Постанова № 73179771, 28.03.2018, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 601/837/17Головуючий у 1-й інстанції Мочальська В.М. Провадження № 22-ц/789/252/18 Доповідач - Ткач О.І.Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2018 року м. Тернопіль

Апеляційний суд Тернопільської області в складі:

головуючого - Ткач О.І.

суддів - Бершадська Г. В., Гірський Б. О.,

за участі секретаря Танцюри О.В.

Сторін: позивачки ОСОБА_1 та її адвоката ОСОБА_2, представника відповідачки адвоката ОСОБА_3, третьої особи ОСОБА_4

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кременецького районного суду від 20 грудня 2017 року, яке ухвалено суддею Мочальською В.М., у цивільній справі № 601/837/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5, Почаївської міської ради, треті особи: Кременецька районна державна адміністрації, ОСОБА_4 про визнання незаконним та скасування рішення Почаївської міської ради, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, -

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

1.1. В травні 2017 року, ОСОБА_1 звернулась із позовом до ОСОБА_5, Почаївської міської ради про усунення перешкод в користування земельною ділянкою для обслуговування жилого будинку шляхом знесення огорожі, яка обмежує їй доступ до земельної ділянки для ведення особистого господарства в АДРЕСА_1

1.2. Позивачка зазначила, що на підставі спадкового договору, після смерті, колишньої власниці ОСОБА_7, вона спільно з чоловіком - 3-ою особою в справі, стала власником домоволодіння АДРЕСА_1 за вищевказаною адресою. На час смерті колишньої власниці, процес приватизації земельної ділянки був розпочатим, але не завершеним. На час звернення до суду межові знаки не збереглись, але виявилось, що існуючі розміри земельної ділянки є меншими ніж ті, які вказані в рішенні виконкому Почаївської селищної ради народних депутатів №188 від 29.07.1970 року, яким надано дозвіл на будівництво жилого будинку на належній матері ОСОБА_7 присадибній земельній ділянці АДРЕСА_1 взамін старого будинку. Крім цього, вказаним рішення, за чинним на 1970 рік законодавством, до земельної ділянки для влаштування заїзду було долучено земельну ділянку шириною 3 метри за рахунок сусідньої присадибної ділянки ОСОБА_8 Таким чином, згідно технічної та земельної документації, яка є в справі про відведення в натурі земельної ділянки і погодження проектної документації на будівництво жилого будинку за 1970 рік, ширина земельної ділянки по вулиці Шевченка становить 13 метрів, а на час звернення до суду становить 10.16 метрів, що констатовано актами, висновками комісій, які створювались органом місцевого самоврядування щодо врегулювання земельного спору.

1.3. Відповідачка ОСОБА_5 самочинно побудувала жилий будинок в 90 - роках минулого століття, без відновлення меж, самочинно встановила огорожу між домоволодіннями, тим самим порушивши право на повноцінне користування земельною ділянкою в розмірах та межах, яка була надана колишнім власникам для обслуговування домоволодіння і на яку мають право власники жилого будинку.

1.4. В процесі розгляду справи позивачкою уточнювались позовні вимоги, в кінцевому варіанті, 20 грудня 2017 року, позивачка просить скасувати як незаконне рішення Почаївської міської ради №127 від 29.06.2000 року, на яке Почаївська міська рада у відповідях на її неодноразові звернення посилається як на документ, яким відповідачці ОСОБА_5 надано земельну ділянку для будівництва житлового будинку, що відображено в генплані забудови земельної ділянки забудовника, та зобов'язати ОСОБА_5 не чинити їй перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення встановленої нею огорожі (а.с.148).

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

2.1. Рішенням Кременецького районного суду від 20 грудня 2017 року у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_5, Почаївської міської ради, треті особи: Кременецька районна державна адміністрація ОСОБА_4 про визнання нечинним (незаконним) та скасування рішення Почаївської міської ради від 29 червня 2000 року № 127 та зобов'язання усунути перешкоди, шляхом відновлення меж земельної ділянки у відповідності до генплану забудови земельної ділянки - відмовлено.

2.2. Судове рішення мотивоване тим, що позивачкою не надано будь-яких доказів того, що ОСОБА_5 чинить перешкоди позивачці в користуванні земельною ділянкою для заїзду до її земельної ділянки на АДРЕСА_1, оскільки попередня власниця не мала претензій щодо влаштування відповідачкою огорожі. При цьому суд, констатував, що наданий відповідачкою генплан забудови земельної ділянки, який виготовлено в 2000 році на підставі рішення міськвиконкому, свідчить про правомірність користування земельною ділянкою, фактичний розмір якої відповідає розмірам, які вказані в генплані.

2.3. Відмовлено у визнанні незаконним рішення Почаївської міської ради №127 від 29.06.2000 року стосовно надання відповідачці права користування самочинно збудованим жилим будинком на АДРЕСА_2 оскільки воно не порушує прав позивачки.

3. Короткий зміст апеляційної скарги.

3.1. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом норм процесуального права: неправильність встановлення обставин справи, які мають значення для справи, внаслідок неправильного їх дослідження та оцінки.

3.2.Представник позивачки зазначає, що суд першої інстанції:

а) дав невірну оцінку наданим письмовим доказам стосовно надання колишнім власникам домоволодіння дозволу на будівництво будинку взамін старого та долучення земельної ділянки за рахунок присадибної ділянки суміжного землекористувача, які надані в рамках чинного на той час законодавства в сфері регулювання земельних правовідносин;

б) у відсутність належних та допустимих доказів: рішень органів місцевого самоврядування про надання відповідачці земельної ділянки для будівництва будинку; договорів про придбання нею домоволодіння, яке передбачає право переходу права користування земельною ділянкою для його обслуговування; виписок з земельно - кадастрових книг, зробив висновок про те, що відповідачка не порушує прав позивачки;

в) не дано оцінки доказам кожному зокрема та в сукупності, як то: рішенню виконкому Почаївської селищної ради народних депутатів №188 від 29.07.1970 року ( а.с.105), акту обстеження земельної ділянки №4 від 12.03.2016 року (а.с.43), відповіді Почаївської міської ради №560 від 16.05.2016 року (а.с.113), відсутності землевпорядної документації у відповідачки.

4. Аргументи учасників справи.

4.1. Позиція відповідачки ОСОБА_5 викладена у відзиві на апеляційну скаргу.

4.2. ОСОБА_5 ,ІНФОРМАЦІЯ_1, у своєму відзиві доводи апеляційної скарги заперечила та зазначила, що колишня власниця жилого будинку, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року, не мала будь-яких претензій до влаштування в 2000 році огорожі; ніколи раніше в неї не було заїзду у двір оскільки користувалась заїздом сусіднього землекористувача. Відповідно позивачка, набувши право власності на жилий будинок, набуває права на користування земельною ділянкою для його обслуговування в розмірах та на умовах якими користувалась колишня власниця.

4.3. Суд прийшов до вірного висновку про те, що позивачкою не надано доказів про те, що вказаний заїзд існував, оскільки не надано доказів про вилучення землі у її бабусі, ОСОБА_8, як це передбачено ст.16 ЗК УРСР від 08.07.1970 року, оскільки вона була на той час власником жилого будинку. Огорожа між двома сусідніми землекористувачами була встановлена ще у 2000 році і жодних спорів з приводу цього не виникало.

4.4. Позиція представника Почаївської міської ради, яка висловлена в суді першої інстанції

4.5. В суді першої інстанції представник міської ради посилався на те, що відповідачка ОСОБА_5 користується земельною ділянкою, яка визначена Генеральним планом забудови в 2000 році на підставі рішення виконкому Почаївської міської ради. Фактичне використання відповідачкою землі відповідає плану земельної ділянки, яка зображена в генплані. При цьому, представник визнав обставину, що відповідачці земельна ділянка для будівництва жилого будинку не надавалась і в земельно-шнурових книгах відсутні записи про ОСОБА_5 як землекористувача земельної ділянки на АДРЕСА_2.

4.6.Відповідач Почаївська міська рада відзиву на апеляційну скаргу не подала.

4.7. У суді апеляційної інстанції представник відповідачки додатково пояснила, що у ОСОБА_5 відсутнє рішення про надання земельної ділянки, як і докази про набуття права власності на жилий будинок ОСОБА_8 Самочинно збудоване домоволодіння є узаконеним про що свідчить наявний в справі генплан та видане свідоцтво про право власності.

4.8. Відповідач Почаївська міська рада подала заяву про розгляд справи у їх відсутність.

5. Обставини справи.

5.1. Рішенням комітету Почаївської селищної ради депутатів трудящих № 188 від 29.07.1970 року дозволено ОСОБА_9, голові колгоспного двору, побудувати житловий будинок на належній їй присадибній ділянці на АДРЕСА_1, розширивши її на 3 метри за рахунок колишньої присадиби ОСОБА_8 (а.с.105-108).

5.2. ІНФОРМАЦІЯ_3 року, після смерті ОСОБА_9, на підставі висновку Кременецького БТІ щодо можливості оформлення права власності на будинковолодіння, після смерті останнього члена колгоспного двору, виконкомом Почаївської міської ради видано свідоцтво про право власності на домоволодіння її дочці ОСОБА_7 (а.с.104, 110зв.).

5.3. 04.09.2008 року укладено спадковий договір про відчуження житлового будинку з господарськими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1, між позивачкою та її чоловіком, з однієї сторони, та ОСОБА_7, з другої сторони, який в той же день нотаріально засвідчено приватним нотаріусом Кременецького районного нотаріального округу Ковтунович О.П. за реєстром №1546. ( а.с.112).

5.4. Рішенням сорок п'ятої сесії шостого скликання Почаївської міської ради №2004 від 26.12.2014 року надано дозвіл ОСОБА_7 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо відновлення меж земельних ділянок в натурі в розмірі 0.10 га для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських будівель в АДРЕСА_1 та 0.1468 га для ведення особистого селянського господарства( а.с.100).

5.5. ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_7 померла (а.с.109).

5.6. Речове право позивачки та її чоловіка, третьої особи в справі, зареєстровано 24.02.2016 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно ( а.с.110).

5.7. Відповідачка ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, є власницею житлового будинку АДРЕСА_2 згідно до свідоцтва про право власності, яке видано виконкомом Почаївської міської ради №7 від 31.01.2001 року ( а.с.137).

5.8. Вказаний жилий будинок самочинно збудований, але рішенням виконкому Почаївської міської ради №127 від 29.06.2000 року відповідачці надано дозвіл на користування ним, та зобов'язано виготовити містобудівну документацію - проектну документацію. У тексті вказаного рішення відсутнє посилання стосовно умов та підстав використання відповідачкою земельної ділянки для будівництва ( а.с.91).

5.9. З відповіді Почаївської міської ради №1514 від 24.11.2017 року вбачається, що земельна ділянка на АДРЕСА_2 відповідачці ОСОБА_5 не надавалась, ні в користування, ні у власність.

5.10. Свої доводи щодо правомірності користування земельною ділянкою та встановлення огорожі відповідачка ОСОБА_5 обґрунтовує посиланням на генеральний план забудови земельної ділянки, який затверджено архітектором Кременецького району і в якому зазначено, що забудову раніше закріпленої земельної ділянки дозволено на підставі рішення Почаївської міської ради №127 від 29.06.2000 року ( а.с.47).

5.11. За вказаним номером та датою відсутнє рішення Почаївської міської ради про надання відповідачці земельної ділянки для будівництва жилого будинку за адресою АДРЕСА_2, однак за вказаною датою та номером є рішення міськвиконкому, що вбачається з довідки архівного відділу Кременецької РДА від 04.08.17 №83/03-02 (а.с.90).

5.12. З акту обстеження земельної ділянки №4 від 12.03.2016 року вбачається, що ширина земельної ділянки для обслуговування жилого будинку на АДРЕСА_1 становить 10,16 м (а.с.43).

5.13. З відповіді Почаївської міської ради №560 від 16.05.2016 року на звернення позивачки вбачається, що найбільша ширина заїзду у двір будинку АДРЕСА_1 становить 1.60 м ( а.с.113).

5.14. Своє право користування земельною ділянкою відповідачка на засіданні погоджувальної комісії з питань земельних відносин пояснила тим, що земельна ділянка їй перейшла в користування від її бабусі ОСОБА_8 (а.с.99).

5.15. В справі відсутні будь-які докази про родинні стосунки між вказаними особами та про перехід права власності на належний ОСОБА_8 жилий будинок до відповідачки.

5.16. Відсутні дані про ОСОБА_8 як землекористувача на вул. Шевченка 76 в земельно-кадастрових книгах Почаївської міської ради.

5.17. Відповідач Почаївська міська рада визнає факт відсутності рішення органу місцевого самоврядування про надання відповідачці земельної ділянки для будівництва домоволодіння, однак посилається на рішення міськвиконкому №127 від 29.06.2000 року як на доказ правомірності використання нею земельної ділянки для будівництва.

Позиція суду апеляційної інстанції:

6. Оцінка аргументів учасників справи і висновки суду першої інстанції:

(1) Стосовно доведеності позивачкою порушення її прав землекористувача з підстав набуття права власності на частину житлового будинкуАДРЕСА_1.

6.1. Пунктом 5 Постанови Верховної Ради від 18 грудня 1990 року №562 "Про порядок введення в дію Земельного кодексу Української РСР - встановлено, що: "громадяни, підприємства, установи, організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення в дію Кодексу, зберігають свої права на користування до оформлення ними у встановленому порядку прав землеволодіння або землекористування;"

6.2. Згідно ч. 1 ст. 30 ЗК України (в ред. від 18.12.1990 року) - "При переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення."

6.3. Позивачкою суду надано справу №6071 про відведення забудовнику ОСОБА_9 в натурі земельної ділянки і погодження проектної документації на будівництво індивідуального будинку на вул.Шевченка 58 смт. Почаїв (на даний час АДРЕСА_1). Складовою вказаної справи є рішення виконкому Почаївської селищної Ради депутатів трудящих № 188 від 29.07.1970 року про дозвіл ОСОБА_9 будівництва жилого будинку на своїй присадибній земельній ділянці із розширенням (збільшенням) її за рахунок суміжної присадибної земельної ділянки на 3 метри з посиланням на дозвіл колгоспу на вказане вилучення для облаштування проїзду (колишня присадиба ОСОБА_12). В матеріалах справи є план меж земельної ділянки з шириною в 13 метрів по вул.Шевченка та з прив'язкою від кута будинку №60 до межі в 7 метрів ( а.с.106, 106 зв.,108).

6.4. В даній справі земельні правовідносини виникли до введення в дію ЗК УРСР (в ред. від 08.07.1970 р.), який набув чинності лише 01.01.1971 року. Станом на липень 1970 року надання громадянам земель для будівництва регулювалось Примірним Статутом Колгоспу, Постановою Ради Міністрів УРСР від 07.09.1948 р, №1974 "Про індивідуальне житлове будівництво"та Постановою Ради Міністрів УРСР від 28.05.1947р №765 "Про порядок відведення земельних ділянок під забудову сільських населених пунктів Української РСР".

6.5. Тому правомірною підставою набуття права користування земельною ділянкою забудовника будинку АДРЕСА_1 на вул.Шевченка є рішення виконкому Почаївської селищної Ради депутатів трудящих №188 від 29.07.1970 року про дозвіл на будівництво на належній ОСОБА_9 присадибній земельній ділянці, яка утворена в результаті об'єднання раніше, в 1963 році, наданої присадибної земельної ділянки та долучення земельної ділянки шириною 3м по вул.Шевченка за рахунок бувшої присадиби ОСОБА_12

6.6. Станом на 1970 рік земля перебувала у власності держави СРСР і чинне законодавство не передбачало згоди громадян, як вторинних землекористувачів, на вилучення землі. Достатньо було рішення відповідного державного органу- виконкому селищної, міської ради народних депутатів про вилучення землі.

6.7. Тому, суд апеляційної інстанції відхиляє заперечення відповідачки про неотримання згоди суміжного землекористувача присадибної ділянки ОСОБА_8 на вилучення у неї частини земельної ділянки як підставу неправомірності збільшення земельної ділянки ОСОБА_9

6.8. ОСОБА_13 після смерті матері, останнього члена колгоспного двору, в 1983 році стала власником жилого будинку та користувачем присадибної земельної ділянки. Згідно до ст.78 ЗК УРСР присадибна земельна ділянка робітника чи службовця на землях колгоспу не могла бути меншою 0.15 га.

6.9. В справі відсутні докази про те, що у колишніх власників будинку на АДРЕСА_1 вилучалась присадибна земельна ділянка. Відповідачем, Почаївською міською радою, як власником комунальної землі, не надано будь- яких належних доказів про те, що надана в 70-х роках минулого століття присадибна ділянка ОСОБА_9 була зменшена, тобто мало місце її вилучення (до 1991 року таке вилучення, згідно до ст.16 ЗК УРСР оформлялось рішенням виконкому селищної, міської ради народних депутатів без згоди землекористувача).

6.10. Згідно до п. 8 Постанови Верховної ради України "Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі" від 13 березня 1992 року № 2200-ХІІ, встановлено, що громадяни, підприємства, установи, організації, яким було надано в установленому порядку земельні ділянки у довічне успадковуване або постійне володіння, зберігають свої права на використання цих земельних ділянок до оформлення права власності або землекористування відповідно до Земельного кодексу України.

6.11.Земельна ділянка надана матері ОСОБА_7 з дотриманням законодавства, яке було чинним до введення в дію ЗК УРСР від 18.07.1970 року, до 01.01.1971 року.

6.12. Станом на початок проведення земельної реформи в Україні, в 1991 році, не внесено змін щодо розміру присадибної земельної ділянки АДРЕСА_1.

6.13. Рішенням сорок п'ятої сесії шостого скликання Почаївської міської ради №2004 від 26.12.2014 року Почаївська міська рада визнала право ОСОБА_7 на приватизацію нею 0.10 га для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських будівель в АДРЕСА_1 та 0.1468 га для ведення особистого селянського господарства.

6.14. Тому відсутні підстави заперечувати право позивачки на земельну ділянку для обслуговування будинку та господарських будівель в розмірах, якими користувалась попередня власниця будинку 78 на АДРЕСА_1 м.Почаєва.

6.15. Захисту підлягає порушене або невизнане право.

6.16. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з ч. 3 ст. 152 ЗК шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною.

6.17. Суд першої інстанції зробив невірний висновок, що наданий відповідачкою генплан доводить правомірність використання нею земельної ділянки в розмірах та конфігурації, яка накреслена в ньому.

6.18. Відповідно до частини 1, 2 статті 67 ЗК України (в ред. від18.12.1990 року)-"Громадянам за рішенням сільської, селищної, міської Ради народних депутатів передаються у власність або надаються у користування земельні ділянки для будівництва індивідуальних жилих будинків, господарських будівель, гаражів і дач.

6.19. Розмір ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) повинен бути не більше: у сільських населених пунктах - 0,25 гектара, селищах міського типу - 0,15 гектара, а для членів колективних сільськогосподарських підприємств і працівників радгоспів - не більше 0,25 гектара, у містах - 0,1 гектара.".

6.20. Згідно до статті 22 Закону України "Про основи містобудування" №2780 від 16.11.1992р., в редакції чинній до 1.03.2001 року, -"Забудова земельних ділянок, що надаються для містобудівних потреб, здійснюється після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою у порядку, передбаченому законом, та отримання дозволу на виконання будівельних робіт. "

6.21. Статтею 105 ЦК УРСР, в редакції чинній на червень 2000 року, передбачено наслідки самовільного будівництва жилого будинку, господарських і побутових будівель та споруд- "Громадянин, який збудував або будує жилий будинок, здійснив або здійснює його перебудову чи прибудову без встановленого дозволу, або без належно затвердженого проекту, або з істотними відхиленнями від проекту, або з грубим порушенням основних будівельних норм і правил, не вправі розпоряджатися цим будинком чи частиною його (продавати, дарувати, здавати в найм тощо).

За позовом виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів такий будинок або частина його можуть бути безоплатно вилучені судом і зараховані до фонду місцевої Ради народних депутатів або за рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів знесені громадянином, який провадив самовільне будівництво, або за його рахунок. Знесення чи вилучення будинку, який побудовано чи будується з істотними відхиленнями від проекту або з грубим порушенням основних будівельних норм і правил, провадиться, коли громадянин не привів його, після попередження, у відповідність з проектом чи зазначеними нормами і правилами."

6.22. Відповідачка ОСОБА_5 набула право власності на житловий будинок АДРЕСА_2 шляхом узаконення самочинно збудованого житлового будинку.

6.23. Виконкомом Почаївської міської ради 29.06.2000 року прийнято рішення №127 в межах повноважень в сфері містобудування згідно до ст14 Закону України "Про основи містобудування" та обов'язків, які були передбачені чинніою у вказаний період часу ст. 105 ЦК в редакції 1963 року, яка передбачала наслідки самочинного будівництва житлового будинку для громадян та обов'язку виконкому з усунення наслідків такого будівництва.

6.24. По суті, міськвиконком своїм рішенням № 127 надав дозвіл відповідачці ОСОБА_5 право користування самочинно збудованим жилим будинком та зобов'язав виготовив проекту документацію. Однак поза увагою вказаного рішення залишилось питання правомірності використання земельної ділянки для вказаної мети.

6.25. Питання надання земельної ділянки для будівництва не було компетенцією міськвиконкому.

6.26. Посилання суду першої інстанції на генплан забудови ОСОБА_5 земельної ділянки у раніше закріпленому розмірі, який виготовлено на виконання рішення №127 виконкому Почаївської міської ради від 29.06.2000року, як на доказ правомірності використання земельної ділянки в розмірах, які в ньому зазначені, суд апеляційної інстанції не може визнати належним доказом вказаної обставини.

а) По-перше: Почаївська міська рада визнала, що земельна ділянка відповідачці не надавалась в користування. Відповідно відсутній конкретний розмір земельної ділянки, її конфігурація, встановлення межових знаків.

б) По-друге: у вказаному документі підставою перебування в користуванні відповідачки земельної ділянки вказано рішення Почаївської міської ради від 29.06.2000 року за №127. В даному випадку має місце невідповідність посиланню на рішення міської ради, оскільки у вказану дату та за вказаним номером прийнято рішення міськвиконкому щодо надання дозволу ОСОБА_5 на користування самочинно збудованим будинком та наданням дозволу на виготовлення проектної документації. У вказаному рішенні міськвиконкому не зазначено хто є користувачем та в яких розмірах земельної ділянки, на якій зведено самочинно житловий будинок.

в) По-трете: генплан забудови земельної ділянки - це схема планування земельної ділянки з позначенням планових будівель та інших постійних об'єктів і є документом містобудівною документації.

6.27. Посилання на неіснуюче рішення міської ради за вказаним номером в генплані забудови не може прийматись в обґрунтування перебування в правомірному користуванні ОСОБА_5 земельної ділянки в розмірах та конфігурації , які вказані в генплані забудови.

6.28. Відповідачка ОСОБА_5 не надала доказів про те, що в законом передбаченому порядку набула право власності на житловий будинок ОСОБА_8 і відповідно набула права користування земельною ділянкою для його обслуговування. Не надано доказів існування родинних стосунків з ОСОБА_8

6.29. В справі відсутні докази про розміри земельних ділянок ОСОБА_8,. відповідачки, виходячи із записів в реєстрових книгах виконкому Почаївської селищної ради за 1970-1991 роки.

6.30. В мотивувальній частині судового рішення суд описує надані сторонами письмові докази, однак відсутній їх аналіз в сукупності згідно до вимог ст. 89 ЦПК України та висновки щодо встановлених на підставі них обставин.

6.31. Висновок суду про те, що не встановлено порушень прав співвласників жилого будинку суперечить доказам, які надані позивачкою: акту комісії від 12.03.2016 року, в якому зафіксовано, що ширина земельної ділянки становить 10,16 метра замість 13 метри, як це зазначено при наданні земельної ділянки, та констатовано, що ширина земельної ділянки, яка перебуває в користуванні позивачки є вужчою ніж надавалось при будівництві, відсутністю доказів про розмір та конфігурацію земельної ділянки, яка перебуває в правомірному користуванні відповідачки.

6.32. Наявні в справі докази дають підстави зробити висновок що права позивачки як користувача земельної ділянки для обслуговування жилого будинку є порушеними, оскільки огорожа виставлена не по межі сусідніх землекористувань сторін справи, оскільки міська рада не надала відповідачці ОСОБА_5 земельну ділянку, відповідно не виставлялись межові знаки, не встановлено і факту набуття права користування земельною при придбанні жилого будинку у попередніх власників та землекористувачів.

6.33. При відсутності у відповідачки законом визначеної землевпорядної документації що дає право на користування земельною ділянкою для обслуговування жилого будинку, та при наявності рішень органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки колишнім власникам, суд зробив необґрунтований висновок про те, що відповідачка ОСОБА_5 є правомірним користувачем земельної ділянки та не чинить перешкод суміжним землекористувачам.

(2) Стосовно доведеності позивачкою порушення її прав рішенням Почаївської міської ради №127 від 29.06.2000 року

6.34. Згідно до статті 14 Закону України "Про основи містобудування". - "До компетенції виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів у сфері містобудування належить:

видача у встановленому порядку забудовникам архітектурно-планувальних завдань, технічних умов на будівництво, реконструкцію будинків і споруд, благоустрій територій, дозволів на проведення цих робіт;

здійснення державного контролю у сфері містобудування,проведення робіт, пов'язаних з прийняттям в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів у порядку, встановленому законодавством; ..."

6.34. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішення №127 прийнято виконкомом Почаївської міської ради 29.06.2000 року в межах повноважень, в сфері містобудування, які були надані статтею 14 Закону України "Про основи містобудування"

6.35. Вказаним рішенням міськвиконком не вирішив питання надання відповідачці ОСОБА_5 земельної ділянки.

6.36. Позивачкою в справі оспорюється рішення міської ради №127 від 29.06.2000 року, яке зазначено в генплані забудови земельної ділянки підставою правомірності використання відповідачкою ОСОБА_5 раніше закріпленої земельної ділянки.

6.37.Сесією Почаївської міської ради рішення вказаного змісту не приймалось, про що свідчить відповідь з державного архіву та пояснення представника Почаївської міської ради.

6.38. Тому відсутні підстави для задоволення вказаних вимог позивачки.

6.39. Згідно до статті 367 ЦПК- "Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги."

6.40. Відповідно до статті 367 ЦПК -"Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги".

7.Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги:

7.1. Щодо суті апеляційної скарги

7.2. Суд апеляційної інстанції вважає апеляційну скаргу обґрунтованою в частині позовних вимог позивачки про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.

7.3. Тому, у вказаній частині судове рішення Кременецького районного суду від 20 грудня 2017 року слід скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити вимоги позивачки про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.

7.4. Стосовно вимог позивачки про визнання незаконним рішення Почаївської міської ради №127 від 29.06.2000 року, залишити скаргу без задоволення, а судове рішення в цій частині - без змін.

8. Щодо судових витрат.:

8.1.Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

8.2. Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

8.3. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є інвалідом першої групи,а тому від сплати судового збору при подачі позовної та апеляційної скарги звільнена.

8.4. З матеріалів справи вбачається, що позивачка звернулась із позовом заявивши дві вимоги немайнового характеру: усунення перешкод та скасування рішення.

8.5. Судовий збір за вимогу немайнового характеру у 2017 року становив - 640 грн.

8.6. За подачу апеляційної скарги судовий збір становить 150% від суми, який підлягає сплаті в суді першої інстанції.

8.7. Згідно до ст. 382 ЦПК в резолютивній частині постанови, суд апеляційної інстанції повинен зазначити розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

8.8. Таким чином, із відповідачки ОСОБА_5 слід стягнути судовий збір в дохід держави в сумі 640 грн. за розгляд справи в суді першої інстанції та 950 грн за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 141, 259, 374, 376, 381, 384, 382, 389, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції ,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 20 грудня 2017 року - скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_5, треті особи: Кременецька районна державна адміністрації, ОСОБА_4, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою - задовольнити.

Зобов'язати ОСОБА_5 знести огорожу для відновлення меж земельної ділянки для обслуговування житлового будинку на АДРЕСА_1.

В решті- рішення залишити без змін.

Стягнути із ОСОБА_5 в дохід держави 640 (шістсот сорок) гривень судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 960 (дев'ятсот шістдесят) грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 3 квітня 2018 року.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області О.І. Ткач