Рішення № 73189254, 06.03.2018, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/8026/16-ц

Провадження № 2/369/858/18

РІШЕННЯ

Іменем України

06.03.2018 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Пінкевич Н.С.,

за участі секретаря Водаа А.Ю.,

представника ПАТ «Радикал Банк» - ОСОБА_1

позивача ОСОБА_2

представника позивача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Радикал Банк», третя особа товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 і К» про припинення договору поруки та за позовом публічного акціонерного товариства «Радикал Банк» до ОСОБА_2, третя особа товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 і К» про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в :

У серпні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Радикал Банк» про припинення поруки. Свої вимоги мотивував тим, що між ПАТ «Радикал Банк» та ТОВ «ОСОБА_1 і К» було укладено кредитний договір зі встановленим ліміту кредитної лінії в сумі 200 000 євро. На забезпечення виконання умов кредитного договору між ним та ПАТ «Радикал Банк» укладено договір поруки. Розмір забезпеченого порукою зобов’язання становить повернення кредитів, наданих межах кредитної лінії ліміт якої становить 200 000 євро. У травні 2013 року між сторонами був підписаний додатковий договір до договору поруки, за яким розмір забезпеченого порукою зобов’язання збільшений до 280 000 євро. ПАТ «Радикал Банк» звернувся до господарського суду з позовом до ТОВ «ОСОБА_1 і К», а його залучено у якості третьої особи. При цьому банком був поданий додатковий договір на збільшення кредитного ліміту на 10 000 євро. Але він як поручитель жодних додаткових договорів до договору поруки не укладав, будь-яких повідомлень про зміну розміру його відповідальності не отримував, згоди на збільшення кредитного ліміту як поручитель не надав. Оскільки фактично збільшився розмір зобов’язань за згодою банку та боржника, але без його згоди як поручителя, тому це не дає підстав для покладення на нього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником зобов’язань перед банком, а договір поруки є припиненим.

Просив суд визнати припиненим договір поруки №ДП-4490/2-978, укладений 27 березня 2013 року ПАТ «Радикал Банк», ТОВ «ОСОБА_1 і К» та ОСОБА_2

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 листопада 2016 року позов ОСОБА_2 об’єднано в одне провадження з позовом ПАТ «Радикал Банк».

У вересні 2016 року позивач звернувся до суду з даним позовом. Свої вимоги мотивував тим, що 27 березня 2013 року між ПАТ «Радикал Банк» та ТОВ «ОСОБА_1 і К» укладеного кредитний договір №КЛ-4490/1-978 на відкриття відновлювальної кредитної лінії та встановлено ліміт кредитної лінії в розмірі 200 000 євро, відсоткову ставку за користування грошовими коштами на рівні 12% річних. Остаточний термін повернення кредиту – до 25 березня 2016 року. У подальшому між банком та ТОВ «ОСОБА_1 і К» укладались додаткові договори. У порушення норм закону та умов договору ТОВ «ОСОБА_1 і К» свої зобов’язання належним чином не виконав, а саме не здійснював погашення заборгованості за кредитом у встановлені договором строки. У зв’язку з чим ТОВ «ОСОБА_1 і К» має заборгованість в розмірі 268 774,19 євро (що становить в еквіваленті за курсом НБУ на дату розрахунку – 7 917 267,43 грн.), яка складається з поточної заборгованості за кредитом - 243 970,50 євро (що становить 6 837 831,95 грн.), прострочена заборгованість за процентами – 16 001,524 803,69 євро (що становить 695 180,21 грн.), пеня за несвоєчасне погашення прострочених процентів – 71 153,79 грн., пеня за несвоєчасне погашення простроченого кредиту – 313 101,48 грн.

У якості забезпечення виконання умов кредитного договору між ПАТ «Радикал Банк» та ОСОБА_2 був укладений договір поруки. За умовами даного договору поручитель несе солідарну відповідальність перед кредитором за належне виконання ТОВ «ОСОБА_1 і К» зобов’язань за кредитним договором.

Просив суд стягнути з ОСОБА_2 заборгованість по пені за несвоєчасне погашення прострочених процентів в розмірі 71 153,79 грн.; судові витрати стягнути з відповідача.

У судовому засіданні ОСОБА_2 та його представник позовні вимоги підтримали, проти позову ПАТ «Радикал Банк» заперечували у повному обсязі. Просили суд задоволити позовні вимоги ОСОБА_2 у повному обсязі, та відмовити у задоволенні позову ПАТ «Радикал Банку».

У судовому засіданні представник ПАТ «Радикал Банк» свій позов підтримали та просив задоволити. Проти позову ОСОБА_2 заперечував у повному обсязі та просив відмовити в його задоволенні.

У судове засідання представник ТОВ «ОСОБА_1 і К» не з’явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 та ПАТ «Радикал Банк» не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

За ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

При розгляді справи судом встановлено, що 27 березня 2013 року між ПАТ «Радикал Банк» та ТОВ «ОСОБА_1 і К» укладеного кредитний договір №КЛ-4490/1-978. За даним договором сторони погодили відкриття відновлювальної кредитної лінії, встановиdiи ліміт кредитної лінії – 200 000 євро; процентну ставку за користування кредитом – 12,0% річних; термін остаточного повернення кредиту – 25 березня 2016 року (п.1.1 договору).

Також 27 березня 2013 року ПАТ «Радикал Банк», товариством з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 і К» та ОСОБА_4 було укладено договір поруки № ДП-4490/2-978. Відповідно до п. п. 2.1.1. розмір забезпеченого порукою зобов’язання становить повернення кредитів , наданих в межах кредитної лінії, ліміт якої складає 200 000,00 двісті тисяч) євро (нуль) євроцентів.

Відповідно до п. 1.4 вказаного договору поручитель погоджується з тим, що при зміні позичальника, зміні змісту та обсягу (зміна суми ліміту кредитної лінії, плати за користування кредитом, суми комісій та інших плат згідно з Кредитним договором) забезпеченого цією порукою зобов’язання ( в тому числі новація зобов’язання) за кредитним договором, цей договір буде діяти до повного виконання зобов’язань за Кредитним договором.

Окрім того відповідно до п. 5.4 вищезазначеного договору будь-які зміни або доповнення до договору будуть мати юридичну силу тільки тоді, коли вони будуть складені у письмовому вигляді та підписані уповноваженими представниками сторін.

28 травня 2013 року сторонами було підписано додатковий договір № 1 до договору поруки № ДП-4490/2-978, відповідно до якого розмір забезпеченого порукою зобов’язання збільшений до 280 00 євро (двохсот вісімдесяти тисяч).

Окрім того 15 липня 2014 року між ПАТ «Радикал Банк» та ТОВ «АЛМАЗ І К» в особі директора ОСОБА_2 уклали додатковий договір № 6 від 15.07.2014 року до Кредитного договору № КЛ-4490/1-978, відповідно до якого в межах кредитування кредитодавець надав позичальнику кредит в сумі 10 000 (десять тисяч) євро 00 (нуль) євроцентів шляхом перерахування на поточний рахунок № 2600 700 100 4490, в ПАТ «Радикал Банк», МФО 319111.

Вказаний договір містить підпис представника ПАТ «Радикал Банк» ОСОБА_5, а також директора ТОВ «ОСОБА_1 і К» - ОСОБА_2

Відповідно до ч.1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Відповідно до п. 22 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012 року № 5, відповідно до ч.1 ст. 559 ЦК України припинення договору поруки пов’язується зі зміною забезпеченого зобов’язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя.

При цьому обсяг зобов’язання поручителя визначається як за умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов’язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Проте якщо в договорі поруки передбачено, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов’язанням і строків їх виплати тощо без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору стала результатом домовленості сторін (банку і поручителя), а отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобов’язання.

Зі змісту п.1.1 договору поруки № ДП -4490/2-978 від 27.03.2013 року, укладеного з позивачем, сторони домовились про те, що поручитель зобов’язується перед кредитодавцем у повному обсязі солідарно відповідати за виконання Позичальником зобов’язань щодо повернення суми кредитів, наданих в межах ліміту кредитної лінії, сплати процентів за користування кредитом, комісій та інших платежів, а також можливих штрафних санкцій, у розмірі та випадках, передбачених Кредитним договором, що укладений між Кредитодавцем та позичальником та додатковими (угодами) до кредитного договору, що можуть бути укладені в майбутньому.

П.п. 2.1.2 п. 2.1. договору поруки передбачено, що зміст забезпеченого порукою зобов’язання: сплата процентів за користування кредитами в розмірі 12 % процентів річних , комісій та інших платежів, визначених кредитним договором з урахуванням змін та доповнень до кредитного договору, якщо такі будуть прийняті.

Отже на підставі викладеного вбачається, що поручитель фактично дав згоду на зміну основного зобов’язання.

Твердження позивача ОСОБА_2 про те, що останнім не підписувався додатковий договір від 15.07.2014 року № 6 та взагалі на не існування вказаного договору не заслуговують на увагу, оскільки позивачем не надано належних та беззаперечних доказів на підтвердження цих обставин.

В інформаційному листі № 10-1393/0/4-12 Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 вересня 2012 року передбачено, що за положеннями частини першої статті 559 ЦК України припинення поруки в разі зміни основного зобов’язання без згоди поручителя, унаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, презюмується. У цьому разі звернення до суду з позовом про визнання договору поруки припиненим не є необхідним, проте такі вимоги підлягають розгляду судом у разі наявності відповідного спору. Виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист у суді порушених або невизнаних прав, рівності процесуальних прав і обов’язків сторін (статті 3, 12-15, 20 ЦК України, статті 3-5, 11, 15, 31 ЦПК України) можна зробити висновок про те, що у разі невизнання кредитором права поручителя на припинення зобов’язання за договором поруки, передбаченого частиною першою статті 559 ЦК України, таке право підлягає захисту судом за позовом поручителя шляхом визнання його права на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України (про визнання договору поруки припиненим, про визнання поруки такою, що припинена). Крім того, законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правовою захисту, не заборонений законом.

Отже, відповідно до частини першої статті 559 ЦК України до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов’язання без згоди поручителя, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності останнього: збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає, зокрема, у разі встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення, розширення змісту основного зобов’язання щодо дострокового повернення кредиту та плати за користування ним, що є підставою для визнання договору поруки припиненим.

А тому посилання позивача на збільшення розміру зобов’язань без згоди поручителя у даному випадку як підставу припинення договору поруки, суд вважає хибним, а тому в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовляє.

Між ПАТ «Радикал Банк» та ТОВ «ОСОБА_1 і К» 27.03.2013 року було укладено кредитний договір № КЛ-4490/1-978 на відкриття відновлювальної кредитної лінії, ліміт кредитної лінії встановлено в сумі 200 000, 00 (двісті тисяч) євро.

Для забезпечення виконання своїх зобов’язань між позичальником, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 як поручителями та банком були укладені договори забезпечення за кредитним договором, а саме:

- договір поруки № ДП-4490/2-978 від 27.03.2013 року, за яким ОСОБА_2 зобов’язався перед кредитодавцем у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником зобов’язань щодо повернення суми кредитів, наданих в межах ліміту кредитної лінії, сплати процентів за користування кредитами, комісій та інших платежів, штрафних санкцій у розмірі та у випадках, встановлених Кредитним договором;

- договір поруки № ДП-4490/1-978 від 27.03.2013 року, за яким ОСОБА_7 зобов’язався перед кредитодавцем у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником зобов’язань щодо повернення суми кредитів, наданих в межах ліміту кредитної лінії, сплати процентів за користування кредитами, комісій та інших платежів, штрафних санкцій у розмірі та у випадках, встановлених Кредитним договором;

- договір застави автотранспортного засобу № ДЗ-4490/1-978 від 27.03.2013 року.

На підставі п. 1.1.4. Кредитного договору між позичальником та банком укладено 6 додаткових договорів до Кредитного договору в частині надання конкретного траншу кредиту, а саме: Додатковий договір від 02.04.2013 року № 1 на суму 50 000 євро; Додатковий договір від 18.04.2013 року № 2 на суму 30 000 євро; додатковий договір від 23.04.2013 року № 3 на суму 120 000 євро; додатковий договір від 28.05.2013 року № 4 , яким було збільшено ліміт кредитування до 280 000 євро та видано черговий транш на суму 80 000 євро; Додатковий договір від 01.10.2013 року № 5, яким передбачалося внесення змін до Кредитного договору в частині черговості погашення заборгованості, віднесення на рахунок позичальника або майнового поручителя здійснення визначення оцінки ринкової вартості забезпечення; Додатковий договір від 15.07.2014 року № 6 на суму 10 000 Євро.

Відповідно до п. 2.8.1. кредитного договору проценти за користування Кредитом/Траншем кредиту сплачуються щомісячно не пізніше 15 календарного числа місяця, наступного за тим, за який вони нараховані.

Згідно п. 4.2. Кредитного договору в разі несвоєчасного погашення Кредиту/Траншу кредиту, сплати процентів та комісій Позичальник сплачує Банку пеню в розмірі подвійної процентної ставки, передбаченої п. 1.1.3 Кредитного договору (12%), від суми непогашеного платежу за кожний день прострочення виконання, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Пунктом 4.3. Кредитного договору встановлено, що у разі порушення позичальником вимог п.п. 3.3.2-3.3.15, 3.3.17-3.3.18, 3.3.22 Кредитного договору позичальник сплачує Банку штраф у розмірі 2 % від суми заборгованості за кожен випадок порушення.

Пунктом 4.9. Кредитного договору встановлено, що строк позовної давності, який застосовуватиметься для стягнення штрафних санкцій , складатиме 3 роки.

Проте, Позичальник взяті на себе зобов’язання згідно Кредитного договору у частині своєчасного виконання ним своїх зобов’язань зі сплати процентів за користуванням кредитом не виконав, внаслідок чого у ТОВ «ОСОБА_1 і К» виникла перед банком заборгованість.

Відповідно ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк зобов’язується надати грошові кошти (кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов’язання мають виконуватись належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов’язань не допускається.

Згідно ст.. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до п. п. 2.1.1. договору поруки № ДП-4490/2-978, розмір забезпеченого порукою зобов’язання становить повернення кредитів, наданих в межах кредитної лінії, ліміт якої складає 200 000,00 двісті тисяч) євро (нуль) євроцентів.

28 травня 2013 року сторонами було підписано додатковий договір № 1 до договору поруки № ДП-4490/2-978, відповідно до якого розмір забезпеченого порукою зобов’язання збільшений до 280 00 євро (двохсот вісімдесяти тисяч).

П. 3.6.1. договору поруки № ДП-4490/2-978 передбачено, що поручитель зобов’язаний протягом п’яти робочих днів, від дати отримання письмової вимоги Кредитодавця про невиконання Позичальником забезпеченого порукою зобов’язання, виконати відповідне зобов’язання, шляхом перерахунку непогашеної суми кредитів, непогашеної суми процентів, комісії та інших плат на рахунки кредитодавця.

Відповідно до п. 4.1. Договору поруки № ДП-4490/2-978, у разі порушення поручителем вимог п.3.6.1. цього Договору, поручитель зобов’язаний сплатити Кредитодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у цей період, від суми невиконаного забезпеченого порукою зобов’язання , за кожний день прострочення.

Разом з тим під час судового розгляду справи було встановлено, що у Господарському суді Київської області перебуває справа за позовом ПАТ «Радикал Банк» до ТОВ «ОСОБА_1 і К» про стягнення заборгованості за кредитним договором № КЛ-4490/1-978.

З матеріалів справи вбачається, що по вищевказаній справі було призначено судову експертизу документів фінансово-кредитних операцій. Тобто наявний спір щодо розміру заборгованості по кредитному договору з приводу якого позивач просить стягнути пеню з відповідача.

Також ОСОБА_2 під час судового засідання було повідомлено, що згідно висновку експерта у справі що розглядається господарським судом Київської області про стягнення заборгованості з ТОВ «ОСОБА_1 і К» існує розбіжність у сумі заборгованості, що просить стягнути позивач та сумі заборгованості розрахованій експертом. Дана обставина визнавалась в судовому засіданні представником позивача.

Відповідно до ст. 121 ЦПК України суд сприяв повному, всебічному розгляду справи, роз’яснював їх обов’язки по доведенню свої вимог та заперечень та права на заявлення клопотань про витребування доказів.

Разом з тим, інших клопотань учасники не заявляли при розгляді справи.

На підставі викладеного, з урахуванням того, що існує спір щодо розрахунку суми заборгованості за кредитним договором № КЛ-4490/1-978 на даний час неможливо визначити дійсний розмір пені, що підлягає стягненню з поручителя ОСОБА_2

Тому з урахуванням викладених вище обставин, у задоволенні позову ПАТ «Радикал Банк» до ОСОБА_2, третя особа ТОВ «ОСОБА_1 і К» про стягнення заборгованості слід відмовити.

Керуючись ст.ст.12, 81, 141, 200, 206, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в :

В позові публічного акціонерного товариства «Радикал Банк» до ОСОБА_2, третя особа товариство з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 і К» про стягнення заборгованості – відмовити.

В позові ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Радикал Банк», третя особа товариство з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 і К» про припинення договору поруки – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський районний суд Київської області шляхом подання скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 16 березня 2018 року.

Суддя Н.С.Пінкевич