Постанова № 73185827, 03.04.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«03» квітня 2018 року

м. Харків

справа № 635/573/17

провадження № 22-ц/790/1897/18

Апеляційний суд Харківської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справах:

головуючого: Колтунової А.І.,

суддів: Кругової С.С., Маміної О.В.,

за участю секретаря: Семикрас О.В.,

учасників справи:

представника відповідача Головного управління Держгеокадастру у Харківській області - Крайник К.О.,

представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_6, ОСОБА_3, третя особа - Харківська районна державна адміністрація Харківської області про визнання недійсними наказів Головного управління Держгеокадастру у Харківській області та скасування запису про державну реєстрацію права власності за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 12 січня 2018 року, постановленого суддею Пілюгіною О.М.,-

ВСТАНОВИВ:

30 січня 2017 року ОСОБА_5 звернулася в суд з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (ГУ Держгеокадастру у Харківській області), ОСОБА_6, третя особа - Харківська районна державна адміністрація Харківської області (далі - ХРДА Харківської області) про визнання недійсними наказів ГУ Держгеокадастру у Харківській області та скасування запису про державну реєстрацію права власності.

В обґрунтування позову зазначила, що розпорядженням ХРДА № 2021 від 27 червня 2008 року надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок (для передачі у власність) загальною орієнтовною площею 32 га.

Осіб, яким надається дозвіл на розробку проектів, визначено у додатку до даного розпорядження, в якому позивач зазначена за дівочим прізвищем - ОСОБА_5.

Розпорядженням ХРДА № 3080 від 02 жовтня 2008 року затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок для передачі їх у власність 15 громадянам та прийнято рішення про передачу земельних ділянок у власність, виготовлення державних актів.

За розробленим проектом землеустрою земельній ділянці присвоєно кадастровий номер НОМЕР_1, площа становить 2 га, розташована за межами населеного пункту на території Циркунівської селищної ради Харківського району Харківської області, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства (далі - земельна ділянка НОМЕР_1).

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 22 травня 2014 року, що набрало законної сили, розпорядження ХРДА № 2021 від 27 червня 2008 року та № 3080 від 02 жовтня 2008 року були скасовані в частині скасування державного акту, виданого на ім'я ОСОБА_7

З метою оформлення права власності на земельну ділянку НОМЕР_1, позивач звернувся до управління Держгеокадастру у Харківському районі Харківської області з відповідною заявою. Проте, з наданої зазначеним управлінням відповіді вбачається, що відносно даної земельної ділянки ГУ Держгеокадастру у Харківській області були видані накази № 8330-СГ від 25 серпня 2016 року про надання дозволу на розробку документації із землеустрою та № 15329-СГ від 26 грудня 2016 року про затвердження документації із землеустрою та передачу земельної ділянки у власність.

Власником земельної ділянки НОМЕР_1 до подання до суду позову була ОСОБА_6, яка 30 січня 2017 року за договором купівлі-продажу передала право власності на земельну ділянку НОМЕР_1 ОСОБА_3

Вказані накази ГУ Держгеокадастру у Харківській області № 8330-СГ від 25 серпня 2016 року та № 15329-СГ від 26 грудня 2016 року прийняті з порушенням норм Земельного Кодексу України, оскільки при їх прийнятті не були враховані розпорядження ХРДА ХРДА № 2021 від 27 червня 2008 року та № 3080 від 02 жовтня 2008 року.

Зважаючи на зазначене, з урахування остаточних вимог, просила суд визнати недійсним наказ ГУ Держгеокадастру у Харківській області № 8330-СГ від 25 серпня 2016 року про надання дозволу на розробку документації із землеустрою ОСОБА_6 та наказ ГУ Держгеокадастру у Харківській області № 15329-СГ від 26 грудня 2016 року про затвердження документації із землеустрою та передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_6, скасувати запис № 18766505 від 30 січня 2017 року про право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку НОМЕР_1, що виникло на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 30 січня 2017 року.

Представником ГУ Держгеокадастру у Харківській області було подано заперечення на позов, в якому зазначив, що розпорядженням ГУ Держгеокадастру у Харківській області № 3080 від 02 жовтня 2008 року громадянам у 2008 році було надано право замовити виготовлення державних актів на право власності на земельну ділянку та здійснити його реєстрацію. Зазначеним правом ОСОБА_5 не скористалась, зважаючи на що її позовні вимоги є необґрунтованими.

Представником ОСОБА_3 було надано заяву про застосування строку позовної давності та заперечення на позов, в якому зазначив, що позовні вимоги є необґрунтованими. ОСОБА_5 не було одержано державний акт на земельну ділянку, проведено державну реєстрацію права власності та встановлено межі в натурі. Наявність розпорядження ГУ Держгеокадастру у Харківській області № 3080 від 02 жовтня 2008 року не свідчить про безумовний автоматичний перехід права власності на земельну ділянку до громадянина, на користь якого будо прийнято рішення. Зважаючи на зазначене, станом на час передачі спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_6, вона перебувала у державній власності. ОСОБА_3 є добросовісним набувачем права власності на земельну ділянку НОМЕР_1.

В заяві про застосування строку позовної давності зазначив, що строк позовної давності сплив в жовтня 2011 року.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 12 січня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_5 відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_5 подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, судом неповно досліджені обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Висновок суду першої інстанції стосовно того, що ОСОБА_5 вчасно не оформлено право власності на земельну ділянку та повідомлення її щодо оформлення права власності на ділянку за іншою особою не є правовою підставою для відмови у задоволенні позову. Судом не надано належної оцінки тому факту, що розпорядження ХРДА Харківської області № 3080 від 02 жовтня 2008 року є дійсним, граничного строку його дії не визначено. Державну реєстрацію та присвоєння кадастрового номеру НОМЕР_1 проведено за заявою ОСОБА_5, скасовано її не було, кадастровий номер не змінено.

06 березня 2018 року представником Головного управління Держгеокадастру у Харківській області подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення Харківського районного суду Харківської області від 12 січня 2018 року залишити без змін. Зазначив, що позивач не є ані законним власником, ані користувачем земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1, стосовно якої нею отримані відповідні розпорядження Харківської районної державної адміністрації № 2021 від 27 червня 2008 року та № 3080 від 02 жовтня 2008 року, оскільки вона не завершила процедуру оформлення права власності на земельну ділянку, а саме не замовила та не виготовила державний акт на право власності на земельну ділянку на своє ім'я та не здійснила державну реєстрацію свого речового права на цю земельну ділянку. При цьому, відповідно до змісту розпорядження № 3080 від 02 жовтня 2008 року, громадянам було достовірно відомо про необхідність, зокрема, замовити виготовлення державних актів на право власності на земельні ділянки. Крім того, з часу прийняття вказаного розпорядження, з 2008 року, минуло майже 9 років та позивач мала реальну можливість і достатній час завершити процедуру оформлення земельної ділянки, отримати правовстановлюючі документи на неї і зареєструвати своє право власності. Таким чином, зволікання з оформленням правовстановлюючого документу на вказану земельну ділянку допущено позивачем, доказів на наявність виняткових обставин, що перешкоджали в завершенні оформлення її прав, до позовної заяви не додано. Накази Головного управління Держгеокадастру у Харківській області прийняті відповідно до вимог земельного законодавства, в межах його повноважень та у строки і спосіб, передбачені вимогами Земельного кодексу України, ст. 19 Конституції України, тому підстав для визнання їх незаконними та скасування в даному випадку не має. Харківський районний суд у рішенні від 12 січня 2018 року обґрунтовано погодився із доводами представника Головного управління та дійшов вірного висновку про те, що оскільки позивач не отримала Державний акт на право власності, не зареєструвала право власності на землю, отже не оформила у встановленому на той час порядку своє право власності на земельну ділянку, то не набула права власності на земельну ділянку, щодо якої прийняті розпорядження Харківської районної державної адміністрації № 2021 від 27.06.2008 року та № 3080 від 02.12.2008 року. В зв'язку з наведеним відсутні підстави вважати, що ухваленням наказів Головного управління Держгеокадастру у Харківській області № 8330-СМГ від 25 серпня 2016 року та № 15329-СГ від 26 грудня 2016 року про надання дозволу на розробку документації із землеустрою та про затвердження документації із землеустрою та передачу земельної ділянки у власність, мало місце порушення прав власності позивача на спірну ділянку. Так, 01 серпня 2016 року ОСОБА_6 звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області із заявою про надання їй дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населеного пункту на території Циркунівської сільської ради Харківського району Харківської області. Вказану заяву було розглянуто у встановлений законом строк, порядку та у відповідності до повноважень, наданих ст. 122 Земельного кодексу України, і прийнято наказ № 8330-СГ від 25 серпня 2016 року «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою». В подальшому, 23 грудня 2016 року, до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області надійшла заява ОСОБА_6 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населеного пункту на території Циркунівської сільської ради Харківського району Харківської області з кадастровим номером НОМЕР_1. До заяви були додані проект землеустрою та витяг із Державного земельного кадастру на земельну ділянку. За результатами розгляду вказаної заяви прийнятий наказ № 15329-СГ від 26 грудня 2016 року «Про затвердження документації із землеустрою та передачу земельної ділянки у власність». З урахуванням викладеного, накази Головного управління Держгеокадастру у Харківській області прийняті відповідно до вимог земельного законодавства, в межах його повноважень та у строки і спосіб, передбачені вимогами Земельного кодексу України, ст. 19 Конституції України, тому підстав для визнання їх незаконними та скасування в даному випадку не має.

23 березня 2018 року представником відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення Харківського районного суду Харківської області від 12 січня 2018 року залишити без змін. Зазначив, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи позивача не спростовують висновків суду. Так, для виникнення права власності на земельну ділянку та можливості її подальшого використання законодавство, чинне на момент виникнення спірних правовідносин, вимагало посвідчення права власності відповідним державним актом, проведення державної реєстрації права власності та встановлення меж у натурі (на місцевості) земельної ділянки. Натомість, протягом 8 років позивачем не замовлено виготовлення державного акту на право власності на земельну ділянку, не здійснено державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку. Враховуючи наведене, позивач не набув права власності, права користування земельною ділянкою і, як наслідок, спірна земельна ділянка до 2016 року перебувала у державній власності. 26 грудня 2016 року наказом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області № 15329-СГ земельна ділянка у встановленому законом порядку передана у власність ОСОБА_6, яка вказану земельну ділянку за договором купівлі-продажу від 30 січня 2017 року продала ОСОБА_3, про що внесені відповідні відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_1, площею 2 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населених пунктів на території Циркунівської сільської ради, за покупцем. Крім того, ОСОБА_3 на момент укладення договору не було відомо про розпорядження Харківської районної державної адміністрації № 3080 від 02 жовтня 2008 року. Про наявність вказаного розпорядження відповідачу стало відомо в червні 2017 року при ознайомленні з матеріалами даної судової справи. З огляду на наведене, відсутні підстави для скасування запису про право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1. Також зазначив, що особи, яким розпорядженнями Харківської районної державної адміністрації № 2021 від 27 червня 2008 року та № 3080 від 02.10.2008 року передані у власність земельні ділянки, оформили своє право власності ще у 2010 році.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 16 лютого 2018 року відкрито апеляційне провадження за апеляційної скаргою ОСОБА_5 (а.с. 175-176).

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 07 березня 2018 року закінчено підготовку апеляційного розгляду справи та її в порядку ч. 3 ст. 369 ЦПК України призначено до розгляду в спрощеному позовному провадженні з викликом учасників справи (а.с. 191-192).

ОСОБА_5 в судові засідання 27 березня 2018 року та 03 квітня 2018 року не з'явилась, про час та місце слухання справи повідомлена належним чином (а.с. 226, 236).

Представник відповідача Головного управління Держгеокадастру у Харківській області та представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 просили в задоволенні апеляційної скарги відмовити. Доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, підтримували в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_6 в судові засідання не з'являлася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялась належним чином, причини не явки суду не повідомила.

Представник Харківської районної державної адміністрації Харківської області в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялась належним чином, причини не явки суду не повідомила.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Ухвалюючи судове рішення про відмову у задоволенні позову позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач не набула права власності на спірну земельну ділянку у встановленому законодавством України порядку, її права не було порушено у зв'язку із видачею оспорюваних наказів Головного управління Держгеокадастру. Також відсутні підстави для скасування запису про право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку, оскільки ОСОБА_6, як власник, на законних підставах продала земельну ділянку ОСОБА_3, який зареєстрував своє право власності відповідно до чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1, 3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які буди досліджені в судовому засіданні.

Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, розпорядженням Харківської районної державної адміністрації Харківської області № 2021 від 27 червня 2008 року «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок», надано дозвіл громадянам на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок (для передачі їх у власність) орієнтовною площею 32,00 га за рахунок земель запасу категорії сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь, розташованих за межами населеного пункту на території Циркунівської сільської ради для ведення особистого селянського господарства у розмірах згідно списку, що додається (а.с. 8).

Осіб, яким надано дозвіл на розробку проектів, визначено у додатку до розпорядження № 2021 від 27 червня 2008 року. Серед вказаних осіб зазначено в тому числі позивача ОСОБА_5 (а.с. 9).

Розпорядженням Харківської районної державної адміністрації Харківської області

№ 3080 від 02 жовтня 2008 року «Про передачу у власність земельних ділянок на території Циркунівської сільської ради», затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок для передачі їх у власність 15 громадянам у розмірах згідно зі списком, що додається. Передано безоплатно у власність громадянам земельні ділянки загальною площею 30 га за рахунок земель запасу категорії сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь, розташованих за межами населеного пункту на території Циркунівської сільської ради Харківського району Харківської області. Зазначеним у списку громадянам вказано про необхідність замовити виготовлення державних актів на право власності на земельні ділянки (а.с. 10).

Як вбачається із списку громадян, яким передаються безоплатно у власність земельні ділянки, що є додатком до розпорядження № 3080 від 02 жовтня 2008 року, до вказаного списку включена в тому числі ОСОБА_5 (а.с. 11).

Згідно свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_2, ОСОБА_5 15 травня 2009 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_10, в зв'язку з чим змінила прізвище на ОСОБА_5.

Управління Держгеокадастру в Харківському районі Харківської області в листі № 31-20.06-0.4-2580/14-16 від 27 грудня 2016 року, у відповідь на заяву ОСОБА_5 щодо надання довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та їх розподіл за власниками земель, землекористувачами, угіддями, повідомило заявника, що земельна ділянка, яка планується до відведення, знаходиться у приватній власності (а.с. 12).

Як вбачається з відомостей Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, Головним управлінням Держгеокадастру в Харківській області видано наказ № 8330-СГ від 25 серпня 2016 року про надання дозволу на розробку документації із землеустрою (а.с. 14).

Як вбачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 78142718, сформованої 15 січня 2017 року, земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1 була зареєстрована на праві власності за ОСОБА_6 на підставі наказу про затвердження документації із землеустрою та передачу земельної ділянки у власність серія та номер 15329-СГ, виданого 26 грудня 2016 року Головним управлінням Держгеокадастру в Харківській області (а.с. 15).

30 січня 2017 року між ОСОБА_6 (продавцем) та ОСОБА_3 (покупцем) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Сарапас Н.Б. 30 січня 2017 року, зареєстрований в реєстрі за № 65. Згідно умов вказаного договору ОСОБА_6 передала, а ОСОБА_3 прийняв у власність земельну ділянку площею 2,000 га, цільове призначення якої - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер - НОМЕР_1, яка розташована за адресою: Харківська область, Харківський район, с/рада Циркунівська, за межами населених пунктів на території Циркунівської сільської ради (а.с. 132-133).

Згідно даних Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 88454017, сформованої 31 травня 2017 року, земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1, площею 2 га, цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташована за адресою: Харківська область, Харківський район, Циркунівська сільська рада, зареєстрована на праві власності за ОСОБА_3 на підставі вказаного вище договору купівлі-продажу від 30 січня 2017 року (а.с. 50-51).

Відповідно ч. 1 ст. 116 Земельного Кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно ч. 1 ст. 122 Земельного Кодексу України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Статтею 118 Земельного кодексу України врегульовано порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України в редакції, що діяла станом на момент прийняття розпорядження № 3080 від 02 грудня 2008 року, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

В подальшому Законом № 1066-VI від 05.03.2009 вказана стаття була викладена в новій редакції, чинній до цього часу, згідно якої право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 126 Земельного кодексу України в редакції, що діяла станом на момент прийняття розпорядження № 3080 від 02.12.2008 року, було передбачено, що право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

Статтею 126 Земельного кодексу України в редакції, чинній на момент розгляду даної справи, передбачено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, врегульовані Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Згідно ст. 3 вказаного Закону в редакції, що діяла станом на момент прийняття розпорядження № 3080 від 02.12.2008 року, речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов'язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом. В Україні формується та діє єдиний Державний реєстр прав, який базується на державному обліку земельних ділянок усіх форм власності та розташованого на них іншого нерухомого майна, реєстрації речових прав на об'єкти нерухомого майна, їх обмежень та правочинів щодо нерухомого майна. Державна реєстрація прав базується на кадастровому номері, присвоєному у встановленому законом порядку.

Частиною першою статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції, що діяла станом на момент прийняття розпорядження № 3080 від 02.12.2008 року, було передбачено, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав.

Статтею 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції, чинній на момент розгляду даної справи, передбачено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації. Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 28 цього Закону.

З урахуванням вказаних положень законодавства, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку відносно того, що позивач не набула права власності на спірну земельну ділянку, оскільки не отримала Державний акт на право власності на землю, не зареєструвала право власності на землю та, таким чином, не оформила у вставленому на той час порядку своє право власності на земельну ділянку. Враховуючи наведене, видача оспорюваних наказів Головного управління Держгеокадастру у Харківській області № 8329-СГ від 25 серпня 2016 року та № 15329-СГ від 26 грудня 2016 року про надання дозволу на розробку документації із землеустрою та про затвердження документації із землеустрою та передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_6, не призвела до порушення прав власності позивача на спірну земельну ділянку. Відповідно, ОСОБА_6 як власник земельної ділянки у встановленому законодавством України порядку уклала договір купівлі-продажу вказаної земельної ділянки з ОСОБА_3, право власності якого також зареєстровано у встановленому законодавством України порядку.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для визнання недійсними наказів про передачу у власність спірної земельної ділянки ОСОБА_6, а також скасування запису про право власності ОСОБА_3 на вказану земельну ділянку.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ст. 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.

Доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують.

Так, оцінюючи доводи апеляційної скарги відносно того, що делегування державою функцій розпорядження земельними ділянками державної власності іншому державному органу, а саме Держгеокадастру, не спричиняє втрату чинності всіх раніше виданих актів ненормативного характеру щодо розпорядження землями державної власності, колегія суддів керується наступним.

Як вбачається з вказаних вище положень законодавства України, розпорядження про передачу земельної ділянки у власність не є документом, з яким законодавство пов'язує виникнення речових прав на земельну ділянку, зокрема права власності. Враховуючи наведене, видача розпорядження № 3080 від 02 жовтня 2008 року не призвела до виникнення у позивача права власності на спірну земельну ділянку.

Посилання особи, яка подала апеляційну скаргу, на ту обставину, що за її заявою земельній ділянці присвоєний кадастровий номер, також не впливає на висновки суду щодо відсутності у позивача права власності на вказане нерухоме майно, оскільки кадастровий номер присвоєний конкретній земельній ділянці та це не свідчить про те, що позивач набула право власності на зазначену земельну ділянку.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги щодо можливості оформлення права власності на земельну ділянку за ОСОБА_6 лише за умови скасування кадастрового номеру земельної ділянки та повідомлення позивача про таке скасування, колегія суддів керується наступним.

Згідно ч. 6 ст. 16 Закону України «Про державний земельний кадастр», кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Відповідно до частини 10 ст. 24 вказаного Закону, державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об'єднання земельних ділянок; якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника.

Частиною 11 зазначеного Закону передбачено, що у разі скасування державної реєстрації з підстав, зазначених в абзаці третьому цієї частини, Державний кадастровий реєстратор у десятиденнийтермін повідомляє про це особу, за заявою якої здійснено державну реєстрацію земельної ділянки.

Між тим частина 11 містить лише один абзац, і положення вказаної частини не містять посилання на будь-які підстави скасування державної реєстрації.

Також колегія суддів враховує, що нормами Закону України «Про державний земельний кадастр» не передбачено такого наслідку нескасування державної реєстрації (зокрема в разі, якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника), або неповідомлення заявника про скасування такої реєстрації, як можливість визнання недійсним рішення про передачу земельної ділянки у власність іншій особі або скасування права власності іншої особи, яка набула відповідну земельну ділянку у власність.

З огляду на викладене, та керуючись ч. 1 ст. 375 ЦПК України, судова колегія вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу та залишити рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ч. 1 ст. 375, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - залишити без задоволення.

Рішення Харківського районного суду Харківської області від 12 січня 2018 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач: А.І. Колтунова

Судді: С.С. Кругова

О.В. Маміна