Постанова № 73191008, 28.03.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2018 р. № 820/76/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мороко А.С.,

за участю секретаря судового засідання - Кікояна Г.О.,

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

представника третьої особи - ОСОБА_3,

розглянувши в порядку загального провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Харкові адміністративну справу № 820/76/18 за позовом ОСОБА_4 до Східного територіального управління Національної Гвардії України, третя особа: військова частина 3017 про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_4 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати відмову Східного територіального управління Національної Гвардії України у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю протиправною;

- зобов'язати Східне територіальне управління Національної Гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_4 одноразову грошову допомогу, як військовослужбовцю, якому після звільнення з військової служби встановлена інвалідність, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби у розмірі 112000,00 грн.

В обґрунтування позовних позивач зазначив, що за 02.08.2017 Харківською обласною медико-соціальною експертною комісією йому встановлено ІІІ групу інвалідності та визначено причину інвалідності, а саме, захворювання пов'язане з проходженням військовою службою. Датою встановлення інвалідності визначено - 01.08.2017. У зв'язку з чим, ОСОБА_4 05.09.2017 звернувся до командира військової частини 3017 з заявою про виплату одноразової грошової допомоги. Проте, листом № 40/17/33-3731 від 13.11.2017 відмовлено у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги з підстав того, що у 2002 році йому встановлена ІІ група інвалідності, захворювання було пов'язане з проходженням військової служби та виплачено страхову виплату. Таким чином, позивач із вказаною відмовою не погоджується та вважає її протиправною, оскільки з моменту встановлення інвалідності ІІІ групи, у позивача з'явилось право на отримання одноразової грошової допомоги.

Представник позивача в судове засідання прибув, підтримав позовні вимоги, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував та зазначив, що позивачу у 2002 році встановлена ІІ група інвалідності, захворювання, пов'язане з проходженням військової служби, яка стала підставою для отримання ОСОБА_4 одноразової грошової допомоги 26.04.2002 у сумі 4000,00 грн. Також представник Східного територіального управління Національної Гвардії України посилався на пункт 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013, відповідно до якого, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов’язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми; у разі повторного встановлення (зміни) групи інвалідності, причин її виникнення або ступеня втрати працездатності понад дворічний строк після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється. Таким чином, у зв'язку з тим, що позивач за ІІ групу інвалідності отримав страхову суму та з моменту встановлення первинної інвалідності по день встановлення ІІІ групи інвалідності пройшло більше двох років, та у даному випадку наявна ознака повторності інвалідності, то представник відповідача вважає, що листом № 40/17/33-3731 від 13.11.2017 командиром військової частини 3017 правомірно відмовлено у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги.

Представник третьої особи заперечував проти позовних вимог з підстав того, що оскільки ОСОБА_5 уже виплачено у 2002 році одноразову грошову допомогу за встановлення ІІ групи інвалідності, та враховуючи те, що позивачем пропущено дворічний строк з моменту встановлення йому ІІ та ІІІ групи інвалідності, то він вважає, що командир військової частини 3017 відмовляючи у призначенні одноразової допомоги діяв у межах, спосіб, передбаченими чинним законодавством України.

Заслухавши пояснення представників відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, суд встановив наступне.

11.04.2017 госпітальна військово-лікарська комісія на підставі направлення командира військової частини 3017 здійснила медичний огляд старшого прапорщика ОСОБА_4 (свідоцтво про хворобу № 91).

У висновку комісії щодо причинного зв’язку захворювання позивача зазначено: "Захворювання, ТАК, пов’язане із захистом Батьківщини". Про придатність до військової служби у вказаному висновку вказано, що ОСОБА_4 визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.

Постановою військово-лікарської комісії ДУ "Територіальне медичне об’єднання МВС України по Харківській області", протокол № 13 від 03.05.2017, постанову госпітальної військово-лікарської комісії від 11.04.2017 затверджено.

Наказом командира Військової частини 3017 Національної Гвардії України (по стройовій частині) № 141 від 12.07.2017 року ОСОБА_4 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

Відповідно до довідки Харківської обласної медико-соціальної експертної комісії № 4 серії 10 ААА № 016875 від 02.08.2017, позивачу встановлено III групу інвалідності та зазначено, що дата встановлення інвалідності: 01.08.2017.

05.09.2017 ОСОБА_4 звернувся до командира військової частини 3017 з заявою про виплату одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності.

Листом командира військової частини 3017 № 40/17/33-3079 від 08.09.2017 повідомлено позивача, що надані документи передані на розгляд та затвердження до Східного територіального управління Національної Гвардії України .

12.10.2017 командир військової частини 3017 у повідомленні № 288 від 12.10.2017 зазначив, що документи про виплату одноразової грошової допомоги відповідно до п. 6 постанови КМУ № 975 від 25.12.2013 повернуті зі Східного територіального управління Національної Гвардії України на доопрацювання, оскільки відсутня повна інформація про отримання грошової допомоги у 2002 році, а саме підстав її отримання.

Листом № 40/17/33-3731 від 13.11.2017 командир військової частини 3017 зазначив про не призначення і не виплату ОСОБА_4 одноразової грошової допомоги з підстав того, що у 2002 році йому встановлена 2 група інвалідності, захворювання пов'язане з проходженням військової служби (згідно листа Одеської МСЕК № 2 № 927 від 01.11.2017, яка стала підставою для отримання одноразової допомоги 26.04.2003 у сумі 4000,00 грн (лист Одеської ОД ПАТ "НАСК "ОРАНТА" № 1590-04-21/664 від 31.10.2017. Також у вказаному листі повідомлено, що згідно з пунктом 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі з урахуванням раніше виплаченої суми передбачено в разі якщо протягом двох років військовослужбовцю після первинного встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу або більший відсоток втрати працездатності.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

Частиною 5 статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Нормативними актами, якими врегульовано право на отримання одноразової грошової допомоги на момент встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності, є Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975.

Згідно з пунктом 2 частиною 1 статті 3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Так, відповідно до частини 1 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Частиною 2 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких призначається і виплачується одноразова грошова допомога, зокрема, за п.4 - встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

В силу вимог пункту 6 Порядку № 975, одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення інвалідності I групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення інвалідності II групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1січня календарного року, - у разі встановлення інвалідності III групи;

Частиною 2 пункту 3 Порядку № 975 встановлено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Згідно пункту 11 Порядку № 975 військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.

До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Надаючи офіційне тлумачення положень ст. 58 Конституції України, Конституційний Суд України в рішенні від 09.02.1999 року у справі № 1-рп/99 зазначив, що принцип, закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відтак, право позивача на отримання одноразової грошової допомоги як інваліду ІІІ групи виникло з моменту встановлення йому цієї інвалідності з 01.08.2017.

Виходячи з аналізу вказаних норм, суд приходить до висновку, що особа набуває право на отримання одноразової грошової допомоги в разі встановлення їй інвалідності та не залежить від первинного чи повторного встановлення такої інвалідності.

Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 18.11.2014 року № 21-446а14 та від 21.04.2015 року № 21-135а15.

Таким чином, позивач має право на отримання грошової допомоги по ІІІ групі інвалідності у повному розмірі з 01.08.2017 року.

Пунктом 8 статті 16-3 Закону № 2011-XII встановлено, що особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

Водночас ст. 16-4 Закону встановлений вичерпний перелік підстав коли призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, а саме: якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста є наслідком: а) вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення; б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння; в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом); г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Суд зауважує, що підставою для встановлення ІІІ групи інвалідності стало захворювання, що пов'язане із захистом Батьківщини.

Також, суд зазначає, що дія Порядку № 975 безумовно поширюється на позивача, оскільки він набрав чинності 24.01.2014, інвалідність же ІІІ групи була встановлена позивачу з 01.08.2017 відповідним висновком МСЕК від 02.08.2018 під час огляду. А, отже, в розумінні вимог вказаних положень позивач може реалізувати своє право на отримання одноразової грошової допомоги протягом трьох років з дня виникнення у нього такого права.

Щодо посилань представника відповідача та представника третьої особи на ту обставину, що у 2002 році позивач за ІІ групу інвалідності отримав уже одноразову грошову допомогу та на те, що з моменту первинного встановлення позивачу інвалідності у 2002 році та до повторного огляду, встановлення ІІІ групи інвалідності, пройшло більше двох років, то у позивача відсутні підстави для отримання одноразової грошової допомоги, то суд не погоджується з вказаним, виходячи з наступного.

Під час судового розгляду встановлено та не заперечувалось представником позивача, що позивачу дійсно у 2002 році встановлено ІІ групу інвалідності та ПАТ "НАСК" "ОРАНТА" здійснило виплату за встановлену інвалідність ОСОБА_4 у розмірі 4000,00 грн.

Суд зазначає, що в пункті 8 Порядку № 975, на який посилаються представники відповідача та третьої особи, основною ознакою інвалідності має бути її повторність та дворічний строк з моменту встановлення первинної інвалідності до повторного огляду.

Суд звертає увагу на те, що згідно з пунктом 22 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1317 від 3 грудня 2009 року, повторний огляд осіб з інвалідністю з нестійкими, оборотними змінами та порушеннями функцій організму з метою визначення ефективності реабілітаційних заходів, стану здоров'я і ступеня соціальної адаптації проводиться раз на один - три роки. Повторний огляд осіб з інвалідністю, а також осіб, інвалідність яких встановлено без зазначення строку проведення повторного огляду, проводиться раніше зазначеного строку за заявою такої особи з інвалідністю, інших заінтересованих осіб у разі настання змін у стані здоров'я і працездатності або за рішенням суду.

Відповідно до пункту 1.15 Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я N 561 від 05.09.2011, якщо строк переогляду особи пропущено з поважних причин, інвалідність поновлюється МСЕК з дня її зупинення, але не більше ніж за три роки.

Проте, судом встановлено, що з моменту встановлення інвалідності ОСОБА_4 ІІ групи, тобто, з 2002 року, позивач її не підтверджував, а отже, повторності в даному випадку немає, та суд приходить до висновку, що позивач має право на виплату йому одноразової грошової допомоги з моменту встановлення йому ІІІ групи інвалідності, з 01.08.2017.

Таким чином, позовні вимоги в частині визнання відмови Східного територіального управління Національної Гвардії України у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_4, у зв'язку з інвалідністю, протиправною підлягають задоволенню.

Суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення ( постанова Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі 826/4418/14).

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 р. (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява N 28924/04) констатував: "50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства” (Golder v. theUnitedKingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява N 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява N 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".

За таких обставин, з метою відновлення порушеного права позивача суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Східне територіальне управління Національної Гвардії України (ідентифікаційний код - 25575782) нарахувати та виплатити ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) одноразову грошову допомогу, як військовослужбовцю, якому після звільнення з військової служби встановлена інвалідність, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби у розмірі 150 кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, передбаченого абзацом четвертим підпунктом 1 пункту 6 порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, вимоги позивача є обґрунтовані, а отже, такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_4 (місце проживання - вул. Академіка Проскури, буд. 1, м. Харків, 61070, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) до Східного територіального управління Національної Гвардії України (місцезнаходження - вул. Академіка Проскури, буд. 1а, м. Харків, 61070, ідентифікаційний код - 25575782), третя особа: військова частина 3017 (місцезнаходження - вул. Академіка Проскури, буд. 1, м. Харків, 61070, ідентифікаційний код - 39309315) про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити в повному обсязі.

Визнати відмову Східного територіального управління Національної Гвардії України у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_4, у зв'язку з інвалідністю, протиправною.

Зобов'язати Східне територіальне управління Національної Гвардії України (ідентифікаційний код - 25575782) нарахувати та виплатити ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) одноразову грошову допомогу, як військовослужбовцю, якому після звільнення з військової служби встановлена інвалідність, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби у розмірі 150 кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, передбаченого абзацом четвертим підпунктом 1 пункту 6 порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 05 квітня 2018 року.

Суддя А.С. Мороко