Постанова № 73174600, 03.04.2018, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 341/923/17

Провадження № 22-ц/779/516/2018

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Юсип І. М.

Суддя-доповідач Бойчук

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2018 року м. Івано-Франківськ

Апеляційний суд Івано-Франківської області в складі :

головуючого Бойчука І.В.,

суддів Фединяка В.Д., Максюти І.О.,

секретаря Возняк В.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Галицького районного суду від 26 лютого 2018 року під головуванням судді Юсип І.М. в м. Галичі,

в с т а н о в и в:

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до Галицького районного суду з позовом до ОСОБА_2, фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів.

Ухвалою Галицького районного суду від 26 лютого 2018 року справу за вищевказаним позовом передано на розгляд в Берегівський районний суд Закарпатської області за підсудністю.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, зазначає, що на момент звернення до суду була чинна редакція ЦПК України станом на 26.04.2017 року і саме цими положеннями користувалася сторона при зверненні до суду, в тому числі при визначені підсудності.

Суду першої інстанції було відомо, що грошові кошти передавались у с. Крилос Галицького району, тобто місцем укладання договору є с.Крилос , відповідач ФОП ОСОБА_3 проживає у с. Крилос, а тому справа підсудна Галицькому районному суду. Вказана обставина була встановлена і при відкритті провадження у справі.

Суд першої інстанції при передачі справи до іншого суду посилався, на ч.7 ст. 30 ЦПК України в редакції, що вступила в законну силу лише 15.12.2017 року, тобто більше ніж через півроку після відкриття провадження у справі. Тому суд не міг застосувати вказані положення законодавства для передачі справи до іншого суду.

Просить скасувати дану ухвалу суду, а справу направити для продовження розгляду до Галицького районного суду.

Сторони в судове засідання не з'явилася, хоча належним чином повідомлені про час і місце слухання справи, тому суд вважає, що справу можливо розглядати без участі апелянта та сторін, оскільки у випадку її відкладення будуть порушені процесуальні строки розгляду даної апеляційної скарги.

Вислухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулась до Галицького районного суду з позовом до ОСОБА_2, фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про стягнення позичених грошових коштів.

Постановляючи ухвалу про передачу даної справи за підсудністю до Берегівського районного суду Закарпатської області, суд першої інстанції зазначив, що враховуючи зміст позовних вимог, законодавчо визначену можливість в одній позовній заяві об'єднання зазначених вимог, окремі з яких є щодо виконання правочину з вимогами щодо іншого правочину, укладеного для забезпечення основного зобов'язання, тому спір повинен розглядатися судом за місцезнаходженням відповідача, який є стороною основного зобов'язання, як визначено у п.7 ст. 30 ЦПК України (в ред. Закону України від 03 жовтня 2017 року) і зареєстроване місце проживання відповідача ОСОБА_2 по АДРЕСА_1.

Апеляційний суд вважає, що до такого висновку суд першої інстанції прийшов передчасно, з порушенням вимог чинного процесуального законодавства.

Судом першої інстанції не враховано того, що провадження у даній справі відкрито 11 вересня 2017 року, тобто до набрання чинності Цивільно-процесуальним кодексом України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року. Тому відповідно до вимог ч. 1 ст 113 ЦПК України в редакції, що діяла на день подання позову, зазначено, що позови до кількох відповідачів, які проживають або знаходяться в різних місцях, пред'являються за місцем проживання або місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача. Аналогічна норма зазначена і в ч.15 ст. 28 ЦПК України ( в ред. Закону від 03.10.2017 р.).

Суду першої інстанції було відомо, що один із відповідачів ФОП ОСОБА_3 проживав у с. Крилос Галицького району і ним у заяві про визнання позову зазначено адресу свого перебування АДРЕСА_2 (а.с. 23).

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що у суду першої інстанції не було підстав для передачі справи до іншого суду, тому ним постановлено помилкову ухвалу.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.379 ЦПК України однією з підстав для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права і підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 374, 379, 381-384, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Галицького районного суду від 26 лютого 2018 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено 03 квітня 2017 року.

Судді: І.В. Бойчук

В.Д. Фединяк

І.О. Максюта