Рішення № 73190261, 27.03.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2018 року м.Житомир справа № 806/496/18

категорія 3.5

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шуляк Л.А.,

секретар судового засідання Алексюк Т.В.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у спрощеному провадженні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Управління Держпраці у Житомирській області про визнання протиправними та скасування наказу №2489 від 18.12.2017 р., постанови № ЖИ 31/06-02-003/1025 від 16.01.2018 р.,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до Управління Держпраці у Житомирській області про визнання протиправними та скасування наказу Управління Держпраці у Житомирській області №2489 від 18.12.2017 та постанови Управління Держпраці у Житомирській області про накладення штрафу № ЖИ 31/06-02-003/1025 від 16.01.2018.

Ухвалою судді від 02.02.2018 відкрито провадження у справі та справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.

В обґрунтування позову позивач вказує, що оскаржувані акти прийнято відповідачем з грубим порушенням норм, які регулюють спірні правовідносини. Зокрема, були відсутні підстави для проведення перевірки, в тому числі погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю) або відповідного колегіального органу на проведення перевірки. При цьому, висновок перевіряючих щодо наявності у позивача неоформлених трудових відносин не відповідає дійсним обставинам справи та не підтверджується жодними доказами.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд їх задовольнити з підстав, зазначених в позові.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимогу суду про забезпечення явки в судове засідання перевіряючого не виконав, хоча про час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином.

У відзиві на позов відповідач заперечує проти позову, посилаючись на дотримання посадовими особами Управління Держпраці у Житомирській області порядку проведення перевірки та накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення. Зокрема, вказав, що підставою для проведення перевірки було повідомлення посадової особи органу державного нагляду щодо виявлення ознак порушення законодавства про працю. Також, зазначав, що порушення позивачем норм Кодексу законів про працю України мали місце, наслідком чого є прийняття уповноваженими посадовими особами відповідача рішення про накладення штрафу (а.с.36-38).

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши подані сторонами документи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що головним державним інспектором Управління Держпраці у Житомирській області на підставі наказу Управління Держпраці в Житомирській області від 18.12.2017 №2489, направлення на проведення інспекційного відвідування №2273/04 від 18.12.2017 здійснено позапланову перевірку з питань додержання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, за наслідками якої складено акт №06-02-003/1006 від 20.12.2017 (а.с.103-111).

Згідно висновків даного акту вказано, що гр. ОСОБА_3 працює по цивільно-правовій угоді, яка укладається помісячно.

Розглянувши справу про накладення штрафу та на підставі акту перевірки від 20.12.2017, відповідачем прийнято постанову № ЖИ 31/06-02-003/1025 від 16.01.2018, якою на позивача за порушення ст.24 Кодексу законів про працю України накладено штраф в розмірі 96000грн. відповідно до абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України. При цьому вказано, що в ході перевірки з'ясовано, що цивільно-правовий договір, оформлений з гр.ОСОБА_3 містить ознаки трудового договору (а.с.17).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Відповідно до ч.1 ст.259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України 11.02.2015 №96 (далі - Положення №96) Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику, зокрема з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення.

Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю (пп.6 п.6 Положення №96).

Пунктом 7 Положення №96 Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

У відповідності до зазначених норм Управлінню Держпраці у Житомирській області делеговано повноваження щодо здійснення на території області державного контролю за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Процедуру проведення Управліннями Держпраці перевірки стану додержання законодавства про працю, визначено Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 № 877-V (далі - Закон №877-V) та Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №295 від 26.04.2017 (далі -Порядок №295).

Відповідно до ч.ч.4, 5 ст.2 Закону №877-V заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов'язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21,частини третьої статті 22 цього Закону.

Державний нагляд (контроль) здійснюється за принципами, зокрема, здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом (ст.3 Закону №877-V).

Відповідно до п.2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема: Держпраці та її територіальних органів.

Інспекційні відвідування проводяться, зокрема за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю (пп.5 п.5 Порядку №295).

Згідно п.п.8, 9 Порядку №295 про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі. Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.

Під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред'явити об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення.

Відповідно до п.11 Порядку №295 інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право, зокрема під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об'єкта відвідування, в яких використовується наймана праця.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як встановлено судом, оспорюваний наказ №2489 від 18.12.2017 прийнято відповідачем на підставі пп.5 п.5 Порядку №295 (а.с.47).

Як зазначалось представником відповідача, за результатами аналізу причин відмов у видачі документів дозвільного характеру (дозволів на виконання робіт, експлуатацію машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки) за 2016 рік, проведеного першим заступником начальника Управління Держпраці у Житомирській області, було встановлено факт, що у різних суб'єктів господарювання в наказах зазначені одні і ті ж посадові особи та працівники. В поданих експертних висновках прослідковувалась або підміна трудових відносин цивільно-правовими або використання праці неоформлених працівників.

Зазначене підтверджується доповідною запискою №39 від 29.11.2017 (а.с.112-118). Серед суб'єктів господарювання, у яких виявлено невідповідність працівників вказано й ОСОБА_2 (п.22). У зв'язку з цим вирішено організувати інспекційні відвідування вказаних у доповідній записці суб'єктів господарювання.

За таких обставин, суд погоджується із твердженням відповідача, що призначення інспекційного відвідування позивача відбулось за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю, що передбачено пп.5 п.5 Порядку №295.

Посилання позивача не необхідність отримання відповідачем погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю) або відповідного колегіального органу на проведення перевірки суд оцінює критично, оскільки в силу ч.5 ст.2 Закону №877-V органи державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, не зобов'язані забезпечувати дотримання ч.1 ст.6 цього Закону (де передбачено підстави для здійснення позапланових заходів, в тому числі отримання вказаного погодження).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що наказ Управління Держпраці у Житомирській області №2489 від 18.12.2017 відповідає вимогам ч.2 ст.2 КАС України, а тому позовні вимоги про визнання його протиправним та скасування задоволенню не підлягають.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправною та скасування постанови Управління Держпраці у Житомирській області про накладення штрафу № ЖИ 31/06-02-003/1025 від 16.01.2018 слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.3 ст.24 Кодексу законів про працю України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) передбачена відповідальність у вигляді штрафу - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Як зазначалось, у акті перевірки вказано, що гр. ОСОБА_3 працює у позивача по цивільно-правовій угоді, яка укладається помісячно.

Натомість будь-яких доказів того, що дана угода укладається помісячно відповідачем не надано. Відповідачем не відібрано пояснення гр.ОСОБА_3 та позивача щодо встановлених обставин.

Судом досліджено дану цивільно-правову угоду №12 від 01.12.2017, яка укладена між ПП ОСОБА_2 (замовник) та ОСОБА_3 (виконавець) про виконання робіт (надання послуг) по охороні праці. Підставою для підписання документа, який підтверджує виконання робіт виконавцем за цим договором є акт приймання виконаних робіт на об'єкті. Термін дії угоди з 01.12.2017 по 31.12.2017 (а.с.18-19).

Відповідно до акту виконаних робіт №12 від 29.12.2017 за виконану роботу замовник сплачує виконавцю 2000грн. (а.с.20).

Відповідно до ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Законодавством України передбачені різні шляхи реалізації цього права. Виходячи з положень КЗпП України та ЦК України реалізувати своє право на працю можна шляхом укладення трудового договору, контракту або цивільно-правового договору, зокрема: договору підряду, договору доручення, авторського договору та інших цивільно-правових угод. Усі ці договори регулюють суспільні відносини у сфері трудової діяльності осіб, хоча їх правове регулювання істотно відрізняється.

Проаналізувавши, приписи спеціального Закону, що регулює державну політику у сфері трудових відносин, суд наголошує, що трудовий договір за своєю правовою природою регулює процес праці, а цивільно-правовий договір, у даному випадку - договір надання послуг, - укладається з метою вчинення певних дій та за згодою певних осіб для досягнення результатів певної діяльності. Правовідносини, що виникають у випадку взяття фізичною особою обов'язку виконати роботу (послугу) і передати замовникові результат роботи, - виникають на підставі цивільно-правового договору. Разом з тим, укладення трудового договору зумовлює дотримання працівником внутрішнього трудового розпорядку роботодавця, про прийняття його на роботу видається наказ, працівник має право на одержання допомоги з соціального страхування та - ним на одержання певних пільг тощо.

Відповідачем не доведено, а судом не встановлено факту прийняття гр.ОСОБА_3 на роботу за конкретною кваліфікацією, професією, посадою; поширення на нього правил внутрішнього трудового розпорядку; постійний характер трудових відносин між ним та позивачем, тобто що цивільно-правовий договір, оформлений з гр.ОСОБА_3 містить ознаки трудового договору

Таким чином, вважаючи, що між сторонами наявні трудові відносини, Управлінням Держпраці в Житомирській області залишено поза увагою те, що основною ознакою, що відрізняє підрядні (цивільно-правові) відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Підрядник, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик. Отже, висновки відповідача в частині порушення позивачем вимог ст.24 КЗпП України, а саме наявність неоформлених трудових відносин з гр.ОСОБА_3, є необґрунтованими.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Натомість відповідачем не доведено правомірності свого рішення.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат проводиться судом відповідно до ст.139 КАС України.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246, 371 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Житомирській області № ЖИ 31/06-02-003/1025 від 16.01.2018 р.

В решті позову відмовити.

Стягнути з Управління Держпраці у Житомирській області (м.Житомир, вул.Шевченка,18-а, код ЄДРПОУ 39790560) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп. витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Л.А.Шуляк

Повне судове рішення складене 03 квітня 2018 року