Рішення № 73190221, 05.04.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 квітня 2018 р. Справа№805/1021/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Аляб’єва І.Г., при секретарі судового засідання Козирєвій О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Бахмутського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

13 лютого 2018 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Бахмутського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі – Бахмутське ОУПФУ), у якому позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Бахмутського ОУПФУ щодо невиплати пенсії ОСОБА_1 з 01 серпня 2017 року;

- зобов’язати Бахмутське ОУПФУ поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 серпня 2017 року.

В обґрунтування позову зазначив, що є пенсіонером за віком та перебуває на обліку у Бахмутському ОУПФУ. Він не перебуває на обліку як особа, переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції. Згідно довідки Виконавчого комітету Новолуганської сільської ради має зареєстроване місце проживання за адресою: 84573, Донецька область, Бахмутський район, с-ще Новолуганське, вул. Сергієнко, буд. 22.

До серпня 2017 року Відповідач нараховував та перераховував позивачеві пенсію за віком на рахунок, однак, не повідомивши належним чином, припинив пенсійні виплати з 1 серпня 2017 року, чим грубо порушив законні права та інтереси позивача.

Ухвалою суду від 23 лютого 2018 року у справі відкрито спрощене провадження та призначено засідання на 21 березня 2018 року.

Відповідач надіслав до суду відзив на позов та просить у його задоволенні відмовити. Посилається на те, що припинення виплати пенсії ОСОБА_1 відбулося згідно звірки з даними управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради та управління праці та соціального захисту населення Бахмутського району.

До судового засідання сторони не з’явилися, про дату, час та місце засідання повідомлені належним чином.

На підставі статей 205, 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд дійшов висновку про розгляд справи у відкритому судовому засіданні за відсутності представників сторін та без здійснення фіксування судового процесу.

Дослідивши докази, що містяться у матеріалах справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 є пенсіонером за віком, відповідно до пенсійного посвідчення від 26 листопада 2013 року Серія ААЗ № 406194.

Згідно з довідкою Виконавчого комітету Новолуганської сільської ради від 13 грудня 2016 року № 4338/01-18 про реєстрацію місця проживання особи, Позивача зареєстровано за адресою: 84573, Донецька область, Бахмутський район, с-ще Новолуганське, вул. Сергієнко, буд. 22.

Відповідно до довідки УПСЗН Бахмутської міської ради від 13 грудня 2016 року №12/4252 Позивач знятий з обліку в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб з 13 грудня 2016 року.

Як вбачається з листа Бахмутського ОУПФУ від 22 грудня 2017 року № 21643/02, ОСОБА_1 перебуває на обліку та отримує пенсію за віком. Виплату пенсії по пенсійній справі в межах повноважень з 01 серпня 2017 року не проведено після встановлення факту безпідставної виплати пенсії за відсутності реєстрації в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб.

Здійснивши оцінку обставин справи та надавши їм юридичної кваліфікації, суд прийшов до висновку про задоволення позову, виходячи з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058) передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Статтею 4 Закону № 1058 встановлено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

У відповідності до частини третьої статті 4 Закону № 1058, яка визначає складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 вказаного Закону передбачено, що він регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Відповідно до статті 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Статтею 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Системний аналіз наведених нормативно-правових актів дає підстави зробити висновок про те, що припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення і лише з підстав визначених статтею 49 Закону №1058.

Відповідач підтвердив взяття позивача на облік.

У відзиві зазначається про призупинення виплати пенсії Позивачу згідно звірки з даними управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради та управління праці та соціального захисту населення Бахмутського району, інших вказівок на підставу для припинення Позивачу пенсії не наведено.

За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що рішення про припинення виплати пенсії пенсійним органом не приймалось.

Таким чином, з серпня 2017 року по теперішній час пенсійний орган безпідставно не виплачує Позивачу пенсію.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Статтею 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» визначено, що факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

З наведеного випливає, що по 13 грудня 2016 року позивач мав право отримувати пенсію відповідно до порядку, передбаченого Постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року за № 595, оскільки по цей час позивач перебував на обліку як внутрішньо переміщена особа та відповідна довідка була чинною.

Разом з тим, з 13 грудня 2016 року довідка про взяття ОСОБА_1 на облік внутрішньо переміщеної особи була скасована та позивач втратив відповідний статус, а отже порядок виплати пенсії, передбачений Постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року за № 595, до позивача з цього часу не застосовується.

Відповідно до статті 2 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом. Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Згідно із частиною першої статті 6 вказаного Закону громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Батьки або інші законні представники зобов'язані зареєструвати місце проживання новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання.

З наведеного випливає, що оскільки ОСОБА_1 з 13 грудня 2016 року зареєстрував своє місце проживання у с-щі Новолуганське в порядку передбаченому ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» з 13 грудня 2016 року (з часу втрати статусу внутрішньо переміщеної особи) позивач має право на виплату пенсії відповідно до статті 47 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» - за місцем фактичного проживання пенсіонера.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що дії Відповідача щодо припинення виплати пенсії позивача є протиправними, а тому відповідача слід зобов’язати поновити позивачу виплату пенсії за віком. Враховуючи те, що виплата пенсії була припинена з 01 серпня 2017 року, суд дійшов до висновку, що виплата пенсія має бути поновлена саме з 01 серпня 2017року.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 371 КАС України суд вважає за необхідне звернути до негайного виконання рішення суду в межах присудження суми пенсії за один місяць.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 139, 242-246, 250, 256 Кодексу адміністративного судочинства,

в и р і ш и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Бахмутського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (84500, Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, буд. 35, код ЄДРПОУ 37868797) щодо припинення виплати ОСОБА_1 (84573, Донецька область, Бахмутський район, с-ще Новолуганське, вул. Сергієнко, буд. 22, ідентифікаційний код НОМЕР_1) пенсії, починаючи з 01 серпня 2017 року.

Зобов’язати Бахмутське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області відновити ОСОБА_1 виплату пенсії та сплатити заборгованість за весь період, починаючи з 01 серпня 2017 року.

Рішення підлягає негайному виконанню в межах присудження суми пенсії за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами Кодексу адміністративного судочинства в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 05 квітня 2018 року.

Суддя Аляб'єв І.Г.