Рішення № 73190334, 29.03.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2018 р. Справа№805/29/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття рішення 10:42

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Буряк І.В., при секретарі судового засідання Соколовій С.О.

позивача не з’явився

представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Шахтарськтранс” до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними дій та скасування податкової вимоги, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Шахтарськтранс» (надалі – позивач, ТОВ «Шахтарськтранс) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної службі у Донецькій області (надалі – ГУ ДФС у Донецькій області), про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ю-4824-25 від 06.11.2017 на загальну суму 1 010 497,65 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що місцезнаходженням позивача є територія, на якій проводиться антитерористична операція (далі – АТО), а тому за приписами чинного законодавства позивач під час проведення АТО звільнений від обов’язку сплати єдиного внеску законом, за умови подання відповідної заяви до органу доходів та зборів за основним місцем обліку у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Таким чином, у зв’язку зі зверненням позивача до податкового органу за місцем обліку із заявою про звільнення від виконання обов’язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 28.11.2016 р. вих. №12159/10, останній є звільненим від виконання вказаних обов’язків.

Крім того, позивач стверджує, що штрафні фінансові санкції, передбачені вказаним законом за невиконання обов’язків платника єдиного внеску, не застосовуються.

05 лютого 2018 року судом отриманий відзив відповідача на позовну заяву, за змістом якого останній просить відмовити ТОВ «Шахтарськтранс» у задоволенні позовних вимог, оскільки згідно облікових даних з інформаційних систем органу доходів та зборів станом на 06 листопада 2017 року обліковується заборгованість позивача у розмірі 1 010 497,65 та посилається на ст. 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року № 1669 (надалі – закон №1669), відповідно до якої єдиним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили, як підставу для звільнення від відповідальності за невиконання, неналежне виконання зобов’язань є сертифікат Торгово-промислової палати України, однак позивачем вказаний сертифікат не надано, з огляду на що факт настання обставин непереборної сили ТОВ «Шахтарськтранс» належним чином не підтверджений. Крім того, приписи закону №1669 не звільняють податковий орган від обов’язку щодо формування вимог про сплату недоїмки на підставі наданої платником звітності.

Додатково відповідач звертає увагу на той факт, що платники єдиного внеску, що перебувають на обліку у фіскальних органах, розташованих на території, де проводилась антитерористична операція, або було оголошено військовий чи надзвичайний стан, продовжують здійснювати господарську діяльність, нараховувати, обчислювати і сплачувати заробітну плату, з огляду на що вони зобов’язані виконувати всі функції встановлені законом.

Ухвалами суду від 06 та 27 лютого 2018 року оголошувалось про відкладення судового засідання з метою витребування доказів у справі.

У судовому засіданні від 27 березня 2018 року за клопотанням відповідача оголошено перерву у судовому засіданні до 29 березня 2018 року.

28 лютого 2018 року до суду надійшло клопотання позивача щодо розгляду справи за його відсутності.

Дослідивши письмові докази та пояснення, викладені в заявах по суті справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Шахтарськтранс» (ідентифікаційний код 33467331, місцезнаходження: 87547, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська буд.116а) перебуває на обліку Маріупольської ОДПІ як платник єдиного внеску за реєстраційним номером 03-8675 (відповідно інформаційних даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань).

28 листопада 2016 року ТОВ «Шахтарськтранс» звернувся до податкового органу із заявою про звільнення від виконання обов’язків, визначених частиною 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, визнання безнадійною та списання в порядку, передбаченому чинним законодавством недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Листом від 27 грудня 2016 року № 56217/10/05-81-13-01 Маріупольська ОДПІ відмовила ТОВ «Шахтарськтранс» у задоволенні вказаної заяви.

06 листопада 2017 року відповідачем на підставі статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» станом на 31 жовтня 2017 року сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю- 4824-25 в загальній сумі 1 010 497,65 грн., у тому числі 1 010 327,65 грн – недоїмка зі сплати єдиного соціального внеску та 170,00 грн. штраф.

Згідно пояснень наданих відповідачем вбачається, що визначена у спірній вимозі недоїмка виникла за період від 20 серпня 2014 року по 23 жовтня 2017 року.

Предметом спору у справі є правомірність винесення відповідачем вимоги №Ю- 4824-25 від 06 листопада 2017 року про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внесу.

Предметом доказування у даній справі є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи.

При ухвалені судового рішення судом встановлено, що такими обставинами є встановлення статусу позивача як платника єдиного соціального внеску, з'ясування місцезнаходження позивача, факт звернення останнього із заявою про звільнення від виконання обов’язків, визначених частиною 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції.

На підставі письмових доказів, перелічених вище та досліджених у судовому засіданні у порядку ст. 217 КАС України, судом встановлено, що позивач зареєстрований у якості платника єдиного соціального внеску за реєстраційним номером 03-8675, перебуває на обліку у Маріупольській ОДПІ, місцезнаходження позивача - м. Маріуполь, із відповідною заявою останній звертався до податкового органу 28 листопада 2016 року.

Встановлені обставини відповідачем не заперечуються.

За таких обставин, правова позиція суду обґрунтована наступним.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 2 Закону України від 8 липня 2010 року №2464-VI, в редакції Закону України №2148-VIII від 03.10.2017, «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон №2464-VI) його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI визначено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування .

Частиною 2 статті 6 Закону №2464-VI визначені обов’язки платника єдиного внеску, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини 4 статті 25 Закону №2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Указом Президента України від 14.04.2014 №405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

З метою забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, Верховною Радою України прийнято Закон України від 02.09.2014 №1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», яким були внесені зміни до Закону №2464-VI, а саме його розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом 9-3 (в подальшому пункту 9.4):

«Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 №405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються».

З аналізу зазначених норм законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин вбачається, що підставою для звільнення платника єдиного внеску від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону №2464-VI, є факт перебування такого платника на території населених пунктів, де проводиться АТО, та заява, подана у довільній формі до органу доходів та зборів.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України №1275-р від 02.12.2015 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» місто Маріуполь віднесено до населених пунктів на території яких проводиться АТО.

З урахуванням наведеного та встановлених у справі обставин, суд приходить до висновку, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 06 листопада 2017 року № Ю-4824-25 на загальну суму 1 010 497,65 грн. є протиправною та підлягає скасуванню.

Заперечення відповідача проти правових підстав позову судом визнаються необґрунтованими, з огляду на наступне.

Відповідач зазначає, що з 01 січня 2016 року втратив чинність пункт 9-3 (пункт 9-4) розділу VIII Закону №2464-VI. Така позиція обґрунтована тим, що на підставі Закону України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» було виключено підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону №1669-VII, а саме цим підпунктом розділ VIII Закону № 2464-VI доповнено пунктом 9-3 (пунктом 9-4).

Суд не приймає наведений аргумент, оскільки положення підпункту 8 пункту 4 статті 11 Закону №1669-VII були реалізовані шляхом внесення відповідних змін до Закону №2464-VІ, після чого пункт 9-3 (пункту 9-4) розділу VIII став частиною відповідного Закону. Зміни до Закону №2464-VІ в частині виключення спірної норми не вносилися та залишаються чинними.

Цей висновок суду узгоджується з пункту 4 «Правил оформлення проектів законів та основних вимог законодавчої техніки» (Методичні рекомендації Апарату Верховної Ради України, видання четверте, виправлене і доповнене, 2014 рік), відповідно до якого зміни вносяться до оригінального закону, а не до закону про внесення змін до цього закону чи про визнання закону таким, що втратив чинність.

Відповідач вказує на те, що позивач не підтвердив належним чином настання обставин непереборної сили для звільнення останнього від обов’язків, передбачених частиною 2 статті 6 Закону №2464-VІ.

Суд не приймає вказане твердження, оскільки Закон №2464-VІ, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, є спеціальним законом. І цей спеціальний закон не передбачає надання доказів настання непереборної сили для звільнення платника єдиного внеску від обов’язків, передбачених частиною 2 статті 6 Закону №2464-VІ.

Як зазначалось вище, для звільнення платника єдиного внеску від обов’язків, передбачених частиною 2 статті 6 Закону №2464-VІ, є достатнім факт перебування такого платника на території населених пунктів, де проводиться АТО, та заява, подана ним у довільній формі до органу доходів та зборів.

Щодо посилання відповідача на факт зупинення дії розпорядження № 1053-р від 30.10.2014, суд зазначає наступне.

Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1053-р від 30.10.2014 року, яким затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

В подальшому, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 1079-р зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року №1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція».

Тобто, зазначене розпорядження Кабінету Міністрів України було чинним та не скасовувалось, його дія була зупинена на відповідний час.

02 грудня 2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України».

Пунктом 1 та 3 вказаного розпорядження, затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком, та визнано такими, що втратили чинність: розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція»; розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 р. № 1079 «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р.» № 1053.

Суд констатує, що вказаними розпорядженнями затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція з початку її проведення та на теперішній час.

Згідно з додатками до розпоряджень Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року №1275-р та № 1053-р від 30.10.2014 року, до зазначених населених пунктів належить м. Маріуполь.

Крім того, відповідач посилається на практику Донецького апеляційного адміністративного суду, яка полягає в тому, що не зважаючи на звільнення платників єдиного внеску від обов’язків, передбачених частиною 2 статті 6 Закону №2464-VІ, даним Законом органи доходів і зборів не звільнені від виконання обов'язку щодо формування вимог про сплату недоїмки, а сама недоїмка підлягає списанню в порядку, визначеному Податковим кодексом України.

Суд не приймає ці доводи з огляду на наступне.

Згідно приписів частини 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Рішення на які посилається відповідач, не приймалися за результатами розгляду зразкової справи, а від так, правові висновки, викладені в них не враховуються судом у даній справі.

Невід’ємним елементом правового статусу суб’єктів права (в даному випадку платник єдиного внеску та орган доходів та зборів) є юридичні права і обов’язки. Якщо права це варіанти можливої поведінки суб'єктів, яку вони здійснюють у межах відповідних правових норм за власним вибором і на власний розсуд, то обов’язки це необхідні форми поведінки, що відповідають інтересам держави.

Між правами та обов'язками існує нерозривний взаємозв'язок, адже всім без винятку суб'єктивним правам уповноважених осіб кореспондують відповідні юридичні обов'язки зобов'язаних осіб, оскільки права одних, не підкріплені обов'язками інших, не здатні реалізовуватись.

Таким чином, оскільки законодавець звільнив платників єдиного внеску, розташованих на територіях населених пунктів, де проводиться АТО, від обов’язків, передбачених частиною 2 статті 6 Закону №2464-VІ, виходячи з вищенаведеного принципу збалансованості прав та обов’язків, органи доходів та зборів були позбавлені права на складання вимог про сплату боргу (недоїмки) відносно таких платників.

Така нерозривна єдність прав і обов'язків є передумовою впорядкованості та стабільності відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску.

За приписами частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

30 січня 2018 року в постанові Верховного Суду по справі №812/505/17 зроблений висновок про те, що відсутність (відстрочення в силу закону) у платника єдиного внеску обов’язку сплати внесків, починаючи з 15 жовтня 2014 року, унеможливлює складання органом доходів і зборів та направлення платнику вимоги про сплату боргу.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно ч. 1 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

За змістом п. 2 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

У зв'язку з викладеним, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Шахтарськтранс» шляхом визнання протиправним та скасування податкової вимоги ГУ ДФС у Донецькій області від №Ю-4824-25 від 06.11.2017 на загальну суму 1 010 497,65 грн.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись ст. 32 139, 243, 246, 255, 293 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Шахтарськтранс” до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними дій та скасування податкової вимоги - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06 листопада 2017 року №Ю-4824-25.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Шахтарськтранс” (87515, вул. Італійська, 116а, м. Маріуполь, Донецька область Код ЄДРПОУ 33467331), судові витрати у розмірі 15157 (п’ятнадцять тисяч сто п’ятдесят сім гривень),47 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Донецькій області ДФС України (87526, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, 114, м. Маріуполь, Донецька область, Код ЄДРПОУ 39406028).

Рішення прийнято у нарадчій кімнаті, вступну та резолютивну частини рішення проголошено у судовому засіданні 29 березня 2018 року, повний текст рішення виготовлено 04 квітня 2018 року.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Буряк І. В.