Рішення № 73189290, 29.03.2018, Здолбунівський районний суд Рівненської області

Справа № 562/2265/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

"29" березня 2018 р.

Здолбунівський районний суд Рівненської області

у складі: головуючого судді Кушніра О.Г.,

секретар судового засідання Парфенюк Т.А.,

учасники справи: представник позивача ОСОБА_1,

представник відповідача-адвокат ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Здолбунів Рівненської області цивільну справу за позовом Комунального підприємства “Міське будинкоуправління” до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в:

У поданій в червня 2017 року заяві представник позивача просив стягнути з ОСОБА_3 на користь КП “Міське будинкоуправління” заборгованість за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території в сумі 6928,21 грн., індекс інфляції в сумі 4483,98 грн. та три відсотки річних, нарахованих на суму заборгованості, у розмірі 580,18 грн.

В обґрунтування своїх вимог покликається на те, що відповідно до ст.20 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, п.7 “Правил користування приміщеннями житлових будинків”, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №572 від 08 жовтня 1992 року, споживач зобов’язаний оплачувати послуги в установлені договором строки. Відповідач користується послугами комунального підприємства, проте у добровільному порядку розрахунки за надані послуги не проводить, внаслідок чого за період з 01 жовтня 2012 року по 31 серпня 2016 року утворилася заборгованість в сумі 6928,21 грн., а тому повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та трьох відсотків річних з простроченої суми.

Заявою від 24 січня 2018 року позивач уточнив позовні вимоги, відповідно до яких просить стягнути з ОСОБА_3 на користь КП “Міське будинкоуправління” заборгованість за період з 01 жовтня 2012 року по 31 серпня 2016 року в розмірі 6928,21 грн., індекс інфляції за період з 01 травня 2014 року по 06 лютого 2018 року в сумі 4962,03 грн., три відсотки річних, нарахованих на суму заборгованості, у розмірі 711,33 грн.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач та його представник позов не визнали, пояснюючи тим, що ОСОБА_3 не є споживачем послуг КП «Міське будинкоуправління», оскільки відповідного договору він не укладав та послуг не отримував та доказів на підтвердження цих обставин позивач не подав. З представленим позивачем розрахунком заборгованості він не згідний, у липні 2016 року кошти в сумі 1000 грн. в рахунок погашення боргу він не сплачував. Просить застосувати строки позовної давності та у задоволені позову відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, показання свідків, з’ясувавши обставини та вивчивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст.68 ЖК України, п.5 ч.3 ст.20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги”, п.7 “Правил користування приміщеннями житлових будинків”, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №572 від 08 жовтня 1992 року визначено, що власник та наймач (орендар) квартири, житлового приміщення у гуртожитку зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем відповідно до типового договору, а також своєчасно оплачувати надані комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

З висловленої Верховним Судом України правової позиції (постанова від 30 жовтня 2013 року у справі №6-59цс13), споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги, якщо він фактично користувався ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Установлено, що між КП “Міське будинкоуправління” та ОСОБА_3, який проживає у ІНФОРМАЦІЯ_1, склалися фактичні договірні відносини, відповідно до яких сторони взяли на себе наступні зобов’язання: КП “Міське будинкоуправління” - надавати послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, а відповідач - дотримуватись вимог Правил користування приміщеннями житлових будинків.

Виконавці житлово-комунальних послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій визначаються органами місцевого самоврядування, власниками житлових будинків відповідно до Порядку, встановленого наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 25 квітня 2005 року N60, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19 травня 2005 року за N 541/10821.

Затверджена рішенням виконавчого комітету Здолбунівської міської ради Рівненської області структура тарифу на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій передбачає освітлення місць загального користування, прибирання при будинкової території, поточний ремонт, обслуговування димовентиляційних каналів, внутрішньо будинкових мереж водовідведення і теплопостачання, дератизація, електропостачання ліфтів.

Відповідно до укладених між КП «Міське будинкоуправління» (виконавцями житлово-комунальних послуг на території м.Здолбунів Рівненської області) та підрядниками КП «Здолбунівводоканал», КП «Здолбунівкомуненергія», ТОВ «Дезінфекція», ПАТ «Рівнеобленерго» договорів вбачається, що підрядні підприємства надавали відповідні послуги з обслуговування ліфту, поточного ремонту внутрішньобудинкових мереж холодного водопостачання та водовідведення і систем теплопостачання, дератизації, подачі електричної енергії тощо, у тому числі у будинок по вул.Л.Українки, 7 у м.Здолбунів Рівненської області, що підтверджується повідомленнями про надані послуги та проведені розрахунки.

Указані обставини надання послуг підтвердила у судовому засіданні свідок ОСОБА_4, а сплату коштів в сумі 1000 грн. у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 через касу підприємства свідок ОСОБА_5

Доказів неналежного виконання взятих позивачем зобов’язань щодо надання послуг з утримання будинку по вул.Л.Українки, 7 у м.Здолбунів Рівненської області та прибудинкової території, складання актів-претензій згідно ст.18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відповідачем не представлено.

Досліджені судом докази в їх сукупності спростовують показання свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 щодо ненадання послуг з утримання будинку та прибудинкової території по вул.Л.Українки, 7 у м.Здолбунів Рівненської області.

Разом з тим, кошти за надані комунальні послуги відповідач не вносить, внаслідок чого за період з 01 жовтня 2012 року по 31 серпня 2016 утворилася заборгованість в сумі 6928,21 грн., що підтверджується відповідним розрахунком.

А згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З представленого позивачем розрахунку сума індексу інфляції за період з 01 травня 2014 року по 06 лютого 2018 року становить 4962,03 грн., а три відсотки річних, нарахованих на суму заборгованості, 711,33 грн., правильність якого відповідачем не спростовано.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

З представленої позивачем картки розрахунків по комунальним платежам вбачається, що сплата нарахованих платежів здійснювалася 14 липня 2011 року в сумі 50 грн., а потім 16 вересня 2015 року та 27 жовтня 2015 року в сумі по 141,37 грн. і востаннє 27 липня 2016 року в сумі 1000 грн.

Крім того, 23 травня 2017 року за заявою КП «Міське будинкоуправління» у цивільній справі №562/1591/17 судом видавався судовий наказ про стягнення з ОСОБА_3 на користь стягувача заборгованість за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території за період з 01 листопада 2012 року по 31 серпня 2016 року в сумі 6928 грн. 21 коп., 4331 грн. 56 коп. індексу інфляції та три проценти річних в сумі 551 грн. 55 коп.

Відповідно до положень ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов’язку. Позовна давність переривається у разі пред’явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Судовий наказ відповідно до ч.1 ст.95 ЦПК України (у редакції до 15 грудня 2017 року) є особливою формою судового рішення про стягнення з боржника грошових коштів або витребування майна за заявою особи, якій належить право такої вимоги.

Ураховуючи те, що судовий захист права кредитора на стягнення грошових коштів може бути реалізовано як у позовному провадженні, так і шляхом видачі судового наказу як особливої форми судового рішення, подання кредитором заяви про видачу судового наказу в порядку, передбаченому розділом ІІ ЦПК України, перериває перебіг строку позовної давності (правова позиція, висловлена Верховним Судом України у постанові від 21 січня 2015 року в справі № 6-214цс14).

Сплата відповідачем коштів 16 вересня 2015 року та 27 жовтня 2015 року свідчить про переривання перебігу позовної давності, який починається заново з указаної дати, а до суду позивач звернувся 23 червня 2017 року після скасування судового наказу, тобто в межах трирічного строку, тому підстави для застосування строків позовної давності відсутні.

З огляду на викладене, позовні вимоги позивача є доведеними та підлягають задоволенню.

При постановлені рішення згідно вимог ст.141 ЦПК України з відповідача підлягає до стягнення у дохід держави судовий збір у розмірі 1600 грн.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.258-273, 351 – 355 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позовну заяву Комунального підприємства “Міське будинкоуправління” задоволити.

Стягнути з ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків відсутній, зареєстрований ІНФОРМАЦІЯ_2) на користь Комунального підприємства “Міське будинкоуправління” (35705, Рівненська область, м.Здолбунів, вул.Коротка, 9, код ЄДРПОУ 03352219) заборгованість за надані послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території за період з 01 жовтня 2012 року по 31 серпня 2016 року в розмірі 6928 (шість тисяч дев’ятсот двадцять вісім) грн. 21 (двадцять одна) коп., індекс інфляції в сумі 4962 (чотири тисячі дев’ятсот шістдесят дві) грн. 03 (три) коп., три відсотки річних, нарахованих на суму заборгованості, у розмірі 711 (сімсот одинадцять) грн. 33 (тридцять три) коп.

Стягнути з ОСОБА_3 у дохід держави судовий збір в сумі 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Рівненської області шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 /тридцяти/ днів з дня його проголошення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності новою редакцією Цивільного процесуального кодексу України (п.15.5 «Перехідних положень»).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Тест повного рішення виготовлено 04 квітня 2018 року.

Суддя: