Рішення № 73180533, 03.04.2018, Волочиський районний суд Хмельницької області

Справа №: 671/285/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2018 року м. Волочиськ

Волочиський районний суд Хмельницької області

в складі: головуючої – судді Павлової А.С.,

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_1,

позивача ОСОБА_2,

свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Волочиськ за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Волочиської міської об'єднаної територіальної громади в особі Волочиської міської ради про встановлення факту визнання батьківства і продовження строків для прийняття спадщини, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулася до Волочиського районного суду Хмельницької області із позовною заявою до Волочиської міської об'єднаної територіальної громади в особі Волочиської міської ради про встановлення факту визнання батьківства і продовження строків для прийняття спадщини.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказала, що вона народилася 28.07.1955. Від народження їй було присвоєно прізвище «Когут», за прізвищем її матері – ОСОБА_5, оскільки остання в зареєстрованому шлюбі з її батьком ОСОБА_6 не перебувала. ОСОБА_6 помер 06.08.2004.

Через відсутність відомостей про батька у відповідній графі свідоцтва про її народження, позивач не в змозі оформити документи в нотаріальній конторі про прийняття спадщини. Вона єдиний спадкоємець першої черги за законом після смерті батька. Спадщину не прийняла, оскільки за життя батько вчинив заповіт на ім’я її сестри – ОСОБА_7.

Сестра проживала в м. Хмельницький і, наскільки їй відомо, на той час мала намір реалізувати своє право на спадкування. Про існування заповіту позивачу стало відомо вже після смерті батька. Відомий їй був і його зміст, саме тому із зрозумілих причин вона не зверталася до нотаріуса з відповідною заявою про прийняття спадщини, оскільки не вбачала для того будь-яких законних підстав.

26.09.2008 сестра померла, так і не прийнявши спадщини після смерті батька. В грудні 2017 року від працівників Волочиської ОТГ ОСОБА_2 стало відомо про існування не витребуваного спадкового майна, зокрема – права на земельну частку пай, належного батькові, яке відповідно до заповіту мала би успадкувати її сестра – ОСОБА_8

Оскільки іншого способу захисту своїх прав позивач не має, тому звернулася до суду з даним позовом. Просила встановити факт визнання ОСОБА_6, який помер 06.08.2004, свого батьківства щодо неї та надати їй додатковий строк для подання заяви в нотаріальну контору про прийняття спадщини.

Ухвалою від 01.03.2018 позовну заяву було прийнято до розгляду судом та відкрито провадження у справі. Її розгляд вирішено проводити за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 23.03.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 03.04.2018. Цією ж ухвалою задоволено клопотання позивача про виклик в судове засідання свідків: ОСОБА_3 та ОСОБА_4

В судовому засіданні позивач заявлений позов підтримала за обставин викладених у ньому, просила його задоволити.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, направивши до суду листа, в якому просив справу слухати у його відсутності, у її вирішенні поклався на думку суду.

Відзиву на позов представник відповідача суду та іншим учасникам справи не направляв. Жодних заяв чи клопотань від нього не надходило.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які являються рідними дядьком та тіткою позивачки суду зазначили, що ОСОБА_2 є донькою померлого ОСОБА_9, і в цьому не має жодних сумніві, адже все життя останній прожив сім’єю з ОСОБА_5 і у них було дві доньки: ОСОБА_2 (позивач) та ОСОБА_3. Також ОСОБА_4 вказала, що прізвище їх сім’ї ОСОБА_6, однак дуже часто його писали з помилкою, наприклад ОСОБА_9, однак ніхо в сім’ї не надав цьому суттєвого значення. Свідки підтвердили, що ОСОБА_6 помер 06.08.2004.

Вислухавши пояснення позивача, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, давши оцінку зібраним доказам, суд прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 06 серпня 2004 року в с. Мирівка Волочиського району Хмельницької області помер ОСОБА_9, що підтверджуються копією свідоцтва про його смерть серії 1 БВ № 245472 (а.с. 14).

Мати заявника ОСОБА_5 перебувала з ОСОБА_9 у фактичних шлюбних відносинах з січня 1949 року до самої його смерті, що підтверджується показами свідків.

Факт того, що під час спільного проживання батьків однією сім’єю 28 липня 1955 року народилася ОСОБА_10 (позивач), підтверджується свідоцтвом про її народження та витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження. Однак, у зв'язку з тим, що шлюб між її батьками не був зареєстрований у свідоцтві про народження, графа щодо відомостей про батька є незаповненою (а.с. 10, 34).

ОСОБА_10 (позивач) 14.05.1977 року уклала шлюб з ОСОБА_11 та взяла прізвище чоловіка – ОСОБА_11 (а.с. 11).

За свого життя ОСОБА_6 визнавав заявника за свою дочку, виховував, утримував матеріально, вони з дня народження останньої по 21.04.1974 проживали однією сім'єю, що підтверджується показами свідків та записами із погосподарської книги Федірківської сільської ради Волочиського району Хмельницької області за 1958-2005 роки (а.с. 23).

Пунктом 7 Постанови Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року №3 “Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів” встановлено, що у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір’ю дитини, або смерті жінки, котра вважалась матір'ю останньої, факт їхнього батьківства (материнства) може бути встановлено за рішенням суду в окремому провадженні.

Суд розглядає заяви про встановлення факту батьківства в разі смерті особи, яку заявник вважає батьком дитини, і вирішує їх з урахуванням обставин, передбачених ст. 53 Кодексу про шлюб та сім'ю Української РСР. Заяви про встановлення факту визнання батьківства щодо дитини, народженої до 1 жовтня 1968 року, розглядаються судом у випадках, коли померла особа визнавала себе батьком дитини до цієї дати (п.15 Постанови Пленуму ВСУ “Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення”).

Відповідно до ст. 53 КпШС, в разі народження дитини у батьків, які не перебувають у шлюбі, при відсутності спільної заяви батьків батьківство може бути встановлене в судовому порядку за заявою одного з батьків або опікуна (піклувальника) дитини, особи, на утриманні якої знаходиться дитина, а також самої дитини після досягнення нею повноліття. При встановленні батьківства суд бере до уваги спільне проживання та ведення спільного господарства матір'ю дитини і відповідачем до народження дитини, або спільне виховання чи утримання ними дитини, або докази, що з достовірністю підтверджують визнання відповідачем батьківства.

Згідно із ст. 55 цього ж Кодексу, якщо батьки не перебувають у шлюбі між собою, запис про матір дитини провадиться за заявою матері, а запис про батька дитини за спільною заявою батька і матері дитини, або батько записується згідно з рішенням суду. При народженні дитини у матері, яка не перебуває в шлюбі, якщо немає спільної заяви батьків і рішення суду про встановлення батьківства, запис про батька дитини в книзі записів народжень провадиться за прізвищем матері, ім'я, по батькові та національність батька дитини записуються за її вказівкою. В разі смерті матері, визнання матері недієздатною, позбавлення її батьківських прав, а також при неможливості встановити місце її поживання, запис відомостей про матір і батька дитини провадиться за правилами, викладеними в цій статті, за заявою осіб, зазначених у ст. 163 цього Кодексу.

Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року № 3 “Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів”, визначено, що питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них.

Оскільки з показів свідків та досліджених в судовому засіданні документів вбачається, що померлий ОСОБА_6 та ОСОБА_5 по 1972 року спільно проживали однією сім’єю, не реєструючи шлюб, та від спільного проживання в них народилася дочка ОСОБА_10, ОСОБА_6 визнавав ОСОБА_10 своєю дочкою (в тому числі до 1 жовтня 1968 року), тому суд вважає за необхідне встановити факт батьківства.

Крім того, суд звертає увагу, що у свідоцтві про смерть прізвище померлого значиться як «Перницький», тоді як у поданих позивачем письмових доказах фігурує прізвище «Перніцький». Суд на підставі показів свідків і досліджених письмових матеріалів даної цивільної справи вважає ОСОБА_9 та ОСОБА_6 – однією і тією ж особою, який помер 06.08.2004.

Таким чином, суд вважає встановленим, що позивач є спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_9

Померлий ОСОБА_9 за життя 20.03.2000 склав заповіт, згідно з якого усе своє майно заповів своїй дочці (сестрі позивача) – ОСОБА_8 (а.с. 12-13, 15).

ОСОБА_8 померла 26 вересня 2008 року (а.с. 16).

З довідки старости с. Федріки, Мирівка Волочиської міської об’єднаної територіальної громади Волочиського району Хмельницької області від 02.02.2018 за № 42 вбачається, що ОСОБА_6, який помер 09.08.2004 був зареєстрований і проживав один в ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 20).

При цьому, суд не бере до уваги довідку старости с. Федріки, Мирівка Волочиської міської об’єднаної територіальної громади Волочиського району Хмельницької області від 02.02.2018 за № 41 згідно з якої протягом шести місяців з дня смерті ОСОБА_6 в управління майном вступила його дочка ОСОБА_2 (а.с. 21), оскільки прийняття спадщини шляхом фактичного вступу в управління або володіння спадковим майном згідно з норм ЦК України (2004 року) не має жодного правового значення.

Крім того, з інформаційної довідки зі спадкового реєстру № 50773921 від 02.02.2018 слідує, що спадкова справа після смерті 06.08.2004 ОСОБА_9 не заводилась (а.с. 24).

Таким чином, крім позивача, інші спадкоємці як за законом, так і за заповітом після смерті ОСОБА_9 - відсутні.

Нотаріусом 02.02.2018 позивачу відмовлено в прийнятті її заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 в зв’язку з пропущенням нею строку для її прийняття, а також відсутності доказів того, що померлий був її батьком (а.с. 19).

Згідно з ст.ст. 1269, 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Як встановлено судом, у шестимісячний строк позивач ОСОБА_2 не звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, оскільки спадкодавцем за життя було складено заповіт на іншого спадкоємця і правових підстав для її прийняття у позивача не було.

Згідно із ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Суд прийшов до висновку, що ОСОБА_2, у зв’язку з поважними причинами, пропустила строк для подання заяви про прийняття спадщини, оскільки наявність іншого спадкоємця за заповітом та відсутність відомостей про прийняття ним спадщини унеможливлювало її звернення до нотаріальної контори із відповідною заявою, а тому, враховуючи те, що відповідач не заперечує проти позову, будь-чиї права чи законні інтереси рішенням суду порушені не будуть, ОСОБА_2 можна визначити додатковий строк для звернення в нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_9, терміном два місяці з дня набрання рішенням законної сили.

Відповідно до п.п. 2, 5, 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є: неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Таким чином, аналізуючи вище викладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості, справедливості та пропорційності, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог ОСОБА_2 до Волочиської міської об’єднаної територіальної громади в особі Волочиської міської ради в заявлених нею межах.

Керуючись, ч. 1 ст. 58 Конституції України, ст.ст. 52, 53 КпШС України, ст.ст. 62, 128, 130 СК України, ст.ст. 1222, 1269, 1270, 1272 ЦК України, ст. 2, 10, 12, 13, 81, 89, 263 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний код: НОМЕР_1, адреса проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3, до Волочиської міської об'єднаної територіальної громади в особі Волочиської міської ради, код ЄДРПОУ: 04060695, адреса знаходження: Хмельницька область, м. Волочиськ, вул. Незалежності, 88, про встановлення факту визнання батьківства і продовження строків для прийняття спадщини, - задовольнити.

Встановити факт, що померлий 06 серпня 2004 року в с. Мирівка Волочиського району Хмельницької області ОСОБА_9, був батьком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Визначити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 додатковий строк – два місяці, для подання нею заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_9, який помер 06 серпня 2004 року, що починається з дня набрання рішенням суду законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга подається до апеляційного суду Хмельницької області через Волочиський районний суд Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 04.04.2018.

Суддя Павлова А.С.