Рішення № 73185831, 04.04.2018, Шевченківський районний суд Харківської області

04.04.2018

633/182/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2018 року Шевченківський районний суд Харківської області в складі:

гол-чого судді Стеганцова С.М.,

при секретарі Реуцькій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Шевченкове цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Печенізького районного суду Харківської області, Державної казначейської служби України про встановлення факту порушення права на справедливий суд та відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

В червні 2017 року позивачі звернулися до суду із зазначеним позовом, уточненим заявою від 25.07.2017 року, яким просили суд визнати факт порушення Печенізьким районним судом Харківської області права, передбаченого ст. 6 Європейської Конвенції про захист основних свобод та прав людини при розгляді цивільної справи; стягнути з даного відповідача на їх користь компенсацію моральної шкоди в розмірі по 200 000,00 гривень; зобов’язати Державну казначейську службу України здійснити заходи до безспірного списання коштів з відповідного рахунку державного бюджету на відшкодування позивачам моральної шкоди кожному, завдану незаконними рішеннями, діями, бездіяльністю Печенізького районного суду Харківської області та їх працівниками, в трьохмісячний термін з моменту набрання рішення суду.

В обгрунтування позову зазначили, що 16 грудня 2015 року вони звернулися до Чугуївського міського суду Харківської області, Державної Казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди. В подальшому визначено підсудність Печенізькому районному суду Харківської області.

28 березня 2016 року Печенізьким районним судом Харківської області винесено ухвалу про закриття провадження у справі, яка 06 червня 2016 року апеляційним судом Харківської області була залишена без змін у зв’язку із тим, що позовні вимоги позивачів не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, чим як вважають позивачі було порушено ст. 6 Європейської Конвенції про захист основних свобод та прав людини, ст.ст. 8,129 Конституції України стосовно доступу до правосуддя та призвело до порушення строку судочинства за даним позовом, передбаченим ст. 157 ЦПК України.

21 грудня 2016 року ВСС України вищевказані судові рішення було скасовано, а матеріали справи направлені до Печенізького районного суду Харківської області для продовження розгляду.

Позивачі вважають, що Печенізький районний суд Харківської області відмовляється від розгляду позову, так як після заявленого відводу суддею даного суду О.В.Танасевич, позивачі на протязі більше ніж чотири місяці жодного разу не були повідомлені про призначення та розгляд справи по суті, справа на протязі більш ніж 16 місяців не розглянута по суті.

Позивачі вважають, що своїми неправомірними діями Печенізький районний суд Харківської області спричинив їм моральну шкоду, яка виражається в неодноразових порушеннях прав, передбачених ст.ст. 8,129 Конституції України та ст. 6 Європейської конвенції про захист основних свобод та прав людини, щодо порушення права доступу до суду, розгляду справи в нерозумний строк, упередженим та небезстороннім судом.

Позивачі по справі - ОСОБА_1, ОСОБА_2 до суду не з’явилися, хоча належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованими поштовими повідомленнями, в позовній заяві просили слухати справу за їх відсутності.

Представник відповідача – Печенізького районного суду Харківської області в судове засідання не з’явився, було надано до суду письмову заяву про слухання справи за їх відсутності та заперечення проти позову. Представник Державної казначейської служби України також не з’явився.

У письмовому поясненні представник Печенізького районного суду Харківської області пояснив, що розгляд справи відкладався з поважних причин, проти позовної заяви заперечують.

Суд, перевіривши матеріали справи, оглянувши матеріали витребуваної цивільної справи № 636/5534/15-ц, вивчивши докази в їх сукупності, дійшов висновку про те, що позовна заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

03.02.2016 року до Печенізького районного суду Харківської області надійшла цивільна справа з позовною заявою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Чугуївського міського суду Харківської області , Державної казначейської служби України про встановлення факту порушення на справедливий суд, відшкодування моральної шкоди (а.с. 20 витребуваної справи).

Ухвалою Печенізького районного суду Харківської області від 28.03.2016 року провадження у справі було закрито (а.с. 92-96 витребуваної справи).

Справа перебувала у провадженні Печенізького районного суду Харківської області з 03.02.2016 року по 28.03.2016 року.

Після скасування Вищим спеціалізованим судом України вищевказаної ухвали про закриття провадження та ухвали апеляційного суду Харківської області від 06.06.2016 року цивільна справа 19.01.2017 року повернулася до Печенізького районного суду Харківської області (а.с. 168-170, а.с. 175 витребуваної справи). Позивачі звернулися до суду з даним позовом до відповідачів про встановлення факту порушення права на справедливий суд та відшкодування моральної шкоди 08 червня 2017 року, тобто на момент звернення з позовом справа № 636/5534/15-ц перебувала у провадженні Печенізького районного суду Харківської області близько 4,5 місяців.

Відповідно до статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 12 цього Кодексу визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона зобов’язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до положень ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист в суді свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, зокрема, шляхом відшкодування моральної шкоди.

Згідно з вимогами ч.5, 6 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній чи юридичній особі внаслідок постановлення судом незаконного рішення в цивільній справі, відшкодовується державою в повному обсязі в разі встановлення в діях судді (суддів), які вплинули на постановлення незаконного рішення, складу злочину за обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу- досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

За змістом ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно роз'яснень, наданих у п.З, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до роз'яснень, які містяться в п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року №8 «Про незалежність судової влади» виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв із таким предметом.

У відповідності до положень ст. 1, 5 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення під час розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. У випадках, зазначених у ч.1 цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.

Право на відшкодування шкоди в розмірах і порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні (крім ухвали чи постанови суду про повернення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд) факту незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів.

Таким чином, підстав для відшкодування шкоди заподіяної внаслідок постановлення процесуального рішення суду в цивільній справі, яке скасовано в порядку передбаченому процесуальним кодексом, немає.

Як вбачається із матеріалів позову, позивачами не представлено жодних доказів того, що внаслідок дій Печенізького районного суду Харківської області для них настали втрати немайнового характеру, що зумовлені приниженням їх честі, гідності, престижу або ділової репутації, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми та рідними та настанні інших негативних наслідків. Ними не додано жодного рішення суду або іншого акта, передбаченого законодавством України, якими б визналась незаконність дій Печенізького районного суду Харківської області.

Справа № 636/5534/15-ц була розглянута в розумний строк, відкладення її розгляду були обґрунтованими, а тому підстав для задоволення позову суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 259, 263-265 ЦПК України,

ст.ст. 15, 16, 23, 1167, 1176 ЦК України, суд -

в и р і ш и в :

В задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Печенізького районного суду Харківської області, Державної казначейської служби України про встановлення факту порушення права на справедливий суд та відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду – з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Шевченківського

районного суду ОСОБА_4