Постанова № 73173991, 03.04.2018, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №280/1134/17 Головуючий у 1-й інст. Василенко Р. О.

Категорія 23 Доповідач Павицька Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2018 року

Апеляційний суд Житомирської області в складі:

головуючого Павицької Т.М.,

суддів Миніч Т.І., Трояновської Г.С.,

за участю секретаря Ковальської Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі цивільну справу № 280/1134/17 за позовом підприємства Коростишівської райспоживспілки «Кооперативний ринок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з орендної плати, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 19 січня 2018 року, ухвалене під головуванням судді Василенка Р.О. в м. Коростишів

в с т а н о в и в :

У серпні 2017 року підприємство Коростишівської райспоживспілки «Кооперативний ринок» звернулося до суду із даним позовом, мотивуючи його тим, що 31.12.2013 між підприємством Коростишівської райспоживспілки «Кооперативний ринок» (орендодавець) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (орендар) було укладено договір оренди № 118. Відповідно до умов вказаного договору, позивач передав відповідачу критий стіл №44, згідно акту прийому-передачі та сторонами було погоджено орендну плату, що складала 270 грн на місяць. Позивач зазначав, що виконав умови договору, передав стіл у користування, проте, ОСОБА_1 в порушення умов договору оренди не сплачував орендну плату за користування майном, внаслідок чого, станом на 15.12.2014 виникла заборгованість у сумі 1620 грн. 16.12.2014 підприємство Коростишівської райспоживспілки «Кооперативний ринок» направляв орендарю повідомлення №293 про наявність заборгованості та нагадування про переукладення договору на наступний рік, проте останній не сплатив заборгованість та не повідомив орендодавця про намір переукладення договору на наступний рік. У зв'язку з вищенаведеним, ОСОБА_1 не виконав вимоги договору оренди, не повернув стіл, відтак у позивача виникло право нарахувати неустойку у подвійному розмірі та просив суд стягнути з відповідача 16740 грн неустойки та заборгованість з орендної плати у сумі 1620 грн.

Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 19 січня 2018 року позов підприємства Коростишівської райспоживспілки «Кооперативний ринок» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь підприємства Коростишівської райспоживспілки «Кооперативний ринок» 1620 грн заборгованості з орендної плати, 16740 грн неустойки за договором оренди та 1600 грн судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення з нього 16740 грн неустойки, 1600 грн судового збору та ухвалити в цій частині нове, яким відмовити у задоволенні цих позовних вимог. На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права. ОСОБА_1 зазначає, що підприємство Коростишівської райспоживспілки «Кооперативний ринок» не виразив свого заперечення проти продовження користування орендованим майном у встановлений договором спосіб та не заперечив проти користування ним, відтак строк дії договору був автоматично продовжений на 2015, 2016, 2017 роки на підставі імперативних положень ст. 764 ЦК України.

Рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості по орендній платі не оскаржується, а тому в цій частині на предмет законності та обґрунтованості судом апеляційної інстанції не перевіряється.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).

За правилами ч.1 ст.631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконувати свої обов'язки відповідно до договору.

Відповідно до ст.762 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Судом першої інстанції встановлено, що 31.12.2013 між підприємством Коростишівської райспоживспілки «Кооперативний ринок» (орендодавець) та фізичною особою - підприємцем (на час укладення договору) ОСОБА_1 (орендар) було укладено договір оренди № 118.

31 січня 2015 року здійснено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

Згідно п.1.1 вказаного договору оренди, предметом договору був критий стіл № 44 (об'єкт оренди).

Орендна плата, згідно п.3.1 договору № 118 складає 270 грн на місяць та вноситься на розрахунковий рахунок або в касу орендодавця до 10 числа місяця, за який проводиться оплата.

Відповідно до п.2.1 орендар прийняв об'єкт оренди критий стіл № 44 згідно акту прийому-передачі. Сторони приступили до виконання зобов'язань.

Відповідно п. 4.3.3 договору, орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Пунктом 6.1 договору визначено, що договір укладено на один рік, і діє з 01.01.2014 по 31.12.2014 включно.

В порушення зобов'язань, відповідач не в повному обсязі сплачував орендну плату і станом на 15.12.2014 виникла заборгованість в сумі 1620 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 16.12.2014 підприємство Коростишівської райспоживспілки «Кооперативний ринок» направило ОСОБА_1 повідомлення № 293, в якому було повідомлено останнього про наявність заборгованості та умови укладення договору оренди на наступний рік.

Пункт 6.3 вказаного договору передбачає, що якщо орендар має намір укласти договір на наступний рік, він зобов'язаний не пізніше ніж за один місяць до закінчення терміну дії цього договору подати орендодавцю письмову заяву з додаванням копій правовстановлюючих документів. За умови відсутності в орендодавця заперечень договір може бути пролонгований на такий же термін. В іншому випадку договір припиняє дію відповідно до п. 6.1.

Таким чином, п.6.3 договору оренди передбачено певну процедуру укладення договору на новий строк, а саме шляхом подачі орендарем не пізніше ніж за один місяць до закінчення терміну договору орендодавцю письмової заяви, а у випадку невиконання такої умови договір припиняє свою дію.

Матеріалами справи не містять доказів того, що що ОСОБА_1 за місяць до закінчення терміну договору оренди, а саме з грудня 2014 року звертався до відповідача із заявою про укладення договору на наступний рік. Після закінчення договору оренди ОСОБА_1 не сплачував відповідачу орендну плату.

З врахуванням наведених вимог закону та обставин справи суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що строк дії договору оренди припинився - 31.12.2014 відповідно до п.6.3 договору оренди.

Листом від 16.01.2015 позивачем було направлено відповідачу претензію за № 29, в якій повідомлено про заборгованість по орендній платі в сумі 1620 грн та про нарахування неустойки з 01.01.2015 в подвійному розмірі.

За п.2.2 об'єкт оренди повертається орендарем орендодавця за актом приймання-передачі.

Орендар після припинення дії договору не повернув орендодавцю критий стіл №44 і надалі використовував його.

Згідно наданого позивачем розрахунку, розмір неустойка за період з 01.01.2015 по 01.08.2017 складає 16 740 грн.

За ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

При цьому згідно з частиною другою цієї ж статті якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення

Відповідно до п.5.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 12 «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» застосовуючи приписи статті 785 ЦК України у розгляді справ зі спорів про стягнення неустойки за прострочення виконання зобов'язань з повернення об'єкта оренди, судам слід звертати увагу на те, що неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення. Ця неустойка не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, оскільки, на відміну від приписів статті 549 ЦК України, її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов'язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (пеня).

Встановивши, що ОСОБА_1 не дотримався вимог п.6.3 договору оренди щодо укладення договору на новий строк, оскільки він у встановлений строк не надіслав орендодавцю заяву про свій намір укласти договір на новий строк, після припинення договору оренди не виконав вимоги п. 4.3.8 та не сплачував відповідачу орендну плату, а останній заперечував проти укладення договору на 2015 рік, тому суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про застосування наслідків, передбачених ч.2 ст.785 ЦК України та стягнення з позивача на користь відповідача неустойку в сумі 16 740 грн. за період з 01.01.2015 по 01.08.2017.

Доводи відповідача про те, що відповідно до вимог ст.764 ЦК України та п.4.2.5 договору оренди, строк дії договору продовжився на 2015-2017 рр. є безпідставними.

Згідно ст.764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Із змісту претензії від 16 січня 2015 року вбачається, що підприємство Коростишівської райспоживспілки «Кооперативний ринок» повідомило відповідача, що договір оренди №118 закінчився 31 грудня 2014 року, він зобов'заний негайно звільнити критий стіл №44, оскільки протизаконно користується власністю ринку без договору оренди на 2015 рік. Відтак, позивач протягом місяця після припинення договору оренди висловив своє заперечення проти продовження спірного договору оренди.

Той факт, що позивач відповідно до вимог п.4.2.5 договору оренди не перемістив критий стіл на штрафмайданчик ринку не свідчить про поновлення договору оренди на новий строк, оскільки такі дії є правом, а не обов'язком позивача.

Крім того, за п. 4.3.8 договору оренди на орендаря покладався обов'язок у разі припинення або розірвання договору у 7-ми денний термін звільнити об'єкт оренди та повернути його орендодавцеві у стані не гіршому, ніж на момент передачі в оренду.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно не застосував до спірних правовідносин ст.764 ЦК України.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з п 9 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів I та II груп.

Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується ст.141 ЦПК України .

Відповідно до частини 6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Зазначене стосується й випадку, коли рішення ухвалено на користь позивача, а відповідач звільнений від сплати судового збору.

Суд установив, що відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 від 11 травня 2017 року та довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААА № 792210 від 13 березня 2017 року ОСОБА_1 є інвалідом II групи.

Проте суд першої інстанції на наведене належної уваги не звернув та безпідставно стягнув судовий збір з відповідача, який є інвалідом II групи та відповідно до Закону України «Про судовий збір» відноситься до переліку осіб, які звільнені від його сплати.

Враховуючи зазначене, апеляційний суд дійшов до висновку, що рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат є незаконним та підлягає скасуванню.

З врахуванням положень ч.1 ст.141 ЦПК України пропорційно до розміру задоволених вимог позивача на його користь підлягає компенсація судових витрат в сумі 1 600 грн. за рахунок держави.

Керуючись статтями 268, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 19 січня 2018 року в частині стягнення судового збору з ОСОБА_1 скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Компенсувати підприємству Коростишівської райспоживспілки «Кооперативний ринок» за рахунок держави Державною судовою адміністрацією понесені судові витрати в розмірі 1 600 грн.

В решті рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Дата складення повного судового рішення 03 квітня 2018 року.

Головуючий

Судді