Постанова № 73184051, 27.03.2018, Апеляційний суд Рівненської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2018 року

м. Рівне

Справа № 567/666/17

Провадження № 22-ц/787/412/2018

Апеляційний суд Рівненської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого Ковальчук Н. М.

суддів: Хилевича С.В., Шимківа С. С.,

секретар судового засідання - Пиляй І.С.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1, в інтересах малолітньої

ОСОБА_2;

відповідач - ОСОБА_3

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах малолітньої ОСОБА_2 на рішення Острозького районного суду Рівненської області від 26 грудня 2017 року у складі судді Венгерчук А.О., ухваленого в м. Острозі Рівненської області о 16 годині 08 хв., відомості про дату виготовлення повного тексту рішення відсутні,

в с т а н о в и в :

Відповідно до п.9 розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України вредакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» к справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

ОСОБА_1 в інтересах малолітньої ОСОБА_2 звернувся до Острозького районного суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення. В обґрунтування позовних вимог зазначав, що злочинними діями ОСОБА_3, які виразились у застосуванні щодо його доньки - малолітньої ОСОБА_2 сексуального та психологічного насилля, і вироком суду котрого було засуджено до позбавлення волі строком на 5 років за ч.2 с.156 КК України, дитині була завдана моральна шкода, розмір якої він оцінює у сумі 25 000 грн.. Просив також стягнути матеріальну шкоду, яка полягає у витратах на психологічні дослідження, реабілітацію, заняття з психологом та транспортні витрати, пов'язані із лікуванням на загальну суму 11 260 грн..

Рішенням Острозького районного суду Рівненської області від 26 грудня 2017 року вказаний позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 в інтересах малолітньої ОСОБА_2 матеріальну шкоду завдану злочином у розмірі 11260 грн. та 3 000 грн. моральної шкоди. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в розмірі 1 280 грн..

Рішення суду першої інстанції вмотивовано тим, що винні дії ОСОБА_3 щодо вчинення над потерпілою сексуального та психологічного насилля, знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв'язку із наслідками завдання шкоди малолітній потерпілій ОСОБА_2, що проявилася в травмуванні її психіки та необхідності психологічної реабілітації. Повністю задовольняючи позовні вимоги про відшкодування матеріальної шкоди, суд керувався передбаченим ст. 1166 ЦК України обов'язком винної особи відшкодувати завдану нею шкоду в повному обсязі та взяв до уваги, що вина відповідача встановлена вироком суду, що набрав законної сили, а витрати позивача підтверджені належними документальними доказами.

Рішення суду в частині відшкодування матеріальної шкоди не оскаржене сторонами, а тому у відповідності до ч. 1 ст. 367 ЦПК України в апеляційному порядку не переглядається.

Частково задовольняючи вимоги про відшкодування моральної шкоди, місцевий суд виходив з того, що позивачем не було надано належного обґрунтування вимог заявленої суми позову у 25000 грн., та не підтверджено доказами посилання позивача на те, що дії відповідача призвели до деформації моральних уявлень і понять дитини про сексуальні відносини між людьми та нормальному моральному і фізичному становленню, а також формування у неї антиморальних поглядів.

Вважаючи рішення суду незаконним, необґрунтованим в частині часткового задоволення позову про відшкодування моральної шкоди, ОСОБА_1 в інтересах малолітньої ОСОБА_2 оскаржив його в апеляційному порядку.

В поданій апеляційній скарзі доводить, що стягнутий судом розмір відшкодування моральної шкоди, не відповідає глибині моральних страждань його малолітньої доньки. Пояснює, що внаслідок вчинення відповідачем кримінального правопорушення, дитині завдана значна моральна шкода, що полягає у душевних стражданнях, пережитих у зв'язку з травмування психіки дитини. Зазначає, що дії відповідача призвели до деформації моральних уявлень та понять про сексуальні відносити між людьми та нормального морального і фізичного становлення, а також формування у дочки антиморальних поглядів, а тому сума відшкодування у розмірі 3000 грн. є нерозумною і недостатньою для відновлення життєдіяльності його дочки та відновлення справедливості. Наголошує, що шкода була заподіяна при скоєнні злочину, і вина відповідача встановлена вироком суду, який набрав законної сили. Зауважує, що місцевим судом у мотивувальній частині рішення не дано мотивованої оцінки аргументам щодо наявності доказів завдання моральної шкоди, не враховано аргументів про те, що згідно висновку судово-психіатричного експерта, визначити рівень страждань, завданих потерпілій протиправними діями відповідача можливо лише за результатами динамічного спостереження психолога, психіатра. Додає, що згідно такого проведеного дослідження спеціалістом ОСОБА_4, складено та долучено до матеріалів кримінального провадження дослідження, у якому встановлено, що подія 28.05.2016р. була для малолітньої ОСОБА_2 психотравмуючою. Такий висновок підтверджується і показами свідків, допитаних в судовому засіданні, які підтвердили негативний вплив події на психіку дитини, показам яких суд не дав належної оцінки. Вказує, що після дій відповідача у малолітньої ОСОБА_2 виникла боязнь осіб чоловічої статі, порушився нормальний сон, протягом тривалого часу (6-10 місяців) часто прокидалась вночі, плакала, мочилась уві сні, вдень боялась лишатися в кімнаті наодинці, перестала відвідувати дитячий садок. Зауважує, що всі ці обставини місцевий суд оцінив виключно в площині доведення матеріальної шкоди та причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та завданням збитків, тоді як ці докази безпосередньо доводять, як саме почувалась дитина після вчинення відповідачем злочину, як змінився спосіб її життя, життєві погляди на сексуальні стосунки людей, її ставлення до осіб протилежної статі. З наведених міркувань просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відшкодування моральної шкоди та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

У поданому на апеляційну скаргу відзиві відповідач ОСОБА_3 вважає рішення суду першої інстанції обґрунтованим, ухваленим на підставі всебічно з'ясованих обставин справи та просить залишити його без змін.

Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку про її задоволення та скасування в рішення суду першої інстанції в части вимог про відшкодування моральної шкоди з ухваленням у цій частині нової постанови про задоволення вимог про стягнення моральної шкоди в повному обсязі.

Згідно ч.1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, а відповідно до ст.1168 ЦК України, моральна шкода, завдана ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Судом встановлено, що 28 травня 2016 року близько 19 години ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись за місцем свого проживання в АДРЕСА_1 запросив до будинку малолітню сусідку ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка гралася на подвір'ї з його малолітнім сином, після чого вчинив відносно неї розпусні дії.

Вироком Острозького районного суду від 19.09.2016 року ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 с.156 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі терміном 5 років. На підставі ст.75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку терміном 3 роки з покладенням обов'язків передбачених п.3,4 ч.1 ст.76 КК України. Вирок набрав законної сили 20.10.2016 року.

Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Обґрунтовуючи вимоги про відшкодування моральної шкоди, завданої злочином, позивач ОСОБА_1 зазначав, що дії відповідача щодо його малолітньої дочки завдали останній різного роду душевних страждань, котрі були викликані сильним психотравмуючим стресом; внаслідок вчинення злочину було порушено звичний спосіб життя потерпілої; уявлення дитини про сексуальні відносини між людьми були деформовані, що в свою чергу призвело до порушення нормального морального і фізичного становлення особистості, а також до формування у неї антиморальних поглядів.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Апеляційний суд вважає, що факт заподіяння моральної шкоди малолітній ОСОБА_2 доведений належними та достовірними доказами, встановлено причинний зв'язок між душевними стражданнями, психоемоційним стресом та протиправними діями відповідача. Визначений судом розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 3 000 грн. не є спів розмірним з глибиною душевних страждань, які є тривалими і наслідки яких майбутньому не можна передбачити.

Так, судом першої інстанції в якості свідків були допитані особи, які безпосередньо і найбільш близько спілкувалися з потерпілою: її мати, ОСОБА_5, та психолог, котра займалась її психологічною реабілітацією, голова Громадської організації «Центр психологічного розвитку «Аніма» ОСОБА_4. Мати потерпілої засвідчила, що внаслідок вчинення щодо її малолітньої доньки злочину, ОСОБА_2 пережила сильний психологічний стрес, перебувала у важкому морально-психологічному стані та у зв'язку з цим тривалий час відвідувала заняття з психологом. Свідок ОСОБА_4 показала, що подія, яка відбулася 28.05.2016 року з малолітньою ОСОБА_2 була для останньої психотравмуючою, а результатами психологічного дослідження було встановлено, що дитина пережила сексуальне та психологічне насилля, для корекції наслідків якого дитина проходила психологічну реабілітацію та відвідувала заняття із психологом.

Такі покази свідків не спростовані та не заперечені відповідачем.

Задовольняючи апеляційну скаргу, апеляційний суд бере до уваги, що винними діями відповідача було порушено гарантоване Конституцією України право ОСОБА_2 на недоторканість її життя і здоров'я, честі і гідності; дії відповідача знищили у дитини відчуття безпеки і довіри до дорослих, порушили її уявлення про нормальні людські стосунки між дорослими і дітьми, спричинили почуття страху до чоловіків, деформували початкові поняття дитини про нормальні сексуальні відносини між людьми. Моральні переживання та емоційний стрес призвели до порушення звичайного способу життя потерпілої, а саме: дитина перестала відвідувати дитячий садок, боялась залишались в кімнаті наодинці навіть в світлу пору доби, порушився нормальний сон (вночі дитина часто прокидалась, плакала, мочилась уві сні), з'явилось відчуття паніки щодо осіб чоловічої статі.

Тому апеляційний суд вважає, що діями відповідача завдана непоправна шкода психіці малолітньої потерпілої, і наслідки такої шкоди триваючі. Життєві стосунки дитини порушені і не відновлені, психічний стан, незважаючи на тривалу психологічну реабілітацію, не відновлений остаточно. Крім цього, потерпіла зазнала і фізичних ушкоджень, про які соромилась говорити, що завдавало їй ще більшого душевного дискомфорту, відчуття сорому та провини.

Таким чином, суд приходить до висновку, що в результаті неправомірних дій ОСОБА_3 потерпілій ОСОБА_2 було завдано моральних страждань, встановлено причинний зв'язок між протиправними діями відповідача та наслідками, що настали. Наведені обставини у їх сукупності (характер правопорушення, глибина і тривалість душевних страждань, вчинення правопорушення дорослою особою щодо малолітньої) дають підстави для задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди в повному обсязі.

Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з'ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов'язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови у задоволенні позову на позивача. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 було сплачено за подачу апеляційної скарги 960,00 грн. судового збору (а.с. 96), які підлягають стягненню з ОСОБА_3 на його користь.

Керуючись ст. ст. 141, 367, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах малолітньої ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Острозького районного суду Рівненської області від 26 грудня 2017 року в частині часткового задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди скасувати.

Позов ОСОБА_1 в інтересах малолітньої ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 в інтересах малолітньої ОСОБА_2 моральну шкоду в сумі 25 000 (двадцять п'ять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 в інтересах малолітньої ОСОБА_2 понесені ним судові витрати, що складаються з судового збору в сумі 960 (дев'ятсот шістдесят) гривень 000 копійок.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 03 квітня 2018 року.

Головуючий суддя Ковальчук Н. М.

Судді: Хилевич С. В.

Шимків С. С.