Рішення № 73190807, 02.04.2018, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2018 року м. ПолтаваСправа № 816/526/18

ОСОБА_1 окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Єресько Л.О., розглянувши за правилами спрощеного провадження в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 обласного військового комісаріату про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії.

В С Т А Н О В И В:

16 лютого 2018 року позивач ОСОБА_2 (надалі по тексту - позивач, ОСОБА_2І.) звернувся до ОСОБА_1 окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_1 обласного військового комісаріату, третя особа: Міністерство оборони України (надалі - третя особа), просить:

- визнати протиправною відмову ОСОБА_1 ОВК про подання у 15-денний строк з дня реєстрації розпорядникові бюджетних коштів Міністерству оборони України всіх документів та висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги, як особі, якій встановлена 2 група інвалідності 17.11.2011 внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, передбаченої Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей";

- зобов'язати ОСОБА_1 ОВК подати розпорядникові бюджетних коштів Міністерству оборони України документи та висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" та Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою КМУ від 28.05.2008 № 499.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що отримавши другу групу інвалідності, встановлену у зв’язку із захворюванням, пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби з ЛНА на ЧАЕС, набув право на одноразову грошову допомогу. Однак відповідачем в порушення цього права відмовлено йому у складанні та направленні висновку до Міністерства оборони України у відповідності до Порядку № 499.

Ухвалою від 21.02.2018 відкрито провадження у справі та постановлено розглядати справу за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні).

28.02.2018 судом одержано відзив ОСОБА_1 ОВК на позов, у якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити з тих мотивів, що позивачем не подано усіх необхідних документів для складання та направлення до Міністерства оборони України висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги /а.с.29-30/. Так, позивачем не надано копії документа, який свідчить, що інвалідність встановлена в 3-місячний термін після закінчення зборів.

Також зазначали, що позивач отримав одноразову компенсацію, яка передбачена статтею 48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, через що відповідно до частини 7 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" реалізував своє право на виплату грошової суми за однією з підстав. Також зауважували, що в 1986 році позивач залучався до навчальних зборів як військовозобов'язаний та не мав статусу військовослужбовця.

14.03.2018 від позивача надійшла відповідь на відзив, де, не погоджуючись із доводами відповідача, зазначив, що в 2011 році ЦВЛК встановлено, що його захворювання пов’язане з виконанням обов’язків військової служби, а отже позивач перебував на службі та був військовослужбовцем. Зазначив, що оскільки чинним законодавством визначені однакові умови для виплати військовослужбовцям як одноразової компенсації, так і одноразової грошової допомоги, то відповідно до пункту 8 Порядку від 28.05.2008 № 499 має право на отримання різниці між вже отриманою одноразовою компенсацією від Управління соціального захисту населення та одноразовою грошовою допомогою у разі встановлення інвалідності.

Пояснень щодо позовної заяви або відзиву від третьої особи до суду не надходило.

Згідно з частиною третьою статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Відповідно до вимог частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу розглянуто у порядку письмового провадження, у зв'язку з чим на підставі частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до таких висновків.

Судом встановлено, що позивача 10.11.1975 призвано на дійсну військову службу, 28.11.1975 звільнено в запас і направлено до Кременчуцького МВК. У період з 08.06.1986 по 28.07.1986 позивач приймав участь в роботах з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується військовим квитком позивача, копія якого наявна в матеріалах справи /а.с. 39-40/.

Згідно довідки № 48423, виданої Військовою частиною № 61610, копія якої наявна в матеріалах справи, ОСОБА_2 перебував на навчальних зборах з 01.06.1986 по 28.07.1986 (а.с. 34).

У витязі з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв (протокол від 12.10.2011 № 1775) зазначено, що захворювання рядового у відставці ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, дисциркуляторна енцефалопатія змішаного ґенезу (атеросклеротичного, гіпертонічного) з правосторонньою пірамідною недостатністю, вираженим церебростенічним синдромом, вегето – судинною дисфункцією, розсіяною дистензієй, вестибуло-атактичним синдромом, мнестичним зниженням, гіпертонична хвороба ІІ ст., ІБС, атеросклеротичний кардіосклероз, Н-П, поширений остеохондроз хребту з больовим синдромом, що підтверджено військово-обліковими документами, картами амбулаторного хворого та виписками з історії хвороби лікувальних закладів Міністерства охорони здоров’я України, захворювання, ТАК, пов’язане з виконанням обов’язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС /а.с. 33/.

ОСОБА_1 обласною МСЕК № 1 позивачу з 17.11.2011 встановлено другу групу інвалідності (безтерміново), захворювання, пов’язане з виконанням обов’язків в/служби по ЛНА на ЧАЕС, що підтверджено наданою позивачем копією довідки серії 10 ААА № 017548 /а.с. 32/.

Позивач є інвалідом 2 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни (посвідчення серії ААБ № 044179), видане 18.11.2011 Управлінням праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Крюківської міської ради /а.с. 18/.

У зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності позивач звернувся до Кременчуцького ОВК із заявою від 26.12.2017 (вх. від 28.12.2018), в якій просив подати розпорядникові бюджетних коштів Міністерству оборони України висновок про виплату одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" та Порядком, затвердженим постановою КМУ від 28.05.2008 № 499. Просив призначити та виплатити йому одноразову грошову допомогу у зв’язку із встановленням інвалідності /а.с. 31/.

До заяви позивачем додано копію паспорта, картки платника податку, витягу з протоколу засідання ЦВЛК, копію архівної довідки, довідок МСЕК, посвідчення інваліда війни.

ОСОБА_1 ОВК від 11.01.2018 № 12/73 позивача повідомлено, що оскільки у всупереч вимогам Порядку, затвердженого постановою КМУ від 28.05.2008 № 499, ОСОБА_2 не надано копію військового квитка, що свідчить про настання інвалідності не пізніше ніж через три місяця після звільнення з такої служби внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, то матеріали не можуть бути поданими на розгляд розпорядниками бюджетних коштів на адресу Департаменту фінансів Міністерства оборони України /а.с. 37/.

На адресу ОСОБА_1 ОВК листом від 24.01.2018 позивачем направлено копію військового квитка до раніше поданої заяви з проханням вирішити питання, поставлені в ній /а.с. 38/.

За результатами розгляду заяви, ОСОБА_1 ОВК листом від 11.01.2018 № 12/73 позивача повідомлено, що у зв’язку з неподанням документів, що підтверджують інвалідність в 3-місячний термін після закінчення зборів, які проходили в період з 08.06.1986 по 28.07.1986 (дата встановлення інвалідності 12.11.2011), права на призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 не має.

Не погодившись з даною відмовою суб'єкта владних повноважень, позивач звернувся із оскарженням до суду.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд виходить із такого.

Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", відповідно до статті 41 якого виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

За змістом статті 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини 1 статті 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги, за приписами частини 9 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначається Кабінетом Міністрів України.

На час звернення позивача із заявою про призначення одноразової грошової допомоги, механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначено Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 (далі - Порядок 975).

Пунктом 2 Постанови встановлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги, допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є, у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб" (надалі постанова Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року, Порядок № 499) установлено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, що сталися після 1 січня 2007 р., здійснюється згідно з Порядком, затвердженим цією постановою.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 встановлено ІІ групу інвалідності з 17.11.2011 /а.с. 14/ та саме з цієї дати у нього виникло право на отримання одноразової грошової допомоги.

Згідно із пунктом 6 частини 2 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції Закону, що діяла на момент встановлення позивачу інвалідності) одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби під час проходження військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі, що визначається у відсотках від загальної суми допомоги на випадок загибелі (смерті), встановленої пунктом 5 цієї статті.

Відмовляючи ОСОБА_2 у складанні висновку, відповідач посилався на відсутність права на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку зі спливом тримісячного строку з дня закінчення зборів.

Спірні відносини стосуються наявності у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги у зв’язку зі встановленням позивачу ІІ групи інвалідності, що пов’язана із виконанням з виконанням обов’язків військової служби по ЛНА на ЧАЕС.

Зазначене в повному обсязі підтверджено записом у довідці МСЕК № 1 від 17.11.2011 серії 10ААА № 017548, витягом з протоколу від 12.10.2011 № 1775 засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузії, травм каліцтв.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що на ОСОБА_2 поширюється дія норми статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Застосування приписів статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" пов'язується не з фактом звільнення позивача зі служби, а з часом встановлення йому інвалідності внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження військової служби, незалежно від строку, що минув після звільнення з військової служби.

Право на отримання вказаної допомоги після звільнення з військової служби мають особи, які отримали інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби незалежно від часу настання інвалідності.

Аналогічний правовий висновок був висловлений Верховним Судом України у постановах від 18.11.2014 року в справі № 21-446а14 (номер в ЄДРСР ) та від 21.04.2015 року у справі № 21-135а15 (номер в ЄДРСР), який виходив з буквального тлумачення статті 16 Закону № 2011-ХІІ та зазначив, що право на одноразову грошову допомогу виникає і у тому разі коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров’я, яке мало місце в період її проходження.

Як встановлено вище позивачем надано усі необхідні документи, а відповідач, як уповноважений орган у спірних відносинах, на виконання пункту 7 Порядку № 499 мав надати оцінку змісту отриманих документів.

В той же час рішення про наявність/відсутність підстав для виплати одноразової грошової допомоги віднесено до повноважень головного розпорядника бюджетних коштів, яким у спірних відносинах є Міністерство оборони України.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що відмова ОСОБА_1 ОВК, оформлена листом від 31.01.2018, прийнята з наведених у неї підстав, не ґрунтується на вимогах закону, а тому є протиправною.

Тому суд вважає за необхідне згідно з частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог та задля ефективного відновлення прав позивача визнати протиправною та скасувати відмову ОСОБА_1 обласного військового комісаріату, оформлену листом від 31.01.2018 № 12/188, у складанні висновку про наявність права у ОСОБА_2 на призначення одноразової грошової допомоги, особі, якій встановлена інвалідність ІІ групи з 17.11.2011 внаслідок захворювання, пов’язаного з виконанням обов’язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Щодо посилання представника відповідача у відзиві на підстави відмови у складанні та направленні висновку через те, що позивач отримав одноразову грошову компенсацію, яка передбачена статтею 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, суд не приймає до уваги з наступних підстав.

За змістом частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В оскаржуваній відмові не міститься посилань на ту підставу, що позивач отримав одноразову грошову компенсацію, яка передбачена статтею 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Вирішуючи питання про обрання способу захисту порушеного права позивача, суд виходить із такого.

Позивачем в прохальній частині позову обрано такий спосіб захисту порушеного права позивача як зобов'язання ОСОБА_1 обласного військового комісаріату скласти висновок за заявою ОСОБА_2 від 26.12.2017 щодо призначення одноразової грошової допомоги у відповідності до вимог Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", як особі, якій встановлена інвалідність ІІ групи з 17.11.2011 внаслідок захворювання, пов’язаного з виконанням обов’язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, та направити до Департаменту фінансів Міністерства оборони України як головному розпорядникові коштів.

Однак, одним із доводів відповідача є те, що позивач, отримавши у 2012 році одноразову компенсацію в розмірі 284,40 грн як учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, який став інвалідом внаслідок Чорнобильської катастрофи, вже реалізував своє право на виплату грошової суми, а позивач наполягає на тому, що має право на отримання різниці між вже отриманою одноразовою компенсацією від Управління соціального захисту населення та одноразовою грошовою допомогою у разі встановлення інвалідності на підставі Порядку та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою КМУ від 28.05.2008 № 499.

Ці обставини потребують додаткової оцінки та перевірки, яку суд не може надати в даному провадженні, оскільки такі доводи не були покладені відповідачем в основу оскаржуваного рішення.

Суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

У зв'язку із чим суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимоги ОСОБА_2 про зобов'язання ОСОБА_1 обласного військового комісаріату скласти висновок за заявою ОСОБА_2 від 26.12.2017 та направити до Департаменту фінансів Міністерства оборони України як головному розпорядникові коштів.

Натомість суд вважає за необхідне зобов'язати ОСОБА_1 обласний військовий комісаріат повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 26.12.2017 (вх. від 28.12.2017) про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності із урахуванням висновків суду у даній справі.

Таким чином адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Підстави для розподілу судових втрат - відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 6-9, 139, 205, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1,39600, рнокпп НОМЕР_1) до ОСОБА_1 обласного військового комісаріату ( вул. Шевченка, 78 а, м. Полтава, Полтавська область,36039, код ЄДРПОУ 07851296), третя особа: Міністерство оборони України (проспект Повітрофлотський, 6, м. Київ, Київська область, 03168) про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати відмову ОСОБА_1 обласного військового комісаріату, оформлену листом від 31.01.2018 № 12/188, у складанні висновку про наявність права у ОСОБА_2 на призначення одноразової грошової допомоги, особі, якій встановлена інвалідність ІІ групи з 17.11.2011 внаслідок захворювання, пов’язаного з виконанням обов’язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Зобов'язати ОСОБА_1 обласний військовий комісаріат (код ЄДРПОУ 07851296) повторно розглянути заяву ОСОБА_2 (рнокпп НОМЕР_1) від 26.12.2017 (вх. від 28.12.2017) про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності із урахуванням висновків суду у даній справі.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Харківського апеляційного адміністративного суду через ОСОБА_1 окружний адміністративний суд у відповідності до підпункту 15.5 пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.

Суддя ОСОБА_3