Ухвала суду № 73188338, 23.03.2018, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження №2/760/4239/18

в справі №760/5940/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2018 року суддя Солом'янського районного суду м. Києва Букіна О.М., розглянувши позовну заяву Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

03.03.2018 позивач звернувся з вищезазначеним позовом до відповідача.

03.03.2018 згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, вищезазначену справу було передано до провадження головуючому судді Букіній О.М.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше передбачено законом.

Місцем проживання фізичної особи згідно ст. 29 ЦК України та Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" є житловий будинок, квартира, інше приміщення придатне для проживання в ньому, у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає понад 6 місяців на рік.

03.03.2018 судом направлені запити до відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України в м. Києві та відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації.

23.03.2018 до суду від відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України в м. Києві надійшла інформація про зареєстроване місце проживання відповідача, з якого вбачається, що ОСОБА_1 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, та знятий з реєстрації 27.06.2013 за адресою: АДРЕСА_2, що територіально не відноситься до Солом'янського району м. Києва.

Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.30 ЦПК України, позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.

Так, предметом спору сторін є стягнення заборгованості по договору пайової участі у створенні і розвитку соціальної та інженерно - транспортної інфраструктури міста Києва № 142 від 10.04.2017.

Предметом даного договору є сплата ОСОБА_1 пайової участі (внесків) на створення соціальної та інженерно - транспортної інфраструктури м. Києва у зв'язку з реконструкцією приміщень садового будинку літ. «А», загальною площею 654,60 кв.м. (за даними технічного паспорту ФОП ОСОБА_2) на АДРЕСА_3.

Згідно зі ст. 30 ЦПК України та п.п. 42, 43 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №3 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна.

Згідно з положеннями статті 181 ЦК України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Виходячи з цього та предмету позову, справа не підсудна Солом'янському районному суду м. Києва.

З точки зору закону виключна територіальна підсудність встановлюється законодавцем з метою вирішення спору конкретним, прямо передбаченими у законі судами.

В такому випадку можливість застосування інших правил територіальної підсудності виключається.

Виходячи з цих обставин, звернення позивача до Солом'янського районного суду м. Києва недопустимо з точки зору ч. 1 ст. 30 ЦПК України.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Частиною 3 даної статті встановлено, що передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.

У відповідності до положень ч. ч. 1, 2 статті 32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються і справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Враховуючи, непідсудність даної справи Солом'янському районному суду м. Києва, згідно з п.1 ч.1 ст.31 ЦПК України справа підлягає передачі до Дніпровського районного суду м. Києва.

Керуючись ч.1 ст. 30, п.1 ч.1 ст.31, 32 ЦПК України,-

У Х В А Л И В :

Матеріали позовної заяви Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості передати на розгляд до Дніпровського районного суду м. Києва.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду м. Києва протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Букіна О.М.