Рішення № 73190796, 04.04.2018, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

04 квітня 2018 р.справа № 814/2196/17 Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в письмовому провадженні розглянув адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Восток-Сервіс-Юг", АДРЕСА_1, 54055

до відповідачаГоловного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001

провизнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 11.10.17 р. № 00034901401, № 00034911401, № 00034921401

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Восток-Сервіс-Юг" (далі - позивач) звернулось із адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області (далі - відповідач), в якому просить суд визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення від 11 жовтня 2017 р. № 00034901401, № 00034911401, № 00034921401, якими позивачу визначені податкові зобов’язання з податку на прибуток підприємств, податку на додану вартість (далі - ПДВ), а також застосовані штрафні санкції.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що припущення відповідача про безтоварність його господарських операцій із такими постачальниками, як ТОВ "Інста-торг", ТОВ "Бодро-плюс", ТОВ "Буд Фінанс Компані" та ТОВ "Хаббл" спростовуються наданими ним первинними документами. Позивач наполягає на тому, що він не повинен нести відповідальність за можливі протиправні дії інших суб’єктів господарювання.

Відповідач адміністративний позов не визнав і просив в його задоволенні відмовити з наступних підстав: перевіркою позивача встановлені факти взаємовідносин із постачальниками, які, на думку відповідача, мають ознаки фіктивності. На цій підставі відповідач зробив висновок про відсутність реального постачання товару від контрагентів до позивача, що призвело до порушення ним податкових зобов'язань (т. 3 а. с. 46-48).

За клопотаннями позивача провадження у справі зупинялось (т. 3 а. с. 41-42, 55-56).

За клопотаннями відповідача розгляд справи відкладався (т. 3 а. с. 63-64, 73-74).

Під час розгляду адміністративної справи позивач і відповідач клопотали про розгляд справи у письмовому провадженні (т. 3 а. с. 87-88). Відповідно до ст. 194 ч. 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів. Враховуючи приписи наведеної статті, суд розглядає справу в письмовому провадженні.

Інших заяв і клопотань учасники справи суду не подавали. Інших процесуальних дій у справі судом не вчинялось.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне.

У період з 28 серпня до 15 вересня 2017 р. відповідач провів документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 січня 2014 р. до 31 грудня 2016 р., в тому числі з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ПДВ за період з 1 серпня 2014 р. до 31 грудня 2016 р., валютного та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючи органи - за період 1 січня 2014 р. до 31 грудня 2016 р., єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, за період з 1 січня 2011 р. до 31 грудня 2016 р. Результати перевірки оформлені Актом від 22 вересня 2017 р. № 1271/14-2914-01/34949354 (далі - Акт перевірки) (т. 1 а. с. 21-112).

У висновку Акту перевірки вказано на наступні порушення з боку позивача:

- ст. 44 п. 44.1., п. 44.2., ст. 134 п. 134.1. пп. 134.1.1., ст. 138 п. 138.1. пп. 138.1.1., п. 138.2., ст. 139 п. 139.1. пп. 139.1.9. Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 500 200,0 грн.;

- ст. 185 п. 185.1., ст. 198 п. 198.1., п. 198.3., ст. 200 п. 200.1., п. 200.2. ПК України, в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 1 842 023,0 грн.;

- ст. 201 п. 201.10. ПК України, зокрема позивачем із запізненням до 15 календарних днів зареєстровано 11 податкових накладних та із запізненням до 20 календарних днів зареєстровано 2 податкові накладні.

На підставі Акту перевірки 11 жовтня 2017 р. відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення:

- № 00034901401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток підприємств на 500 200,0 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 125 050,0 грн.;

- № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з ПДВ на 1 842 023,0 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 460 505,0 грн.;

- № 00034921401, яким до позивача застосовані штрафи: за затримку реєстрації податкових накладних на 15 і менше календарних днів - в розмірі 8 711,87 грн., за затримку реєстрації податкових накладних від 16 до 30 календарних днів - в розмірі 1 137,20 грн., а всього штраф складає 9 849,07 грн. (т. 1 а. с. 12-20).

Підставами для донарахування позивачу податку на прибуток підприємств і ПДВ, а також застосування штрафів з цього приводу, послугував висновок відповідача про сумнівність господарських операцій позивача із такими контрагентами, як ТОВ "Інста-торг", ТОВ "Бодро-плюс", ТОВ "Буд Фінанс Компані" та ТОВ "Хаббл".

Так, із зазначеними контрагентами позивач уклав низку ідентичних за змістом договорів поставки, за умовами яких вищеперелічені контрагенти постачали позивачу спецодяг та засоби індивідуального захисту, зокрема рукавички, окуляри, протигази та інше (т. 1 а. с. 129-130, 139, 155-156, 266-267).

В Акті перевірки та своїх запереченнях відповідач зазначає, що ТОВ "Інста-торг" має ознаки фіктивності, що, на його переконання, доводиться наявністю кримінального провадження, ТОВ "Бодро-Плюс", ТОВ "Буд Фінанс Компані" і ТОВ "Хабл" задекларували більшість податкових зобов’язань за рахунок реалізації товарів, відмінних від тих, які задекларовані постачальниками цих підприємств, а також відсутні документи, які підтверджують транспортування товару від ТОВ "Інста-торг" і ТОВ "Хабл" до позивача.

Суд не може погодитись з такою позицією відповідача, так як нарахування і сплата податків позивачем не повинна залежати від дій чи зловживань інших осіб, тоді як відповідач не надав суду доказів, які б свідчили, що діяльність позивача свідомо була спрямована на порушення податкового законодавства або доказів, які б доводили його обізнаність про протиправний характер діяльності суб’єктів господарювання, з якими він мав правові відносини.

Статтею 61 ч. 2 Конституції України закріплено принцип індивідуальної відповідальності, який слід застосовувати і до фінансової відповідальності юридичних осіб. Якщо відповідач встановив факти порушення податкового законодавства з боку контрагентів позивача або їх постачальників у ланцюгу, негативні наслідки у вигляді визначення податкових зобов’язань, повинні наставити саме для порушників, а не для позивача, який свої податкові зобов’язання виконав належним чином.

Такі висновки суду узгоджуються з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до ст. 6 ч. 2 КАС України є обов'язковою для врахування адміністративним судом.

22 січня 2009 р. Європейським Судом з прав людини була розглянута справа "Булвес" АД проти Болгарії".

У п. 70 рішення у цій справі зазначено: "І, нарешті, що стосується зусиль для попередження обманних зловживань системою оподаткування ПДВ, Суд визнає, що коли Держави-члени Конвенції володіють інформацією про такі зловживання зі сторони певної фізичної чи юридичної особи, вони можуть вжити відповідних засобів щодо недопущення, зупинення чи покарання за такі зловживання. Однак, Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної чи юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов'язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов'язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватись між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Аналогічні висновки Європейський Суд з прав людини виклав у справі "Бізнес Супорт Центр проти Болгарії".

Також, у справі "Інтерсплав проти України", Суд, у п. 38 рішення зазначив: "На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.".

Отже, для ствердження про порушення податкового законодавства саме позивачем, відповідач повинен довести протиправний характер його діяльності, відсутність товару.

Що стосується відсутності товарно-транспортних накладних, на що посилається відповідач, як на обставину, яка свідчить про відсутність постачання товару від контрагентів до позивача, то сам по собі факт наявності чи відсутності у платника податків окремих документів не є свідченням відсутність товару - відповідач повинен був досліджувати фактичні залишки товару та/або його подальший рух, чого ним зроблено не було.

Матеріали справи містять належним чином оформлені видаткові накладні, рахунки-фактури, рахунки на оплату, які свідчать про належне виконання позивачем податкового законодавства.

Суд наголошує, що нарахування податків і зборів не може ґрунтуватись на припущеннях контролюючого органу, тим більше припущеннях стосовно можливих порушень допущених не позивачем, а іншими суб’єктами господарювання, жодних доказів які б вказували на протиправну господарську діяльність позивача, відповідачем суду не подано.

З огляду на викладене, суд знаходить протиправними податкові повідомлення-рішення від 11 жовтня 2017 р. № 00034901401, № 00034911401, якими позивачу визначені податкові зобов’язання з податку на прибуток підприємств, ПДВ, а також застосовані штрафні санкції.

Що стосується податкового повідомлення-рішення від 11 жовтня 2017 р. № 00034921401, то штрафи за затримку реєстрації податкових накладних застосовані до позивача правомріно.

Стаття 77 ч. 1 КАС України покладає на позивача обов'язок довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Розрахунок штрафу, а також періодів прострочки реєстрації податкових накладних наведений у додатку до Акту перевірки (т. 1 а. с. 20).

Суд відзначає, що позивач жодним чином не обґрунтував свої вимоги в цій частині - ніяких доказів, які свідчили про своєчасність реєстрації податкових накладних позивач суду не подав, а тому суд знаходить необґрунтованою вимогу позивача про скасування податкового повідомлення-рішення від 11 жовтня 2017 р. № 00034921401.

Відповідно до ст. 139 ч. 3 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб’єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Судовими витратами в даній справі є судовий збір, доказів понесення інших судових витрат, сторони суду не подавали. Позивач сплатив судовий збір в розмірі 44 064,0 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1473 від 18 жовтня 2017 р. (т. 1 а. с. 3) і з урахування часткового задоволення позовних вимог, судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в розмірі 43 916,07,0 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Восток-Сервіс-Юг" (АДРЕСА_1, 54055, код 34949354) до Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, код 39394277) задовольнити частково.

2. Податкові повідомлення-рішення від 11 жовтня 2017 р. № 00034901401, № 00034911401, визнати протиправними і скасувати.

3. У задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 11 жовтня 2017 р. № 00034921401, відмовити.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, код 39394277) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Восток-Сервіс-Юг" (АДРЕСА_1, 54055, код 34949354) судові витрати в розмірі 43 916,07 (сорок три тисячі дев'ятсот шістнадцять гривен сім копійок) грн.

5. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А. О. Мороз