Рішення № 73189981, 04.04.2018, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2018 року ЛуцькСправа № 803/350/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Каленюк Ж.В.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Луцького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1, позивач) звернулась з позовом до Луцького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області (далі – Луцьке об’єднане управління ПФУ, відповідач) про визнання протиправними дій щодо нарахування та виплати пенсії по індивідуальному коефіцієнту заробітної плати, обчисленому на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530; зобов’язання нарахувати та виплатити пенсію по індивідуальному коефіцієнту заробітної плати 2,26178, обчисленому відповідно до вимог статей 40, 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», застосувавши показник середньої заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за календарний 2010 рік, починаючи з 01 вересня 2011 року, з урахуванням різниці фактично сплаченої суми пенсії.

В обґрунтування позову позивач вказала, що з 05 січня 2000 року отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 вересня 2011 року відповідача зобов’язано провести перерахунок та виплату їй пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за календарний 2010 рік (тобто, 1982,63 грн.), з 01 вересня 2011 року відповідно до статей 40-42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Відповідач, виконуючи рішення суду, провів перерахунок та виплату пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за календарний 2010 рік, з 01 вересня 2011 року, однак при обчисленні індивідуального коефіцієнта заробітної плати застосував постанову Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530, а не норми статей 40-42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Відтак, коефіцієнт заробітної плати позивача було знижено із 2,26178 до 1,69370.

Позивач зазначає, що звернулася до відповідача із заявою про нарахування пенсії у зв’язку із вступом у дію Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій». Про зниження коефіцієнта їй стало відомо у січні 2018 року.

Листом від 09 січня 2018 року №592/Г-01 та від 24 січня 2018 року №26/Г-01 Луцьке об’єднане управління ПФУ відмовило при обчисленні пенсії застосовувати індивідуальний коефіцієнт заробітної плати 2,26178, як постановив Луцький міськрайонний суд Волинської області у рішенні від 26 вересня 2011 року, відповідно до статей 40-42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Позивач вважає, що оскільки рішення про відмову у проведенні нарахування їй пенсії по індивідуальному коефіцієнту заробітної плати 2,26178 прийнято відповідачем 24 січня 2018 року, то цією датою визначається перебіг строку звернення до суду за захистом порушених прав. Разом з тим, оскільки пенсія у належному розмірі не виплачена їй з вини пенсійного органу, то такі суми в силу статті 46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мають бути виплачені за минулий час без обмеження строком.

З наведених підстав позивач просила позов задовольнити.

Відповідно до ухвали від 05 березня 2018 року розгляд даної справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), як це визначено статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України). Згідно з частиною третьою статті 263 КАС України заявами по суті справи є позов та відзив.

У відзиві на позов відповідач його вимоги не визнав (а.с.22-24). В обґрунтування своєї позиції відповідач вказав, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у відповідача з 05 січня 2000 року та отримує пенсію за віком. 01 січня 2004 року у зв’язку з введенням в дію Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» пенсія позивачу була перерахована.

Відповідно до заяви ОСОБА_1 від 01 вересня 2011 року було проведено перерахунок пенсії зі зміни стажу та з вказаної дати розмір пенсії обчислено з урахуванням страхового стажу 45 років 03 місяці 17 днів (коефіцієнт стажу визначено в розмірі 0,61088) та середньомісячного заробітку – 1663,70 грн. (коефіцієнт заробітку після оптимізації – 2,26178), взятого за період роботи з 01 січня 1995 року по 31 грудня 1999 року та згідно з даними систем персоніфікованого обліку з 01 січня 2000 року по 28 лютого 2006 року. Разом з тим, на виконання постанови Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 вересня 2011 року розмір пенсії ОСОБА_1 з 01 вересня 2011 року обчислено з урахуванням страхового стажу 45 років 03 місяці 17 днів (коефіцієнт стажу визначено в розмірі 0,61088) та середньомісячного заробітку – 3357,98 грн. (коефіцієнт заробітку після оптимізації – 1,69370), взятого за період роботи з 01 січня 1995 року по 31 грудня 1999 року та згідно з даними систем персоніфікованого обліку з 01 січня 2000 року по 31 серпня 2011 року.

Відповідач зазначає, що згідно з пунктом 3 частини одинадцятої постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530 у разі коли застрахована особа після призначення пенсії відповідно до закону продовжувала працювати, проводиться перерахунок пенсії з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія. При цьому з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для перерахунку, період, що настає після призначення пенсії, не підлягає виключенню згідно з абзацом 3 частини першої статті 40 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Крім того, у зв’язку з прийняттям 03 жовтня 2017 року закону України №2148-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» перераховано раніше призначені пенсії із використанням показника середньої заробітної плати на рівні 3764,40 грн. Відтак, позивачу розмір пенсії з 01 жовтня 2017 року обчислено з урахуванням зазначеного вище страхового стажу (коефіцієнт стажу в розмірі 0,45250) та середньомісячного заробітку - 6375,76 грн.

Відповідач вважає, що законних підстав нарахувати та виплати пенсію ОСОБА_1 за індивідуальним коефіцієнтом заробітної плати 2,26178 немає. Крім того, чинне законодавство обмежує час, протягом яких особа може звернутися до суду, шестимісячним строком.

З наведених підстав відповідач просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю.

Суд, з урахуванням мотивів, викладених у позові та відзиві, дослідивши письмові докази, дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог належить відмовити з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в пенсійному органі з 05 січня 2000 року та їй призначена пенсія за віком згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ, що стверджується протоколом №178548 від 05 січня 2000 року (а.с.98). Загальний стаж роботи ОСОБА_1 на час призначення пенсії становив 34 років 7 місяців 9 днів.

З 01 січня 2004 року у зв'язку із набранням чинності Законом України від 09 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон №1058-IV) пенсію ОСОБА_1 перераховано за нормами цього Закону.

Відповідно до частини третьої статті 42 Закону №1058-IV (в редакції, чинній на час виникнення правовідносин) у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Кожний наступний перерахунок пенсії провадиться не раніш як через два роки після попереднього перерахунку з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону.

За змістом частини першої статті 40 Закону №1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року, незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж. За вибором особи, яка звернулася за пенсією, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключається період до 60 календарних місяців підряд за умови, що зазначений період становить не більше ніж 10 відсотків тривалості страхового стажу.

Абзац третій частини першої статті 40 Закону №1058-IV відповідно до Закону України від 28 грудня 2007 року №107-VI викладено у новій редакції: «За вибором особи, яка звернулася за пенсією, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключається період до 60 календарних місяців страхового стажу підряд за умови, що зазначений період становить не більше ніж 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі. У всіх випадках, крім випадку, передбаченого абзацом другим частини першої цієї статті, період, за який враховується заробітна плата, після виключення 10 відсотків тривалості страхового стажу, не може бути меншим ніж 60 календарних місяців).

Частина четверта статті 42 вказаного Закону набула такої редакції: «У разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням не менше ніж 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія. За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії провадиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії. При цьому з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для перерахунку пенсії, період після призначення пенсії не підлягає виключенню згідно із абзацом третім частини першої статті 40 цього Закону».

Зміни, внесені підпунктом «а» підпункту 9 пункту 35 розділу II Закону України від 28 грудня 2007 року №107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 р. №10-рп/2008). Тобто, з 22 травня 2008 року знову почали діяти положення статті 42 Закону №1058-IV в первинній редакції.

Проте 28 травня 2008 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» (далі - постанова №530) підпунктом 3 пункту 11 якої визначено, що у разі коли застрахована особа після призначення пенсії відповідно до Закону №1058-IV продовжувала працювати, проводиться перерахунок пенсії з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія. За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону №1058-IV, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону №1058-IV враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії. При цьому з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для перерахунку пенсії, період, що настає після призначення пенсії, не підлягає виключенню згідно з абзацом третім частини першої статті 40 Закону.

Таким чином, з 28 травня 2008 року умови перерахунку пенсії, викладені у частині першій статті 40, частині четвертій статті 42 Закону №1058-IV, та у пункті 11 постанови №530 по-різному викладені (зокрема, в частині застосування показника середньої заробітної плати).

Обґрунтування щодо пріоритетності положень статті 42 Закону №1058-IV над пунктом 11 постанови Кабінету Міністрів України №530, наведене у позові, стосується взаємовідносин між позивачем та відповідачем, що мали місце до звернення до суду із позовом (справа №2-а-9062/11/0308). Спір був вирішений на користь позивача.

Так з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 зверталася до суду (справа №2-а-9062/11/0308) для вирішення спору з наведеного питання: постановою Луцького міськрайонного суду від 26 вересня 2011 року зобов’язано Луцьке об’єднане УПФУ провести перерахунок і виплату пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за календарний 2010 рік, відповідно до статей 40-42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням виплачених сум з 01 вересня 2011 року (а.с.6).

Водночас, ОСОБА_1 на підставі заяви від 01 вересня 2011 року проводився перерахунок пенсії у зв’язку із зміною стажу. Розмір пенсії обчислено з урахуванням страхового стажу 45 років 03 місяці 17 днів (коефіцієнт стажу визначено в розмірі 0,61088) та середньомісячного заробітку 1663,70 грн. (коефіцієнт заробітку після оптимізації 2,26178), взятого за період роботи з 01 січня 1995 по 31 грудня 1999 року та за даними персоніфікованого обліку з 01 липня 2000 року по 28 лютого 2006 року (обчисленого з урахуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за 2005 рік – 735,57 грн.) – а.с.29-30, 100-104.

Період оптимізації заробітної плати позивача становив з 01 березня 2002 року по 28 лютого 2006 року. При середньомісячному заробітку пенсіонера у розмірі 1663,70 грн. та середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за 2005 рік у розмірі 735,57 грн., коефіцієнт заробітної плати становив 2,26178, обчислений за формулою: Кз = Зв : Зс, де: Кз - коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи; Зв - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу); Зс - заробітна плата (дохід), в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу), як це визначено абзацом 12 частини другої статті 40 Закону № 1058-IV.

Виконуючи рішення суду, розпорядженням відповідача від 25 жовтня 2011 року №178548 проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01 вересня 2011 року, при цьому для розрахунку заробітку взято показник середньої заробітної плати працівників на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за календарний 2010 рік – 1982,63 грн. Середньомісячний заробіток для обчислення 3356,35 грн. Відтак, індивідуальний коефіцієнт заробітної плати становить 1,69288 (а.с.40-44).

Період оптимізації заробітної плати позивача становив з 01 вересня 2001 року по 28 лютого 2006 року. При середньомісячному заробітку пенсіонера у розмірі 3356,35 грн. та середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за 2010 рік у розмірі 1982,63 грн., коефіцієнт заробітної плати склав 1,69288 (за тією ж формулою Кз = Зв : Зс).

Оскільки збільшився середньомісячний заробіток пенсіонера, але при цьому і збільшилася середня заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України (з 735,57 грн. на як вказано у рішенні суду - 1982,63 грн.), то відповідно знизився коефіцієнт заробітної плати. Тобто, розмір пенсії залежить від співвідношення заробітної плати пенсіонера за місяць до середньої зарплати по Україні за відповідний місяць.

Разом з тим, пенсія позивача зросла із 1532,03 грн. (за заявою від 01 вересня 2011 року при коефіцієнті 2,26178) до 2292,12 грн. (при коефіцієнті 1,69288 у зв’язку із застосуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки, за 2010 рік).

Відповідно до Закону № 1058-IV розмір пенсії визначається індивідуально кожній особі та залежить від її страхового стажу та заробітку. У даному спорі позивач не порушує питання застосування іншого періоду оптимізації заробітної плати.

Як слідує з матеріалів пенсійної справи №178548, пенсія ОСОБА_1 неодноразово перераховувалися за різними підставами (у зв’язку із зміною стажу, за заявою пенсіонерки, на виконання рішень судів, у зв’язку із змінами в законодавстві), про що свідчать численні розпорядження (від 29 січня 2002 року №178548, від 31 березня 2004 року №178548, від 27 березня 2006 року №178548, від 03 квітня 2006 року №178548, від 05 березня 2007 року №178548, від 10 липня 2007 року №178548 (2), від 18 вересня 2008 року №178548, від 07 грудня 2009 року №178548 (2), від 22 березня 2010 №178548, від 20 травня 2010 року №178548 (2), від 03 вересня 2010 року №178548 (6), від 20 жовтня 2010 №178548, від 12 травня 2011 року №178548, від 29 квітня 2011 року №178548 (3), від 20 вересня 2011 року №178548, від 21 вересня 2011 року №178548, від 25 жовтня 2011 року №178548 (2), від 08 лютого 2012 року №178548 (2), від 28 квітня 2012 року №178548 (2), від 19 лютого 2014 року №178548 (3), від 11 березня 2014 №178548 (3), розпорядження на перерахунок з 01 вересня 2015 року, з 01 жовтня 2017 року).

Пункт 11 постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» виключений з 12 березня 2012 року згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 29 лютого 2012 року №616 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» і відповідачем не застосовується.

В свою чергу, редакція статті 40-42 зазнала змін з 01 жовтня 2011 року на підставі Закону №3668-VI, а потім стаття 40 - з 15 квітня 2016 року на підставі Закону від 29 березня 2016 року «Про внесення зміни до статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо порядку визначення заробітної плати для обчислення пенсії.

Позивач не наводить доводів про неправильне застосування періодів страхового стажу, показника заробітної плати застрахованої особи (доходу) для обчислення пенсії. В свою чергу, величина середньої заробітної плати по Україні за постановою Луцького міськрайонного суду від 29 вересня 2011 року становить 1982,63 грн. та використовувалася відповідачем до 01 жовтня 2017 року, а з цього часу у зв’язку із зміною законодавства становить 3764,40 грн.

Наведені позивачем доводи не дають підстав для висновку, що відповідач не виконав постанову Луцького міськрайонного суду від 29 вересня 2011 року у справі №2-а-9062/11/0308. Також з урахуванням доводів позову у суду відсутні підстави вважати, що котресь із розпоряджень про перерахунок пенсії є неправомірним (позивач жодне із них не оскаржує). Саме розпорядження є рішеннями відповідача у розумінні КАС України.

Лист від 24 січня 2018 року №26/Г-01 за зверненням позивача носить роз’яснювальний характер та не є рішенням – актом індивідуальної дії, що може бути предметом оскарження у суді.

З 01 жовтня 2017 року ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії на підставі Закону України від 03 жовтня 2017 року №2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», що набрав чинності з 11 жовтня 2017 року. Цим Законом було внесено зміни і до Закону № 1058-IV.

Зокрема, відповідно до пункту 4-3 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %. При здійсненні перерахунку пенсій відповідно до абзацу першого цього пункту використовується розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений на 1 грудня 2017 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», збільшений на 79 гривень.

Таким чином, з 01 жовтня 2017 року відповідно до вимог Закону України №2148-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» Луцьким об’єднаним управлінням ПФУ було здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1, внаслідок чого було осучаснено її пенсію. Позивачу перераховано пенсію із використанням показника середньої заробітної плати на рівні 3764,40 грн. з урахуванням зазначеного вище страхового стажу ОСОБА_1 (45 років 3 місяці 17 днів) та середньомісячного заробітку 6375,76 грн. Відповідно розмір пенсії збільшився та згідно з розпорядженням відповідача становить 3314,46 грн. (а.с.97).

Отже, відповідачем правомірно, з 01 жовтня 2017 року відповідно до Закону №1058-IV проведено перерахунок пенсії позивача згідно з діючим законодавством та дотримано показники застосування середньої заробітної плати (середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки).

Тому не підлягають задоволенню вимоги ОСОБА_1 щодо нарахування та виплати пенсії по індивідуальному коефіцієнту заробітної плати 2,26178 із застосуванням показника середньої заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за календарний 2010 рік, з 01жовтня 2017 року.

Суд погоджується з доводами позивача, що перебіг строку звернення до суду починається із дня, коли вона дізналася про порушення (на її думку) своїх прав, що визначено частиною другою статті 123 КАС України.

26 грудня 2017 року, 18 січня 2018 року ОСОБА_1 зверталася до відповідача із заявами, у яких просила пояснити розрахунок коефіцієнта заробітної плати, який використовується для перерахунку пенсії (а.с.8). Листи із роз’ясненнями від відповідача вона отримала від 09 січня 2018 року за №592/Г-01 та 24 січня 2018 року №26/Г-01 відповідно (а.с.9-13).

Однак з урахуванням встановлених обставин та аналізу норм чинного законодавства суд не знаходить підстав для задоволення позову.

Відповідно до вимог статей 139, 244, 246 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Ухвалою від 05 березня 2018 року ОСОБА_1 відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення у справі. Оскільки в задоволенні позову відмовлено повністю, відтак з ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір у справі в дохід Державного бюджету України у сумі 704,80 грн., який підлягав сплаті при поданні даного позову.

Керуючись статтями 72-77, 133, 243-246, 255, 263, 295, підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (43005, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків1644105869) до Луцького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області (43005, Волинська область, місто Луцьк, проспект Президента Грушевського, будинок 1, ідентифікаційний код юридичної особи 40370530) про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії відмовити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід Державного бюджету України судовий збір у сумі 704,80 грн. (сімсот чотири грн. 80 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.

Суддя Ж.В. Каленюк

Повне судове рішення складене 04 квітня 2018 року