Рішення № 73190204, 05.04.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 квітня 2018 р. Справа№805/1524/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Загацька Т.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Військово-цивільної адміністрації м. Авдіївка Донецької області про визнання протиправним рішення та зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення Військово-цивільної адміністрації м. Авдіївка Донецької області в якому просить:

1) визнати протиправним рішення відповідача від 22.05.2017 року щодо відмови у призначенні позивачу щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, за заявою від 05.05.2017 року;

2) зобов'язати відповідача призначити та виплатити позивачу щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, за заявою від 05.05.2017 року;

3) зобов'язати відповідача подати у місячний строк звіт про виконання постанови суду відповідно до ст. 382 КАС України.

Свої позовні вимоги позивач мотивував тим, що з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту була змушена покинути місце свого постійного проживання та переміститись після початку проведення антитерористичної операції до м. Авдіївка Донецької області, про що була видана довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Зазначає, що в травні 2017 року звернувся до відповідача з заявою про призначення адресної допомоги, але у призначенні відповідних виплат було відмовлено, у зв’язку з наявністю житлового будинку у власності в м. Авдіївка Донецької області.

Вважає рішення про відмову у призначенні адресної допомоги протиправним та таким, що порушує законні права, як внутрішньо переміщеної особи, у зв’язку з чим звернулась до суду з адміністративним позовом.

Позовну заяву було прийнято до розгляду та призначено справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідачу надано п'ятнадцятиденний строк з дня вручення йому ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву, який повинен бути складений та поданий за правилами, встановленими ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), або заяви про визнання позову.

15.03.2018 року на адресу суду надійшов відзив на адміністративний позов, в якому відповідач просить залишити адміністративний позов без задоволення.

Посилається на те, що позивач, звернулась із заявою про призначення грошової допомоги для покриття витрат на проживання та оплату житлово-комунальних послуг їй та членам її сім’ї, в якій задекларував відсутність у нього та будь-кого з членів сім’ї у володінні приміщення, розташованого в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України та райони проведення антитерористичної операції.

Вказує, що після проведення перевірки обґрунтованості та достовірності інформації, наданої в заяві, а саме – відомостей про наявність у власності житлового приміщення, розташованого в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України та районах проведення антитерористичної операції, було виявлено, що у власності позивача перебуває житловий будинок розташований за адресою: м. Авдіївка, вул. Красноармійська, 58.

Зазначає, що позивачу було відмовлено у призначенні грошової допомоги для покриття витрат на проживання та оплату житлово-комунальних послуг їй та членам її сім’ї, оскільки відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 03.08.2016 року №1641/75/-16 внутрішньо переміщеним особам, які переміщуються в межах Донецької та Луганської областей та на момент звернення за призначенням щомісячної адресної допомоги для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг мають у власності житлові приміщення, розташовані на підконтрольній території України, грошова допомога не призначається.

Виходячи з вищезазначеного, вважає що відповідач діяв правомірно, в межах повноважень наданих чинним законодавством та з метою недопущення нецільового використання коштів державного бюджету, у зв’язку з чим просить залишити без задоволення позовні вимоги.

Розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянкою України, відповідно до копії паспорта серії ВВ № 759809, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, б. 169 «б», кв. 51 (а.с. 11).

У листопаді 2015 року вимушено покинула своє фактичне місце проживання у м. Донецьку та переїхала до міста Авдіївки Донецької області.

Відповідно до довідки Управління соціального захисту населення військова-цивільної адміністрації м. Авдіївка Донецької області від 01.11.2015 року № НОМЕР_1, позивача взято на облік, як особу яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, тобто визнано внутрішньо переміщеною особою, фактичне місце проживання позивача визначено за адресою: Донецька область, м. Авдіївка, вул. Червоноармійська, 58 (а.с. 12).

Зазначеним будинком позивач володіє на праві приватної власності, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових правочинів (а.с. 16-17).

Позивач звернувся до відповідача з заявою від 05.05.2017 року №649 про призначення щомісячної адресної допомоги (а.с. 20).

Рішенням відповідача від 22.05.2017 року про відмову у наданні допомоги переміщеним особам на проживання позивачу було відмовлення в призначенні щомісячної адресної допомоги (а.с. 19).

Доказів направлення позивачу рішення, або відмітки про отримання позивачем рішення суду не надано.

Листом відповідача від 15.09.2017 року №06/01-37/0679 позивача повідомлено про відмову в призначенні щомісячної адресної допомоги, оскільки у власності позивача знаходиться житловий будинок на підконтрольній Україні території (а.с. 18).

Із встановлених обставин вбачається, що між позивачем та відповідачем, як фізичною особою та суб`єктом владних повноважень, виник публічно-правовий спір у сфері соціального захисту з приводу правомірності відмови у призначенні допомоги переміщеним особам на проживання.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно до ст. 8 Конституції України саме Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Конституція України є нормами прямої дії.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів, правових актів індивідуальної дії ), дій чи бездіяльності .

Відповідно положенням ч. 3 ст. 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Ураховуючи наведене та відповідні спеціальні законодавчі акти, які підлягають застосуванню у справах із соціальних правовідносин, що носять публічно-правовий характер, у даному випадку є - Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 року № 1706-VII, розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року №1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення», Постанова Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року №505 «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг» - суд може визнати дії відповідачів законними чи незаконними та в разі незаконності їхніх дій зобов’язати провести перерахунок та виплату належних сум відповідно до закону.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішнього переміщення осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, який постійно проживає в Україні, якого змусили або який самостійно покинув своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішнього переміщення осіб», факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.

За приписами п.п. 2, 3 ст. 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішнього переміщення осіб» Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що статус внутрішньо переміщеної особи підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Судом встановлено, що позивач є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою від 02.11.2015 року №1458001747 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи за адресою: Донецька область, м. Авдіївка, вул. Червоноармійська, 58 та зазначеним будинком позивач володіє на праві приватної власності, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого бюро технічної інвентаризації Ясинуватської міської ради.

Механізм надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг визначений Порядком надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року № 505.

Відповідно до п. 2 Порядку грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням і виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців.

Пунктом 5 порядку передбачено, що для отримання грошової допомоги (у тому числі у разі призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк, якщо її виплата раніше не здійснювалася через установи уповноваженого банку) уповноважений представник сім'ї звертається за фактичним місцем проживання (перебування) сім'ї до установи уповноваженого банку для відкриття в установленому порядку поточного рахунка, пред'являє паспорт громадянина України або інший документ, що посвідчує особу, та подає на адресу уповноваженого органу відповідну заяву про надання грошової допомоги (для призначення грошової допомоги вперше) або заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги (у разі призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк, якщо її виплата раніше не здійснювалася через установи уповноваженого банку). У заяві зазначається, зокрема, наявність у будь-кого з членів сім'ї у власності житлового приміщення, розташованого в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення.

Згідно з п. 6 Порядку грошова допомога не призначається у разі, коли будь-хто з членів сім'ї має у власності житлове приміщення, розташоване в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення.

Відповідно до п. 12 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг виплата грошової допомоги припиняється з наступного місяця у разі виявлення уповноваженим органом факту подання недостовірної інформації або неповідомлення про зміну обставин, які впливають на призначення грошової допомоги.

Розпорядженням Кабінету міністрів України від 07.11.2014 року №1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» був затверджений перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення. Місто Авдіївка Донецької області відноситься до зазначеного переліку населених пунктів.

Таким чином, позивач є власником будинку у м. Авдіївка Донецької області, яке відноситься до населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи та не заперечується сторонами відповідач, рішенням від 22.05.2017 року, відмовив позивачу у наданні допомоги переміщеним особам на проживання, оскільки у останнього у власності є будинок на території підконтрольній Україні.

Відповідно до п. 6 Порядку (в редакції, що діяла на момент подання позивачем заяви та прийняття рішення відповідачем) грошова допомога не призначається у разі, коли будь-хто з членів сім’ї має у власності житлове приміщення, розташоване в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення.

Даних, які б свідчили про наявність у позивача та членів його сім’ї житла в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення, відповідачем не надано.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про скасування рішення Управління соціального захисту населення Військово-цивільної адміністрації м. Авдіївка Донецької області від 22.05.2017 року щодо відмови у призначенні щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, за заявою від 05.05.2017 року та зобов'язання відповідача призначити та виплатити позивачу щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, за заявою від 05.05.2017 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Посилання відповідача в своїх запереченнях на лист Міністерства соціальної політики України від 03.08.2016 року № 1641/5/75-16, згідно із яким призначення щомісячної адресної допомоги для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг внутрішньо переміщеним особам, які переміщуються в межах Донецької та Луганської областей, які на момент звернення мають у власності житлові приміщення, розташовані на підконтрольній території України грошова допомога не призначається, є необґрунтованою, адже вказаний документ має рекомендаційний характер, та якщо він суперечить законодавству, застосовуватися відповідачем не повинен.

Надаючи правову оцінку доводам відповідача про пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду як на підставу для відмови у задоволенні його позовних вимог, суд вважає таку позицію необґрунтованою з огляду на наступне.

Відповідно до норм ч. ч. 1, 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з нормами ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що позивач дізналась про спірне рішення відповідача від 15.09.2017 року, коли отримала відповідь на запит про надання інформації стосовно призначення адресної допомоги. Оскільки відповідачем не надано доказів направлення позивачу або отримання позивачем рішення від 22.05.2017 року про відмову в призначенні виплат, з позовом до суду позивач звернувся 23.02.2018 року (згідно штампу пошти на конверті), суд вважає що позивачем не було пропущено строк звернення до суду з адміністративним позовом.

Відповідно до ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов’язати суб’єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Такі дії є правом суду, а не обов'язком, а тому суд вважає, що таке зобов’язання не є необхідним в даній справі, і в задоволенні цього клопотання позивача суд вважає за необхідне відмовити.

Щодо судового збору суд зазначає наступне.

Оскільки суд дійшов до висновку про обґрунтованість вимог позивача, суд відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України присуджує стягнути судові витрати у розмірі 704,80 грн., здійснені ОСОБА_1, за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Військово-цивільної адміністрації м. Авдіївка Донецької області.

На підставі вищевикладеного та керуючись статями 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 122, 123, 139, 159-161, 164, 192-194, 224-228, 241-247, 255, 253-263, 293-295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Військово-цивільної адміністрації м. Авдіївка Донецької області про визнання протиправним рішення та зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати противоправним рішення Управління соціального захисту населення Військово-цивільної адміністрації м. Авдіївка Донецької області від 22.05.2017 року щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_3, паспорт серії ВВ № 759809, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4, б. 58) щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, за заявою від 05.05.2017 року.

Зобов'язати Управління соціального захисту населення Військово-цивільної адміністрації м. Авдіївка Донецької області призначити та виплатити ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_3, паспорт серії ВВ № 759809, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4, б. 58) щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, за заявою від 05.05.2017 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Військово-цивільної адміністрації м. Авдіївка Донецької області (юридична адреса: 86065, Донецька область, м. Авдіївка, бульвар Шевченка, 13, код ЄДРПОУ 40865754) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_3, паспорт серії ВВ № 759809, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4, б. 58) суму судового збору у розмірі 704,80 грн.

Повний текст рішення складений та підписаний 05 квітня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подала, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя Загацька Т. В.