Рішення № 73191230, 27.03.2018, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2018 року справа № 823/210/18

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тимошенко В.П.,

за участю секретаря судового засідання - Цаплі І.Ю.,

представника позивача - ОСОБА_1 (за ордером),

представника відповідача - ОСОБА_2 (за довіреністю),

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Шполянської міської ради Черкаської області, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача фізична особа-підприємець ОСОБА_4 про визнання протиправним та нечинним рішення в частині,

встановив:

18 січня 2018 року до суду звернулася ОСОБА_3 (АДРЕСА_1) з позовною заявою до Шполянської міської ради Черкаської області (вул. Лозуватська, 59, м. Шпола, Черкаська область, 20603), в якій просить визнати протиправним та нечинним п. 2 рішення сесії Шполянської міської ради Черкаської області від 24.10.2017 №8-4/VIII "Про впорядкування роботи закладів торгівлі, кафе, барів, закладів ресторанного господарства, сфери розваг розташованих на території Шполянської міської об'єднаної територіальної громади".

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити. В обгрунтування своєї позиції зазначив, що пунктом 2 рішення сесії Шполянської міської ради Черкаської області встановлено заборону на реалізацію алкогольних, слабоалкогольних напоїв та пива у капітальних об'єктах торгівлі та тимчасових спорудах з 22 год. 30 хв. до 10 год. 00 хв., крім ресторанів та барів класу: перший, вищий, люкс, чим порушив права споживача. На підтвердження неправомірності оскаржуваного рішення, вказав, що органи місцевого самоврядування зобов'язані погоджувати проекти рішень які можуть вплинути на конкуренцію між суб'єктами господарювання з Антимонопольним комітетом України, його територіальними підрозділами. Представник позивача звернув увагу що такі рішення повинні прийматися з урахуванням пропозицій щодо удосконалення проекту рішення наданих Державною регуляторною службою України, відтак вважає п. 2 оскаржуваного рішення, таким що прийнятий з порушенням процедури визначеною чинним законодавством України, з перевищенням повноважень наданих органу місцевого самоврядування та таким що призвів до порушення прав позивача.

Представник Шполянської міської ради Черкаської області в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у відзиві на адміністративний позов, зокрема зазначив, що відповідно до визначень встановлених ДСТУ 4281:2004, інформація про належність класу закладу "кафе-бістро" до таких які мають право на реалізацію алкогольних, слабоалкогольних напоїв та пива відсутня. Представник відповідача звернув увагу що відповідно до ЗУ "Про державне регулювання виробництва, обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", продаж алкогольних напоїв у невизначених для цього місцях торгівлі забороняється а органи місцевого самоврядування, в межах адміністративної території уповноважені заборонити або обмежити продаж алкогольних напоїв на час проведення масових заходів. Крім того, звернув увагу, що відповідно до положень зазначеного закону, обмеження шкідливого впливу від споживання алкогольних напоїв здійснюється шляхом створення економічних та правових умов, що сприяють зменшенню споживання алкогольних напоїв. Відтак вважає відповідача уповноваженим органом на прийняття рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території, зокрема й на ті, які спрямовані на зменшення споживання алкогольних напоїв в зв'язку з чим позовні вимоги вважає безпідставними та такими що не підлягають до задоволення.

12.03.2018 судом залучено до участі у справі фізичну особу-підприємця ОСОБА_4 в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача.

В судовому засіданні 26.03.2018 представник ФОП ОСОБА_4 позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити. В обгрунтування своєї позиції, викладеної в поясненнях від 26.03.2018, представник третьої особи зазначив, що оскаржуваним п.2 рішення порушено в тому числі права ФОП ОСОБА_4 як суб'єкта господарювання на здійснення підприємницької діяльності та звернув увагу, що відповідно до норм Господарського кодексу, органам місцевого самоврядування заборонено приймати акти які усувають конкуренцію чи запроваджують не передбачені законом обмеження на ринку. В письмових поясненнях вказав, що орган місцевого самоврядування може заборонити або обмежити споживання і продаж алкогольних напоїв лише на час проведення масових заходів, натомість рішенням заборонено постійну реалізацію алкогольних напоїв у визначений час. Крім того зазначив, що ФОП ОСОБА_4 має чинну ліцензію на здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями а п.2 оскаржуваного рішення є протиправним та таким що прийнято з порушенням процедури та перевищенням повноважень.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

24.10.2017 Шполянською міською радою Черкаської області прийнято рішення №8-4/VIII "Про впорядкування роботи закладів торгівлі, кафе, барів, закладів ресторанного господарства, сфери розваг розташованих на території Шполянської міської об'єднаної територіальної громади".

Пунктом 2 рішення №8-4/VIII заборонено реалізацію алкогольних, слабоалкогольних напоїв та пива у капітальних об'єктах торгівлі та тимчасових спорудах з 22 год. 30 хв. до 10 год. 00 хв., крім ресторанів та барів класу: перший, вищий, люкс.

09.11.2017 рішення сесії Шполянської міської ради №8-4/VIII опубліковано в газеті, інформаційному щотижневику "Шполяночка +" №45 (297) від 09.11.2017.

11.11.2017 ОСОБА_3 о 08 год. 15 хв. відвідала торгівельний заклад кафе-бістро "Володимир" з метою придбання двох пляшок напівсолодкого шампанського "Ореанда", натомість суб'єктом господарювання - ФОП ОСОБА_4 повідомлено позивача про винесення Шполянською міською радою рішення, яким обмежено час реалізації продажу алкогольних напоїв у капітальних об'єктах торгівлі та тимчасових спорудах з 22 год. 30 хв. до 10 год. 00 хв., крім ресторанів та барів та відмовлено у продажі вказаних алкогольних напоїв.

Позивач вважаючи вказане рішення протиправним та таким що суперечить вимогам закону "Про захист прав споживачів", звернулась до суду з адміністративним позовом.

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам суд виходить з такого.

Спірні правовідносини регулюються: Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997, №280/97-ВР (далі - Закон 280/97-ВР), Законом України "Про захист прав споживачів" від 12.05.1991 №1023-XII (далі - Закон 1023-XII), Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" від 11.09.2003 №1160-IV (далі - Закон 1160-IV), Законом України "Про антимонопольний комітет України" від 26.11.1993 №3659-XII (далі - Закон 3659-XII), Законом України "Про державне регулювання виробництва, обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 №481/95-ВР (далі - Закон 481/95-ВР), Господарським кодексом України від 16.01.2003 № 436-IV (далі - ГК України).

Відповідно до пп.9 п "а" ст. 30 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997, №280/97-ВР, до власних (самовласних) повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, серед іншого, встановлення зручного для населення режиму роботи підприємств комунального господарства, торгівлі та громадського харчування, побутового обслуговування, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад.

Згідно з до пп.4 п "б" ст. 30 ЗУ №280/97-ВР, до делегованих повноважень зазначених рад належить встановлення за погодженням з власниками зручного для населення режиму роботи розташованих на відповідній території підприємств, установ та організацій сфери обслуговування незалежно від форм власності.

Відповідно до ст. 153 Закону України "Про державне регулювання виробництва, обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", на час проведення масових заходів сільські, селищні та міські ради в межах відповідної адміністративної території можуть заборонити або обмежити продаж пива (крім пива у пластиковій тарі), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та куріння тютюнових виробів.

Законом який визначає правові та організаційні засади реалізації державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності є Закон України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Відповідно до положень ст.1 Закону 1160-IV, регуляторний акт - це прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання.

Регуляторним органом є, серед інших, орган місцевого самоврядування.

Статтею 34 Закону 1160-IV визначено, що кожен проект регуляторного акта, що внесений на розгляд до сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради, подається до відповідальної постійної комісії для вивчення та надання висновків про відповідність проекту регуляторного акта вимогам статей 4 та 8 цього Закону.

Відповідальна постійна комісія забезпечує підготовку експертного висновку щодо регуляторного впливу внесеного проекту регуляторного акта, який разом з цим проектом та підписаним аналізом регуляторного впливу подається до уповноваженого органу для підготовки у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку пропозицій щодо удосконалення проекту відповідно до принципів державної регуляторної політики (далі - пропозиції уповноваженого органу).

Згідно з ч.1 Положення "Про Державну регуляторну службу України", затвердженого постановою КМУ від 24.12.2014 №724, Державна регуляторна служба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який реалізує державну регуляторну політику, політику з питань нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності та дерегуляції господарської діяльності.

Державна регуляторна служба є спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності.

Згідно зі ст. 20 Закону України "Про антимонопольний комітет України", у питаннях розвитку конкуренції та демонополізації економіки Антимонопольний комітет України та його територіальні відділення взаємодіють з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, органами адміністративно-господарського управління та контролю.

Органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю зобов'язані погоджувати з Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями проекти нормативно-правових актів та інших рішень, які можуть вплинути на конкуренцію, зокрема щодо створення суб'єктів господарювання, встановлення і зміни правил їх поведінки на ринку, або такі, що можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції на відповідних ринках, а також одержувати дозвіл Антимонопольного комітету України на концентрацію у випадках, передбачених законом.

З аналізу наведених норм судом зроблено висновок, що міська рада уповноважена на винесення рішення щодо заборони продажу алкогольних напоїв тільки на час проведення масових заходів. При цьому рішення органу місцевого самоврядування супроводжується погодженням Антимонопольного комітету України, його територіальних підрозділів та приймається з урахуванням пропозицій Державної регуляторної служби України.

Як встановлено з матеріалів справи, постійною комісією міської ради з питань забезпечення законності та правопорядку, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян, з питань регламенту, депутатської діяльності та етики підготовлено експертний висновок, згідно якого, за результатами проведеної експертизи регуляторного акту та аналізу його регуляторного впливу, проект рішення відповідає вимогам статей 4 та 8 цього ЗУ "Про Державну регуляторну службу України". Зазначений висновок разом з проектом рішення та аналізом регуляторного впливу надіслано до Державної регуляторної служби України для підготовки, у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку, пропозицій щодо удосконалення проекту.

22.08.2017 Державною регуляторною службою України направлено на адресу Шполянської міської ради лист, згідно якого, у наданні пропозицій щодо удосконалення проекту рішення сесії міської ради відмовлено у зв'язку з недотриманням міською радою, при підготовці даного проекту рішення, ст.8, ст. 31 ЗУ "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

27.09.2017 Черкаським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України направлено на адресу Шполянської міської ради лист, яким роз'яснено що у міської ради відсутні повноваження на встановлення постійної, не на час проведення масових заходів, заборони на продаж алкогольних напоїв, в тому числі у певні години доби та вказано що дії міської ради щодо прийняття рішення можуть містити ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції, в зв'язку з чим проект рішення не погоджено.

Отже, Шполянською міською радою Черкаської області прийнято п.2 рішення №8-4/VIII з ігноруванням висновків складених органом Антимонопольного комітету України та без урахування пропозицій Державної регуляторної служби України.

Відповідно до ч.4 ст. 23 Господарського кодексу України, незаконне втручання органів та посадових осіб місцевого самоврядування у господарську діяльність суб'єктів господарювання забороняється. Не допускається видання правових актів органів місцевого самоврядування, якими встановлюються не передбачені законом обмеження щодо обігу окремих видів товарів (послуг) на території відповідних адміністративно-територіальних одиниць.

У відповідності до ч.2 ст. 15 ЗУ "Про захист економічної конкуренції" від 11.01.2001 №2210-ІІІ, антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, зокрема, визнається дія, якою встановлюються не передбачені законами України заборони та обмеження самостійності підприємств, у тому числі щодо придбання чи реалізації товарів, ціноутворення, формування програм діяльності та розвитку, розпорядження прибутком.

Згідно з ч.3 ст. 15 Закону №2210-ІІІ, вчинення антиконкурентних дій органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом.

В контексті позовних вимог, суд зазначає, що відповідно до ст. 17 Закону України "Про захист прав споживачів", за всіма споживачами однаковою мірою визнається право на задоволення їх потреб у сфері торговельного та інших видів обслуговування. Встановлення будь-яких переваг, застосування прямих або непрямих обмежень прав споживачів не допускається, крім випадків, передбачених нормативно-правовими актами. Споживач має право на вільний вибір товарів і послуг у зручний для нього час та на вільне використання електронних платіжних засобів з урахуванням режиму роботи та обов'язкових для продавця (виконавця) форм (видів) розрахунків, установлених законодавством України.

Суд, після детального дослідження письмових доказів у справі, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, при вирішення справи по суті, зазначає таке.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву та усних поясненнях по суті спору зазначив, що згідно ДСТУ 4281:2004, клас закладу "кафе-бістро" не містить інформацію щодо можливості реалізації ним алкогольних, слабоалкогольних напоїв та пива. Також з посиланням на ЗУ "Про державне регулювання виробництва, обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" вказав що забороняється продаж алкогольних напоїв у невизначених для цього місцях торгівлі. З даного приводу суд звертає увагу на таке.

В ході розгляду справи, судом залучено фізичну особу-підприємця ОСОБА_4 (власник кафе-бістро "Володимир") до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача. Тобто третьою особою не заявлено вимог на предмет спору. Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. В контексті позовних вимог, суд вказує що належність класу закладу "кафе-бістро" до таких які мають право на реалізацію алкогольних напоїв не є предметом спору та не впливає на вирішення справи по суті, прийняття законного, обґрунтованого рішення.

З приводу позиції відповідача про наявність повноважень у міської ради на заборону або обмеження продажу алкогольних напоїв на час проведення масових заходів, суд звертає увагу що доказів проведення масових заходів на час прийняття п.2 рішення відповідачем до суду не надано. Крім того, п.2 рішення не містить прив'язки щодо заборони реалізації на час проведення масового заходу, натомість обмежено реалізацію алкогольних, слабоалкогольних напоїв та пива без зазначення терміну, на який така заборона встановлюється.

Суд також не бере до уваги посилання представника відповідача з приводу прийняття міською радою рішення, яким створено умови, що сприяють зменшенню споживання алкогольних напоїв населенням. З цього приводу суд зазначає, що навіть рішення по пріоритетним напрямкам розвитку визначених органами місцевого самоврядування не можуть бути прийняті з порушенням положень чинного законодавства та прав громадянина.

Крім того, у відповідності до ч.5, ст. 242 КАС України, суд при вирішенні спірних правовідносин враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, зокрема, судовою палатою в адміністративних справах Верховного суду України 08.11.2017 прийнято постанову у справі №361/9354/14-а, з аналізу змісту якої, Верховний суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваного рішення, оскільки встановлення органом місцевого самоврядування постійної заборони (обмеження) щодо торгівлі алкогольними напоями виходить за межі наданих йому повноважень, встановлених Законом України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні". Крім того, вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду України, висловленій в постанові від 24.05.2016 у справі №21-873а16, в ухвалі від 19.10.2016 у справі К/800/54688/15.

На підставі зазначеного, суд дійшов висновку, що п.2 рішення сесії Шполянської міської ради Черкаської області від 24.10.2017 №8-4/VIII прийнято з порушенням процедури та перевищенням наданих повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень не доведено суду правомірність заборони прийнятої відповідачем у п.2 рішення №8-4/VIII.

За таких обставин, на підставі викладеного, Черкаський окружний адміністративний суд, за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлену позовну вимогу обґрунтованою а позовну заяву такою, що підлягає до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст. 265 КАС України, резолютивна частина рішення суду про визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання рішенням законної сили.

З приводу розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

Встановлено, що позивачем при подачі до суду позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн, доказом чого слугує квитанція № 0.0.939600015.1 від 16.01.2018.

Відповідно до ч.1, ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позовна заява підлягає задоволенню в повному обсязі, суд дійшов висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Шполянської міської ради Черкаської області сплаченого судового збору у сумі 704,80 грн. на користь позивача.

Щодо відшкодування витрат на правову допомогу суд зазначає таке.

Згідно зі ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Суд зазначає що між ОСОБА_3 та адвокатом ОСОБА_1 укладено договір від 09.01.2018 про надання правової допомоги.

Частиною 4 Договору передбачено, що виконавець отримує винагороду за надання послуг на умовах і в строки, що визначені Договором.

Відповідно до даного договору та розрахунку судових витрат, надання послуг здійснюється у наступних формах а їх оплата здійснюється у відповідних розмірах:

1) консультація, узгодження правової позиції - 704,8 грн.;

2) отримання доказів для позовної заяви - 704,8 грн. ;

3) підготовка та подання адвокатського запиту до Шполянської міської ради - 704,8 грн.;

4) підготовка та подання позовної заяви - 1762 грн.;

5) ознайомлення та аналіз відзиву відповідача на позовну заяву - 352,4 грн.;

6) представництво та захист інтересів позивача в суді першої інстанції (відвідання судових засідань) - 2114,4 грн.

На підтвердження наданих послуг надано квитанцію від 12.02.2018 №03-02/18 про сплату позивачем авансу у розмірі 4000 грн. 00 грн.

З аналізу статті 134 КАС України, вбачається, що зазначена стаття крім забезпечення права особи на правову допомогу, з іншого боку, регулює запобігання зловживанню правом на компенсацію витрат на правову допомогу в т.ч. неоднаковій судовій практиці, встановлюючи критерії співмірності, які визначені в частині 5 цієї статті. Тобто суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

Так, зокрема п.3.2 ч. 3 Договору передбачено, що після виконання робіт (надання послуг) між сторонами підписується акт виконаних робіт. Проте до матеріалів адміністративної справи зазначений акт представником позивача не надано.

Суд бере до уваги, що позивачем документально підтверджено сплату авансу у сумі 4000 грн., на виконання договору про надання правової допомоги. Тобто винагорода адвоката була фактичною. Водночас, оцінивши усі необхідні аспекти цієї справи: складність та обсяг виконаних адвокатом робіт, час, витрачений на виконання відповідних робіт, підготовку позовної заяви та значення справи для сторони, суд, з урахуванням критеріїв співмірності необхідних і достатніх витрат, робить висновок, що справа не потребувала заявлених в повному обсязі затрат часу на її підготовку, а судові витрати підлягають відшкодуванню у розмірі виходячи з наступного розрахунку. Представництво інтересів позивача в суді - 1762 грн. (2 год. 25 хв. (704,8 грн. за годину). Підготовка позовної заяви - 704,8 грн.(1 год.). Решта заявлених представником позивача послуг не підтверджена актом виконаних робіт.

Враховуючи викладене, беручи до уваги надані представником позивача в обгрунтування своєї вимоги документи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви про стягнення зі Шполянської міської ради Черкаської області витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2466 грн. 80 коп., що були сплачені позивачем адвокату ОСОБА_1 за надання правової допомоги у даній адміністративній справі.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295, Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та нечинним п. 2 рішення сесії Шполянської міської ради Черкаської області від 24.10.2017 №8-4/VIII "Про впорядкування роботи закладів торгівлі, кафе, барів, закладів ресторанного господарства, сфери розваг розташованих на території Шполянської міської об'єднаної територіальної громади" в частині, п.2, а саме "Заборонити реалізацію алкогольних, слабоалкогольних напоїв та пива у капітальних об'єктах торгівлі та тимчасових спорудах з 22 год. 30 хв. до 10 год. 00 хв. окрім ресторанів та барів класу: перший, вищий, люкс".

Зобов'язати Шполянську міську раду Черкаської області (вул. Лозуватська, 59, м. Шпола, Черкаська область, 20603, ідентифікаційний код 04061576) невідкладно опублікувати резолютивну частину рішення суду у виданні, в якому рішення сесії Шполянської міської ради Черкаської області від 24.10.2017 №8-4/VIII "Про впорядкування роботи закладів торгівлі, кафе, барів, закладів ресторанного господарства, сфери розваг розташованих на території Шполянської міської об'єднаної територіальної громади" було офіційно оприлюднено, після набрання рішенням законної сили.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Шполянської міської ради Черкаської області (вул. Лозуватська, 59, м. Шпола, Черкаська область, 20603, ідентифікаційний код 04061576) на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) грн 80 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Шполянської міської ради Черкаської області (вул. Лозуватська, 59, м. Шпола, Черкаська область, 20603, ідентифікаційний код 04061576) на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) витрати на правничу допомогу в розмірі 2466 (дві тисячі чотириста шістдесят шість) грн. 80 коп.

В стягненні решти суми витрат на правничу допомогу відмовити.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складене 04 квітня 2018 року.

Суддя В.П. Тимошенко