Постанова № 73179578, 04.04.2018, Апеляційний суд Сумської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2018 року

м.Суми

Справа №588/1696/17

Провадження № 22-ц/788/534/18

Апеляційний суд Сумської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Біляєвої О.М. (суддя-доповідач),

суддів: Кононенко О.Ю., Криворотенка В.І.,

за участю секретаря судового засідання Новікової А.С.,

сторони:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Приватне акціонерне товариство «Монделіс Україна»,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Монделіс Україна» на рішення Тростянецького районного суду Сумської області в складі судді Линник О.С. від 30 січня 2018 року, ухвалене в м. Тростянець, дата складення повного рішення - 30 січня 2018 року,

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до пункту 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402 VIII «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Пунктом 8 частини першої розділу ХIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України, в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року, також визначено, що утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У грудні 2017 року ОСОБА_1 пред'явив позов до Приватного акціонерного товариства «Монделіс Україна» (далі - ПрАТ «Монделіс Україна») про визнання незаконним в частині відсторонення його від роботи та скасування в цій частині наказу №186 від 15 листопада 2017 року, стягнення недонарахованої заробітної плати.

Позов мотивовано тим, що рішенням Тростянецького районного суду Сумської області від 15 листопада 2017 року позивач був поновлений на посаді оператора пакувальних автоматів бісквітної секції ПрАТ «Монделіс Україна».

На виконання рішення суду відповідач видав наказ №186 від 15 листопада 2017 року про поновлення ОСОБА_1 на посаді з 11 серпня 2017 року, проте одночасно відсторонив позивача від роботи з 15 листопада 2017 року (пункт 3 цього наказу), обґрунтовуючи рішення метою недопущення в подальшому порушень правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства та у зв'язку з безвідповідальним ставленням працівника до виконання своїх обов'язків, що може нести ризик для харчових продуктів, що виробляє підприємство.

Згідно з цим наказом, на час відсторонення від роботи за позивачем зберігається заробітна плата відповідно до встановленого тарифу.

ОСОБА_1 вважає дії відповідача щодо відсторонення його від роботи незаконними, такими, що вчинені з порушенням статей 46, 147 КЗпП України. Крім того, роботодавець нарахував заробітну плату з 15 листопада 2017 року із погодинної ставки 33 грн 21 коп., а не 41 грн 85 коп., унаслідок чого недоплата за 12 робочих днів склала 829 грн 44 коп.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив задовольнити позовні вимоги (ас. 2-3).

16 січня 2018 року ПрАТ «Монделіс Україна» подав відзив на позовну заяву, обґрунтовуючи тим, що відповідач дійшов висновку про наявність підстав для відсторонення від роботи ОСОБА_1, який був поновлений на посаді за судовим рішенням, зважаючи на наявність в діях позивача грубих порушень правил внутрішнього трудового розпорядку і притягнення його до дисциплінарної відповідальності з накладенням стягнення. Нарахування і виплата заробітної плати проведені правильно, а тому заборгованість із заробітної плати відсутня. На підставі наведеного відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог (ас. 13-18).

18 січня 2018 року ОСОБА_1 подав у письмовій формі заперечення на відзив на позовну заяву, у яких виклав аргументи, аналогічно тим, що викладені ним у позовній заяві, одночасно навівши розрахунок недонарохованої заробітної плати (ас. 82-83).

Рішенням Тростянецького районного суду Сумської області від 30 січня 2018 року позов задоволений.

Рішення мотивовано тим, що відсторонення від роботи, як запобіжний захід, допускається лише у визначених трудовим законодавством випадках. Зазначена в наказі №186 від 15 листопада 2017 року підстава відсторонення від роботи ОСОБА_1 ані положеннями ст. 46 КЗпП України, ані спеціальним законодавством не передбачена. Неправильне визначення відповідачем розміру середньогодинного заробітку призвело до недоплати за листопад-грудень 2017 року у розмірі 2211 грн 84 коп.

У березні 2018 року ПрАТ «Монделіс Україна» звернулось до Апеляційного суду Сумської області з апеляційною скаргою, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції під час ухвалення рішення неправильно застосував статтю 46 КЗпП України, оскільки не урахував, що дана норма не містить застереження щодо вичерпного переліку наведених у ній підстав для відсторонення працівників і цей перелік не підлягає розширеному тлумаченню. При цьому суд залишив поза увагою встановлені судовими рішеннями факти щодо систематичного, грубого порушення працівником протягом червня - серпня 2017 року Правил внутрішнього трудового розпорядку, вимог чинного законодавства щодо безпеки харчових продуктів, що слугували підставою для відсторонення позивача від роботи (ас. 102-109).

У письмовому відзиві ОСОБА_1 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення без змін, посилаючись на те, що суд дійшов правильного висновку про порушення його прав діями відповідача, оскільки відсторонення від роботи не є одним із заходів дисциплінарного стягнення, визначених статтею 147 КЗпП. Накази, на які відповідач посилається в обґрунтування скарги, постановою Апеляційного суду Сумської області від 15 січня 2018 року у справі № 588/926/17 визнані незаконними (ас. 151-152).

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується телефонограмою № 19-588/1696/17-22-ц/788/534/18 (ас. 170, 171-173), не направив свого представника в судове засідання.

ОСОБА_1 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої-третьої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Частиною першою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

У справі, яка переглядається, встановлено, що з 10 вересня 2012 ОСОБА_1 працює у ПрАТ «Монделіс Україна» на посаді молодшого оператора пакувальних автоматів (ас. 23-40).

01 квітня 2017 року ПрАТ «Монделіс Україна» і ОСОБА_1 уклали трудовий договір у письмовій формі, за умовами якого роботодавець приймає працівника на посаду оператора пакувальних автоматів з повним робочим днем. Договір укладений на невизначений строк (ас. 85).

Наказом ПрАТ «Монделіс Україна» від 11 серпня 2017 року № 180 позивач був звільнений з 11.08.2017 за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку, на підставі п.3 ст.40 КЗпП України (ас. 20-22).

Рішенням Тростянецького районного суду Сумської області від 15 листопада 2017 року у справі № 588/926/17 ОСОБА_1 поновлений на посаді оператора пакувальних автоматів бісквітної секції. Стягнути з ПрАТ «Монделіс Україна» 20992 грн 62 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 2000 грн на відшкодування моральної шкоди. У задоволенні вимог про визнання наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності незаконними і про зобов'язання нарахувати премії відмовити (ас.23-40).

Постановою колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області від 15 січня 2018 року рішення суду в частині вирішення позовних вимог щодо оскарження наказів ПрАТ «Монделіс Україна» № 6 від 13 липня 2017 року та № 8 від 11 серпня 2017 року про оголошення ОСОБА_1 догани скасовано та ухвалено нове рішення, яким ці вимоги частково задоволено.

Визнати накази ПрАТ «Монделіс Україна» № 6 від 13 липня 2017 року та № 8 від 11 серпня 2017 року про оголошення ОСОБА_1 доган незаконними.

Зобов'язати відповідача нарахувати ОСОБА_1 премію за результатами діяльності, якої він був позбавлений на час дії дисциплінарного стягнення, застосованого наказом № 6 від 13 липня 2017 року.

Змінити рішення суду першої інстанції в частині мотивів поновлення ОСОБА_1 на посаді оператора пакувальника автоматів бісквітної секції ПрАТ «Монделіс Україна» (ас.84).

На виконання судового рішення в частині поновлення працівника на роботі ПрАТ «Монделіс Україна» 15 листопада 2017 року видало наказ № 186 (зі змінами, внесеними наказом від 26.01.2018 № 20).

Проте, згідно з пунктом 3 цього наказу, відповідач відсторонив ОСОБА_1 від роботи з 15 листопада 2017 року зі збереженням середньої заробітної плати з метою недопущення у подальшому порушень правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства та у зв'язку з безвідповідальним ставленням до виконання своїх обов'язків, що може нести ризик для харчових продуктів, що виробляє підприємство (ас. 41-43, 92).

Під час розгляду справи ПрАТ «Монделіс Україна» донарахував позивачеві грошові кошти в розмірі 1668 грн 24 коп., про що видав наказ № 20 від 26.01.2018 (ас. 93).

Відповідно до статті 46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; відмови або ухилення від обов'язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Тобто, за змістом статті 46 КЗпП власникові надається право відстороняти працівників від роботи або у випадках, перелічених у статті, або в інших випадках, які повинні бути також передбачені певним нормативним документом.

Приймаючи рішення про відсторонення позивача від роботи, ПрАТ «Монделіс Україна» керувався Правилами внутрішнього трудового розпорядку, Правилами особистої і виробничої гігієни для працівників виробництва і допоміжних служб, а також прийняв факти неодноразового порушення працівником трудової дисципліни.

Правові норми, які регулюють питання відсторонення більш конкретно, власник у наказі, який є предметом позову, не зазначив.

Суд першої інстанції, з'ясувавши обставини, на які кожна сторона посилалась як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі; дійшов правильного висновку, що відповідачем не надано доказів на підтвердження правомірності відсторонення ОСОБА_1 від виконання посадових обов'язків оператора пакувальних автоматів бісквітної секції з 15 листопада 2017 року.

Нормативні акти, які слугували підставою для відсторонення, а також інші, на які відповідач посилається в обґрунтування апеляційної скарги, не передбачають випадків відсторонення від роботи.

Порушення трудової дисципліни, зокрема Правил внутрішнього трудового розпорядку та Правил особистої і виробничої гігієни для працівників виробництва і допоміжних служб, за певних обставин можуть бути підставою для застосування до працівника одного із заходів стягнення (догана або звільнення), передбачених статтею 147 КЗпП України.

З урахуванням установлених обставин суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, обґрунтовано визнав, що посилання відповідача на систематичне невиконання ОСОБА_1 без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку, не можуть бути підставою для відсторонення від роботи.

Відтак, аргументи апеляційної скарги щодо безпідставного неврахування судом першої інстанції встановлених судовими рішеннями цих обставин, які в силу ч. 4 ст. 82 ЦПК України не доказуються при розгляді іншої справи, є хибними і не спростовують висновки суду про доведеність порушення прав позивача неправомірними рішеннями роботодавця.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального й процесуального права.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами і перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції визнає, що висновки суду про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог відповідають обставинам справи, рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права; тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Монделіс Україна» залишити без задоволення, рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 30 січня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий О.М.Біляєва

Судді: О.Ю.Кононенко

В.І.Криворотенко

Дата складення повного судового рішення - 04 квітня 2018 року

Суддя-доповідач О.М.Біляєва