Постанова № 73185854, 03.04.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«03» квітня 2018 року

м. Харків

справа № 646/8979/16-ц

провадження № 22ц/790/2049/18

Апеляційний суд Харківської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Бурлака І.В., (суддя-доповідач),

суддів - Бровченка І.О., Яцини В.Б.,

за участю секретаря - Баранкової В.В.,

учасник справи:

заявник - державний виконавець Червонозаводського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Шабатура А.М.,

заінтересовані особи - ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова від 18 серпня 2016 року в складі судді Єжова В.А.,

в с т а н о в и в:

У серпні 2016 року державний виконавець Червонозаводського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Шабатура Антон Миколайович, заінтересовані особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України.

Подання мотивовано тим, що на виконанні у Червонозаводському відділі державної виконавчої служби м. Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області перебувають виконавчі провадження № 50339123, № 50339764, № 50339651, № 50339558, № 50339497, № 50339225, № 50339186 з примусового виконання виконавчого листа № 646/12157/15-ц, виданого 02 лютого 2016 року Червонозаводським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 заборгованості.

Постановами державного виконавця Червонозаводського відділу державної виконавчої служби м. Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 02 березня 2016 року виконавчі провадження № 50339123, № 50339764, № 50339651, № 50339558, № 50339497, № 50339225, № 50339186 відкрито.

26 квітня 2016 року державним виконавцем здійснено виїзд за адресою боржника, за результатами якого складено акт.

11 липня 2016 року державним виконавцем накладено арешт на все майно боржника та оголошено заборону на його відчуження.

21 березня 2016 року та 28 липня 2016 року державним виконавцем направлено запити до Пенсійного фонду України та Державної податкової служби України.

10 серпня 2016 року державним виконавцем отримано інформацію щодо наявності транспортних засобів боржника.

Зазначив, що впродовж здійснення виконавчого провадження ОСОБА_2 рішення суду добровільно не виконано, боржник має невиконані зобов'язання на території України та ухиляється від виконання рішення суду.

Просив задовольнити подання про тимчасове обмеження виїзду за межі України ОСОБА_2 без вилучення паспортного документу до виконання зобов'язань, покладених на нього згідно рішення суду.

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 18 серпня 2016 року подання державного виконавця Червонозаводського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Шабатури А.М. - задоволено, встановлено тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон ОСОБА_2 без вилучення паспортного документа до виконання зобов'язань, покладених на нього згідно рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 07 грудня 2015 року.

Не погоджуючись з ухвалою суду ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні подання.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Вважав, що суд не надав належної оцінки доказам у справі, не звернув уваги на те, що у матеріалах виконавчого провадження не знаходиться жодного листа, повідомлення про виклик боржника державним виконавцем; що наявність заборгованості не є доказом ухилення; що невиконання рішення суду на цей час обумовлено лише об'єктивними обставинами, а саме відсутністю майна або грошових коштів, необхідних для його виконання; що державним виконавцем не було доведено підстав для тимчасового обмеження у праві виїзду боржника.

В судове засідання учасники справи не з'явилися. Матеріали справи містять відомості про належне повідомлення учасників справи. Заяв про відкладення розгляду справи від учасників справи не надходило.

Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Виходячи з вимог закону, обставин справи, судова колегія вважає за можливе розглянути справу за відсутністю учасників справи.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 необхідно залишити без задоволення, ухвалу суду - залишити без змін.

Ухвала суду першої інстанції, з висновком якої погоджується судова колегія, мотивована тим, що наявність у особи не виконаних зобов'язань, покладених на неї судовим рішенням, є підставою для обмеження її у праві виїзду за межі України.

При цьому судова колегія виходить з наступного.

Відповідно до статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно зі статтею 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Законодавством України зазначені правовідносини регулюються статтею 313 Цивільного кодексу України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

При виконанні судових рішень порядок розгляду подання державного (приватного) виконавця про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України регулюється статтею 441 ЦПК України.

Статтею 441 ЦПК України передбачено, що тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею.

Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

За змістом пункту 19 частини 2 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року із змінами виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Із змісту цього пункту вбачається, що ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням позначає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні ним зазначених обов'язків. У зв'язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Проте особа, яка має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.

Відповідно до положення статті 12 ЦПК України наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови «доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання».

В статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» наведені підстави тимчасової відмови у виїзді за кордон, зокрема, якщо боржник ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням.

При цьому сам факт наявності невиконаного рішення суду боржником не є відповідно до цього Закону підставою для тимчасової заборони виїзду особи за кордон без обов'язкового визначення дій боржника по ухиленню від виконання судового рішення.

Таким чином, законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв'язку з цим з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, суду належить з'ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що заочним рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 07 грудня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 150000,00 грн. за договором позики від 14 квітня 2015 року, 75000,00 грн. за договором позики від 05 травня 2015 року, інфляційні витрати в сумі 1155,08 грн. та 3 % річних в розмірі 1208,22 грн. за період з 14 травня 2015 року по 19 серпня 2015 року за договором від 14 квітня 2015 року, інфляційні витрати в сумі 3280,12 грн. та 3 % річних в розмірі 386,82 грн. за період з 20 серпня 2015 року по 21 вересня 2015 року за договором від 14 квітня 2015 року, інфляційні витрати в сумі 651,49 грн. та 3 % річних в розмірі 671,92 грн. за період з 05 червня 2015 року по 21 вересня 2015 року за договором від 05 травня 2015 року, 3000,00 грн. моральної шкоди та судовий збір у сумі 2352,20 грн., в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Заочне рішення набрало законної сили 01 лютого 2016 року.

На виконання вказаного заочного рішення суду 02 лютого 2016 року видано сім виконавчих листів № 646/12157/15-ц.

Постановою державного виконавця Червонозаводського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції від 02 березня 2016 року відкрито виконавче провадження ВП № 50339186 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 75000,00 грн.

Постановою державного виконавця Червонозаводського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції від 02 березня 2016 року відкрито виконавче провадження ВП № 50339497 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 інфляційні витрати в розмірі 386,82 грн.

Постановою державного виконавця Червонозаводського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції від 02 березня 2016 року відкрито виконавче провадження ВП № 50339123 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 150000,00 грн.

Постановою державного виконавця Червонозаводського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції від 02 березня 2016 року відкрито виконавче провадження ВП № 50339764 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 інфляційні витрати в розмірі 671,92 грн.

Постановою державного виконавця Червонозаводського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції від 02 березня 2016 року відкрито виконавче провадження ВП № 50339651 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судових витрат в розмірі 2352,20 грн.

Постановою державного виконавця Червонозаводського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції від 02 березня 2016 року відкрито виконавче провадження ВП № 50339558 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 інфляційні витрати в розмірі 2363,30 грн.

Постановою державного виконавця Червонозаводського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції від 02 березня 2016 року відкрито виконавче провадження ВП № 50339225 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 моральної шкоди в розмірі 3000,00 грн.

Згідно відповіді Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України № 0.64-9574/0/15-16 від 16 травня 2016 року відповідно до пункту 23 Положення про базу даних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України», затвердженого наказом Адміністрації Держприкордонслужби України від 25 червня 2007 року № 475, зареєстрованого у Мін`юсті 05 липня 2007 року за № 765/14032 та згідно наданого витягу з наявної у базі даних інформацією ОСОБА_2 з 21 лютого 2015 року по 03 вересня 2015 року перетинав державний кордон України.

Як вбачається з відповідей Пенсійного фонду України про осіб-боржників, які працюють за трудовим договором та цивільно-правовими договорами, про останнє місце роботи та про осіб-боржників, які отримують пенсії інформацію не знайдено.

Як вбачається з відповідей Державної податкової служби України про номери рахунків, відкритих у банках та інших фінансових установах боржниками - юридичними особами та/або фізичними особами-підприємцями юридичну особу ліквідовано (припинено)/фізичну особу-підприємця припинено; про джерела отримання доходів боржників - фізичних осіб - інформація стосовно боржників - фізичних осіб щодо сум доходу, нарахованого (сплаченого) податковим агентом на користь платників податку, та сум утриманого з них податку і ДРФО відсутня.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта за № 65466789 від 10 серпня 2016 року відомості за боржником відсутні.

Як вбачається з історії транспортного засобу по «НАІС ДДАІ» МВС України Регіонального центру МВС України у Харківській області, наданої 10 серпня 2016 року за ОСОБА_2 за період з 26 березня 2015 року по 23 червня 2015 року був зареєстрований транспортний засіб марки BMW 520І, 2002 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, сірого кольору, номерний знак НОМЕР_2, який 23 червня 2015 року перереєстровано на іншу особу.

Згідно акту державного виконавця Червонозаводського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції від 26 квітня 2016 року державним виконавцем здійснено виїзд за адресою: АДРЕСА_1. Проте, провести виконавчі дії не вбачалось можливим, оскільки ОСОБА_2 не було вдома.

В Україні як правовій державі визнається і діє принцип верховенства права (стаття 1 частина перша статті 8 Конституції України), який передбачає панування права в суспільстві і вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність.

Права і свободи людини і громадянина захищаються судом, завданням якого є, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов'язків, передбачених частиною 5 статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року із змінами та доповненнями, зокрема, утримування від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; допущення в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; за рішеннями майнового характеру подання виконавцю протягом п'яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларації про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; повідомлення виконавця про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; своєчасна явка на вимогу виконавця; надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_2 свідомо не виконує зазначені обов'язки.

Судом першої інстанції встановлено, що протягом двох років на примусовому виконанні знаходиться сім виконавчих листів на загальну суму 237705, 85 грн. В добровільному порядку ОСОБА_2 суму боргу не погасив. Порушуючи вимоги, передбачені частиною 5 статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року із змінами та доповненнями ОСОБА_2 ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, зокрема, не цікавиться їх виконанням, своєчасно не з'являється на виклик державного виконавця, перешкоджає здійсненню виконавчих дій. Знаючи про існування судового рішення та наявності боргу, він 23 червня 2015 року реалізував транспортний засіб. Матеріали справи свідчать про те, що він 20 разів перетинав кордон, що спростовує доводи його апеляційної скарги щодо відсутності грошових коштів, необхідних для виконання судового рішення.

Виходячи з розміру суми боргу, який є значним, а також того, що державний виконавець здійснив всі необхідні заходи примусового виконання судового рішення, суд першої інстанції правильно вказав, що зазначені докази підтверджують факт ухилення ОСОБА_2 від виконання своїх боргових зобов'язань, що є підставою для задоволення подання.

Перевіряючи законність та обгрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія визнає, що судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права і відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення.

Інші доводи апеляційної скарги фактично зведені до посилання на ті обставини, які були предметом розгляду в суді першої інстанції і яким суд надав відповідну правову оцінку, тому висновків суду вони не спростовують.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п.1 ч. 1 ст.374, ст. 375, ст. ст. 381-384, 389 ЦПК України

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова від 18 серпня 2016 року- залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий І.В. Бурлака

Судді І.О. Бровченко

В.Б. Яцина

Повний текст постанови складено 04 квітня 2018 року.