Вирок № 73183044, 04.04.2018, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/842/14-к

Провадження № 1-кп/541/3/2018

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

вул. Гоголя 133 м. Миргород Миргородський район Полтавська область Україна 37600

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня 2018 року Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі

головуючого, судді: Куцин В.М.,

з участю секретаря Борисенко М. Б.,Євдокимової Н.Ю.

прокурора Селькіна Б. Є., Скворцова А.В.

захисника, адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2

обвинувачених ОСОБА_3,ОСОБА_4,ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миргороді кримінальне провадження по обвинуваченню

ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1,уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, українця, непрацюючого, не одруженого, зареєстрованого за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3, фактично проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого,

за ч. 3 ст.28,ч.1 ст. 203-2,ч.1 ст. 176 КК України, -

ОСОБА_5, 31 жовтня1993 року народження, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_5, громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_6, не працюючої, зареєстрованої за адресою:м. Миргород Полтавської області, вулиця Козацька, 24А, раніше не судимої,

за ч. 3 ст.28,ч.1 ст. 203-2, КК України, -

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_7, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_8, громадянки України, українки, ІНФОРМАЦІЯ_6, зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_9, не працюючої, раніше не судимої

за ч. 3 ст.28,ч.1 ст. 203-2 КК України, -

ВСТАНОВИВ :

Відповідно до обвинувального акту, ОСОБА_3 керуючись корисливим мотивом, з метою отримання прибутку, у квітні 2013 року, у м. Миргороді Полтавської області, створив організовану злочинну групу осіб, у складі якої безпосередньо брав участь з метою здійснення злочинної діяльності пов’язаної з гральним бізнесом, в порушення вимог ст. 2 Закону України «Про заборону грального бізнесу в Україні» від 15.05.2009 № 1334-УІ а саме: організацією, проведенням та наданням можливості доступу до азартних ігор на симуляторах гральних автоматів в електронному (віртуальному) казино.

В цей період часу у м. Миргороді Полтавської області ОСОБА_3, здійснюючи дії по створенню організованої групи, подав об’яви у газети м. Миргорода про прийняття на роботу жінок. Таким чином познайомився з ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які раніше мали між собою дружні та довірливі стосунки та запропонував останнім прийняти участь в гральному бізнесі в якості адміністраторів-касирів, залучивши їх до складу злочинного об'єднання.

ОСОБА_4 та ОСОБА_5, усвідомлюючи протиправність даної пропозиції, однак, бажаючи отримувати власну матеріальну вигоду від зайняття гральним бізнесом, керуючись корисливим мотивом, прийняли пропозицію ОСОБА_3 та дали свою згоду на спільну злочинну діяльність.

Функцію керівника цієї групи взяв на себе ОСОБА_3, який керував діями спільників та об'єднував дії членів групи під час здійснення злочинної діяльності, розробив спільний план, який передбачав розподіл функцій між членами групи під час здійснення злочинної діяльності та довів його до відома усіх членів групи.

Реалізуючи свій злочинний намір щодо організації та надання доступу до азартних ігор, ОСОБА_3 підшукав та одержав у тимчасове користування приміщення, в якому можливо було б надавати доступ до азартних ігор, розташоване за адресою: м. Миргород Полтавської області, вул. Сорочинська, 2А, домовився про оренду даного приміщення з власницею.

Встановив у вищевказаному приміщенні комп’ютерну техніку (системні блоки, монітори, клавіатури та миші) облаштувавши гральні місця, встановив на них відповідні програмні продукти для проведення азартних ігор, надавши останнім доступ до сайтів в мережі Інтернет «superomatic.com», «www.superomatic.com» «igrosoft.com» «www.igrosoft.com» на яких вони мали можливість доступу до азартних ігор в електронному (віртуальному) казино. З метою здійснення контролю за гравцями і персоналом ОСОБА_3 встановив в гральних залах цілодобове відео спостереження.

Здійснював контроль за отриманням, розподілом доходів між членами злочинної групи, оплачував орендну плату та комунальні платежі створеного ним закладу, здійснював щоденну інкасацію, приймав заходи щодо прикриття злочинної діяльності від правоохоронних органів шляхом контролю осіб, які відвідували заклад.

Інші учасники групи - ОСОБА_4 та ОСОБА_5, діючи злагоджено, підпорядковуючись керівнику організованої групи, відповідно до розподілених останнім функцій, проводили спільну активну та цілеспрямовану діяльність, пов’язану з організацією, проведенням та наданням можливості доступу до азартних ігор в гральному закладі, створеному ОСОБА_3

ОСОБА_4 та ОСОБА_5, згідно своїх ролей, здійснювали функції касирів та адміністраторів в ігорному залі, а саме: використовували програму «superomatic» та за її допомогою зараховували надані клієнтом кошти на електронний рахунок певного комп’ютера в залі на ігровому сайті «www.superomatic.com» та інших (формували електронні гаманці) та виплачували виграші учасникам азартних ігор, обов'язковою умовою участі в яких є сплата гравцем грошей, що дає змогу учаснику як отримати виграш (приз) у будь-якому вигляді, так і не отримати його залежно від випадковості. Здійснювали облік коштів, отриманих від незаконної діяльності закладу, звітували перед ОСОБА_3, та слідкували за порядком в залі.

Також ОСОБА_3 обумовив з ОСОБА_4 та ОСОБА_5, про розподіл отриманих доходів, від заняття гральним бізнесом шляхом отримання винагороди ОСОБА_4 та ОСОБА_5 щомісяця у розмірі 1 500 грн. та грошову премію, розмір якої залежить від прибутків гральних закладів, решту грошових коштів, отриманих від незаконної діяльності ОСОБА_3 залишав собі і розпоряджався ними на власний розсуд.

Тим самим ОСОБА_3 разом з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у складі організованої злочинної групи, у період часу з квітня 2013 року по 25 грудня 2014 року, здійснювали незаконну діяльність, пов'язану з організацією, проведенням та наданням можливості доступу у гральних закладах в електронному (віртуальному) казино, азартних ігор, тобто ігор, обов'язковою умовою участі в яких є сплата гравцем грошей, що дає змогу учаснику як отримати виграш (приз) у будь-якому вигляді, так і не отримати його залежно від випадковості поки її діяльність була припинена співробітниками правоохоронних органів.

Крім того ОСОБА_3, при організації грального закладу за адресою: м. Миргород Полтавської області, вул. Сорочинська, 2А, у квітні 2013 року, діючи з прямим умислом на незаконне відтворення комп'ютерних програм та іншого умисного порушення авторського права, яке полягало у використанні та неправомірному збереженні комп'ютерної програми в пам'яті електронного засобу, з метою здійснення підприємницької діяльності, встановив у вказаному приміщенні 16 персональних комп'ютерів (комп’ютерних системних блоків), на які в порушення Закону України «Про авторське право та суміжні права», без дозволу власника корпорації «Microsoft» (США), при невстановлених слідством обставинах, незаконно встановив та відтворив відповідно до висновку судової комп’ютерно-технічної експертизи №193 від 05.03.14 операційні системи (програми) «Microsoft Windows ХР Professional Russian» (16 примірників), які містять ознаки контрафактності. Які в подальшому використовувались при занятті гральним бізнесом, до 25 грудня 2013 року, коли вони були виявлені та вилучені працівниками міліції.

Вказаними діями ОСОБА_3 корпорації «Microsoft» спричинено матеріальну шкоду на загальну суму 42 432 гривні

В ході судового розгляду обвинувачений ОСОБА_3 вину у вчиненні інкримінованого йому злочину не визнав, суду пояснив що насправді він в 2013 році працевлаштувався по оголошенню в газеті та працював в інтернет клубі на вулиці Сорочинській в місті Миргород охоронником. Відповідно до його обов’язків, він повинен був з’являтися в клуб за повідомленням адміністраторів у випадку виникнення конфліктів та їх врегульовувати. Заробітну плату йому виплачував ОСОБА_6 в розмірі 2000 грн. щомісячно. Інколи він перебуваючи в касі коли адміністратори виходили в зал прибирати або подавали чай чи каву брав гроші у відвідувачів і передавав їх касирам. Приміщення де працював Інтернет клуб він не орендував,комп’ютери не встановлював. Перед проведенням обшуку в грудні 2013 року його примусили зайти до приміщення клубу та утримували при проведенні обшуку безпідставно незважаючи на погіршення стану здоров’я. Вилучені системні блоки на квартирі де проживає мати йому не належать. Будь-якої незаконної діяльності по організації азартних ігор він не здійснював.

Обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вину в скоєнні інкримінованих їм злочинах не визнали, стверджували, що вони працювали в Інтернет клубі на вулиці Сорочинській в місті Миргород касирами, куди працевлаштувалися за оголошенням в газеті після співбесіди з чоловіком старшого віку який щомісячно виплачував заробітну плату в сумі 1500 гривень. В їхні обов’язки входило отримувати кошти від відвідувачів за користування Інтернетом та слідкувати за порядком і проводити прибирання приміщення. У випадку конфлікту між відвідувачами вони викликали поліцію, інколи повідомляли ОСОБА_3 Виручені на протязі зміни кошти залишалися в касі і передавалися по зміні. Вони вели власні записи про рух коштів , касового апарату в клубі не було. За користування інтернетом протягом години, відвідувачі сплачували кошти в сумі 20 гривень. Охоронником в клубі працював ОСОБА_3 Про те що здійснювалася в клубі протизаконна діяльність їм нічого відомо не було.

Стверджували, що крім них також працювали адміністраторами інші особи, яких до відповідальності не притягають.

Відповідно до положень ст.91 КПК України у кримінальному провадженні серед іншого підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини, вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення .

Згідно ст.92 КПК України обов`язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, передбачених ст.91 КПК України, покладається на прокурора.

Відповідно до ч.2 ст. 17 КПК України ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. За положеннями ч. 4 даної статті усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи. Зазначене є однією з загальних засад кримінального провадження, є презумпцією невинуватості та закріплено у ст.62 Конституції України.

Статтею17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до ч.2 ст.8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Суд враховує, що практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (Рішення ЄСПЛ від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» п. 43). Також має братися до уваги якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (Рішення ЄСПЛ від 11.07.2013 у справі «Веренцов проти України» - п.86)

Відповідно до ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

На обґрунтування винуватості ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. ст. 28 ч.1 ст. 203-2, ч.1 ст. 176 КК України,та ОСОБА_5 і ОСОБА_4 передбаченого ч.3 ст. 28 ч.1 ст. 203-2 КК України сторона обвинувачення посилається на безпосередньо досліджені судом в судовому засіданні докази.

Протокол №7/2596 від 26.11.13 за результатами проведення негласних слідчих дій у вигляді спостереження за особою ОСОБА_3, яким зафіксовано регулярне відвідування ОСОБА_3 грального закладу та перебування в приміщенні каси та відеозаписом, який є додатком до протоколу.

Протокол №7/2593 від 26.11.2013 за результатами проведення негласних слідчих дій у вигляді аудіо, - відео контролю місця, відповідно до якого зафіксовано перебування ОСОБА_3 у приміщенні каси, отримання кошти від відвідувачів.

Протокол №7/2594 від 26.11.2013 за результатами проведення негласних слідчих дій у вигляді спостереження за місцем за адресою: м. Миргород, вул. Сорочинська, 2А, спостереження проводилось 10.10.13, 06.11.13, 07.11.13, 09.11.13., де зафіксовано регулярне відвідування грального закладу ОСОБА_3, перебування у ньому тривалий час (зміна) ОСОБА_4 ОСОБА_5;

Протокол №7/2594 від 25.12.2013 за результатами проведення негласних слідчих дії «контроль за вчиненням злочину» у формі оперативної закупки, відповідно до якого у ОСОБА_3 проведено оперативну закупку послуги гри в азартні ігри, із застосування аудіо,відеозапису, в ході якої ОСОБА_3 отримав від клієнта грошові кошти в сумі 200 гривень та зарахував їх на один з комп’ютерів у залі.

Протокол №7/2933 від 20.12.2013 за результатами проведення негласних слідчих дії «контроль за вчиненням злочину» у формі оперативної закупки, відповідно до якого у ОСОБА_5 проведено оперативну закупку, із застосування аудіо,відеозапису, в ході якої вона отримала від клієнта грошові кошти в сумі 200 гривень та зарахувала їх на один з комп’ютерів у залі, пояснила умови гри в азартні ігри клієнт здійснив гру в азартні ігри та програв.

Протокол №7/2815 від 09.12.2013 за результатами проведення негласних слідчих дії «контроль за вчиненням злочину» у формі оперативної закупки, відповідно до якого у ОСОБА_4 проведено оперативну закупку, із застосування аудіо, відеозапису, в ході якої остання отримала від клієнта грошові кошти в сумі 200 гривень та зарахувала їх на один з комп’ютерів у залі, після чого клієнт здійснив гру в азартні ігри та виграв грошові кошти.

Протокол обшуку від 25.12.2013 приміщення за адресою: місто Миргород, вулиця Сорочинська, 2А, в ході якого вилучено 16 комп’ютерних системних блоків, 15 моніторів та іншу оргтехніку, яка симулювала гральні автомати, грошові кошти отримані злочинним шляхом, 3 мобільні телефони «Нокіа». У ОСОБА_3 вилучено грошові кошти.

Протоколом обшуку автомобіля «Хонда Акорд», д.н.з. НОМЕР_1, яким користувався ОСОБА_3 в ході якого виявлено та вилучено: 2 комп’ютерні монітори, флеш картка.

Протоколом обшуку від 25.12.2013 за адресою АДРЕСА_1,де виявлено та вилучено 11 комп’ютерних системних блоків.

Показами залегендованого свідка ОСОБА_7, що в приміщенні грального закладу за адресою м. Миргород, вул. Сорочинська, 2А, передав ОСОБА_3 який знаходився в касі грошові кошти в сумі 200 грн. та попросив зробити ставку для азартної гри в симулятор гральних автоматів. Останній виконав його прохання, кошти були відображені у вигляді кредитів, через деякий час він програв усі гроші.

Аналогічними показами свідка ОСОБА_8 про передачу ним грошових коштів в сумі 200 грн. для здійснення гри ОСОБА_5, яка запропонувала перший комп’ютер та допомогла виставити лінію та ставку, пояснила правила гри.

Протоколом за результатами проведення негласних слідчих дії «зняття інформації

з транспортних телекомунікаційних мереж» щодо ОСОБА_3, відповідно до якого ОСОБА_3 спілкувався з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 та з’ясовував про кількість відвідувачів,розмір кредиту,обстановку в залі.

Протоколом за результатами проведення негласних слідчих дії «зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж» щодо ОСОБА_4, де зафіксовано, повідомлення ОСОБА_4 невідомій особі про те, що вона працює на ігрових автоматах та про кримінальну відповідальність, а також, що місцевій поліції про це відомо. Крім того, підшукувала працівників та постійно спілкувалася із ОСОБА_3 стосовно роботи грального закладу.

Висновком судової комп’ютерно-технічної експертизи №7 від 21.01.14, яким встановлено на жорстких дисках комп’ютерних системних блоків, вилучених в ході обшуку у гральному клубі по вул. Сорочинській 2А, 16 примірників програм «SUPEROMATIK», встановлені та скопійовані «ЛОГ» файли використання програмного продукту, а також «ХОСТ» файли.

Висновком судової комп’ютерно-технічної експертизи №1874 від 21.02.14, відповідно до якого на жорстких дисках комп’ютерних системних блоків, вилучених в ході обшуку у гральному клубі по вул. Сорочинській 2А, встановлено програмне забезпечення «SUPEROMATIK», яке при певних умовах може виконувати функції симулятора гральних автоматів.

Інших доказів на обґрунтування винуватості обвинувачених прокурором не надано.

Відповідно до вимог ст.290 КПК України прокурор або слідчий за його дорученням зобов’язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь-які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти пом’якшенню покарання. Сторони кримінального провадження зобов’язані здійснювати відкриття одна одній додаткових матеріалів, отриманих до або під час судового розгляду. Якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази.

З вищенаведених положень вбачається, що невідкриття матеріалів сторонами в порядку цієї статті є окремою підставою для визнання таких матеріалів недопустимими як докази. При цьому, відкриттю, окрім протоколів, у яких зафіксовано хід та результати проведення певних дій, в обов’язковому порядку підлягають і матеріали, які є правовою підставою проведення таких дій (ухвали, постанови, клопотання), що забезпечить можливість перевірки стороною захисту та судом допустимості результатів таких дій як доказів.

КПК України не містить заборони для сторін кримінального провадження представляти в суді матеріали, не відкриті одна одній. Заборона адресована суду, який згідно з частиною дванадцятою статті 290 КПК України, не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази. Надання стороною обвинувачення у суді матеріалів, до яких не було надано доступ стороні захисту, і долучення їх як доказів на стадіях судового розгляду порушує право обвинуваченого на захист, оскільки змушує його захищатися від так званих нових доказів без надання достатніх можливостей і часу для їх спростування.

Отже, факт ознайомлення з матеріалами справи після закінчення розслідування не є достатнім для відстоювання стороною захисту своєї позиції у кримінальному процесуальному змаганні. За таких умов, коли стороні обвинувачення відомі всі докази, а сторона захисту не володіє інформацією про них до завершення розслідування, порушується баланс інтересів у кримінальному процесі.

Частина дванадцята статті 290 КПК України фактично передбачає кримінальну процесуальну санкцію стосовно сторін кримінального провадження, яка реалізується в разі невиконання сторонами обов’язку щодо відкриття матеріалів, яка полягає в тому, що в майбутньому суд не має права допустити відомості як докази у невідкритих матеріалах. Не відкриття сторонами кримінального провадження одна одній матеріалів суттєво зменшує їх доказову базу, що, в свою чергу, може негативно вплинути на законність та обґрунтованість прийнятого судом рішення.

Відкриття в умовах публічного і гласного судового розгляду окремих матеріалів кримінального провадження, які існували на момент звернення до суду з обвинувальним актом, але не були відкриті стороні захисту, не означає їх автоматичну допустимість, оскільки за КПК України критерієм допустимості доказів є не лише законність їх отримання, а і попереднє відкриття матеріалів іншій стороні до їх безпосереднього дослідження у суді.Згідно ч. 12 ст. 290 КПК України, якщо сторона кримінального провадження не здійснила відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази.

В порушення вимог ст. 290 КПК України, стороні захисту( обвинуваченим та захисникам), не було надано доступу до постанови прокурора відділу прокуратури ОСОБА_9 про проведення контролю за вчиненням злочину № 21/1 -2476т/13 від 21.11.2013, № 21/1 -2746т/13 від17.11.2013, № 21/1 -2578г/13 від 03.12.2013та постанови № 522т від 25.09.2013 року слідчого СВ СУ УМВС України в Полтавській області Кривобока Ю.А. Ухвал слідчого судді Апеляційного суду Полтавської області від 27.09.2013 про надання дозволу на проведення негласної (розшукової) дії стосовно ОСОБА_3 у виді аудіо-, відео контролю місця скоєння злочину, від 28.11.2013 у виді аудіо-, відео контролю особи; стосовно ОСОБА_4 від 22.11.2013 негласної (розшукової) дії у виді зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, 28. 11.2013 у виді аудіо-, відео контролю особи ; стосовно ОСОБА_5 від 18.12.2013 у виді аудіо-, відео контролю особи.

Стороною обвинувачення не відкрито стороні захисту вищезазначені процесуальні рішення (незважаючи на неодноразово заявлені з цього приводу клопотання в тому числі в ході розгляду кримінального провадження судом) і не надано їх суду отже стороною обвинувачення не надано суду доказів про проведення негласної слідчої дії аудіо-, відео контролю особи(контроль за вчиненням злочину у вигляді оперативної закупки), зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, контроль місця скоєння злочинуяка була б проведена в межах кримінального провадження.

Суд вважає, що не дослідження судом процесуальних документів, які стали правовою підставою проведення негласних слідчих (розшукових) дій, впливає на справедливість судового розгляду в цілому, оскільки відсутність дослідження цих матеріалів викликає сумніви щодо можливості здійснення судом належної оцінки законності проведення таких дій, а також достовірності та допустимості їх результатів як доказів. У такому разі недослідження зазначених матеріалів призводить до оперування судом доказами, допустимість яких є імовірною, що в контексті презумпції невинуватості є неприпустимим для обґрунтування рішення про винуватість особи та свідчить про порушення права особи на справедливий суд.

Крім того, дані відповідної ухвали слідчого судді встановлюють обставини процесуального характеру, що мають значення при оцінці допустимості використання отриманих у результаті негласних слідчих (розшукових) дій фактичних даних як доказів у кримінальному провадженні. Такі відомості підтверджують законність (або свідчать про незаконність) проведення тієї чи іншої негласної слідчої (розшукової) дії, і відповідно, мають оцінюватися судом за участю сторін кримінального провадження у сукупності із протоколами негласних слідчих (розшукових) дій.

Вказана позиція висловлена ВССУ у рішеннях по справах від 09.04.2015 № 5-229кс15 та від 26.11.2015 у справі № 5-2150км15, №5-237кс(15)17 що у змагальному процесі повинні розглядатися не лише докази, які безпосередньо стосуються фактів справи, а й інші докази, які можуть стосуватися допустимості, достовірності та повноти останніх. За відсутності у матеріалах кримінального провадження копій ухвал слідчого судді про надання дозволів на застосування зазначених заходів результати відповідної НСРД мають оцінюватися як недопустимі докази та не можуть бути використані при обґрунтуванні судового розгляду. Та відповідає практиці, ЄСПЛ який вказує, що в контексті забезпечення права на справедливий суд необхідно врахувати й акцент Європейського суду з прав людини на необхідності чіткого дотримання положень з питань допустимості доказів. Так, на необхідності надання доступу стороні захисту до матеріалів, які стосуються негласних слідчих (розшукових) дій, як гарантії справедливого судового розгляду, йдеться у рішенні Європейського суду "Едвардс і Льюіс проти Сполученого Королівства" від 27 жовтня 2004 року, в якому зазначено, що, відповідно до вимоги справедливості, передбаченої статтею 6 Конвенції, прокуратура мала ознайомити захист з усіма доказами у справі як на користь, так і проти обвинуваченого.

За таких обставин наданий під час судового розгляду на виконання задоволеного клопотання сторони обвинувачення Апеляційним судом Полтавської області лист від 16.01.2018 про надання слідчим суддею Апеляційного суду Полтавської області за клопотанням прокуратури Полтавської області стосовно ОСОБА_3 27.09.2013 дозвілу на проведення негласної (розшукової) дії у виді аудіо-, відео контролю місця скоєння злочину, 28.11.2013 на проведення негласної (розшукової) дії у виді аудіо-, відео контролю особи ; стосовно ОСОБА_4 22.11.2013 на проведення негласної (розшукової) дії у виді зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, 28. 11.2013 на проведення негласної (розшукової) дії у виді аудіо-, відео контролю особи; 18.12.2013 стосовно ОСОБА_5 на проведення негласної (розшукової) дії у виді аудіо-, відео контролю особи не може слугувати беззаперечним доказом належності та допустимості вищевказаних доказів .

Крім того аналізуючи досліджені судом протоколи НСРД та відеозаписи їх проведення судом встановлено обставини які не відповідають фактичним обставинам кримінального правопорушення які інкримінуються обвинуваченим.

Так відповідно до протоколу проведення НСРД «контроль за вчиненням злочину» у формі оперативної закупки від 09.12.2013 року, у ОСОБА_4 за участю (покупця) залегендованої особи ОСОБА_10 проведена оперативна закупка. Відеозапис не містить будь-якої інформації, яка беззаперечно підтверджувала вчинення злочину ОСОБА_4 так як визначити суму коштів, яка передається касиру не можливо. Крім того відповідно до протоколу вилучення у покупця і огляду грошових коштів від 09.12.2013 року, ОСОБА_10 о 15.35 годині видав працівникам міліції грошові кошти, які він нібито виграв. В цей же час, згідно відеозапису, проведення оперативної закупівлі, який був розпочатий 09.12.2013 року о 15.00 годині і тривав понад 40 хвилин, ОСОБА_10 ще перебував у приміщенні комп’ютерного клубу. Суд був позбавлений можливості перевірити сам факт проведення оперативної закупівлі, оскільки свідок обвинувачення - ОСОБА_10 так і не був доставлений до суду для допиту.

Згідно протоколу проведення НСРД «контроль за вчиненням злочину» у формі оперативної закупки від 20.12.2013 року, у обвинуваченої ОСОБА_5, яку здійснював залегендована особа ОСОБА_11, однак капітан міліції ОСОБА_12 передав барсетку із спеціальними технічними засобами ОСОБА_10

Відповідно до протоколу проведення НСРД «контроль за вчиненням злочину» у формі оперативної закупки від 25.12.2013 року, за участю (покупця) залегендованої особи ОСОБА_13 була проведена оперативна закупка у обвинуваченого ОСОБА_3. Вказаний протокол складений в присутності ОСОБА_14 у м. Полтаві після закінчення оперативної закупівлі о 10.30 годині, незважаючи на те ,що в цей час ОСОБА_15 був присутній на проведенні обшуку за адресою: м. Миргород, вул. Сорочинська, 2а, який розпочався о 10.30 годині. Крім того, відповідно до протоколу капітан міліції ОСОБА_12 передав барсетку із спеціальними технічними засобами ОСОБА_10, а не ОСОБА_13 і останній заходить до приміщення комп’ютерний клуб без спеціальних технічних засобів для здійснення аудіо - відео контролю. Незважаючи на це стороною обвинувачення наданий аудіо-відеозапис цієї негласної слідчої дії.

Вказані розбіжності ставлять під сумнів законність проведення оперативної закупівлі, оскільки при допиті у якості свідка ОСОБА_13та ОСОБА_11, не змогли назвати навіть орієнтовно час проведення контрольної закупки , азартну гру в яку вони грали, не пояснили що таке симулятор ігрових автоматів, чи були помічені кнопки де є ставка та які саме кнопки були помічені а також не пояснили чому після завершення гри до адміністратора не зверталися з метою з’ясування наслідків гри.

Досліджені судом відеозаписи, ( додатки до протоколів НСРД) про проведення візуального спостереження за особою ОСОБА_3; про аудіо-, відео- котроль місця, по вулиці Сорочинська, 2 а, в м. Миргороді, Полтавської області; НСРД про візуальне спостереження за місцем, а саме комп’ютерним клубом по вулиці Сорочинська 2 а, в м. Миргороді. Кожен із вказаних записів відповідно до зафіксованих вчинюваних процесуальних дій особою при їх проведенні фактично являє собою НСРД «контроль за вчиненням злочину»,однак не містить відомостей про те, ким саме були проведені вказані заходи, і чи була наділена особа яка проводила відео спостереження, проводити оперативну закупівлю яка здійснювалася фактично що також свідчить про його не допустимість.

Протоколи НСРД про зняття інформації з транспортних та телекомунікаційних мереж оператора мобільного зв’язку з № НОМЕР_2, та № НОМЕР_3 і № НОМЕР_4 та додатки у вигляді аудіо записів до вказаних протоколів на думку суду не можуть бути доказами проведення розмов ОСОБА_4,та ОСОБА_3, оскільки будь-які докази про перебування в користуванні вказаних номерів мобільного зв’язку у останніх відсутні і з цих підстав не можуть вважатися належними та допустимими доказами.

Відповідно до ч.1 ст.87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

На підставі викладеного, в зв’язку з неможливістю здійснення судом належної оцінки законності проведення негласних слідчих (розшукових) дій у виді аудіо-, відео контролю особи стосовно ОСОБА_3,ОСОБА_5 ,ОСОБА_4 та ОСОБА_4 проведення негласної (розшукової) дії у виді зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж суд вважає недопустимими доказами протоколи про їх проведення.

Суд критично,оцінює покази свідка ОСОБА_16 А .про те що під час її роботи в 2013 році в комп’ютерному клубі на вулиці Сорочинська в місті Миргород на посаді адміністратора були випадки повернення нею відвідувачу більшої суми грошових коштів ніж сплачував останній до отримання послуг. Оскільки ОСОБА_16 є свідком обвинувачення незважаючи на вчинення дій,які інкримінуються обвинуваченим ОСОБА_5 та ОСОБА_4як протиправні : працевлаштування згідно оголошення в місцевій газеті, виконання трудових обов’язків в 2013 році , виконання таких же посадових обов’язків (занесення на комп’ютер де буде працювати відвідувач переданої останнім суми коштів, після закінчення робочого дня передача каси касиру який приходив на зміну), дотримання того ж графіку роботи, отримання винагороди щомісячно у обумовленій сумі.

На думку суду не є беззаперечним доказом винуватості ОСОБА_3 обставини встановлені при проведенні спостереження за особою ОСОБА_3,(регулярне відвідування останнім приміщення за адресою м. Миргород вулиця Сорочинська 2а перебування у ньому тривалий час зміна ОСОБА_4 ОСОБА_5, перебування в приміщенні каси, отримання коштів від громадян,) оскільки будь-яких об’єктивних даних які б підтверджували надання останнім доступу до азартних ігор у вигляді гри на стимуляторах гральних автоматів стороною обвинувачення не надано. Не підтверджує зазначених обставин і відеозапис , який є додатком до вищевказаних протоколів оскільки не містить фіксації факту зараховування на певний комп’ютер коштів для подальшої гри клієнта незважаючи на твердження сторони обвинувачення про встановлення цього факту в результаті проведених негласних слідчих дій у вигляді спостереження за місцем за адресою: м. Миргород, вул. Сорочинська, 2А,( протокол №7/2594 від 26.11.2013, №7/2596 від 26.11.13,№7/2593 від 26.11.2013).

Суд також вважає необґрунтованим твердження обвинувачення,що виявлені та вилучені під час проведення обшуку 25.12.2013 в приміщенні за адресою: м. Миргород, вул. Сорочинська, 2А 16 комп’ютерних системних блоків, 15 моніторів та інша оргтехніка, грошові кошти, в сумі 450 мобільний телефон «Нокіа», у ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 1695 гривень ,2 мобільні телефони; з автомобіля «Хонда Акорд», д.н.з. НОМЕР_1, яким користувався ОСОБА_3 2 комп’ютерні монітори, флеш картка; в житловому приміщенні за адресою АДРЕСА_2, 11 комп’ютерних системних блоків,та один комп’ютерний жорсткий диск підтверджують причетність останнього до скоєння протиправного діяння та свідчать про його винуватість у скоєнні злочину, оскільки стороною обвинувачення не надано будь-яких доказів, що свідчать про належність вказаного обладнання саме ОСОБА_3, а виявлені кошти здобуті злочинним шляхом. Більше того спростовуються свідченнями свідка ОСОБА_17, про використання ОСОБА_6 вказаного приміщення, які об’єктивно підтверджуються договором оренди приміщення по вулиці Сорочинська,2 від 27.12.2012 року укладеним між ОСОБА_17 та ОСОБА_6 для розміщення комп’ютерного клубу Сорочинська,2а м. Миргород,. Та не спростованими обвинуваченням свідченнями свідка ОСОБА_18, яка стверджувала, що майно виявлене в належних їй автомобілі та квартирі є її особистою власністю.

Оскільки стороною обвинувачення не доведено і судом не встановлено, що вилучена комп’ютерна техніка яка була предметом експертного дослідження судової комп’ютерно-технічної експертизи №7 від 21.01.14 та №1874 від 21.02.14, належить обвинуваченим тому на думку суд не є доказом винуватості останніх у інкримінованих злочинах. Крім того суд наголошує, що висновком експертизи висловлене припущення про те що встановлене програмне забезпечення «SUPEROMATIK»,на жорстких дисках комп’ютерних системних блоків,при певних умовах може виконувати функції симулятора гральних автоматів.

Оцінюючи в сукупності з іншими доказами висновок судової криміналістичної експертизи відео-аудіозапису №3674 від 30.05.2016 року зроблений на підстав ухвали суду від 26.03.2017 року суд виходить з наступного.

Невизначеність в чинних нормативно-правових актах, які саме зразки особи слід відносити до біологічних, впливає на процесуальний порядок їх отримання, оскільки такі зразки як: відбитки пальців рук, зразки голосу, зразки почерку не відносять до біологічних. Доки не будуть внесені відповідні зміни до законодавства, під біологічними зразками особи слід розуміти всі зразки, пов’язані з життєдіяльністю особи як біологічної істоти: зразки відбитків пальців рук, почерку, мовлення і голосу особи, зразки відбитків зубів, відбитків будь-яких поверхонь тіла людини (губ, ліктів, ступень ніг тощо), запахових слідів людини, а також усі зразки біологічного походження в їх класичному розумінні (слина, кров, сперма, піт, волосся, нігті тощо), а їх відбирання необхідно здійснювати у відповідності до ч. 3 ст. 245 КПК. Цей висновок узгоджується із рішеннями ЄСПЛ «PG и JH проти Сполученого Королівства», де зразки голосу розглядаються як щось подібне до проб крові, волосся або інших фізичних чи об’єктивних проб та «Сондерз проти Сполученого Королівства», де до проб біологічного матеріалу ЄСПЛ відносить зразки крові, волосся або іншої тканини, та матеріали, які виробляються в процесі природної життєдіяльності організму, як, наприклад, зразки видиханого повітря, сечі, голосу. Також, вищезазначений висновок не суперечить Узагальненням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року про судову практику вирішення слідчими суддями питань, пов’язаних із слідчими (розшуковими) діями де, зазначено що у ст. 245 КПК використано загальне поняття «зразки для експертизи» та два родових поняття «зразки з речей та документів» та «біологічні зразки».

Системний аналіз положень КПК та окремих рішень ЄСПЛ, дозволяє зробити висновок про те, що фізична недоторканість особи охоплюється поняттям «приватне життя», що охороняється статтею 8 ЄКПЛ і стосується найбільш інтимних аспектів приватного життя. Біологічні зразки, ЄСПЛ розглядаються як фізичні чи об’єктивні проби, що використовуються у криміналістичному аналізі і до яких не застосовується право не свідчити проти себе («PG и JH проти Сполученого Королівства»).Окрім того, за національним законодавством, право не свідчити проти себе розуміється як право особи не говорити нічого з приводу підозри чи обвинувачення проти неї, та відмовитися відповідати на запитання у будь- який момент, отже під час здійснення відбирання біологічних зразків для експертизи у примусовому порядку, особа може скористатися вищезазначеним правом, під час відбирання зразків голосу та почерку.

В порушення вищевказаних положень закону та судової практики при відібранні зразків голосу обвинувачених для проведення експертизи голосу останнім не було роз’яснене та забезпечене право захисту, оскільки судом на виконання клопотання експерта самостійно, без дотримання вимог КПК, було визначено що порівняльними зразками є голоси обвинувачених в ході судового засідання під час запитань свідкам та експерту. За таких обставин оскільки при відібранні зразків голосу які були предметом експертного дослідження не були дотримані положення закону та порушено право на захист останніх ,тому висновок експерта є недопустимими доказами.

Крім того суд враховує, що показання свідків ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21,ОСОБА_22 спростовують вину обвинувачених у вчинені інкримінованого їм діяння, оскільки вказані свідки пояснили, що в кінці 2013 року вони в приміщенні інтернет клубу на вулиці Сорочинській,2 в місті Миргороді користувалися послугами Інтернету коли до закладу прийшли працівники міліції та повідомили що буде проводиться обшук. Їм нічого не було відомо чи грають в клубі в азартні ігри. Вони в азартні ігри ніколи не грали, хоча тут декілька разів користувалися послугами Інтернету, про що повідомили працівників міліції. Стверджували, що ОСОБА_3 в приміщенні клубу не перебував, а зайшов лише в супроводі працівників міліції безпосередньо перед проведенням обшуку.

Та свідка обвинувачення Корольової, заявника про скоєння злочину, що причиною заяви було те, що за адресою: м. Миргород вул. Сорочинська 2а грали неповнолітні, палили. Однак будь-яких обставин про вчинення протиправних дій обвинуваченими не надала.

Згідно ч.3 ст.28 КК України злочин визнається вчиненим організованою групою , якщо в його готуванні або вчиненні брали участь декілька осіб (три і більше), які попередньо зорганізувавшись у стійке об’єднання для вчинення цього та іншого (інших) злочинів, об’єднаних єдиним планом та розподілом функцій учасників групи,спрямованих на досягнення цього плану ,відомого всім учасникам групи.

Стаття 203-2 КК України передбачає кримінальну відповідальність за зайняття гральним бізнесом.

Відповідно до ст. 1 Закону "Про заборону грального бізнесу в Україні" гральним бізнесом визнається діяльність, пов'язана з організацією, проведенням і наданням можливості доступу до азартних ігор у казино, на гральних автоматах, комп'ютерних симуляторах, у букмекерських конторах, в інтерактивних закладах або в електронному (віртуальному) казино незалежно від місця розташування сервера.

Азартна гра - це будь-яка гра, обов'язковою умовою участі в якій є сплата грошей гравцем, у тому числі через систему електронних платежів, що дає змогу учаснику як отримати гроші (приз) у будь-якому вигляді, так і не отримати його залежно від випадковості.

Із законодавчого визначення грального бізнесу випливає, що він може виражатися у трьох видах діяльності, пов'язаної з:організацією азартних ігор, їх проведенням;наданням можливості доступу до таких ігор.

За ст.203 - 2 КК України настає кримінальна відповідальність лише за зайняття гральним бізнесом, який характеризується: певним місцем проведення азартної гри - у казино, букмекерських конторах чи в інтерактивних закладах;певним засобом азартної гри - на гральних автоматах, комп'ютерних симуляторах, в електронному (віртуальному) казино незалежно від місця розташування сервера.

Зазначеним вище Законом України «Про заборону грального бізнесу в Україні» організація і проведення азартних ігор визначені як діяльність організаторів азартних ігор, що здійснюється з метою створення умов для здійснення азартних ігор та видачі виграшів (призів) учасникам азартних ігор.

Організаторами азартних ігор Законом визнаються фізичні та юридичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють діяльність з організації і проведення азартних ігор з метою отримання прибутку.

Надання можливості доступу до азартних ігор - це надання доступу до тих самих азартних ігор, про які йдеться в Законі стосовно їх організації та проведення, тобто до тих, які заборонені Законом України «Про заборону грального бізнесу в Україні» від 15 травня 2009 року. Фактично йдеться про надання доступу для участі в азартних іграх, які організовані і проводяться в порушення вимог цього Закону.

Саму заборону щодо здійснення азартних ігор у казино, на гральних автоматах, комп'ютерних симуляторах, у букмекерських конторах, в інтерактивних закладах та в електронному (віртуальному) казино слід розуміти як заборону здійснення лише такої гри, яка має всі загальні ознаки азартної гри, передбачені зазначеним Законом.

Оскільки у визначенні азартної гри йдеться про сплату гравцем грошей як умову його участі в грі, то під таке визначення підпадають лише ті види азартних ігор, у яких гравець сам бере участь після того, як вніс гроші, наприклад, гравець після сплати грошей сам бере участь у грі на гральному автоматі. Крім того, обов'язковою ознакою азартної гри є те, що одержання або неодержання гравцем виграшу (призу) перебуває у вирішальній залежності від випадковості.

В матеріалах кримінального провадження відсутні належні та допустимі докази, того що в приміщенні комп'ютерного клубу, розташованого за адресою: м. Миргород, вул. Сорочинська, 2а, будь-хто з відвідувачів мав змогу одержання або неодержання виграшу у будь-якій грі. Вказані обставини також не підтверджені в ході проведення НСРД щодо обвинувачених.

Злочин вважається закінченим з початкового зайняття гральним бізнесом.

Ознаками суб'єктивної сторони цього злочину є:?прямий умисел, який характеризується усвідомленням винною особою заборони здійснюваної нею господарської діяльності; мета отримання прибутку. Остання, буквально зазначена в названому Законі України від 15 травня 2009 року стосовно організації та проведення азартних ігор. Оскільки надання можливості доступу до азартних ігор змістовно поєднано з їх організацією та проведенням і не є більш суспільно небезпечним, то мета отримання прибутку повинна визнаватися обов'язковою ознакою і в цих випадках.

Аналізуючи всі докази надані стороною обвинувачення судом не встановлено доказів, які б підтверджували, що будь-хто з підсудних ОСОБА_3, ОСОБА_5, чи ОСОБА_4 отримували прибуток від проведення азартних ігор, чи надавали доступ саме до азартних ігор.

Крім того суд зазначає, що стороною обвинувачення не доведені обставини викладені в обвинуваченні щодо створення ОСОБА_3 організованої злочинної групи та участі в ній обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_4 Оскільки не надані суду належні та допустимі докази які підтверджують вчинення ОСОБА_3 дій які йому інкримінуються ( подача оголошення в газету, прийняття на роботу адміністраторів, розробка спільного плану злочинної діяльності та доведення його до членів групи,оренда приміщення, установка комп’ютерної техніки, облаштування гральних місць, здійснення контролю за отриманням доходів, та їх розподіл між членами злочинної групи, вжиття заходів по прикриттю злочинної діяльності ). Як і ненадані докази що свідчать про постійні міцні зв’язки між обвинуваченими, як членами організованої злочинної групи, що діють з єдиним наміром на отримання прибутку та отримання цього прибутку у вигляді премій.

Також суд вказує на безпідставність обвинувачення про період здійснення злочинної діяльності обвинуваченими з квітня 2013 року по 25 грудня 2014 року, оскільки будь-яких об’єктивних даних що підтверджують ці обставини суду не надано та спростовується датою складення та затвердження обвинувального акту 31.03.2014 року.

Суд також зазначає, що обвинувачення ОСОБА_3, зач.1 ст. 176 КК України (незаконне відтворення комп’ютерних програм та порушенні авторського права що завдало шкоди у значному розмірі), будь-якими належними та допустимими доказами не підтверджується. Більше того спростовується свідченнями свідка ОСОБА_17 про передачу в оренду приміщення по вулиці Сорочинська,2 ОСОБА_6 П.( особа якого досудовим слідством не встановлювалася ) та договором оренди приміщення по вулиці Сорочинська,2 від 27.12.2012 року укладеним між ОСОБА_17 та ОСОБА_6 для розміщення комп’ютерного клубу.

Положенням ст. 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У відповідності до ч.1 ст.94 КПК України, зокрема суд, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Суд вважає, що інших доказів, на які посилається сторона обвинувачення, як кожного окремо, так і в сукупності, недостатньо для підтвердження факту вчинення ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 інкримінованого їм кримінального правопорушення.

Вважаючи достатньо забезпеченими в ході судового розгляду процесуальні права сторони обвинувачення на надання нею додаткових доказів на підтвердження доведеності вини обвинуваченого, суд також виходить із принципів реалізації права особи на справедливий суд, яке закріплено в ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно якої, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його права та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Таким чином, суд, дослідивши надані стороною обвинувачення докази в їх сукупності, давши їм оцінку, відповідно до вимог ст.94 КПК України, дійшов висновку про те, що стороною обвинувачення не доведено, що в діянні обвинуваченого ОСОБА_3 є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.28,ч.1 ст. 203-2 та ч.1 ст. 176 КК України, в діянні обвинуваченої ОСОБА_5 є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.28, ч.1 ст.203-2 КК України, в діянні обвинуваченої ОСОБА_4 є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.28,ч.1 ст. 203-2 КК України.

Виходячи з вимог ст.62 Конституції України, ст.17 КПК України, яким передбачено,що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи, суд прийшов до висновку про необхідність виправдання обвинувачених.

Відповідно до положень ч.3 ст. 129 КПК України цивільний позов корпорації «Microsoft» (США), про стягнення з ОСОБА_3 шкоди завданої злочином в розмірі 194880 грн. необхідно залишити без розгляду.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про судову експертизу», ст. 124 КПК України витрати на проведення експертиз за даним кримінальним провадженням слід віднести на рахунок держави.

Суд позбавлений можливості прийняти рішення щодо речових доказів, оскільки ні обвинувальний акт, ні надані стороною обвинувачення докази та документи не містять інформації про індивідуальні ознаки та місце знаходження майна яке визнано речовими доказами.

Керуючись статтями 369-371, 373, 374 Кримінального процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 у пред’явленому обвинуваченні за ч.3 ст.28,ч.1 ст. 203-2,ч.1 ст. 176 КК України визнати невинуватим і виправдати.

ОСОБА_4 у пред’явленому обвинуваченні за ч.3 ст.28,ч.1 ст. 203-2 КК України визнати невинуватою і виправдати.

ОСОБА_5 у пред’явленому обвинуваченні за ч.3 ст.28,ч.1 ст. 203-2 КК України визнати невинуватою і виправдати .

Запобіжний захід ОСОБА_3 у виді застави до вступу вироку в законну сили залишити без змін.

Запобіжний захід ОСОБА_4, ОСОБА_5 у виді особистого зобов’язання до вступу вироку в законну сили залишити без змін.

Витрати на залучення експертів в сумі 14126 грн. 88 коп. відшкодувати державою за рахунок державного бюджету України.

Цивільний позов корпорації «Microsoft» (США) – залишити без розгляду.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Полтавської області через Миргородський міськрайонний суд Полтавської області у строк 30 днів з дня його проголошення.

Суддя ОСОБА_23