Рішення № 73182709, 04.04.2018, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/8451/17

Провадження № 2/750/117/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня 2018 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:

судді Карапута Л.В.,

секретаря Карацюба М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» про стягнення грошових коштів,

третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,

в с т а н о в и в :

01.09.2017 року позивач звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія», в якому просить стягнути залишок вкладу згідно договору про розміщення банківського вкладу в сумі 1162,76 доларів США та відсотків в сумі 375,24 доларів США, а всього 1538,00 доларів США.

В обґрунтування позову зазначила, що 17.09.2015 року вона уклала з Публічним акціонерним товариством "Український ОСОБА_2" договір про розміщення строкового банківського вкладу №10-1384885 на суму 9000,00 доларів США під 10 відсотків річних, на строк з 17.09.2015 року по 19.10.2015 року. Проте, 24.12.2015 року Правлінням Національного банку України була прийнята постанова, якою віднесено ПАТ «Укрінбанк» до категорії неплатоспроможних. У зв’язку з визнанням судом незаконними прийнятих Національним банком України та Фондом гарантування вкладів фізичних осіб відносно ПАТ «Укрінбанк» індивідуально-правових актів, на підставі яких мали виконуватись зобов’язання ПАТ «Укрінбанк» перед позивачем, як вкладником, тому на даний час діють договірні стосунки, за яким відповідач зобов’язаний сплатити заборгованість по договору банківського вкладу та відсотки, та при цьому дія Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не може застосовуватися до відповідача щодо сплати заборгованості по вкладу та відсотках. Вважає, що зобов’язання є невиконаним та обов’язок по поверненню коштів за договором вкладу повинен бути покладений на правонаступника Банку - ПАТ «Українська інноваційна компанія».

Представник позивача у судове засідання подав заяву про розгляд справи без його участі, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, подав до суду відзив на позовну заяву, просив відмовити у задоволенні позову, а підстав для стягнення відсотків немає, посилаючись на постанову ВСУ 24 жовтня 2017 року.

Представник третьої особи - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи сповіщений завчасно та належним чином.

Фіксування судового засідання технічним записом не здійснювалося відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

У судовому засіданні встановлено, що 17 вересня 2015 року між Публічним акціонерним товариством «УКРІНБАНК» та ОСОБА_1 було укладено заяву-договір про розміщення банківського вкладу № №10-1384885, відповідно до якого банк прийняв у позивача грошові кошти в сумі 9000 доларів США зі сплатою 10% річних на строк до 19 жовтня 2015 року (а.с 5).

24 грудня 2015 року Правлінням Національного банку України була прийнята постанова № 934 «Про віднесення ПАТ «Укрінбанк» до категорії неплатоспроможних».

На підставі вказаної постанови Правління Національного банку України від 24.12.2015 № 934, Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 24.12.2015 було прийнято рішення № 239 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Укрінбанк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку», яким розпочато процедуру виведення ПАТ «Укрінбанк» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на три місяці з 25.12.2015 по 24.03.2016, призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, якій делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПАТ «Укрінбанк».

31 березня 2016 року Фондом гарантування вкладів фізичних осіб позивачу було виплачено 200000 грн. в якості відшкодування коштів за договором про розміщення банківського вкладу №10-1384885 від 17 вересня 2015 року, що по курсу НБУ на цю дату становило 7628,33 доларів США (а.с 6-7).

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 березня 2016 року у справі № 826/1162/16, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2016 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31 серпня 2016 року визнано незаконною та скасовано постанову Правління Національного банку України № 934 від 24.12.2015 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Укрінбанк» до категорії неплатоспроможних». Визнано незаконним та скасовано рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 239 від 24.12.2015 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Укрінбанк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку». Зобов’язано Національний банк України надати термін в 95 днів для відновлення платоспроможності Публічного акціонерного товариства «УкрІнБанк» (а/с 9-12, 13-17, 18-21).

Проте, постановою Верховного Суду України від 24 жовтня 2017 року задоволено частково заяву Національного банку України, скасовані всі судові рішення у вказаній вище справі та відмовлено позивачу у задоволенні позовних вимог.

Судом встановлено, що відповідно до Статуту, затвердженого рішенням позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ "Укрінком" (протокол №6 від 28.03.2017, Публічне акціонерне товариство «Українська інноваційна компанія» є набувачем всіх прав та обов’язків Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк» та «Укрінком».

Відомості про ПАТ "Українська інноваційна компанія" та внесення змін до відомостей про юридичну особу зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Таким чином, Публічне акціонерне товариство «Українська інноваційна компанія» є правонаступником Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк».

Як зазначено позивачем, Публічне акціонерне товариство «УкрІнБанк» свої зобов’язання за договором про розміщення банківського вкладу № 10-1384885 у повному обсязі не виконало, не повернуло залишок вкладу в сумі 1162,76 доларів США з відсотками.

Згідно розрахунку, зробленого позивачем, відсотки (10% згідно договору) за період з 19.12.2015 по 10.03.2016 складають 204 долари США, з 11.03.2016 по 31.08.2017 складають 171,24 доларів США..

За положеннями статті 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини першої статті 598 Цивільного кодексу України, зобов’язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

За змістом частини першої статті 1058 Цивільного кодексу України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов’язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно із частиною першою статті 1060 Цивільного кодексу України, договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Як випливає із змісту укладеного між банком та вкладником договору, його автоматична пролонгація (без додаткового погодження між сторонами) та зміна умов в односторонньому порядку не передбачена. Відповідно, оскільки безпосередньо в договорі встановлено строк його дії до 19 жовтня 2015 року, то по настанню визначеної в договорі дати повернення вкладу, закінчується дія укладеного між сторонами договору. Закінчення строку дії договору і невиконання зобов’язань не припиняє зобов’язальні правовідносини, а трансформує їх в охоронні, що містять обов’язок відшкодувати заподіяні збитки, які встановлені договором чи законом. Така правова позиція, висловлена у постанові Верховного Суду України від 10 червня 2015 року у справі № 6-36цс15.

Враховуючи, що строк дії договору банківського вкладу закінчився 19.10.2015 і його не було пролонговано на новий термін, адже через запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Укрінбанк» вкладнику було виплачено 200000 грн. за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а тому підстав для стягнення з правонаступника ПАТ «Укрінбанк» на користь позивача процентів у розмірі, що передбачені договором вкладу, після закінчення строку його дії, суд не вбачає.

Частиною першою статті 1058 Цивільного кодексу України визначено, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов’язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За таких обставин, суд доходить до висновку про те, що відповідачем, як правонаступником банку, порушене право позивача щодо повернення йому грошових коштів за депозитним договором після закінчення його строку дії, в тому числі і гарантоване ст. 1 Протоколу № 11 до Європейської конвенції про захист прав і основоположних свобод право на мирне володіння майном, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача залишку суми вкладу у банківську установу, є обґрунтованими, отже підлягає стягненню з відповідача залишок суми вкладу в розмірі 1162,76 доларів США.

Також, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню судовий збір.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 137, 141, 259, 265, 354 ЦПК України,

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» про стягнення грошових коштів - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором про розміщення банківського вкладу № 10-1384885 від 17.09.2015 року в розмірі1162,76 доларів США.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» на користь держави судові витрати в розмірі 640 грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Чернігівської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Л.В.Карапута