промислової тощо), житлових районів, мікрорайонів (кварталів), приміських зон відповідно до містобудівної документації на місцевому рівні.

В свою чергу, забудова передбачає будівництво із зведенням об'єктів будівництва. Отже, у безпосередню сферу регулювання Закону № 3038 потрапляють саме об'єкти будівництва, якими відповідно до положень статті 4 Закону № 3038 є будинки, будівлі, споруди будь-якого призначення, їх комплекси та частини, лінійні об'єкти інженерно-транспортної інфраструктури.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що при вирішенні спірних правовідносин обов'язково мають враховуватись вимоги Закону № 3038.

Статтею 16 Закону № 3038 визначено, що планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Відповідно до статті 19 Закону № 3038 детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території. Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції.

Детальним планом території визначаються: принципи планувально-просторової організації забудови; червоні лінії та лінії регулювання забудови; функціональне призначення, режим та параметри забудови однієї чи декількох земельних ділянок, розподіл територій згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами; містобудівні умови та обмеження (у разі відсутності плану зонування території) або уточнення містобудівних умов та обмежень згідно із планом зонування території; потребу в підприємствах і закладах обслуговування населення, місце їх розташування; доцільність, обсяги, послідовність реконструкції забудови; черговість та обсяги інженерної підготовки території; систему інженерних мереж; порядок організації транспортного і пішохідного руху; порядок комплексного благоустрою та озеленення, потребу у формуванні екомережі; межі прибережних захисних смуг і пляжних зон водних об'єктів (у разі відсутності плану зонування території).

На підставі та з урахуванням положень затвердженого детального плану території може розроблятися проект землеустрою щодо впорядкування цієї території для містобудівних потреб, який після його затвердження стає невід'ємною частиною детального плану території.

Частиною третьою статті 24 Закону № 3038 чітко визначено, що у разі відсутності плану зонування або детального плану території, затвердженого відповідно до вимог цього Закону, передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб забороняється.

Отже, наявність детальних планів та планів зонування є обов'язковою умовою для надання земельних ділянок, які будуть використовуватись для розміщення об'єктів будівництва.

Рішенням Чернігівської МР від 28.11.2014, з метою першочергового відведення земельних ділянок для індивідуального будівництва учасникам бойових дій та сім'ям загиблих учасників бойових дій, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, Управлінню архітектури та містобудування Чернігівської МР надано дозвіл на розроблення проекту Детального плану території групи житлових кварталів «Лісковиця» (а.с. 43-44).

Також пунктом 3 вказаного рішення встановлено тимчасову заборону на надання дозволів громадянам на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок (вільних від забудови земель запасу комунальної власності) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) - до затвердження проекту Детального плану території групи житлових кварталів «Лісковиця».

Станом на день розгляду справи по суті, вказаний детальний план не затверджений, що виключає можливість надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, в силу вимог законодавства.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищенаведене та наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що Чернігівська МР, відмовляючи ОСОБА_1 в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність позивача земельної ділянки, орієнтовною площею 0,1000 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Керуючись статтями 241-243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повний текст рішення виготовлено 05 квітня 2018 року.

Суддя С.В. Бородавкіна