Постанова № 73183676, 03.04.2018, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 542/637/17 Номер провадження 22-ц/786/648/18Головуючий у 1-й інстанції Гавриленко Т. Г. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2018 року м. Полтава

Апеляційний суд Полтавської області в складі колегії:

головуючого судді: Одринської Т.В.

суддів: Панченка О.О., Пікуля В.П.

за участю секретаря - Зеленській О.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в спрощеному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Новосанжарської районної державної адміністрації Полтавської області про визнання права на спадкове майно

за апеляційною скаргою Голови Ферменрського господарства «Світанок» - Волошка Олега Володимировича

на рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 01 червня 2017 року,-

ВСТАНОВИВ:

10 травня 2017 року позивач звернувся до суду з позовом до Новосанжарської районної державної адміністрації Полтавської області про визнання права на спадкове майно. Після уточнення позову, свої вимоги мотивував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла його мати ОСОБА_4. Після її смерті залишилася спадщина, яка складається з земельної частки (паю) розміром 5,15 в умовних кадастрових гектарах, яка перебувала у колективній власності КСП «Попівське» на території Попівської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області. Позивач вважає, що має право на визнання права власності, в порядку спадкування, на вказану земельну частку (пай), оскільки є спадкоємцем за заповітом після померлої ОСОБА_4

Рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області від 01 червня 2017 року позов ОСОБА_2 до Новосанжарської районної державної адміністрації Полтавської області про визнання права на спадкове майно задоволено.

Визнано за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, право на земельну частку (пай) розміром 5,15 в умовних кадастрових гектарах, яка перебувала у колективній власності КСП «Попівське» на території Попівської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, як за спадкоємцем за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 матері, ОСОБА_4.

З вказаним рішенням не погодився Голова Ферменрського господарства «Світанок» - Волошко О.В. та подав на нього апеляційну скаргу. Вважає, що оскаржуване рішення порушує права та інтереси Фермерського господарства «Світанок», оскільки на час розгляду справи, та на даний час, фермерське господарство є орендарем оспорюваної земельної частки (паю) на підставі договору оренди від 12 березня 2016 року.

В обґрунтування доводів скарги зазначає, що судом першої інстанції порушено

норми матеріального та процесуального права. Вказує, що при винесені оскаржуваного рішення районний суд керувався положеннями нормативно-правового акту, який не підлягає застосуванню до даних правовідносин, а саме - Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року. Зазначає, що судом не було досліджено та встановлено факти, які мають важливе значення для правильного вирішення справи. Крім того, під час винесення рішення не було встановлено причини пропуску строку для звернення до суду з вказаним позовом. Хоча, відповідно до положень ч. 5 ст. 267 ЦК України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту, але жодних відомостей стосовно пропущення строку з поважних причини не було надано. Позивачем по справі не було заявлено клопотання про поновлення строку у зв'язку з пропуском позовної давності та не повідомлено суду про причини поважності пропуску позовної давності.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Колегія суддів, перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, з таких підстав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення або неправильне застосування судом матеріального або процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_2, померла ОСОБА_4, яка була зареєстрована і постійно проживала у с. Попове Новосанжарського району Полтавської області та на день смерті проживала сама.

Відповідно до повторного свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 05.04.2017р., ОСОБА_2, є сином померлої, ОСОБА_4.

Позивач звертаючись до суду просив визнати за ним право власності в порядку спадкування на земельну частку (пай), яка була виділена ОСОБА_4, як члену КСП «Попівське».

З довідки № 134, виданої Попівською сільською радою Новосанжарського району Полтавської області від 05.04.2017 року, вбачається, що ОСОБА_4, згідно додатку до Схеми організації території земельних часток (паїв) в межах розпайованих земель КСП «Попівське» Новосанжарського району Полтавської області дійсно була внесена в уточнений список членів КСП «Попівське», які мають право на земельну частку (пай) (а.с. 9).

З повідомлення відділу у Новосанжарському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 15.05.2017 року вбачається, що відповідно списку громадян, які мають право на земельну частку (пай) на території Попівської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області, який долучений до справи по виготовленню проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) на території даної сільської ради, ОСОБА_4 зазначена за порядковим номером 96. Розмір земельної частки (паю) по КСП «Попівське» на території Попівської сільської ради Новосанжарського району Полтавської областістановить 5,15 в умовних кадастрових гектарах (а.с. 21).

Згідно викопіювання із плану Попівської сільської ради для встановлення і переоформлення земельної частки (паю) ОСОБА_4 на території Попівської сільської ради виділена земельна ділянка.

Пунктом 2 Указу Президента України від 08.08.1995 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» встановлено, що право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу є рівними.

Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», роз'яснено, що сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта на право власності на землю. Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

Матеріалами справи підтверджується, що за життя ОСОБА_4 набула права на земельну частку (пай).

Вбачається, що спадщина, після померлої ОСОБА_4, відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_2.

Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування», роз'яснено, що відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилась не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі, коли спадщина, яка відкрилась до набуття чинності ЦК і строк на її прийняття не закінчився до 01 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

При цьому, слід враховувати, що норми п.5 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, згідно з якими цей ЦК України застосовується також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом, слід розуміти таким чином, що правила книги шостої ЦК України може бути застосовано лише до спадщини, яка відкрилася після 01 липня 2003 року і не була прийнята ніким зі спадкоємців, право на спадкування яких виникло відповідно до норм ст.ст. 529 - 531 ЦК УРСР.

При вирішенні спорів про спадкування, спадщина по яких відкрилась і була прийнята до 01 січня 2004 року, не допускається застосування судами норм ЦК України 2003 року, а застосуванню підлягають саме норми законодавства, чинного на час відкриття спадщини, зокрема ЦК УРСР.

ОСОБА_4 померла у 1997 році, тому відповідно до прикінцевих та перехідних положень ЦК України на вказані правовідносини поширюється дія ЦК УРСР, на що суд першої інстанції уваги не звернув.

Так, статтею 525 ЦК УРСР передбачено, що часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.

Частиною першою статті 529 ЦК УРСР встановлено, що при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

За правилом статті 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Статтею 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Особи, для яких право спадкоємства виникає лише у випадку неприйняття спадщини іншими спадкоємцями, можуть заявити про свою згоду прийняти спадщину протягом строку, що залишився для прийняття спадщини. Якщо строк, що залишився, менше трьох місяців, він продовжується до трьох місяців.

Відповідно до статті 560 ЦК УРСР спадкоємці, закликані до спадкоємства, можуть одержати в державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини свідоцтво про право на спадщину. Свідоцтво про право на спадщину видається також державною нотаріальною конторою при переході спадкового майна до держави (статті 534, 553, 555 цього Кодексу).

Статтею 561 ЦК УРСР визначено, що свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям за законом після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини. При спадкоємстві як за законом, так і за заповітом свідоцтво може бути видане і раніше закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини, якщо в державній нотаріальній конторі є дані про те, що, крім осіб, що заявили про видачу свідоцтва, інших спадкоємців немає. Свідоцтво про право держави на спадщину в усіх випадках видається не раніше як через шість місяців з дня відкриття спадщини.

З матеріалів справи вбачається, що 25 листопада 1998 року ОСОБА_2 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на спадкове майно, що складається з грошових заощаджень з відповідними процентами і належною компенсацією, що належали померлій ОСОБА_4

В матеріалах справи відсутні будь-які докази, що позивач звертався до нотаріальної контори про отримання свідоцтва на спадщину на спірну земельну ділянку та що йому було відмовлено.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі статтею 71 ЦК УРСР від 1963 року загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлювався у три роки. При цьому зазначений строк мав застосовуватися незалежно від заяви сторони у справі.

Статтею 76 ЦК Української РСР визначено, що перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Позивач повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 60 ЦПК України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 дізнався про відкриття спадщини, але до нотаріальної контори не звернувся у встановленому законом порядку. До суду з позовом на захист свого порушеного права звернувся лише 10.05.2017 року, майже через 20 років, тобто після спливу позовної давності.

Клопотання про поновлення строку у зв'язку з пропуском позовної давності позивачем не надано та не вказано причини поважності пропуску позовної давності. Зі спадкодавцем на час смерті він не проживав, до управління майном не приступив.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу та підлягають задоволенню.

Доводи представника позивача про те, що оскаржуваним рішенням не порушені права Фермерського господарства «Світанок», не є обґрунтованими, оскільки на підставі договору оренди земельної частки (паю) від 12 березня 2016 року укладеного між Новосанжарською районною державною адміністрацією, в особі голови Бульбахи С.В. та Фермерським господарством «Світанок», в особі голови Волошка О.В., апелянт є користувачем спірної земельної ділянки і зміна власника вплине на його права в подальшому.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно грунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Оскільки апеляційна скарга є обґрунтованою та підлягає до задоволення, понесені апелянтом судові витрати підлягають відшкодуванню за рахунок позивача відповідно до ст. 141 ЦПК України.

З матеріалів справи вбачається, що Фермерським господарством «Світанок» було сплачено за подачу апеляційної скарги 960 гривень, які підлягають стягненню з позивача ОСОБА_2.

Керуючись ст. 367, п. 2. ч. 1 ст. 374, ч. 1, 2, ст. 376, 382 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Голови Ферменрського господарства «Світанок» - Волошка Олега Володимировича - задовольнити.

Рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 01 червня 2017 року - скасувати. Ухвалити нове.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Новосанжарської районної державної адміністрації Полтавської області про визнання права на спадкове майно - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2на користь Ферменрського господарства «Світанок» сплачений судовий збір за подачу апеляційної скарги 960 грн. (дев'ятсот шістдесят) гривень.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції, у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 04.04.2018 року.

Головуючий суддя: /підпис/ Т.В. Одринська

Судді:/підпис/ О.О.Панченко /підпис/ В.П. Пікуль

Згідно з оригіналом:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області ______Т.В. Одринська