Ухвала суду № 73188947, 04.04.2018, Апеляційний суд міста Києва

Ухвала

Іменем України

04 квітня 2018 року

м. Київ

справа № 796/36/2018

провадження № 2-к/796/12/2018

Апеляційний суд м. Києва у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого судді - Мазурик О.Ф.,

за участю секретаря Синявського Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Компанії «DALMOND TRADE HOUSE LIMITED»

про визнання та надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 18 вересня 2017 року

по справі АС № 193у/2017

за позовом Компанії «DALMOND TRADE HOUSE LIMITED»

до Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат»

про стягнення 150 500 доларів США вартості постановленого, але неоплаченого товару, 21 263,79 доларів США пені за порушення строку оплати продукції, 3 426,45 доларів США - 3% річних та 8 455,35 доларів США на відшкодування витрат по сплаті арбітражного збору,

В С Т А Н О В И В:

07 лютого 2018 року Компанія «DALMOND TRADE HOUSE LIMITED» (далі - Компанія) звернулася до Апеляційного суду м. Києва із заявою про визнання та надання дозволу на виконання Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України (далі - МКАС при ТПП України) від 18 вересня 2017 року.

Заяву обґрунтовувала тим, що 18.09.2017 МКАС при ТПП України по справі АС № 193у/2017 за позовом Компанії до Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» (далі - ПАТ «ДМК», Товариство) було ухвалено рішення про стягнення з ПАТ «ДМК» на користь Компанії 150 500,00 доларів США вартості постановлено продукції; 21 263,79 доларів США пені за порушення строків оплати продукції, та 3 426,45 доларів США - 3% річних; 8 455,35 доларів США стягнення витрат по сплаті арбітражного збору, а всього 183 645,59 доларів США. Рішення суду набрало законної сили, є остаточним та підлягає негайному виконанню.

Зазначала, що правовою підставою для розгляду справи в МКАС при ТПП України є пункт 17.2. контракту № DTH-004-16/16-0157-12 від 28.01.2016 (далі - Контракт). В засіданні Арбітражного суду брали участь представники позивача. Боржник - ПАТ «ДМК» не був позбавлений можливості брати участь в судовому процесі Арбітражного суду, так як був належним чином повідомлений про слухання справи.

Питання визнання та виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу врегульовано Цивільним процесуальним кодексом України, а саме положеннями ст. 474-479 цього Кодексу.

Крім цього, згідно ст. 35 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» арбітражне рішення незалежно від того, в якій країні воно було винесено, визнається обов'язковим і при поданні до компетентного суду письмового клопотання, і виконується з урахуванням цієї статті та ст. 36 цього Закону, яка визначає підстави для відмови у визнання або у виконанні арбітражного рішення.

Вказувала також на те, що по даній справі відсутнє рішення суду України, що набрало законної сили, у спорі між тими самими сторонами, з того ж предмету та з тих же підстав. Відсутня і справа в провадженні суду України у спорі між тими самими сторонами з того ж предмету, та на тих же підставах.

За наведених обставин просила задовольнити заяву про визнання і надання дозволу на виконання рішення МКАС при ТПП України по справі АС № 193у/2017 від 18.09.2017.

Видати виконавчий лист на примусове виконання рішення МКАС при ТПП України по справі АС № 193у/2017 від 18.09.2017 про стягнення з ПАТ «ДМК» на користь Компанії «DALMOND TRADE HOUSE LIMITED»: 150 500,00 доларів США - вартості постановленої продукції; 21 263,79 доларів США - пені за порушення строків оплати продукції; 3 426,45 доларів США - 3% річних, 8 455,35 доларів США - відшкодування витрат з оплати арбітражного збору. А всього стягнути 183 645,59 доларів США.

Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 23 ЦПК України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою та третьої цієї статті.

Справи щодо оскарження рішень третейських судів, оспорювання рішень міжнародних комерційних арбітражі, про видачу виконавчих листів на примусове виконання рішень третейських судів розглядаються апеляційними судами як судами першої інстанції за місцем розгляду справи третейським судом (за місцезнаходженням арбітражу).

Згідно з ч. 3 ст. 475 ЦПК України заява про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу подається до апеляційного суду, юрисдикція якого поширюється на місто Київ, протягом трьох років з дня прийняття рішення міжнародним комерційним арбітражем.

Зважаючи на положення п. 8 ч. 1 Розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», п. 3 Розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402 - VІІІ Апеляційний суд міста Києва здійснює свої повноваження до початку роботи новоутвореного апеляційного суду у відповідному апеляційному окрузі.

Не погоджуючись з вказаною заявою боржник - ПАТ «ДМК» подав до суду письмові заперечення, посилаючись на те, що вимоги DALMOND TRADE HOUSE LIMITED є незаконними, а тому не підлягають задоволенню (а.с. 112-117).

Вказував, що рішення МКАС при ТПП України містить тлумачення Контракту, що виходить за межі арбітражної угоди, оскільки жодна із сторін з цього приводу до арбітражу не зверталася. В арбітражному застереженні угоди про тлумачення змісту ПАТ «ДМК» вважає, що МКАС при ТПП України вийшов за межі арбітражної угоди, а рішення МКАС при ТПП України підлягає скасуванню, оскільки воно постановлено з порушенням вимог Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», Цивільного кодексу України та Контракту №1636-08 від 07.04.2015 року.

Зазначав, що між сторонами арбітражного розгляду 28.01.2016 укладено вищевказаний Контракт, пунктом 17.2. розділу 17 якого визначено, що усі суперечки, що виникають з/або в зв'язку з цим Контрактом, включаючи будь-яке питання, що стосується його укладення, дійсності або припинення будуть передаватися на розгляд і остаточне вирішення Міжнародного Комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України м. Київ відповідно до його Регламенту».

У відповідності до п. 1 додатку № 1 до Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» діє Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України.

Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України розмістив на своєму офіційному сайті наступне рекомендоване арбітражне застереження6 «Усі спори, розбіжності чи вимоги, які виникають із цього договору або у зв'язку з ним, зокрема, щодо його тлумачення, виконання, порушення, припинення чи недійсності, підлягають вирішенню у Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України згідно з його Регламентом. Правом, яке регулює цей договір, є матеріальне право ___/країни/. Арбітражний суд складається з _____/одноособового (або трьох) арбітра (арбітрів). Місцем проведення засідання Арбітражного суду є ____/місто/. Мовою /мовами/ арбітражного розгляду є ______/українська, російська або інша/».

Пункт 17.1 розділу 17 Контракту не конкретизують місце проведення арбітражу (вказано, що арбітражна установа знаходиться в м. Києві), кількість арбітрів по справі (вказана присутність трьох арбітрів при розгляді, а не умова про склад суду з трьох арбітрів).

Відповідно до процесуального права України яке було визначено сторонами Контракту, а саме відповідно до положень ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Вважав, що спір між Компанією «DALMOND TRADEHOUSE LIMITED» та ПАТ «ДМК» мав вирішуватися господарськими судами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» суб'єкти, які є сторонами зовнішньоекономічного договору (контракту), мають бути здатними до укладання договору (контракту) відповідно до цього та інших законів України та/або закону місця укладання договору (контракту). Зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності при складанні тексту зовнішньоекономічного договору (контракту) мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі цим та іншими законами України.

Частиною 2 ст. 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом. Повноваження представника на укладення зовнішньоекономічного договору (контракту) може випливати з доручення, статутних документів, договорів та інших підстав, які не суперечать цьому Закону. Дії, які здійснюються від імені іноземного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності України, уповноваженим на це належним чином, вважаються діями цього іноземного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно до ст. 7 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» арбітражна угода - це угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними в зв'язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер, чи ні. Арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди. Арбітражна угода укладається в письмовій формі. Угода вважається укладеною в письмовій формі, якщо вона міститься в документі, підписаному сторонами, або укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням інших засобів електрозв'язку, що забезпечують фіксацію такої угоди, або шляхом обміну позовною заявою та відзивом на позов, в яких одна із сторін стверджує наявність угоди, а інша проти цього не заперечує. Посилання в угоді на документ, що містить арбітражне застереження, є арбітражною угодою за умови, що угода укладена в письмовій формі і це посилання є таким, що робить згадане застереження частиною угоди.

Відповідно до п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України N 12 від 24 грудня 1999 року «Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів і про скасування рішень, постановлених у порядку міжнародногокомерційного арбітражу на території України» роз'яснено, що затвердження Законом України «Про міжнародний комерційний арбітраж» Положення про Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України і Положення про Морську арбітражну комісію при Торгово-промисловій палаті України не означає, що міжнародний арбітраж в Україні може здійснюватися тільки цими органами. Поряд із ними це можуть здійснювати також спеціально створений для розгляду окремої справи арбітраж або постійно діюча поза системою судів загальної юрисдикції арбітражна установа, яким за угодою сторін передано вирішення: спорів із договірних та інших цивільно-правових відносин, що виникають при здійсненні зовнішньоторгових та інших видів міжнародних економічних зв'язків, якщо комерційне підприємство хоча б однієї зі сторін знаходиться не на території України; спорів створених на території України підприємств з іноземними інвестиціями і міжнародних об'єднань та організацій між собою або між їх учасниками, а так само їх спорів з іншими суб'єктами права в Україні.

Відповідно до ч.2 ст. 2 Регламенту МКАС при ТПП України, питання про наявність правових підстав для пред'явлення позову до МКАС вирішує голова МКАС при прийнятті справи до провадження. Якщо очевидно, що розгляд пред'явленого позову не відноситься до компетенції МКАС, позовні матеріали повертаються без розгляду.

Відповідно до п. 1 додатку № 1 до Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» та «ПОЛОЖЕННЯ про Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України» Міжнародний комерційний арбітражний суд є самостійною постійно діючою арбітражною установою (третейським судом), що здійснює свою діяльність згідно з Законом України «Про міжнародний комерційний арбітраж».

Відповідно до п. 1.12 Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затверджене Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України за № 201 від 06 вересня 2001р., зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 вересня 2001 р. за № 833/6024 (було розроблено відповідно до ст. 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» та пункту 9 постанови Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 17 липня 1с995 р. № 523 «Про стан виконання Указу Президента України від 18 червня 1994 року № 319 «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами». Воно застосовується при укладанні договорів купівлі/продажу товарів (надання послуг, виконання робіт) та товарообмінних договорів між українськими суб'єктами підприємницької діяльності та іноземними суб'єктами підприємницької діяльності незалежно від форм власності та видів діяльності) до умов, які повинні бути передбачені в договорі (контракті), якщо сторони такого договору (контракту) не погодилися про інше щодо викладення умов договору і така домовленість не позбавляє договір предмета, об'єкта, мети та інших істотних умов, без погодження яких сторонами договір може вважатися таким, що неукладений, або його може бути визнано недійсним внаслідок недодержання форми згідно з чинним законодавством України, відносяться - Урегулювання спорів у судовому порядку. У цьому розділі визначаються умови та порядок вирішення спорів у судовому порядку щодо тлумачення, невиконання та/або неналежного виконання договору (контракту) з визначенням назви суду або чітких критеріїв визначення суду будь-якою зі сторін залежно від предмета та характеру спору, а також погоджений сторонами вибір матеріального і процесуального права, яке буде застосовуватися цим судом, та правил процедури судового урегулювання (надалі - Положення).

Звернувши увагу на невідповідність умов розділу 17 Контракту вимогам ст. 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», ст. 7 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» та п. 1.12 Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), ПАТ «ДМК» вважав, що МКАС при ТПП України не мав права розглядати спір між Компанією «DALMOND TRADE HOUSE LIMITED» та Товариством у складі трьох арбітрів та всупереч вимог процесуального права України (арбітражна угода недійсна).

Також вказував, ща змістом ст. 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до ст. 213 цього Кодексу. У разі тлумачення умов договору можуть враховуватися також типові умови (типові договори), навіть якщо в договорі немає посилання на ці умови.

Таким чином, рішення МКАС при ТПП України від 18.09.2017 у справі АС № 193у/2017 містить тлумачення Розділу 17 Контракту, що виходить за межі арбітражної угоди, оскільки жодна із сторін з цього приводу до арбітражу не зверталася, а в арбітражному застереженні угоди про тлумачення змісту контракту немає.

Крім цього, зазначав, що представник ПАТ «ДМК» приймав участь у розгляді спору МКАС при ТПП України (подавали заяви, докази та заперечення), однак, не давали МКАС при ТПП України жодної згоди щодо зміни змісту Контракту, а у відповідності до частин 1, 2 ст. 213 ЦК України тлумачити договір мають право лише сторони договору або суд. При цьому зазначив, що право тлумачити умови договору є матеріальним, а не процесуальним правом сторони і тому у представників, що наділені процесуальними правами відсутнє право на внесення змін до договору, чи тлумачення його умов. Жодної угоди сторін або рішення будь-якого суду про тлумачення Контракту від 28.01.2016 не існує. Ні позивач, ні відповідач не зверталися до МКАС при ТПП України з позовною заявою про тлумачення умов договору, а з власної ініціативи дії арбітражу, щодо тлумачення контракту (арбітражного застереження) є неприпустимими.

Посилався на те, що аналогічна позиція викладена в ухвалі Верховного Суду України від 13.10.2010 по справі № 6-5668св1 (за клопотанням ТОВ «Виробничо-комерційне товариство «Арго» про скасування рішення МКАС при ТПП України від 20.02.2009 року у справі АС N 201 у/2008).

ПАТ «ДМК», посилаючись на те, що рішення МКАС при ТПП України від 18.09.2017 у справі АС № 193у/2017 прийнято всупереч чинним нормативним вимогам, вважав вимоги заявника неправомірними та просив у задоволенні заяви Компанії «DALMOND TRADE HOUSE LIMITED» відмовити .

Представник Компанії «DALMOND TRADE HOUSE LIMITED» - Матвієнко С.Р. в судовому засіданні заяву підтримала з підстав, наведених в ній, та просила задовольнити у повному обсязі. Просила постановити ухвалу, в якій зазначити суму стягнення в іноземній валюті, як зазначено в рішенні міжнародного комерційного арбітражу.

Представник боржника ПАТ «ДМК» - ПанченкоЮ.В. в судовому засіданні проти задоволення заяви заперечував, просив відмовити з підстав, наведених в письмових запереченнях.

Вислухавши доповідь судді, пояснення представників учасників арбітражного розгляду, вивчивши заяву разом з доданими до неї матеріалами, суд дійшов висновку про задоволення заяви з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що між Компанією «DALMOND TRADE HOUSE LIMITED» та Публічним акціонерним товариством «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського», правонаступником якого є ПАТ «ДМК», 28 січня 2016 року укладено Контракт купівлі-продажу № DTH-004-16/16-0157-12 (далі - Контракт) (а.с. 36-51).

В укладеному між сторонами Контракті в статті 17 міститься Арбітражне застереження, відповідно до якого усі суперечки, що виникають з або в зв' язку з цим Контрактом, включаючи будь-яке питання, що стосується його укладання, дійсності або припинення, будуть передаватися на розгляд і остаточне вирішення Міжнародного Комерційного Арбітражного Суду при Торгово-промисловій палаті України, м. Київ, відповідно до його Регламенту (п. 17.2. Контракту).

В пункті 17.3. сторони Контракту погодили, що цей Контракт регулюється положеннями Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів (1980), доповненими в разі потреби нормами матеріального права України. Арбітражний суд складається з трьох арбітрів. Місце проведення засідань Арбітражного суду - м. Києва, мова арбітражного розгляду - російська. Рішення арбітражу буде остаточним і обов'язковим для обох сторін.

У зв'язку з невиконанням ПАТ «ДМК» свої зобов'язань за укладеним з Компанією «DALMOND TRADE HOUSE LIMITED» Контрактом, на підставі ст. 17 вказаного Контракту, Компанія звернулася до МКАС при ТПП України з позовом від 09 червня 2017 року.

18 вересня 2017 року МКАС при ТПП України прийнято рішення про стягнення з ПАТ «ДМК» на користь Компанії «DALMOND TRADE HOUSE LIMITED» 150 500,00 доларів США вартості поставленого, але не оплаченого товару, 21 263,79 доларів США пені за порушення строку оплати продукції, 3 426,45 доларів США - 3% річних та 8 455,35 доларів США на відшкодування витрат по сплаті арбітражного збору, а всього 183 645,59 доларів США (а.с. 5-31). Рішення прийнято у складі: голови складу ОСОБА_3, арбітрів ОСОБА_4, ОСОБА_5.

В рішенні також зазначено, що рішення вступає в законну силу з 18 вересня 2017 року, є остаточним і підлягає негайному виконанню.

17 жовтня 2017 року МКАС при ТПП України прийнято рішення про внесення виправлень у рішення МКАС при ТПП України від 18.09.2017 (а.с. 32-35).

Статтею 81 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачено, що в Україні можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах, що виникають з цивільних, трудових, сімейних та господарських правовідносин, вироки іноземних судів у кримінальних провадженнях у частині, що стосується відшкодування шкоди та заподіяних збитків, а також рішення іноземних арбітражів та інших органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних і господарських справ, що набрали законної сили.

Частиною 1 статті 82 Закону України «Про міжнародне приватне право» встановлено, що визнання та виконання рішень, визначених у статті 81 цього Закону, здійснюється у порядку, встановленому законом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» Арбітражне рішення, незалежно від того, в якій країні воно було винесено, визнається обов'язковим і при поданні до компетентного суду письмового клопотання виконується з урахуванням положень цієї статті та статті 36.

Визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу - це поширення законної сили такого рішення на територію України і застосування засобів примусового виконання в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Порядок розгляду і вирішення заяви про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу визначені в Главі 3 Розділу ІХ ЦПК України «Визнання та виконання рішень іноземних судів, міжнародних комерційних арбітражі в Україні, надання дозволу на примусове виконання рішень третейських судів».

У відповідності до ч. 1 ст. 474 ЦПК України рішення міжнародного комерційного арбітражу (якщо його місце знаходиться за межами України), незалежно від того, в якій країні воно було винесено, визнається та виконується в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

У разі якщо визнання та виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу залежить від принципу взаємності, вважається, що він існує, оскільки не доведено інше (ч. 2 ст. 474).

Вирішуючи питання про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, суд не може оцінювати, чи законним є прийняте рішення, обговорювати його правильність по суті чи вносити будь-які зміни до його змісту, а перевіряє лише дотримання строків звернення з клопотанням, дотримання вимог процесуального закону щодо його форми і змісту та наявність обставин, які можуть бути підставою для відмови в задоволенні заяви.

Крім того, визнання та виконання арбітражних рішень регулюється також Конвенцією про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень від 10 червня 1958 року (Нью-Йорк) (далі -Конвенція), яка набрала чинності для України з 08 січня 1961 року, та членами якої є Швейцарія та Сполучене Королівство Велика Британія.

Нью-Йоркська конвенція встановлює, що кожна Договірна Держава визнає арбітражні рішення як обов'язкові і приводить їх до виконання згідно з процесуальними нормами тієї території, де запитується визнання і приведення у виконання цих рішень, на умовах, викладених у нижченаведених статтях Конвенції.

Стаття 4 Конвенції, що для визнання і приведення у виконання рішення іноземного арбітражного суду сторона, яка просить про таке визнання і виконання, при подачі відповідного прохання надає: a) належним чином засвідчений оригінал арбітражного рішення або належним чином завірену копію такого; b) оригінал арбітражної угоди або її належним чином засвідчену копію. Якщо арбітражне рішення або угода викладені не офіційною мовою тієї країни, де порушене клопотання про визнання і приведення у виконання рішення, також надається переклад цих документів на офіційну мову. Переклад засвідчується офіційним чи присяжним перекладачем чи дипломатичною або консульською установою.

Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні у лютому 2018 року до суду із заявою про визнання та надання дозволу на виконання рішення МКАС при ТПП України від 18.09.2017 у справі АС № 193у/2017 Компанія «DALMOND TRADE HOUSE LIMITED» дотрималася, визначеного в ст. 475 ЦПК України трирічного строку на подання заяви про визнання та надання дозволу на виконання вказаного рішення.

З матеріалів справи також вбачається, що до заяви стягувачем долучено документи у відповідності до переліку, визначеного статтею 4 Конвенції, що узгоджуються з положеннями ст. 476 ЦПК України та ст. 36 закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», а саме: нотаріально завірена копія арбітражного рішення МКАС при ТПП України від 18.09.2018 та нотаріально засвідчена копія рішення МКАС при ТПП України від 17.10.2017 про внесення виправлень в рішення; нотаріально завірена копія арбітражної угоди (Контракту купівлі-продажу № DTH-004-16/16-0157-12, укладеного 28.01.2016 між Компанією «DALMOND TRADE HOUSE LIMITED» та ПАТ «ДМК».

До заяви про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу також долучено офіційні переклади вищевказаних документів

на українську мову.

З викладеного вбачається, що при зверненні до суду з заявою про визнання та надання дозволу на виконання рішення МКАС при ТПП України від 18.09.2017 у справі АС № 193у/2017, Компанією «DALMOND TRADE HOUSE LIMITED» було дотримано вимог процесуального закону України щодо строків звернення із заявою та вимог Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень від 10 червня 1958 року і ЦПК України щодо переліку документів, які повинні подаватися одночасно з такою заявою.

Перелік підстав для відмови у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу визначено в ст. 478 ЦПК України.

Конвенція про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень від 10 червня 1958 року, презюмуючи обов'язковість арбітражного рішення, передбачає вичерпний, що не підлягає розширеному тлумаченню, перелік підстав, за яких компетентний суд може відмовити у визнанні та виконанні арбітражного рішення.

Згідно статті 5 Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень від 10 червня 1958 року, у визнанні і приведенні у виконання арбітражного рішення може бути відмовлено на прохання тієї сторони, проти якої воно спрямовано, лише у разі, якщо ця сторона надасть компетентній владі за місцем порушеного клопотання про визнання і приведення рішення у виконання докази того, що: a) сторони в арбітражній угоді, за принципами застосовуваного до них закону, в будь-якій мірі були недієздатними або ця угода є недійсною за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а за відсутності вказівки про таке підпорядкування, згідно із законом країни, де рішення було винесено, або b) сторона, проти якої винесено рішення, не була належним чином повідомлена про призначення арбітра або про арбітражний розгляд або з інших причин не могла подати свої пояснення, або c) вказане рішення винесено у спорі, не передбаченому або не підпадаючому під дію положень арбітражної угоди або арбітражного застереження в договорі, або містить висновки з питань, що виходять за межі арбітражної угоди або арбітражного застереження в договорі, з тим, однак, що у разі, якщо висновки з питань, охоплених арбітражною угодою або застереженням, можуть бути відокремлені від тих, які не охоплюються такою угодою або застереженням, то та частина арбітражного рішення, яка містить висновки з питань, охоплених арбітражною угодою або арбітражним застереженням в договорі, може бути визнана і виконана, або d) склад арбітражного органу або арбітражний процес не відповідали угоді між сторонами або, за відсутності такої, не відповідали закону тієї країни, де мав місце арбітраж, або е) рішення ще не стало остаточним для сторін або було скасовано або призупинено його виконання компетентною владою країни, де воно було винесено, або країни, закон якої застосовувався. У визнанні та приведенні у виконання арбітражного рішення може бути також відмовлено, якщо компетентна влада країни, в якій порушується клопотання про визнання і приведення у виконання рішення, дійде висновку, що: a) об'єкт спору не може бути предметом арбітражного розгляду за законами цієї країни, або b) визнання і приведення у виконання цього рішення суперечать публічному порядку цієї країни.

Стаття 36 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» також передбачає, що у визнанні або у виконанні арбітражного рішення, незалежно від того, в якій державі воно було винесено, може бути відмовлено лише: 1) на прохання сторони, проти якої воно спрямоване, якщо ця сторона подасть компетентному суду, у якого просить визнання або виконання, доказ того, що: - одна із сторін в арбітражній угоді, зазначеній у статті 7, була якоюсь мірою недієздатною; або ця угода є недійсною за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а в разі відсутності такої вказівки, - за законом держави, де рішення було винесено; або - сторону, проти якої винесено рішення, не було належним чином сповіщено про призначення арбітра чи про арбітражний розгляд або з інших поважних причин вона не могла подати свої пояснення; або - рішення винесено щодо спору, не передбаченого арбітражною угодою, або такого, що не підпадає під її умови, або містить постанови з питань, що виходять за межі арбітражної угоди; проте, якщо постанови з питань, охоплених арбітражною угодою, можуть бути відокремлені від тих, які не охоплюються такою угодою, то та частина арбітражного рішення, яка містить постанови з питань, що охоплені арбітражною угодою, може бути визнана і виконана; або - склад третейського суду або арбітражна процедура не відповідали угоді між сторонами або, за відсутності такої, не відповідали закону тієї держави, де мав місце арбітраж; або - рішення ще не стало обов'язковим для сторін, або було скасовано, або його виконання зупинено судом держави, в якій або згідно із законом якої воно було прийнято; або 2) якщо суд визнає, що: - об'єкт спору не може бути предметом арбітражного розгляду за законодавством України; або - визнання та виконання цього арбітражного рішення суперечить публічному порядку України.

Так, статтею 478 ЦПК України передбачено, що суд відмовляє у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, якщо: 1) на прохання сторони, проти якої воно спрямоване, якщо ця сторона подасть суду доказ того, що: а) одна із сторін в арбітражній угоді була якоюсь мірою недієздатною; або ця угода є недійсною за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а в разі відсутності такої вказівки, - за законом держави, де рішення було винесено; або б) сторону, проти якої винесено рішення, не було належним чином сповіщено про призначення арбітра чи про арбітражний розгляд або з інших поважних причин вона не могла подати свої пояснення; або в) рішення винесено щодо спору, не передбаченого арбітражною угодою, або такого, що не підпадає під її умови, або містить постанови з питань, що виходять за межі арбітражної угоди; проте якщо постанови з питань, охоплених арбітражною угодою, можуть бути відокремлені від тих, які не охоплюються такою угодою, то та частина арбітражного рішення, яка містить постанови з питань, що охоплені арбітражною угодою, може бути визнана і виконана; або г) склад міжнародного комерційного арбітражу або арбітражна процедура не відповідали угоді між сторонами або, за відсутності такої, не відповідали закону тієї держави, де мав місце арбітраж; ґ) або рішення ще не стало обов'язковим для сторін, або було скасовано, або його виконання зупинено судом держави, в якій або згідно із законом якої воно було прийнято; або 2) якщо суд визнає, що: а) відповідно до закону спір, з огляду на його предмет, не може бути переданий на вирішення міжнародного комерційного арбітражу; або б) визнання та виконання цього арбітражного рішення суперечить публічному порядку України.

Тягар доведення наявності підстав для відмови у визнанні і виконанні арбітражного рішення покладається на сторону, яка заперечує проти заяви стягувача.

Заперечуючи щодо поданої Компанією «DALMOND TRADE HOUSE LIMITED» заяви про визнання та надання дозволу на виконання рішення МКАС при ТПП України від 18.09.2017 у справі АС № 193у/2017, ПАТ «ДМК» посилалося на те, що умови арбітражної угоди є недійсними, і МКАС при ТПП України не мав право розглядати спір між Компанією та ПАТ «ДМК».

В судовому засіданні представник ПАТ «ДМК» Панченко Ю.В. пояснив, що Компанії «DALMOND TRADE HOUSE LIMITED» необхідно відмовити в задоволенні заяви про визнання та надання дозволу на виконання рішення МКАС при ТПП України від 18.09.2017 з підстав передбачених пп. в) п. 1 ч. 1 ст. 478 ЦПК України, оскільки формулювання, яке викладене в п. 17.2. Контракту, не давало міжнародному комерційному арбітражу права на розгляд спору, який виник між Компанією «DALMOND TRADE HOUSE LIMITED» та ПАТ «ДМК», тому що конкретно не вказано адресу, а лише зазначено місце проведення - місто Київ.

Проте, такі доводи ПАТ «ДМК», суд вважає необґрунтованими та безпідставними, оскільки в пункті 17.3. Контракту зазначено, що місцем проведення засідань Арбітражного суду є м. Київ. Більш того, в пункті 17.2. Контракту зазначено, що всі спори будуть розглядатися Арбітражним Судом при Торгово-промисловій палаті України в м. Києві.

Суд також вважає необґрунтованими доводи боржника, що склад міжнародного комерційного арбітражу зазначений в пункті 17.1. Контракту з посиланням на те, що спір повинен розглядатися арбітражним судом в присутності трьох арбітрів, не відповідає вимогам закону, оскільки пункт 17.1. Контракту не містить відомостей про склад міжнародного комерційного арбітражу.

Відомості щодо складу суду, яким має розглядатися справа між Компанією та ПАТ «ДМК» передбачено у пункті 17.3. Контракту, в якому зазначено, що Арбітражний суд складається з трьох арбітрів, що відповідає вимогам закону.

При цьому, представник ПАТ «ДМК» в судовому засіданні визнав, що розгляд справи в Міжнародному комерційному арбітражному суді відбувався у складі трьох арбітрів.

Посилання боржника ПАТ «ДМК» в своїх запереченнях на те, що рішення МКАС при ТПП України від 18.09.2017 містить тлумачення Контракту, а саме те, що сторони даного Контракту з відповідними згодами щодо зміни Контракту не зверталися також не заслуговують на увагу суду та не можуть бути підставою для відмови у визнанні та наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, оскільки як зазначалось вище, вирішуючи питання про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, суд не може оцінювати, чи законним є прийняте рішення, обговорювати його правильність по суті чи вносити будь-які зміни до його змісту, а перевіряє лише дотримання строків звернення з клопотанням, дотримання вимог процесуального закону щодо його форми і змісту та наявність обставин, які можуть бути підставою для відмови в задоволенні заяви, про що зазначалось вище.

В своїх запереченнях ПАТ «ДМК» не посилається на інші підстави, передбачені діючим законодавством, для відмови у задоволенні заяви Компанії «DALMOND TRADE HOUSE LIMITED» про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу.

З огляду на викладене, суд вважає, що ПАТ «ДМК» не підтвердило існування визначених ст. 36 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», ст. 478 ЦПК України та Конвенцією про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень від 10.06.1958 підстав для відмови в задоволенні заяви про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу.

Таким чином, враховуючи, що на час звернення Компанії до суду із заявою про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу рішення МКАС при ТПП України від 18.09.2017 у справі АС № 193у/2017 вступило в законну силу, було остаточним для сторін та підлягало негайному виконанню, одночасно підстав для відмови в задоволенні заяви про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу ПАТ «ДМК» не було доведено, а судом не встановлено, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви Компанії «DALMOND TRADE HOUSE LIMITED» про визнання і надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 18 вересня 2017 року по справі АС № 193у/2017.

Суд також приходить до висновку про видачу виконавчого листа на виконання рішення МКАС при ТПП України від 18 вересня 2017 року по справі АС № 193у/2017 про стягнення з ПАТ «ДМК» на користь Компанії «DALMOND TRADE HOUSE LIMITED» 150 500 доларів США вартості постановленої продукції, 21 263,79 доларів США пені за порушення строків оплати продукції, 3 426,45 - 3% річних, 8 455,35 доларів США відшкодування витрат з оплати арбітражного збору, а всього на суму 183 645,59 доларів США.

Згідно з ч. 1 ст. 479 ЦПК України суд постановляє ухвалу про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу.

На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 351, 352, 474, 477, 479, ЦПК України, п. 8 Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017, ч. 6 ст. 147, абз. 3 п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VІІІ колегія суддів,-

У Х ВА Л И В:

Заяву Компанії «DALMOND TRADE HOUSE LIMITED» про визнання і надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 18 вересня 2017 року по справі АС № 193у/2017 - задовольнити.

Визнати і надати дозвіл на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 18 вересня 2017 року по справі АС № 193у/2017 за позовом Компанії «DALMOND TRADE HOUSE LIMITED» до Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» про стягнення 150 500 доларів США вартості постановленого, але неоплаченого товару, 21 263,79 доларів США пені за порушення строку оплати продукції, 3 426,45 доларів США - 3% річних та 8 455,35 доларів США на відшкодування витрат по сплаті арбітражного збору, а всього 183 645,59 доларів США.

Видати виконавчий лист про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» (код ЄДРПОУ 05393043, місцезнаходження: Дніпропетровська область, місто Кам'янське, вулиця Соборна, 18Б) на користь Компанії «DALMOND TRADE HOUSE LIMITED» заборгованості за Контрактом № DTH-004-16/16-0157-12 від 28 січня 2016 року в розмірі 150 500 доларів США вартості постановленої продукції, 21 263,79 доларів США пені за порушення строків оплати продукції, 3 426,45 - 3% річних, та 8 455,35 доларів США відшкодування витрат з оплати арбітражного збору, а всього на суму 183 645,59 доларів США.

Ухвала суду може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до цього суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст ухвали складено 04 квітня 2018 року.

Суддя О.Ф. Мазурик