Рішення № 73191147, 05.04.2018, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2018 р.м. ХерсонСправа № 821/184/18 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Василяки Д.К., розглянувши в спрощеному провадженні у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт-Мерітайм Груп" до Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря про визнання протиправним та скасування п.2,4,10 припису № 37 від 18.12.2017 р.,

встановив:

30 січня 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю "Смарт-Мерітайм Груп" (далі по тексту - ТОВ "Смарт-Мерітайм Груп", ТОВ "СМГ" або позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправним та скасування п.2,4,10 припису № 37 від 18.12.2017 р.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 22 грудня 2017 року позивач отримав припис від 18.12.2017 р. № 37, який видано державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Чорного моря про усунення порушень природоохоронного законодавства, виявлених під час перевірки дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, проведеної на ТОВ "СМГ" з 05 грудня по 14 грудня 2017 року.

Вважає, що п. 2, п. 4 та п. 10 припису є протиправними у зв'язку з тим, що відповідно до п. 2 припису позивач зобов'язаний визначити та погодити у встановленому законодавством порядку склад і властивості відходів, що утворюються (провести паспортизацію відходів), на думку позивача, ТОВ "СМГ" всі відходи приймаються спеціалізована підприємствами на утилізацію/знешкодження та захоронення за відповідними договорами відходи, на які потрібно розробляти паспорти, на підприємстві відсутні. Тимчасове розміщення відходів на підприємстві не здійснюється, а поводження з відходами у розумінні ст. 1 Закону № 187/98-ВР, здійснюється іншими суб'єктами господарювання у відповідності до укладених договорів.

Щодо п. 4 припису вказав, що відповідач посилається на Правила охорони внутрішніх морських вод і територіального моря від забруднення та засмічення, затверджених постановою КМУ від 29.02.1996 р. № 269, визначають, що підприємства морської галузі узгоджують технологію перевантаження щодо кожного виду вантажів з державними інспекціями охорони Чорного та Азовського морів Мінприроди. Позивач не є підприємством морської галузі. Крім того вказав, що дія Правил не поширюється на акваторію річки Дніпро в районі розташування позивача. Виробнича діяльність підприємством здійснюється безпосередньо на р. Дніпро у межах м. Херсона, тому вона не підпадає під дію Правил, які регулюють відносини при здійсненні виробничої діяльності у внутрішніх морських водах і гирлових ділянках річок

Щодо п. 10 припису вказав, що ТОВ "СМГ" не здійснює жодної з операцій поводження з відходами у розумінні абз.18 ст. 1 ст. 17 Закону № 187/98-ВР, у зв’язку з чим, на підприємстві відсутні професії, пов’язані з операціями поводження з відходами.

На підставі вказаного просить адміністративний позов задовольнити, визнати протиправним та скасувати п.2,4,10 припису № 37 від 18.12.2017 р.

Ухвалою суду від 31 січня 2018 року позовну заяву залишено без руху. Позивач недоліки позовної заяви усунув.

Ухвалою суду від 13 лютого 2018 року відкрито спрощене провадження у адміністративній справі.

05 березня 2018 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Відзив обґрунтовано тим, що завершальним етапом первинного обліку відходів є їх паспортизація. За підсумками паспортизації фахівці складають паспорти відходів. Посадові особи підприємства, зобов'язані виконувати технології поводження з відходами відповідно до паспорту кожного виду відходу. Вказав, що за відсутності паспортизації відходів неможливо забезпечити правильний облік відходів.

Відповідач вказав, що позивач здійснюючи господарську діяльність на орендованій ділянці II набережної ПАО "Херсонського суднобудівного заводу" проводить роботи по навантаженню зерна та ін. на судно. При виконанні даного виду робіт законодавством передбачено обов’язкову умову наявності РТК. При цьому, для екологічної інспекції неважливо який вид діяльності офіційно зареєстрував суб’єкт господарювання. Головною умовою вимоги наявності РТК - є здійснення навантаження вантажів з причалу на судно.

РТК передбачає собою розробку плану перевантаження з урахуванням екологічної безпеки.

Суб’єкти господарювання, що провадять господарську діяльність у морському порту, несуть відповідальність за недотримання вимог законодавства з безпеки мореплавства, охорони праці, пожежної, санітарної, екологічної безпеки відповідно до закону.

Вказав, що позивач здійснює діяльність в акваторії Херсонської філії ДП "АМПУ" ПАО "Херсонського суднобудівного заводу", на виконання Закону України "Про морські порти України" є офіційним портовим оператором - виконання вимог Постанови №269 є обов’язковою.

Відповідач вважає, що у зв’язку з тим, що діяльність позивача здійснюється безпосередньо на водній поверхні р. Дунай під час проведення навантаження на судно, яке стоїть на водній поверхні річки та несе небезпеку засмічення пошкодження води річки Дунай, тому позивачу необхідно виконувати всі вимоги законодавства щодо забезпечення екологічної безпеки водного об’єкту.

На думку відповідача, позивач є суб'єктом господарювання в процесі діяльності якого відбувається утворення відходів, тому на нього розповсюджується дія Закону України "Про відходи".

На підставі вказаного просить відмовити в задоволенні позову.

19 березня 2018 року від позивача надійшла відповідь на відзив, яку обґрунтовано тим, що ТОВ "СМГ" у встановленому законодавством порядку проведено ідентифікацію усіх видів відходів, що можуть утворюватись на підприємстві, шляхом розробки реєстрових карток ОУВ із застосуванням Державного класифікатора України "Класифікатор відходів. ДК 005-96", ведеться первинний облік за встановленою формою, щорічно проводиться інвентаризація відходів шляхом оформлення інвентаризаційної відомості.

Таким чином, зазначені заходи забезпечують процес послідовного збирання, узагальнення та зберігання відомостей про кожний конкретний вид відходів, що утворюються на ТОВ "СМГ", а їх захоронення/утилізація забезпечується шляхом передачі їх спеціалізованим підприємствам у відповідності до укладених договорів.

Позивач не підпадає під термін у значенні, передбаченого підпунктом 11 пункту 1 статті 1 Законом України "Про морські порти України", оскільки він не здійснює експлуатацію морського терміналу.

Окрім цього, належність до портових операторів не є достатньою ознакою для віднесення суб'єкта господарювання до підприємств морської галузі.

Вказав, що п.27 Правил охорони внутрішніх морських вод і територіального моря від забруднення та засмічення визначає коло суб’єктів господарювання, які повинні узгоджувати технологію перевантаження з державними інспекціями охорони Чорного та Азовського морів Мінприроди, та не зобов’язує до певних дій портових операторів, якщо вони не є підприємствами морської галузі. На думку позивача, вказана норма передбачає узгодження технології, а не робочої технологічної карти.

Також позивач зазначив, що законодавством України не визначений порядок, у тому числі програм, та періодичність підготовки, підвищення кваліфікації та проведення атестації фахівців у сфері поводження з відходами, передбачених п. "м " ч. 1 ст.17 Закону України "Про відходи", а також суб’єкти (навчальні заклади), які мають право на проведення зазначеного навчання.

23 березня 2018 року від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив. Заперечення обґрунтовано тим, що лист Мінприроди від 09.10.2011 року №19195/07/10-11, на який посилається позивач, є роз’ясненням для підпорядкованих структур Мінприроди, де зазначено що при видачі документів дозвільного характеру, рекомендовано не вимагати паспорти відходів щодо відходів, які приймаються спеціалізованими підприємствами на утилізацію.

Відповідач не є структурним чи спеціальним підрозділом Мінприроди, а є територіальним органом Державної екологічної інспекції України та їй підпорядковується.

Вказав, що діяльність позивача полягає у виконанні навантажувально- перевантажувальних роботах з зерновими вантажами, лісу на судна з причальної лінії порту. З особливостей діяльності позивача випливає загроза екологічній небезпеці для запобігання якої в Україні передбачені правила та норми для попередження забруднень та засмічень. Зазначив, що РТК передбачає повний цикл навантаження та процес з’єднання судна із стендером та засоби за допомогою яких передбачено захист водної поверхні у випадку розсипання речовини та іншого.

На думку відповідача, позивач є "портовим оператором" та є підприємством морської галузі. Крім того зазначив, що окремого визначення що таке підприємство морської галузі на даний час не існує та указав цитату зі статті журналіста з якої можна дійти до висновку, що морська галузь — це порти. На підставі вказаного вважає, що позивач як портовий оператор є підприємством морської галузі та портовим оператором.

Крім того, вважає, що відповідно до п. 27 Правил охорони внутрішніх морських вод і територіального моря від забруднення та засмічення позивач повинен узгоджувати технологію перевантаження щодо кожного виду вантажів з морськими екологічними інспекціями Держекоінспекції.

Ухвалою суду від 27 березня 2018 року суд вирішив справу розглядати в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне: товариство з обмеженою відповідальністю "Смарт-Мерітайм Груп" зареєстровано як юридична особа 13 березня 2009 року.

З матеріалів справи вбачається, що посадовими особами Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря проведено заходи державного нагляду (контролю) позивача щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів в термін з 05 грудня 2017 року по 14 грудня 2017 року, за результатами якого складено акт № 10/04.

18 грудня 2017 року державними інспекторами Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря складено припис, пунктами 2, 4, 10 зобов'язано ТОВ "Смарт-Мерітайм Груп" визначити та погодити в установленому законодавством порядку склад і властивості відходів що утворюються (провести паспортизацію відходів); забезпечити виконання заходів щодо запобігання забрудненню водних об'єктів стічними (дощовими, сніговими) водами, що відводяться з території, а саме: розробити та узгодити в установленому законодавством порядку робочу технологічну документацію щодо проведення перевантажувальних робіт з зерновими вантажами, лісу (лісоматеріалів); забезпечити професійну підготовку, підвищення кваліфікації та проведення атестації фахівців у сфері поводження з відходами.

Щодо п. 2 припису від 18 грудня 2017 року, яким вимагалося від позивача до 18 березня 2018 року визначити та погодити в установленому законодавством порядку склад і властивості відходів що утворюються (провести паспортизацію відходів суд зазначає, що Закон України "Про відходи" від 05 березня 1998 року №187/98-ВР (далі – Закон України №187/98-ВР) визначено правові, організаційні та економічні засади діяльності, пов'язаної із запобіганням або зменшенням обсягів утворення відходів, їх збиранням, перевезенням, зберіганням, сортуванням, обробленням, утилізацією та видаленням, знешкодженням та захороненням, а також з відверненням негативного впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини на території України.

Статтею 1 Закону України №187/98-ВР визначено, що поводження з відходами - дії, спрямовані на запобігання утворенню відходів, їх збирання, перевезення, сортування, зберігання, оброблення, перероблення, утилізацію, видалення, знешкодження і захоронення, включаючи контроль за цими операціями та нагляд за місцями видалення.

Пунктом "в" ст. 17 Закону України №187/98-ВР передбачено, що суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані визначати склад і властивості відходів, що утворюються, а також ступінь небезпечності відходів для навколишнього природного середовища та здоров’я людини відповідно до нормативно-правових актів, які затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

З метою забезпечення збирання, оброблення, збереження та аналізу інформації про об'єкти утворення, оброблення та утилізації відходів ведеться їх реєстр, в якому визначаються номенклатура, обсяги утворення, кількісні та якісні характеристики відходів, інформація про поводження з ними та заходи щодо зменшення обсягів утворення відходів і рівня їх небезпеки (ст. 27 Закону України №187/98-ВР).

Пунктом 9 Порядку ведення державного обліку та паспортизації відходів, затвердженого Постановою КМУ від 01.11.1999 року №2034 встановлено, що паспортизація відходів ведеться підприємствами з метою їх вичерпної ідентифікації та визначення оптимальних шляхів поводження з ними.

Зі сторінки 6 акту перевірки (а.с. 12) вбачається, що склад і властивості відходів, що утворюються не визначені та не погоджено в установленому законодавством порядку (паспортизацією відходів не проведено).

Суд зазначає, що позивачем надано до суду копію договору про надання послуг з видалення відходів № 11/17 від 30 грудня 2016 року, укладеного між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "ТД ІТАКА", відповідно до умов якого, останній надавав позивачу послуги із видалення на міському звалищі малонебезпечних відходів IV класу небезпеки, перелік яких визначається в Додатках № 1, а замовник зобов'язується прийняти надані послуги та оплатити їх. Також до суду надано копію договору, укладеного між позивачем та ТОВ "УКРРЕСУРСИ-2011" № 55Х18/НВ від 05.08.2015 р., відповідно до п. 1.1. якого виконавець надає, а замовник приймає та сплачує за послуги зі збирання та зберігання окремих видів відходів, що виникли внаслідок господарської діяльності замовника.

Таким чином, суд приходить до висновку, що, оскільки від ТОВ "Смарт-Мерітайм Груп" всі відходи приймаються спеціалізованими підприємствами на утилізацію або знешкодження за відповідними договорами, тому відсутні відходи, на які потрібно розробляти паспорти, відсутня необхідність тимчасового розміщення відходів, а поводження з відходами у розумінні визначення, передбаченого Законом України "Про відходи" здійснюється іншими суб'єктами господарювання у відповідності до наданих договорів.

Зважаючи на вказане, суд приходить до висновку що п. 2 припису № 37 щодо зобов'язання ТОВ "Смарт-Мерітайм Груп" визначити та погодити в установленому законодавством порядку склад та властивості відходів, що утворюються (провести паспортизацію відходів) є протиправним та підлягає скасуванню.

Суд зазначає, що не погоджується з посиланнями відповідача про обґрунтованість п. 2 припису № 37 від 18 грудня 2017 року, оскільки вони ґрунтуються на помилковому тлумаченні чинного законодавства.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування п. 4 припису № 37 від 18 грудня 2017 року, яким зобов'язано позивача забезпечити виконання заходів щодо запобігання забрудненню водних об'єктів сточними (дощовими, сніговими) водами, що відводяться з території, а саме: розробити та узгодити в установленому порядку робочу технологічну документацію щодо проведення перевантажувальних робіт з зерновими вантажами, лісу (лісоматеріалів) суд зазначає, що відповідно Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців основним видом економічної діяльності товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт-Мерітайм Груп" є будування суден та плавучих конструкцій.

У п. 4 припису № 37 від 18 грудня 2017 року відповідач посилається на ст. 44 Водного кодексу України, якою встановлені обов'язки водокористувачів.

Правилами охорони внутрішніх морських вод і територіального моря від забруднення та засмічення від 29 лютого 1996 р. N 269 (далі по тексту - Правила № 269) встановлено вимоги щодо запобігання забрудненню та засміченню внутрішніх морських вод і територіального моря України підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності, громадянами України, а також іноземними юридичними і фізичними особами та особами без громадянства, українськими та іноземними суднами, які перебувають у цих водах.

Дія цих Правил поширюється також на охорону вод гирлових ділянок річок, які впадають у море, прибережних захисних смуг морів та островів у внутрішніх морських водах.

Пунктом 3 Правил № 269 встановлено, що внутрішні морські води України - це:

- морські води, розташовані в бік берега від прямих вихідних ліній, прийнятих для відліку ширини територіального моря України;

- води портів України, обмежені лінією, що проходить через постійні портові споруди, які найбільше виступають у бік моря;

- води заток, бухт, губ і лиманів, гаваней і рейдів, береги яких повністю належать Україні, до прямої лінії, проведеної від берега до берега в місці, де з боку моря вперше утворюється один або кілька проходів, якщо ширина кожного з них не перевищує 24 морські милі;

- води заток, бухт, губ і лиманів, морів та проток, що історично належать Україні.

Відповідно до п. 27 Правил N 269, на які посилається відповідач у п. 4 припису № 37 від 18 грудня 2017 року, підприємства морської галузі узгоджують технологію перевантаження щодо кожного виду вантажів з морськими екологічними інспекціями Держекоінспекції.

З матеріалі справи встановлено, що ТОВ "Смарт ОСОБА_1" здійснює господарську діяльність на території ІІ набережної р. Дніпро у м. Херсон, яку орендовано у ПАО "Херсонський суднобудівний завод".

Суд зазначає, що межі акваторії, що надана Херсонському морському порту у користування, визначені постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2008р. № 1132 "Про надання акваторії у користування Державному підприємству "Херсонський морський торговельний порт", відповідно до якої акваторія порту в межах міста Херсон включає річки Дніпро, Вільховий Дніпро, Рвач, рукав р. Кошова.

Виробнича діяльність підприємством (операції з перевантаження вантажів, лісу, лісоматеріалів) здійснюється безпосередньо на р. Дніпро у межах м. Херсон, а тому вона не підпадає під дію вищезазначених норм законодавства.

Суд зазначає, що в матеріалах справи наявний лист від 04.10.2013 року № 1253/01-05 (а.с. 61-62) ОСОБА_2 науково-дослідного інституту екологічних проблем відповідно до якого, води р. Дніпро в межах м. Херсона та основного майданчика Херсонського морського торговельного порту належать до категорії поверхневих вод і не належать до внутрішніх морських вод України. Крім того, у більшості випадків користування річковою портовою акваторією, за виключенням особливо маловодних років, верхня межа гирлової ділянки р. Дніпро буде знаходитися нижче витоку річки Кошовій, тобто, нижче м. Херсона.

ОСОБА_2 науково-дослідного інститут екологічних проблем від 04.11.2013 р. № 1412/01-05 (а.с.63) надано роз'яснення щодо встановлення межі гирлової ділянки річки Дніпро. Відповідно до вказаного роз'яснення, що офіційно встановленої та нормативно закріпленої чіткої верхньої межі гирлової ділянки річки Дніпро наразі не існує.

Зважаючи на вказане, суд приходить до висновку, що позивач не здійснює діяльність у внутрішніх морських водах і гирлових ділянках річок, тому Привила № 269 на діяльність позивача не розповсюджуються.

Суд зазначає, що робоча технологічна картка (РТК) розробляється відповідно до вимог п. 1.23 РД 31.82.03-75 "Правила безпеки праці в морських портах" для дотримання, насамперед, вимог безпеки праці при здійсненні навантажувально-розвантажувальних робіт.

Відповідно до п. 1.24 Правил, РТК підлягають узгодженню з помічником начальника порту з питань охорони праці, а в окремих випадках - з органами санітарного та пожежного контролю.

Отже, враховуючі, що виробнича діяльність позивача (проведення перевантажувальних робіт зерновими вантажами, лісу, лісоматеріалів) здійснюється безпосередньо на р. Дніпро (у межах м. Херсон), а не у внутрішніх морських водах і в водах територіального моря України та не у гирловій ділянці р. Дніпро, суд вважає безпідставним посилання відповідача на Правила охорони внутрішніх морських вод і територіального моря України від забруднення та засмічення, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 29 лютого 1996 р. N 269, яка встановлюють вимоги щодо запобігання забрудненню та засміченню внутрішніх морських вод і територіального моря України, та на охорону вод гирлових ділянок річок, які впадають у море, прибережних захисних смуг морів та островів у внутрішніх морських водах.

Зважаючи на вказане, суд приходить до висновку про протиправність та скасування п. 4 припису № 37 від 18.12.2017 р.

Щодо посилання відповідача, що ТОВ "СМГ" є портовим оператором суд зазначає, що ст. 1 Закону України "Про морські порти" від 17.05.2012 № 4709-VI визначено, що портовий оператор (стивідорна компанія) - суб’єкт господарювання, що здійснює експлуатацію морського терміналу, проводить вантажно-розвантажувальні роботи, обслуговування та зберігання вантажів, обслуговування суден і пасажирів, а також інші пов’язані з цим види господарської діяльності.

Суд зазначає, що відповідачем не надано до суду доказів, що позивач є портовим оператором та є підприємством морської галузі.

Також суд зазначає, що Правила надання послуг у морських портах України, затверджених наказом Міністерство інфраструктури України "Про затвердження Правил надання послуг у морських портах України" від 05.06.2013 N 348 регулюють відносини, пов’язані з наданням послуг у морських портах та на підходах до них з вантажно-розвантажувальних робіт, обслуговування суден, пасажирів та транспортних засобів, а також з наданням інших послуг, що звичайно надаються в морських портах у частині, що стосується зобов’язань за міжнародними договорами України відповідно до статті 19 Закону України "Про морські порти України", та встановлюють вимоги до виконання технологічних процесів з урахуванням особливостей роботи в морських портах.

Пунктом 2.1 Правил надання послуг у морських портах України визначено, що робоча технологічна карта (далі - РТК) - технологічна документація, що розробляється в порту на підставі карт типових технологічних процесів для кожного вантажу (групи однорідних у технологічному відношенні вантажів) і в сукупності охоплює всю номенклатуру вантажів, які перевантажуються в порту за затвердженими технологічними схемами.

Таким чином, технологія та робоча технологічна карта не є ідентичними поняттями. Крім того суд зазначає, що із визначення РТК встановлено, що РТК розробляється в порту, при цьому, ТОВ "СМГ" не має статусу порту та не включений у межі території Херсонського морського порту.

Крім того, суд критично відноситься до посилання відповідача на статтю журналіста, якою перелічено нормативні документи та зроблено висновок, що морська галузь - це порти, оскільки відповідач є суб'єктом владних повноважень та повинен належними та допустимими доказами довести правомірність своїх дій.

Щодо п. 10 припису № 37 від 18.12.2017 р., яким зобов'язано позивача забезпечити професійну підготовку з підвищення кваліфікації та проведення атестації фахівців у сфері поводження з відходами суд зазначає, що п. "м" ч. 1 ст. 17 Закону України № 187/98-ВР встановлено, що суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані забезпечувати професійну підготовку, підвищення кваліфікації та проведення атестації фахівців у сфері поводження з відходами.

Суд зазначає, що законодавством не визначений порядок, у тому числі, програм, та періодичність підготовки, підвищення кваліфікації та проведення атестації фахівців у сфері поводження з відходами, передбачених п. "м " ч. 1 ст.17 Закону України "Про відходи" № 187/98-ВР, а також суб’єкти (навчальні заклади), які мають право проведення зазначеного навчання.

Таким чином, суд не погоджується з посиланнями відповідача про правомірність п. 4, 10 припису № 37 від 18 грудня 2017 року, оскільки вони ґрунтуються на помилковому тлумаченні чинного законодавства України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, відповідач не надав достатньо належних та допустимих доказів щодо підтвердження правомірності своїх дій.

У зв'язку з цим, суд, аналізуючи викладене приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати розподілено відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт-Мерітайм Груп" (73000, м. Херсон, Карантинний острів, 1, код ЄДРПОУ 36336744) задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати п. 2, 4, 10 припису № 37 від 18 грудня 2017 року, виданого Державною екологічною інспекцією Північно-Західного регіону Чорного моря (65144, м. Одеса, вул. 12-а лінія 6 ст. Люстдорфської дороги, 22, код ЄДРПОУ 38016989).

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт-Мерітайм Груп" (73000, м. Херсон, Карантинний острів, 1, код ЄДРПОУ 36336744) судові витрати в сумі 1762 грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря (65144, м. Одеса, вул. 12-а лінія 6 ст. Люстдорфської дороги, 22, код ЄДРПОУ 38016989) шляхом безспірного списання з рахунків органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Василяка Д.К.

кат. 7.1