Ухвала суду № 73184544, 04.04.2018, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа № 639/5960/17

Провадження № 2/639/348/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2018 року м. Харків

Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Гаврилюк С. М.,

за участю секретаря судового засідання - Макушенко Т. В.,

за участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа: Публічне акціонерне товариство «Банк Михайлівський» про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 09.10.2017 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа: Публічне акціонерне товариство «Банк Михайлівський» про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії.

Представником відповідача ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб – ОСОБА_4 подано до суду клопотання про закриття провадження у справі, оскільки вона не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та має розглядатися в порядку адміністративного судочинства окружним адміністративним судом (а.с. 89).

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 клопотання про закриття провадження у справі підтримав.

Позивач заперечував проти задоволення вказаного клопотання, посилаючись на письмовий відзив, наданий суду (а.с. 205), вважаючи, що у вказаній справі мова іде про невиконання умов договору банківського рахунку.

Належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи третя особа ПАТ «Банк Михайлівський» у судове засідання не з'явилася, причини неявки суду не відомі.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши надані суду письмові докази та оцінивши їх у сукупності, судом встановлені наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

12.10.2015 позивачем укладено з ПАТ «Банк Михайлівський» договір банківського рахунку «Поточний рахунок «Ощадний». На виконання Договору відкрито поточний рахунок № 26203514266802 (а.с. 6).

11.04.2016 між позивачем та ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» укладено договір № 980-032-000219231 «Суперкапітал», за яким позивач передав ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» у власність грошові кошти в сумі 50000 грн (а.с. 7). Надання позивачем вказаних коштів підтверджується квитанцією № QS690101 від 11.04.2016 (а.с. 8).

19.05.2016 по банківським рахункам на ім’я позивача здійснено дострокове повернення коштів на поточний рахунок позивача, включаючи відсотки за користування грошами.

На підставі рішення Правління НБУ від 12 липня 2016 р. № 124-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» виконавчою дирекцією ОСОБА_3 прийнято рішення від 12.07.2016 № 1213 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» та делегування повноважень ліквідатора банку».

Згідно зазначеного рішення розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» з 13.07.2016 по 12.07.2018 та призначено відповідну уповноважену особу ОСОБА_3 на ліквідацію цього банку.

15.07.2016 почались виплати гарантованої суми вкладникам.

Одночасно із наданням Довідки про стан рахунку № 26503514266802 відповідач повідомив позивача, що переказ коштів здійснений 19.05.2016 від ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» на користь ОСОБА_1 є нікчемним, а тому не створює ніяких правових наслідків, одночасно позивача повідомлено про те, що він не включений до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування їх вкладів за рахунок ОСОБА_3 (а.с. 9, 10, 11).

Оскільки дотепер кошти, які надійшли на банківські рахунки на ім’я позивача не повернуті йому та не відшкодовані за рахунок ОСОБА_3, то він звернувся до суду з зазначеним позовом, в якому просить суд визнати бездіяльність ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб щодо не включення інформації про рахунок № 26203514266802, відкритий на ім'я ОСОБА_1, а саме 50000 грн, у ПАТ «Банк Михайлівський» до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб протиправною; зобов’язати відповідача внести зміни до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб, включенням інформації про ОСОБА_1 та стягнути на користь позивача кошти у розмірі 50000 грн.

Отже, між сторонами наявний спір щодо порядку повернення вкладнику грошових коштів з його банківського рахунку під час ліквідації банку.

Визначаючи можливість вирішення спору між сторонами суд звертає увагу на наступне.

В даному випадку спір виник через те, що під час дії тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк Михайлівський» уповноважена особа ОСОБА_3 не зарахувала банківські рахунки заявника до сформованого нею переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів ОСОБА_3, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

З матеріалів справи вбачається, що відмову виконати ці дії уповноважена особа ОСОБА_3 обґрунтувала посиланням на встановлену ст. 38 Закону України від 23.02.2012 № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» нікчемність операцій з перерахування грошових коштів на поточні рахунки позивача.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 вказаного Закону саме уповноважена особа ОСОБА_3 складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів ОСОБА_3 відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів ОСОБА_3 станом на день початку процедури виведення ОСОБА_3 банку з ринку. Вона ж протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення ОСОБА_3 банку з ринку формує, зокрема, 1) перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів ОСОБА_3, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню; 2) перелік рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню ОСОБА_3 відповідно до п.п. 4-6 ч. 4 ст. 26 цього Закону.

За частиною третьою цієї статті виконавча дирекція ОСОБА_3 затверджує реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою ОСОБА_3 переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів ОСОБА_3.

Згідно ч. 2 ст. 38 цього ж Закону протягом дії тимчасової адміністрації ОСОБА_3 зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Частина третя цієї статті містить перелік підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними.

Отож, обсяг та зміст конкретних обставин цієї справи та їх нормативне регулювання дають підстави вважати, що не включення рахунку заінтересованої особи до переліку рахунків, за яким вона зможе отримати відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів ОСОБА_3, а також незгода з рішенням уповноваженої особи ОСОБА_3 про віднесення правочину до переліку нікчемних, підстави визнання яких встановлені законом, спричиняють публічно-правовий спір, пов'язаний зі здійсненням владних управлінських функцій, що підпадає під юрисдикцію адміністративних судів.

Правовідносини, які складаюся між зацікавленими особами та уповноваженою особою ОСОБА_3 з приводу зазначених та подібних їм обставин, є публічними, за яких ця особа на підставі регулятивного акта реалізує владні управлінські повноваження (функції), однією з яких, зокрема, й є її обов'язок прийняти рішення про визнання правочину (договору) нікчемним на підставі закону.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Акти, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність) можуть бути оскаржені до суду відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 55 Конституції України. Для реалізації кожним конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа – переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Згідно п. 2 вказаної статті публічно-правовий спір – це, зокрема, спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 4 КАС України визначено, що суб’єкт владних повноважень – орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб’єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

З наведеного випливає, що КАС регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів. Не поширюють свою дію ці положення на правові ситуації, що вимагають інших юрисдикційних форм захисту від стверджувальних порушень прав чи інтересів.

Пунктом 25 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 8 від 20.05.2013 «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів» передбачено, що відповідно до частини першої та другої статті 3 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. ОСОБА_3 є юридичною особою публічного права.

Оскільки ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб є державною спеціалізованою установою, яка виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, то спори, які виникають у цих правовідносинах, є публічно-правовими та підлягають розгляду за правилами КАС України.

Що також підтверджується Інформаційним листом Вищого адміністративного суду України № 992/11/14-14 від 25.07.2014.

При розмежуванні юрисдикційних форм захисту порушеного права основним критерієм є характер (юридичний зміст) спірних відносин.

В обсязі конкретних обставин цієї справи зміст (суть) спірних правовідносин обмежується встановленням реальної правової природи правовідносин, що склалися між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб, визначення яких лежить через з'ясування прав позивача та змісту його дій, статусу ОСОБА_3, мети його створення, завдання, поставлених перед ним, повноважень та обов'язків ОСОБА_3 та його уповноважених осіб, функцій, які на нього покладаються, порядок здійснення контролю за його діяльністю. Системний аналіз зазначених обставин свідчить, що між сторонами існує публічно-правовий спір, який підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

Щодо доводів позивача про необхідність вирішення спору саме в порядку цивільного судочинства, то варто зауважити, що посилання позивача на правові висновки Верховного Суду України, викладені в доданих до відзиву на клопотання про застосування наслідків порушення правил підсудності в постанові ВСУ не можна вважати обґрунтованими, оскільки в зазначеній постанові предметом судового розгляду були інші вимоги та інший характер спору.

Отже доводи позивача про необхідність розгляду спору між сторонами в порядку цивільного судочинства є необґрунтованими.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч.1 ст. 256 КАС України, якщо провадження у справі закривається з підстав, визначених пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен повідомити заявникові, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку про наявність підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, для закриття провадження у даній справі. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа: Публічне акціонерне товариство «Банк Михайлівський» про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії підлягає розгляду Харківським окружним адміністративним судом.

Керуючись ст.ст. 5, 10, 12, 255, 258, 259, 260, 353, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа: Публічне акціонерне товариство «Банк Михайлівський» про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії – закрити.

Роз’яснити позивачу, що він не позбавлений права звернутися з вказаним позовом за правилами адміністративного судочинства до Харківського окружного адміністративного суду.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження.

Веб-адреса цього документу у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua/ з посиланням на номер справи.

Повний текст ухвали складено 04.04.2018.

Суддя С. М. Гаврилюк