Ухвала суду № 73183977, 04.04.2018, Рівненський районний суд Рівненської області

cправа № 570/22/17

провадження № 1-кс/570/248/2018

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня 2018 року

Слідчий суддя Рівненського районного суду Рівненської області Кушнір Н.В.,

з участю представника скаржника адвоката ОСОБА_1

слідчого Баліка О.А.,

прокурор Кухти І.П.,

при секретарі судового засідання Бардабуш В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Рівненського районного суду Рівненської області (м.Рівне вул.П.Могили 24) скаргу адвоката ОСОБА_1І.в інтересах ОСОБА_2 на постанову слідчого Рівненського районного відділення поліції Рівненського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області ОСОБА_3 від 07 березня 2018 року про відмову в задоволенні клопотання про визнання його потерпілим у кримінальному провадженні №12016180180002145,

в с т а н о в и в:

покликаючись на незаконність винесеної 07 березня2018 року постанови слідчого про відмову в задоволенні клопотання про визнання потерпілим у кримінальному провадженні№12016180180002145, представник скаржника у поданій до суду 26 березня 2018 року скарзі просить її скасувати, зобов"язавши слідчого винести відповідну постанову.

У суді представник скаржника просить скаргу задоволити. По суті стверджує, що її довірителю як власнику більше 43 % акцій ПАТ "Сільськогосподарське підприємство "Шубківське" вчиненням даного злочину заподіяна шкода, тому він повинен бути визнаний потерпілим, не дивлячись на те, що точний розмір шкоди не встановлено.

Слідчий та прокурор вважають, що скарга безпідставна, так як підстав для визнання ОСОБА_2 потерпілим не вбачається, оскільки не встановлено точний розмір заподіяної йому шкоди та осіб, які її заподіяли.

Заслухавши їх пояснення, дослідивши надані матеріали, приходжу до таких висновків.

29 грудня 2016 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості за №12016180180002145 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.206 КК України за колективним зверненням жителів с.Шубків Рівненського району Рівненської області про притягнення до відповідальності ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за перешкоджання господарській діяльності ПАТ "Сільськогосподарське підприємство "Шубківське".

06 березня 2018 року ОСОБА_2 як власник більше 43 % акцій вказаного підприємства звернувся із заявою про визнання його потерпілим по вказаному кримінальному провадженню.

07 березня 2018 року прийнято оскаржувану постанову про відмову в задоволенні клопотання про визнання скаржника потерпілим.

Відповідно до ст.2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура. Таким чином, діяльність слідчого у конкретному кримінальному провадженні повинна бути спрямована на збирання (формування), перевірку й оцінку доказів, а також висуненню ними на підставі необхідної та достатньої сукупності доказів певних правових тез із відповідним обґрунтуванням у процесуальних рішеннях по кримінальному провадженню.

Згідно ч.1 ст.9 КПК України під час кримінального провадження службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

В офіційному тлумаченні ч.2 ст.55 Конституції України, викладеному в рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011, зазначено, що реалізація конституційного права на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб забезпечується в порядку, визначеному процесуальним порядком. Згідно п.18 ст.3, ч.3 ст.26 КПК України слідчий суддя здійснює у порядку, передбаченому цим Кодексом, судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні шляхом вирішення питань, винесених на його розгляд сторонами та віднесених до його повноважень цим Кодексом.

Згідно п.5 ч.1 ст.303 КПК України на досудовому провадженні може оскаржуватися рішення слідчого про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою.

Відповідно до ч.1 ст.55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди. За змістом цієї норми, права і обовязки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення. Цей момент може збігатися з початком кримінального провадження або мати місце після його початку, але не може йому передувати. У разі коли особа не подавала відповідної заяви і була визнана потерпілим слідчим, прокурором або судом, права і обов"язки потерпілого виникають у неї з моменту надання згоди на таке визнання. В основі набуття статусу потерпілого лежить одночасна сукупність таких умов: фактична (завдання кримінальним правопорушенням відповідної шкоди) та формальна (подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого). Перевірка, розгляд та вирішення такої заяви законом не передбачаються, тому статусу потерпілого особа набуває автоматично за наявності вказаних вище умов.

Таким чином, правовою підставою для винесення слідчим постанови про відмову у визнанні потерпілим є наявність очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у ч.1 ст.55 КПК України.

Основним завданням слідчого судді при виконанні функцій судового контролю є встановлення факту, чи дійсно права і свободи людини було порушено або вони порушуються; чи було створено або створюються перешкоди для їх реалізації; чи має місце інше ущемлення прав і свобод; які перешкоди він зобов"язаний поновити або усунути для їх реалізації.

В узагальненні ВССУ щодо практики з розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування зазначено, що відповідно до ч.5 ст.55 КПК України за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної в ч.1 цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді. Отже, саме правильність застосування слідчим або прокурором цієї норми є предметом перевірки слідчим суддею під час розгляду аналізованої категорії скарг.

У рішенні ЄСПЛ «Шмалько проти України» п.33 та «Далбан проти Румунії» п.44 визначено, що термін «потерпілий» у сенсі ст.34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод означає особу, яка безпосередньо постраждала від дії чи бездіяльності, яка є предметом судового розгляду; при цьому порушення Конвенції може мати місце навіть за відсутності шкоди. Крім того, відповідно до Рекомендацій Rec (2006) 8 Комітету Європи державам-членам щодо допомоги потерпілим від злочинів від 14 червня 2006 року під поняттям «потерпілий» слід розуміти фізичну особу, що зазнала шкоди, включаючи фізичні ушкодження або психічні травми, душевні страждання або економічні втрати, спричинені діями або бездіяльністю, які є порушенням норм кримінального права держав-членів.

Диспозиція ч.1 ст.206 КК України не передбачає умовою настання кримінальної відповідальності наявність матеріальної шкоди, а тому такий висновок слідчого не ґрунтується на положеннях Закону та є надуманими, а отже постанова про відмову у визнанні юридичної особи потерпілою у кримінальною провадженні є незаконним.

Щодо зобов"язання слідчого винести відповідну постанову, то відповідно до ч.1 ст.37, ч.5 ст.40 КПК України визначено, що слідчий, прокурор здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.

Така ухвала слідчого судді не віднесена згідно з ч.1 ст.309 КПК до ухвал слідчих суддів, які під час досудового розслідування можуть бути оскаржені в апеляційному порядку. Відповідно до п.2.1 рішення Конституційного Суду України від 08 квітня 2015 року №3-рп/2015 ст.6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, не встановлено вимоги до держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Там, де такі суди існують, гарантії, що містяться у вказаній статті, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (п.25 Рішення ЄСПЛ у справі «Делкур проти Бельгії» від 17 жовтня 1997 року та п.65 Рішення ЄСПЛ у справі «Гофман проти Німеччини» від 11 жовтня 2001 року). Отже, позбавлення за даних обставин права на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді є фактично порушенням принципів рівності всіх перед законом і судом та доступу до правосуддя.

З огляду на викладене, керуючись п.5 ч.1 ст.303, ст.307 КПК України, слідчий суддя

п о с т а н о в и в:

скаргу задоволити скаргу адвоката ОСОБА_1

Скасувати постанову слідчого Рівненського районного відділення поліції Рівненського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області ОСОБА_3 від 07 березня2018 року про відмову в задоволенні клопотання ОСОБА_2 про визнання його потерпілим у кримінальному провадженні№12016180180002145.

Ухвала оскарженю не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

Слідчий суддя: Кушнір Н.В.

Основним завданням слідчого судді при виконанні функцій судового контролю є встановлення факту, чи дійсно права і свободи людини було порушено або вони порушуються; чи було створено або створюються перешкоди для їх реалізації; чи має місце інше ущемлення прав і свобод; які перешкоди він зобов"язаний поновити або усунути для їх реалізації.

В узагальненні ВССУ щодо практики з розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування зазначено, що відповідно до ч.5 ст.55 КПК України за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної в ч.1 цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді. Отже, саме правильність застосування слідчим або прокурором цієї норми є предметом перевірки слідчим суддею під час розгляду аналізованої категорії скарг.

У рішенні ЄСПЛ «Шмалько проти України» п.33 та «Далбан проти Румунії» п.44 визначено, що термін «потерпілий» у сенсі ст.34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод означає особу, яка безпосередньо постраждала від дії чи бездіяльності, яка є предметом судового розгляду; при цьому порушення Конвенції може мати місце навіть за відсутності шкоди. Крім того, відповідно до Рекомендацій Rec (2006) 8 Комітету Європи державам-членам щодо допомоги потерпілим від злочинів від 14 червня 2006 року під поняттям «потерпілий» слід розуміти фізичну особу, що зазнала шкоди, включаючи фізичні ушкодження або психічні травми, душевні страждання або економічні втрати, спричинені діями або бездіяльністю, які є порушенням норм кримінального права держав-членів.

Диспозиція ч.1 ст.206 КК України не передбачає умовою настання кримінальної відповідальності наявність матеріальної шкоди, а тому такий висновок слідчого не ґрунтується на положеннях Закону та є надуманими, а отже постанова про відмову у визнанні юридичної особи потерпілою у кримінальною провадженні є незаконним.

Щодо зобов"язання слідчого винести відповідну постанову, то відповідно до ч.1 ст.37, ч.5 ст.40 КПК України визначено, що слідчий, прокурор здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.

Така ухвала слідчого судді не віднесена згідно з ч.1 ст.309 КПК до ухвал слідчих суддів, які під час досудового розслідування можуть бути оскаржені в апеляційному порядку. Відповідно до п.2.1 рішення Конституційного Суду України від 08 квітня 2015 року №3-рп/2015 ст.6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, не встановлено вимоги до держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Там, де такі суди існують, гарантії, що містяться у вказаній статті, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (п.25 Рішення ЄСПЛ у справі «Делкур проти Бельгії» від 17 жовтня 1997 року та п.65 Рішення ЄСПЛ у справі «Гофман проти Німеччини» від 11 жовтня 2001 року). Отже, позбавлення за даних обставин права на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді є фактично порушенням принципів рівності всіх перед законом і судом та доступу до правосуддя.

З огляду на викладене, керуючись п.5 ч.1 ст.303, ст.307 КПК України, слідчий суддя

п о с т а н о в и в:

скаргу задоволити скаргу адвоката ОСОБА_1

Скасувати постанову слідчого Рівненського районного відділення поліції Рівненського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області ОСОБА_3 від 07 березня2018 року про відмову в задоволенні клопотання ОСОБА_2 про визнання його потерпілим у кримінальному провадженні№12016180180002145.

Ухвала оскарженю не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

Слідчий суддя: Кушнір Н.В.