Рішення № 73174635, 12.02.2018, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа № 359/7588/17

Провадження № 2/359/550/2018

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2018 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Муранової-Лесів І.В.

при секретарі - Степаненко А.О.,

за участю законного представника позивача - ОСОБА_1,

представника позивача – адвоката - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Борисполі Київської області цивільну справу за позовом неповнолітнього ОСОБА_3, від імені та в інтересах якого діє його мати ОСОБА_1, до Бориспільської районної державної нотаріальної контори про визнання незаконною відмову у вчиненні нотаріальної дії та зобов’язання вчинити нотаріальну дію –

В С Т А Н О В И В:

03.11.2017 року неповнолітній позивач ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, від імені та в інтересах якого діє його мати ОСОБА_1, звернувся до суду з даним позовом, в якому просив суд: -визнати незаконною відмову державного нотаріуса Бориспільської районної державної нотаріальної контори Київської області ОСОБА_4 щодо видачі йому свідоцтва про право на спадщину за законом; - скасувати постанову державного нотаріуса Бориспільської районної державної нотаріальної контори Київської області ОСОБА_4 від 08.08.2017 року №1955/02-31 про відмову у вчиненні нотаріальної дії – видачі ОСОБА_3 свідоцтва про спадщину за заповітом, посвідченим 18.06.2014 року за реєстром №17 секретарем виконкому Глибоцької сільської ради Бориспільського району Київської області; - зобов’язати Бориспільську районну державну нотаріальну контору Київської області вчинити нотаріальні дії, а саме: видати ОСОБА_3 свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_5, що посвідчений 18.06.2014 року за реєстром №17 секретарем виконкому Глибоцької сільської ради Бориспільського району Київської області (а.с.1-9).

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він є інвалідом дитинства та протягом свого життя проживав разом з батьками: ОСОБА_5 та ОСОБА_1 за адресою с.Глибоке Бориспільський район вул.. Леніна, 33-а. 17.11.2014 року батько позивача ОСОБА_5 помер. Після його смерті відкрилася спадщина, для прийняття якої позивач разом з матір’ю звернувся до Державної нотаріальної контори Київської області. За життя, ОСОБА_5, 18.06.2014 р. було складено заповіт, відповідно до якого на випадок своєї смерті заповів позивачу належну йому земельну ділянку, загальною площею 0, 25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 3220882201:01:007:0008, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Глибоке, вул. Леніна,33а, посвідчений секретарем виконкому Глибоцької сільради Бориспільського району Київської області за реєстром № 17. Також, ОСОБА_5 21.10.2014 було складено другий заповіт, згідно якого на випадок своєї смерті все своє рухоме та нерухоме майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося, заповів у рівних частинах своїм дітям від іншого шлюбу: ОСОБА_6 та ОСОБА_7, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 за реєстром № 1882. Зазначив, що рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13.05.2016 р. у справі № 359/10734/15-ц, яке залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 06.10.2016 р., визнано нікчемним заповіт від 21.10.2014 року. Після набрання законної сили рішення суду позивач звернувся до Бориспільської районної державної нотаріальної контори Київської області з заявою про видачу свідоцтва про спадщину за заповітом, посвідченим 18.06.2014 р. за реєстром № 17 секретарем виконкому Глибоцької сільської ради Бориспільського району Київської області. Проте, державним нотаріусом відмовлено у вчиненні вищевказаної нотаріальної дії, з тих підстав, що заповіт посвідчений 18.06.2014 р. за реєстром №17 секретарем виконкому Глибоцької сільської ради Бориспільського району Київської області від імені ОСОБА_5 на ім’я позивача був скасований новим заповітом, посвідченим 21.10.2014 р. за реєстром № 1882 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 від імені ОСОБА_5 на ім’я ОСОБА_6, ОСОБА_7 та дія першого заповіту не відновлюється, так як рішенням Бориспільського міськрайонного суду не була встановлена його недійсність з підстав зазначених ст.ст. 225, 231 Цивільного кодексу України. Проте, вважає таку відмову незаконною, оскільки положення ч.4 ст. 1254 Цивільного кодексу України не можуть бути застосовані до заповіту від 18.06.2014 р., так як заповіт від 21.10.2014 р. не був у судовому порядку визнаний недійсним, а в силу закону є нікчемним, не створює жодних правових наслідків та не призводить до зміни вже існуючих відносин. Також наголосив, що невстановленими особами було підпалено будинок в якому він проживав, і на даний час він не має де жити.

У судовому засіданні законний представник позивача ОСОБА_1 та представник позивача-адвокат ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали та просили суд їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач, Бориспільська районна державна нотаріальна контора, у судове засідання представника не направила, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Проте, 07.02.2018 р. до суду надійшов лист (а.с.59), за підписом завідувача ОСОБА_4, в якому просили розглядати справу без їхнього представника, та 05.12.2017 р. направлено суду заперечення на позовну заяву (а.с.42,43), відповідно до яких у задоволенні позовних вимог просили відмовити повністю. Зазначили, що у відповідності до ст.1254 ЦК України, заповіт посвідчений 18 червня 2014 року за реєстром №17 секретарем виконкому Глибоцької сільські ради, Бориспільського району, Київської області від імені ОСОБА_5 на ім’я ОСОБА_3 був скасований новим заповітом посвідченим 21 жовтня 2014 року за реєстром №1882 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9 від імені ОСОБА_5 на ім’я ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та дія першого заповіту не відновлюється, так як рішенням Бориспільського міськрайонного суду не була встановлено його недійсність з підстав зазначених ст..ст. 225,231 Цивільного кодексу України. У разі визнання заповіту недійсним, та коли чинність попереднього не відновлюється, спадкування відбувається за законом. З цих підстав, вимоги позивача, щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом посвідченим секретарем виконкому Глибоцької сільської ради, Бориспільського району, Київської області 18 червня 2014 року за реєстром № 17 від імені ОСОБА_5 та про визнання незаконною відмову ОСОБА_4, державного нотаріуса Бориспільської районної державної нотаріальної контори, Київської області у вчиненні нотаріальної дії, є незаконними.

Суд, перевіривши повноваження представника позивача -адвоката ОСОБА_2, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши заперечення та письмові матеріали справи, прийшов до переконання, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів..

Згідно ст. ст.12,81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексу.

Відповідно до вимог ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У судовому засіданні встановлено, що 17 листопада 2014 року у віці 64 роки помер батько позивача ОСОБА_5, що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії І-ОК №325028, виданим 19 листопада 2014 року виконавчим комітетом Глибоцької сільської ради Бориспільського району Київської області (а.с.30).

Позивач ОСОБА_3 є рідним сином спадкодавця ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про народження серії 1-БК №025765, виданим 05 червня 2001 року виконкомом Глибоцької сільради Бориспільського району Київської області( а.с.25).

Згідно з довідкою № 6/42110, виданою 19.09.2016 р. Управлінням соціального захисту населення Бориспільської райдержадміністрації Київської області, позивач ОСОБА_3 є дитиною-інвалідом, та його мати ОСОБА_1 є одержувачем державної соціальної допомоги дітям-інвалідам до 18 років (а.с.24).

Встановлено, що за своє життя ОСОБА_5 склав заповіт, посвідчений секретарем виконавчого комітету Глибоцької сільської ради Бориспільського району Київської області 18 червня 2014 року за реєстровим № 17, яким на випадок своєї смерті зробив таке розпорядження: належну йому земельну ділянку площею 0,2500га для будівництва і обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 3220882201:01:007:0008, яка знаходиться за адресою с. Глибоке, вул.. Леніна,33-а, Бориспільського району Київської області, а також усі будівлі та майно, що знаходяться на вищевказаній земельній ділянці заповідав своєму синові ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2. Як вбачається з відмітки на заповіті, на день смерті заповідача у Глибоцькій сільради заповіт не змінено і не скасовано (а.с.23).

Також встановлено, що 21 жовтня 2014 року було складено та посвідчено ОСОБА_9, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, заповіт ОСОБА_5, зареєстрований в реєстрі за №1882, яким останній на випадок своєї смерті робить таке розпорядження: усе його майно рухоме та нерухоме, де б воно не було, та з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що йому належатиме на день смерті і на що він за законом матиме право, заповідає в рівних частках: його сину – ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, та його доньці – ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.21,22).

28 листопада 2014 року Бориспільською районною державною нотаріальною конторою було заведено спадкову справу за № 416/2014 після смерті ОСОБА_5, на підставі поданих заяв про прийняття спадщини спадкоємцями ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_3В.( а.с.32).

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13.05.2016 р. у справі №359/10734/15-ц, яке залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 06.10.2016 р., визнано нікчемним заповіт, складений ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 та ОСОБА_7, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_9 21 жовтня 2014 року, за номером у Спадковому реєстрі 56679898 (а.с.11-20).

У відповідності до ч.4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Після набрання рішення Бориспільського міськрайонного суду 13.05.2016 р. та ухвали апеляційного суду Київської області від 06.10.2016 р. законної сили, позивач, як спадкоємець за заповітом, звернувся до державного нотаріуса Бориспільської районної державної нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченим 18.06.2014 року за реєстром №17.

Однак, державним нотаріусом було відмовлено ОСОБА_3 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, що підтверджується постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 1955/02-31 від 08 серпня 2017 року (а.с.32).

За змістом вказаної постанови, підставою для відмови була та обставина, що заповіт посвідчений 18 червня 2014 року за реєстром №17 секретарем виконкому Глибоцької сільські ради, Бориспільського району, Київської області від імені ОСОБА_5 на ім’я ОСОБА_3 був скасований новим заповітом посвідченим 21 жовтня 2014 року за реєстром №1882 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9 від імені ОСОБА_5 на ім’я ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та дія першого заповіту не відновлюється, так як рішенням Бориспільського міськрайонного суду не була встановлено його недійсність з підстав зазначених ст..ст. 225,231 Цивільного кодексу України (а.с.32).

Судом встановлено, що такий висновок є безпідставним та не відповідає вимогам чинного законодавства.

Так, у відповідності до ст.1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ч.1 ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнаний його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Нормою ст. 1254 ЦК України визначено, що заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним. Якщо новий заповіт, складений заповідачем, був визнаний недійсним, чинність попереднього заповіту не відновлюється, крім випадків, встановлених статтями 225 і 231 цього Кодексу.

Згідно до ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Як зазначено в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 6 листопада 2009 р. № 9, судам відповідно до статті 215 ЦК необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224, ст. 157 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (ч. 2 ст. 222, ч. 2 ст. 223, ч. 1 ст. 225 ЦК тощо).

Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

Отже, в силу положень ч. 1 ст. 1257 Цивільного кодексу України, заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 6 листопада 2009 р. № 9, роз’яснено, що вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред’являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому.

Як встановлено, позивач ОСОБА_3 та його мати ОСОБА_1 зверталися з позовом про визнання заповіту нікчемним, оскільки спадкоємці за заповітом від 21.10.2014 р. та нотаріус, що його посвідчував, не визнавали факту нікчемності.

З цих підстав, заповіт від 21.10.2014 р., складений спадкодавцем ОСОБА_5 вважається таким, що фактично і не був складений, оскільки в силу вимог ст.216 ЦК України такий заповіт не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

З наведеного слідує, що положення ч. 4 ст. 1254 Цивільного кодексу України не можуть бути застосовані до заповіту, посвідченого 18.06.2014 р., оскільки заповіт, посвідчений 21.10.2014 р., не був у судовому порядку визнаний недійсним, так як в силу закону є нікчемним, не створює жодних правових наслідків та не призводить до зміни вже існуючих відносин.

Таким чином, позивач ОСОБА_3 має право на спадкування за заповітом, посвідченим 18.06.2014 року за реєстровим №17 секретарем виконкому Глибоцької сільської ради Бориспільського району Київської області, який на день смерті заповідача не був змінений чи скасований.

Згідно частини 3 ст.49 Закону України «Про нотаріат» нотаріусу або посадовій особі яка вчиняє нотаріальні дії, забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії.

Статтею 50 Закону України «Про нотаріат» визначено, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

З урахуванням викладеного, суд прийшов до переконання, що відмова державного нотаріуса у видачі ОСОБА_3 свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченим 18 червня 2014 року за реєстром № 17, є незаконною та пов’язана з невірним тлумаченням вимог ч.4 ст.1254 Цивільного кодексу України, яка не підлягає застосуванню у даному випадку, оскільки за рішенням суду встановлено нікчемність заповіту, а не його недійсність, про що йдеться у нормі закону, якою відповідач обґрунтовував свою відмову у видачі позивачу свідоцтва на підставі чинного, нескасованого у встановленому законом порядку та не визнаного недійсним заповіту ОСОБА_5, посвідченого 18.06.2014 року за реєстровим №17 секретарем виконкому Глибоцької сільської ради Бориспільського району Київської області.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 640 гривень підлягають стягненню з відповідача на користь держави, відповідно до вимог ч.6 ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2,12,13,81,82,89,141,223,258,259,263-265,266,273 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати незаконною відмову державного нотаріуса Бориспільської районної державної нотаріальної контори Київської області ОСОБА_4 щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_3.

Скасувати постанову державного нотаріуса Бориспільської районної державної нотаріальної контори Київської області ОСОБА_4 від 08.08.2017 року №1955/02-31 про відмову у вчиненні нотаріальної дії – видачі ОСОБА_3 свідоцтва про спадщину за заповітом, посвідченим 18.06.2014 року за реєстровим №17 секретарем виконкому Глибоцької сільської ради Бориспільського району Київської області.

Зобов’язати Бориспільську районну державну нотаріальну контору Київської області вчинити нотаріальні дії, а саме: видати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5 реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_6 (Леніна), 33а, свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_5, що посвідчений 18.06.2014 року за реєстровим №17 секретарем виконкому Глибоцької сільської ради Бориспільського району Київської області.

Стягнути з Бориспільської районної державної нотаріальної контори Київської області, зареєстроване місце знаходження: Київська область, м.Бориспіль, вул.Київський шлях, 72, код ЄДРПОУ -02884322, судовий збір на користь держави в сумі 640 (шістсот сорок) гривень.

Повне рішення виготовлено 22 лютого 2018 року.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга Апеляційному суду Київської області через Бориспільський міськрайонний суд протягом тридцяти днів,який обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: І. В. Муранова-Лесів