Постанова № 73172457, 28.03.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 127/21707/17

Головуючий у 1-й інстанції: Ан О.В.

Суддя-доповідач: Сторчак В. Ю.

28 березня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сторчака В. Ю.

суддів: Ватаманюка Р.В.

за участю:

секретаря судового засідання: Томашук А.В.,

позивача - ОСОБА_2

представника відповідача - Тимощук Є.С.

представника третьої особи - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 11 грудня 2017 року (суддя Ан О.В.) у справі №127/21707/17 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Вінницької міської ради, треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору Служба у справах дітей Вінницької міської ради про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

В жовтні 2017 року ОСОБА_2 звернулась до Вінницького міського суду Вінницької області з позовом до Виконавчого комітету Вінницької міської ради, треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору Служба у справах дітей Вінницької міської ради про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії.

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 11 грудня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову від 17.12.2017 року та прийняти нову про задоволення позовних вимог в повному обсязі, з підстав викладених в апеляційній скарзі. Зокрема, апелянт вважає, що виконавчий комітет Вінницької міської ради, при прийнятті оскаржуваного рішення вийшов за межі своїх повноважень та діяв не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

До суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач зазначив, що суд першої інстанції, дотримуючись принципів адміністративного судочинства, з"ясував усі обставини справи для прийняття законного рішення по суті спору.

В судовому засіданні позивач підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача заперечив проти задоволення апеляційної скарги, з підстав, викладених у відзиві та зазначив, що рішення суду першої інстанції прийнято правомірно з дотриманням вимог законодавства.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 22.02.2017 року ОСОБА_7 звернувся до Виконавчого комітету Вінницької міської ради з заявою, якою просив оформити передачу в приватну спільну часткову власність квартиру АДРЕСА_1, яку він займає разом з членами сім'ї на умовах найму. В заяві заявник також просив при оформленні квартири у спільну часткову власність передати її у приватну власність членам сім'ї у рівних частках: ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_6 та ОСОБА_8.

Разом зі вказаною заявою заявником було подано перелік необхідних документів, серед яких і технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_1, який виготовлений 02 грудня 2016 року ПП «Бабурбудпро».

Рішенням Виконавчого комітету Вінницької міської ради від 02.03.2017р. №520 «Про відмову в приватизації державного житлового фонду» відмовлено в безоплатній передачі квартири АДРЕСА_1 у власність зазначеним вище особам та роз'яснено вказаним особам право повторного звернення по питанню безоплатної передачі квартири з документами, які відповідають вимогам законодавства. Рішення мотивовано тим, що серед поданого переліку документів міститься виготовлений ПП «Бабурбудпро» станом на 02.12.2016р. технічний паспорт на квартиру, в якому містяться посилання на інвентаризаційну справу №3, що свідчить про формування нової інвентаризаційної справи того об'єкта, що вже підлягав інвентаризації, оскільки КП «Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації» проінвентаризовано зазначено квартиру починаючи з 10.04.2009 року та заведено єдину інвентаризаційну справу №101932.

Вказана обставина стала підставою для звернення позивача - ОСОБА_2 до адміністративного суду.

Приймаючи оскаржуване рішення про відмову в задоволенні вимог позивача, суд першої інстанції прийшов до висновку, що оскільки Положенням про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян передбачено подання громадянином до органу приватизації технічного паспорту на квартиру (будинок), а поданий позивачем органу приватизації технічний паспорт на вищевказану квартиру, виготовлений ПП «Бабурбудпро» з порушенням Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, відповідачем правомірно прийнято рішення про відмову в безоплатній передачі квартири у власність позивачу та членам сім"ї на підставі технічного паспорту, виготовленого ПП «Бабурбудпро» станом на 02.12.2016 року.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів враховує наступне.

Частиною першою та другою статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачено, що приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку.

Згідно з частиною третьою статті 8 вказаного Закону передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

Пунктом 17 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, яке затверджено наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009р. за №396 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 січня 2010 р. за N109/17404 (далі - Положення) передбачено, що громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім'ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається в орган приватизації, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію. Зразок бланка заяви наведено у додатку 2.

Відповідно до пункту 18 Положення громадянином до органу приватизації подаються: оформлена заява на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі; копію документа, що посвідчує особу; технічний паспорт на квартиру (будинок), жиле приміщення у гуртожитку; довідка про склад сім'ї та займані приміщення; копія ордера про надання жилої площі (копія договору найму жилої площі у гуртожитку); документ, що підтверджує невикористання ним житлових чеків для приватизації державного житлового фонду; копія документа, що підтверджує право на пільгові умови приватизації; заява - згода тимчасово відсутніх членів сім'ї наймача на приватизацію квартири (будинку), жилих приміщень у гуртожитку, кімнат у комунальній квартирі.

Встановлено, що серед поданих документів ОСОБА_7 надано технічний паспорт на квартиру виготовлений ПП «Бабурбудпро» станом на 02.12.2016р., в якому містяться посилання на інвентаризаційну справу №3. Згідно вказаного технічного паспорту розмір загальної площі квартири 64.2 кв.м, розмір подібної площі - 34.2 кв.м. Вказані розміри відрізняються від розмірів, зазначених в інвентарній справі № 101932 КП "ВМБТІ" .

Порядок та методику проведення технічної інвентаризації збудованих (реконструйованих) будинків, допоміжних будівель та споруд з метою визначення їх фактичної площі та об'єму (щодо проектних), обстеження та оцінки технічного стану наявних об'єктів, установлення вартості об'єктів, визначає Інструкція про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, яка затверджена наказом Держбуду України від 24.05.2001р. №127, та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 10 липня 2001 року за №582/5773 (далі - Інструкція).

Відповідно до пункту 1.2 Інструкції технічна інвентаризація проводиться у таких випадках: перед прийняттям в експлуатацію завершених будівництвом об'єктів, у тому числі після проведення реконструкції та капітального ремонту; перед проведенням державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва; перед проведенням державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна, що утворився в результаті поділу, об'єднання об'єкта нерухомого майна або виділення частки з об'єкта нерухомого майна, крім випадків, коли в результаті такого поділу, об'єднання або виділення частки завершений будівництвом об'єкт приймався в експлуатацію. В інших випадках технічна інвентаризація проводиться за бажанням замовника.

Згідно з пунктом 1.4 Інструкції технічна інвентаризація об'єктів нерухомого майна проводиться суб'єктами господарювання, у складі яких працює один або більше відповідальних виконавців окремих видів робіт (послуг), пов'язаних із створенням об'єктів архітектури, які пройшли професійну атестацію у Мінрегіоні України та отримали кваліфікаційний сертифікат відповідно до статті 17 Закону України "Про архітектурну діяльність" та постанови Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року №554 "Деякі питання професійної атестації відповідальних виконавців окремих видів робіт (послуг), пов'язаних із створенням об'єктів архітектури". На підставі матеріалів технічної інвентаризації складаються інвентаризаційні справи та технічні паспорти.

Відповідно до вказаної Інструкції, у разі виявлення змін щодо складу, технічного стану, власників будинків тощо, суб'єкти господарювання вносять до інвентаризаційних документів відповідні виправлення та доповнення. При наявності змін технічний паспорт замінюється на новий з позначкою про це в старому технічному паспорті, який залишається у замовника. Матеріал має бути сконцентрований в одній інвентаризаційній справі (паралельні справи не заводяться).

Таким чином, з аналізу вищевказаних положень Інструкції суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що технічна інвентаризація об'єктів нерухомого майна може проводитися не лише комунальними підприємствами технічної інвентаризації, але й іншими суб'єктами господарювання, у складі яких працює один або більше відповідальних виконавців окремих видів робіт (послуг), пов'язаних із створенням об'єктів архітектури, які пройшли професійну атестацію у Мінрегіоні України та отримали відповідний кваліфікаційний сертифікат. При цьому, в разі здійснення первинної інвентаризації об'єкта нерухомого майна та формування інвентаризаційної справи, заведення паралельної інвентаризаційної справи не допускається.

Судом першої інстанції було витребувано інвентаризаційну справу №101932, що заведена Комунальним підприємством «Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації», з якої встановлено, що інвентаризація квартири АДРЕСА_1, проводилася починаючи з 10.04.2009 року та заведено єдину інвентаризаційну справу №101932.

Разом з тим, з технічного паспорту на вищевказану квартиру, виготовленого ПП «Бабурбудпро» станом на 02.12.2016 року вбачається, що у ньому містяться посилання на інвентаризаційну справу №3 з реєстровим №3, що свідчить про формування нової інвентаризаційної справи того об'єкта, що вже підлягав інвентаризації, що в свою чергу є порушенням вимог Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна.

Отже, враховуючи встановлені під час апеляційного розгляду обставини справи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що доданий позивачем, разом з заявою від 22.02.2017 року про передачу в приватну спільну часткову власність квартири, технічний паспорт, виготовлений ПП «Бабурбудпро» з порушенням Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, а відтак, відповідачем обгрунтовано прийнято рішення про відмову в безоплатній передачі квартири у власність позивачу та членам сім'ї.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання неправомірним рішенням Виконавчого комітету Вінницької міської ради від 02.03.2017р. №520 «Про відмову в приватизації державного житлового фонду».

Що стосується оскаржуваного рішення суду першої інстанції в частині стягнення з позивача судового збору в розмірі 640 грн., колегія суддів прийшла до наступного висновку.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір" зі змінами внесеними Законом № 2147-VIII від 03.10.2017 року.

За приписами п. 3 ч. 2 ст. 4 даного Закону ставка судового збору за подання адміністративного немайнового характеру, який подано фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб на 01 січня 2017 року визначений у розмірі 1600 грн. Таким чином, розмір ставки судового збору за подання позовної заяви ( станом на день звернення до суду) становив 640 грн.(0,4 х 1600 грн.).

Встановлено, що позивач вернувся до суду з позовними вимогами про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії. При поданні позову позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 640 грн..

Приймаючи рішення про стягнення з позивача судового збору в розмірі 640 грн., суд першої інстанції виходив з того, що позивачем заявлено дві позовні вимоги немайнового характеру, а саме, визнання рішення протиправним та зобов"язання вчинити дії.

Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо необхідності стягнення з позивача судового збору за дві окремі позовні вимоги, оскільки, вимога про визнання протиправним акту, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права ( скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов"язати прийняти рішення, вчинити дії або утриматись від їх вчинення тощо) як наслідок протиправності акта, дії чи бездіяльності є однією вимогою.

Позиція суду апеляційної інстанції узгоджується з висновками Верховного суду України, висловленими в постанові від 14 березня 2017 року №21-3944а16, якою врегульовано питання сплати судового збору у справах про визнання рішень протиправними та зобов"язання вчинити дії.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що Кодексом адміністративного судочинства України не передбачено повноважень суду стягувати судовий збір за подання позовної заяви, під час прийняття рішення по суті позовних вимог.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11 грудня 2017 року підлягає скасуванню в частині стягнення з ОСОБА_2 судового збору в розмірі 640 грн..

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 11 грудня 2017 року скасувати в частині стягнення з ОСОБА_2 судового збору в розмірі 640 грн. в дохід держави.

В іншій частині постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 11 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 03 квітня 2018 року.

Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Ватаманюк Р.В. Мельник-Томенко Ж. М.