Рішення № 73173319, 26.03.2018, Сокальський районний суд Львівської області

Справа № 454/3004/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2018 року Сокальський районний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Фарина Л. Ю.

при секретарі Кочмар Н.-Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сокалі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа Львівський обласний військовий комісаріат про визнання дій неправоміриними та зобовязання вчинити дій,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Міністерства оборони України та просить суд: скасувати п.12 протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 18.08.2017р. №87; зобов'язати нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи, в зв'язку настанням інвалідності внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країні, де велись бойові дії, та надіслати вищевказане рішення до Львівського обласного військового комісаріату для видання наказу про виплату одноразової грошової допомоги; встановити судовий контроль за виконанням даного судового рішення.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що він проходив військову службу у період з 15.10.1981р. по 05.11.1983р., та приймав участь у бойових діях в Республіці Афганістані з 21.12.1981р. по 14.04.1983р. Відповідно до довідки МСЕК в лютому 2015 року йому встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок травми отриманої при виконанні обов'язків військової служби в країнах, де велися бойові дії.

Про причини та обставини поранення позивача свідчить акт судово-медичного дослідження №239 від 31.01.2005р. де зазначено, що рубці на тілі могли виникнути від дії вогнепальних відламкових поранень в період 1982 року, під час проходження військової служби.

Набувши право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» позивач у липні 2017 року звернувся до Львівського обласного військового комісаріату з заявою щодо виплати йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності у зв'язку з захворюваннями, пов'язаними з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах , де велися бойові дії. Однак згідно п.12 протоколу №87 від 18.08.2017р. Міністерство оборони України прийняло рішення про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги, оскільки інвалідність позивача встановлено до 01.01.2014р., тому у нього немає права на отримання одноразової грошової допомоги.

Позивач зазначає, що одноразова грошова допомога йому не призначалася та не виплачувалася раніше, тому вважає рішення відповідача про відмову у виплаті грошової допомоги протиправним, тому з метою захисту своїх прав змушений звернутися до суду із даним позовом.

В судове засідання позивач та його представник - адвокат ОСОБА_2 не прибули, однак через канцелярію суду надано заяву про розгляд справи у відсутності представника на підставі доказів наявних у матеріалах справи.

Представник відповідача в судове засідання не прибув та не повідомив суд про причини неявки. На передодні задоволено клопотання відповідача та призначено судове засідання в режимі відеоконференції, однак на адресу суду повернулася ухвала суду без виконання у зв'язку з тим, що представник відповідача в приміщення Сихівського районного суду м. Львова не прибув.

Представник третьої особи - Львівського обласного військового комісаріату в судове засідання не прибув, однак на адресу суду неодноразово подавалися клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із залученням їхнього представника в іншому судовому засіданні, щодо спірних правовідносин - підтримують позицію Міністерства оборони України.

Оскільки позовна заява ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа Львівський обласний військовий комісаріат про визнання дій неправоміриними та зобовязання вчинити дій подана до суду до набрання чинності нової редакції кодексу Адміністративного судочинства України то відповідно до п. 10 ч. 1 Перехідних положень КАС України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Як достовірно встановлено судом ОСОБА_1 проходив військову службу в період з 15.10.1981р. по 05.11.1983р., в тому числі брав участь в бойових діях в Республіці Афганістан з 21.12.1981р. по 14.04.1983р. (довідка від 25.05.2005р. Сокальського об'єднаного РВК Львівської області).

Довідкою виданою на ім'я ОСОБА_1 від 04.04.2005р. з військової частини ПП 71205 відомо, що позивач отримав поранення в черевну порожнину у 1982 році.

Як встановлено висновком судово-медичного дослідження №239 у гр. ОСОБА_1 виявлено 7 рубців, які являються слідами загоїних ран у минулому, характер та ступінь вираженості яких вказують на те, що вони утворилися давно та могли виникнути від ді вогнепальних відламкових поранень за період з 1982р. під час проходження військової служби (Акт судово-медичного дослідження №239 від 28.01.2005р.).

Згідно довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серією 10 ААВ №875188 від 13.02.по 18.03.2015р. при повторному огляді ОСОБА_1 встановлено ІІІ група інвалідності, внаслідок поранення отриманого при виконання обов'язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов'язку.

За зверненням позивача ОСОБА_1 щодо щодо виплати йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності у зв'язку з захворюваннями, пов'язаними з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії йому відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги. Так згідно п.12 з витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України №87 від 18.07.2017р. повідомлено про відсутність підстав на одержання одноразової грошової допомоги «враховуючи, що ОСОБА_1 був звільнений з військової служби до набуття чинності ЗУ №328-V від 03.11.2006р., яким запроваджено виплату одноразової грошової допомоги, а інвалідність встановлена до 01ю01ю2014р., тобто до набуття чинності ново редакції ст. 16 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» він не має права на одержання одноразової грошової допомоги».

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди, зокрема, перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій).

Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

У відповідності до ст. 41 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (в редакції, чинній на час виникненнях спірних правовідносин) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні, (або перевірочні) та спеціальні збори, здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Відповідно до частини першої статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"(далі - Закон) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті (підпункт 4 частини другої статті 16 Закону).

Згідно з частиною шостою статті 16-3 Закону одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Крім того, на виконання наказу Міністра оборони України від 12.04.2007 №168 "Про організацію роботи та призначення комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб звільнених з військової служби" у Міністерстві оборони України створено постійно діючу комісію з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб звільнених з військової служби.

У відповідності до пункту 2 вказаного наказу, голова комісії забезпечує підготовку пропозицій та подає їх Міністру оборони України для прийняття рішень про призначення грошової допомоги військовослужбовцям.

Таким чином, суд зазначає, що відповідну пропозицію щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги повинна надавати постійно діюча комісія з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб звільнених з військової служби. За результатами розгляду такої пропозиції комісії Міністр оборони України приймає рішення (позитивне або негативне).

Як встановлено судом, документи, які підтверджують та надають право позивачу отримати одноразову грошову допомогу в Департаменті фінансів Міністерства оборони України розглянуто подані документи ОСОБА_1, проте, комісія дійшла до висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги, обґрунтоване тим, що на день звільнення позивача діяла стаття 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", яка передбачала державне обов'язкове особисте страхування та не передбачала виплату одноразової грошової допомоги.

Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Згідно статей 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції Українита законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Згідно з положеннями частини першої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Частиною другою статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) передбачено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності, йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

З аналізу наведених норм Закону вбачається, що право на отримання вказаної допомоги після звільнення з військової служби мають особи, які отримали інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби незалежно від часу настання інвалідності.

Зазначена позиція також узгоджується з висновками, викладеними у рішенні Верховного Суду України від 18.11.2014 року по справі № 21-466а14; та 20.03.2018 року справа №296/9364/16-

Таким чином судом в цій справі встановлено, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги на підставі статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та відповідно до Порядку № 975, оскільки таке право не пов'язується з часом звільнення його з військової служби, а пов'язується з фактом і часом встановлення йому інвалідності як звільненому зі служби військовослужбовцю, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, незалежно від строку, що минув після звільнення з військової служби та незалежно від часу настання інвалідності.

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві визначений Порядком, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.13 р. № 975 та Порядком затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 499. Відповідно до п. 3 Порядку затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.13р. № 975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Відповідно до частини 1 статті 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», п. 6 Порядку № 975, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі:

а) 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 1 - 3 пункту 2 статті 16 цього Закону;

б) 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

Відповідно до п. 2 Порядку затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.13р. №975 встановлено, що допомога, що не була призначена призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Таким чином, аналіз наведених правових норм дає підстави вважати, що ОСОБА_1 одноразова грошова допомога не призначалася, таким чином він набув право на отримання допомоги у разі настання інвалідності внаслідок захворювання пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебування в країнах, де велися бойові дії порядок призначення і виплата, якої повинна відбуватись на підставі постанови Кабінету Міністрів України від № 499 від 2008 року.

Оцінюючи зібрані по справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499, статтями 2,19, 72, 77, 192-194, 229, 242-244, 246, 251, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Скасувати п.12 протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 18.08.2017р. №87.

Зобов'язати Міністерство оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_1, одноразову грошову допомогу у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи, в зв'язку настанням інвалідності внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країні, де велись бойові дії, та надіслати вищевказане рішення до Львівського обласного військового комісаріату для видання наказу про виплату одноразової грошової допомоги.

Встановити судовий контроль за виконанням даного судового рішення, зобов'язавши Міністерство оборони України в місячний термін після набрання рішенням законної сили надати до Сокальського районного суду Львівської області звіт про виконання рішення.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення через Сокальський районний суд Львівської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 04.04.2018 року.

Головуючий: Л. Ю. Фарина